Постановление суда № 140707272, 19.10.2026, П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 190/1971/26

Провадження №1-кп/190/188/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року м.П`ятихатки

П`ятихатський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді - ОСОБА_1

за участю:

секретаря судового засідання - ОСОБА_2

прокурорів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4

потерпілого - ОСОБА_5

представника потерпілого - ОСОБА_6

обвинуваченого - ОСОБА_7

захисника - ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу, що подане у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026040000001232 від 26.05.2026 року стосовно ОСОБА_7 по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

15.10.2026 через систему "Електронний суд" від прокурора ОСОБА_3 надійшло клопотання про продовження стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки обставини, що були враховані під час застосування до обвинуваченого запобіжного заходу під час досудового розслідування, не змінились, а ризики передбачені ст.177 КПК України не зменшились.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримала своє клопотання про продовження ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, посилаючись на обставини, викладені в клопотанні та просила його задовольнити. В задоволенні клопотання сторони захисту щодо зміни обвинуваченому запобіжного заходу на більш м`який запобіжний захід, заперечувала. Свою позицію мотивувала тим, що інший більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою, не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язів і не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. Зазначає, що попри наявність довідок про хвороби обвинуваченого, відсутня довідка про неможливість утримування обвинуваченого в умовах СІЗО за станом здоров`я.

Потерпілий ОСОБА_5 та його представник - адвокат ОСОБА_9 в судовому засіданні підтримали клопотання прокурора, просили його задовольнити. В задоволенні клопотання сторони захисту, просили відмовити. Адвокат ОСОБА_6 також зазначила, що з моменту постановлення попередньої ухвали суду про продовження стосовно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, яка судом апеляційної інстанції залишена без змін, обставини по справі не змінились, тому відсутні підстави для зміни застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу.

Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник - адвокат ОСОБА_8 заперечували щодо клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою. При цьому, адвокат ОСОБА_8 вкотре наголосив, що правова кваліфікація дій обвинуваченого зазначена неправильно, тому при вирішенні питання про продовження дії застосованого запобіжного заходу, не можна враховувати тяжкість покарання за повідомленою підозрою. Крім того, просить врахувати наявність у ОСОБА_7 низки хвороб, які потребують лікування. Отже, просить змінити застосований до обвинуваченого запобіжний захід на більш м`який.

Вислухавши думку учасників процесу, судом встановлено наступне.

За положенням ч.1 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 , суд враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Так, ОСОБА_7 обвинувачується у закінченому замаху на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Так, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів».

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний (обвинувачений) може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним (обвинуваченим) зазначених дій.

При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний (обвинувачений) обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК).

Отже, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення дієвості кримінального провадження, тобто досягнення його завдань.

Під час досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні встановлена наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_7 інкриміновано вчинення умисного особливо тяжкого злочину, за вчинення якого йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п`ятнадцяти років. Це дає достатні підстави вважати про реальність такого ризику з боку обвинуваченого, який знаючи про тяжкість покарання за вчинене діяння може переховуватись від суду.

Також, під час вирішення питання щодо продовження дії застосовано до обвинуваченого запобіжного заходу, судом враховано те, що свідки по даному кримінальному провадженню не допитані, а тому можливий незаконний вплив на них з боку обвинуваченого, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України.

Таким чином, обставини по справі з часу обрання обвинуваченому запобіжного заходу не змінились, а ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшились, що унеможливлює застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу.

Отже, суд вважає за доцільне продовжити стосовно обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

Під час продовження даного запобіжного заходу, суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, із ступеня тяжкості інкримінованого злочину, а також приймає до уваги ту обставину, що підстави, за яких обвинуваченому було обрано запобіжний захід під час досудового розслідування, не відпали.

Обставини по справі з часу обрання обвинуваченому запобіжного заходу не змінились, а ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшились, що унеможливлює застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора та відсутність підстав для задоволення клопотання сторони захисту.

При цьому, суд не приймає до уваги доводи сторони захисту про неправильність кваліфікації дій обвинуваченого, оскільки зазначене питання є предметом розгляду вказаного кримінального провадження та знайде своє відображення в остаточному рішенні по справі.

Крім того, суд погоджується з доводами прокурора про те, що надані стороною захисту документи про стан здоров`я обвинуваченного, не дають підстав для висновку про неможливість утримання обвинуваченого в умовах СІЗО за станом здоров`я.

У відповідності до п.1 ч.4 ст.183 КПК України, суд не визначає обвинуваченому ОСОБА_7 розмір застави.

Керуючись ст.ст.176-178, 183, 193, 194, 196, 197, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора задовольнити, в задоволенні клопотання сторони захисту - відмовити.

Продовжити стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, який обчислювати з 14.00 год. 19 жовтня 2026 року по 14.00 год. 17 грудня 2026 року.

Копію ухвали вручити учасникам судового провадження та надіслати начальнику Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№3)», для відому.

Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом 7 днів з дня її проголошення.

Суддя П`ятихатського районного суду

Дніпропетровської області ОСОБА_1