Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 642/6059/26
Провадження № 2/642/2583/26
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2026 р. м. Харків
Холодногірський районний суд міста Харкова у складі головуючого судді Балабая С.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 030907-АК (2203550734201) від 03 вересня 2007 року в розмірі 80 000 грн, судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.
Позов обґрунтований тим, що 03 вересня 2007 року між Закритим акціонерним товариством комерційним банком «Кредит-Дніпро» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 030907-АК (2203550734201), за умовами якого позичальнику надано кредит у сумі 6 928 доларів США на придбання автомобіля ВАЗ 210430-20, зі сплатою процентів у розмірі 12,5 % річних.Позивач зазначив, що банк виконав свої зобов`язання за договором, тоді як відповідач не повернув кредитні кошти та не сплатив проценти. За розрахунком позивача, станом на 30 червня 2025 року загальна заборгованість становила 400 179,88 грн, із яких 154 124,12 грн - заборгованість за тілом кредиту, 246 037,76 грн - заборгованість за процентами. Позивач просить стягнути лише частину зазначеної заборгованості - 80 000 грн.30 червня 2025 року між Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір факторингу № 1. На підтвердження переходу права вимоги позивач подав договір факторингу, акт приймання-передачі, платіжну інструкцію та витяг із додатка до договору факторингу, в якому за номером 14 зазначені відповідач, його реєстраційний номер облікової картки платника податків та кредитний договір № 030907-АК (2203550734201).На підтвердження розміру заборгованості позивач подав зазначений витяг із реєстру та довідку № 26-13/07 від 13 липня 2026 року, складену самим позивачем. У довідці зазначено, що станом на 30 червня 2025 року заборгованість відповідача становила 400 179,88 грн, а з цієї дати до 13 липня 2026 року платежів на користь позивача не надходило.
Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач відзив на позов не надав.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.
Відповідно до частин першої та третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати позичальникові грошові кошти у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти. Водночас сам факт укладення кредитного договору не звільняє позивача від обов`язку довести фактичне надання коштів, їх повернення позичальником упродовж виконання договору та залишок заборгованості, який заявлено до стягнення.
Із кредитного договору від 03 вересня 2007 року вбачається, що банк зобов`язався надати відповідачу кредит у сумі 6 928 доларів США на придбання автомобіля та передбачив відкриття позичкового рахунку. Договором встановлено процентну ставку 12,5 % річних, а також передбачено ставку 35 % на період прострочення повернення кредиту. Пунктом 4.3 договору визначено погашення кредиту за графіком із кінцевим строком повернення 02 вересня 2012 року.
Разом із тим позивач не подав банківської виписки за позичковим рахунком відповідача, платіжного доручення, меморіального ордера або іншого первинного документа, з якого можна встановити дату та суму фактичного перерахування кредитних коштів, а також рух коштів за рахунком протягом виконання договору.
Витяг із реєстру боржників містить суму заборгованості, зафіксовану на дату передання права вимоги. Довідка позивача також відображає зазначені ним облікові дані та відсутність надходжень після 30 червня 2025 року. Однак ці документи не містять відомостей про платежі, які могли бути внесені відповідачем первісному кредитору до цієї дати, про порядок їх зарахування та про залишок основного боргу після кожного такого платежу.
До суду не подано детального розрахунку, який би давав змогу перевірити формування суми 154 124,12 грн основного боргу та 246 037,76 грн процентів. Зокрема, матеріали не містять розрахунку із зазначенням періодів нарахування, залишку основного боргу на кожну дату, застосованої процентної ставки та сум платежів, зарахованих у рахунок погашення кредиту й процентів. У позові зазначено, що заборгованість розрахована банком станом на дату укладення договору факторингу, проте самого розрахунку банку, на підставі якого сформовано наведені суми, суду не надано.
Суд бере до уваги, що витяг із реєстру та довідка позивача узгоджуються між собою щодо загального розміру боргу. Проте сам збіг даних у документах, сформованих під час передання вимоги та обліку заборгованості позивачем, не дає змоги перевірити первинні операції, на підставі яких цей борг обчислено. Договір застави підтверджує передачу автомобіля в заставу, однак не засвідчує рух коштів за кредитним рахунком і не підтверджує залишок боргу на 30 червня 2025 року.
Суд також враховує, що в кредитному договорі визначено кінцевий строк погашення 02 вересня 2012 року, тоді як графік платежів, долучений до договору, містить іншу кінцеву дату - 30 вересня 2012 року. Крім того, договором передбачені різні ставки для періоду користування кредитом та періоду прострочення. За таких умов без розрахунку з розподілом на періоди і застосовані ставки суд позбавлений можливості перевірити правильність визначення процентної заборгованості.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, а наслідки прострочення грошового зобов`язання регулюються, зокрема, статтею 625 ЦК України. У цій справі кредитний договір окремо передбачає ставку на період прострочення, однак позивач не подав розрахунку, за яким можна встановити, за який саме період, на яку суму та за якою ставкою нараховано заявлені проценти.
Саме по собі зазначення у позовній заяві загальної суми боргу 400 179,88 грн, а також вимога стягнути її частину в розмірі 80 000 грн не усувають обов`язку позивача довести наявність боргу та його розмір. У позові не визначено, яку саме складову заборгованості - основний борг чи проценти - становить заявлена до стягнення сума, а подані документи не дають змоги встановити, що після зарахування платежів відповідача за первісним кредитором залишилася заборгованість не менш як 80 000 грн.
Суд визнає доведеним перехід до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» права вимоги за кредитним договором, оскільки договір факторингу, акт приймання-передачі та витяг із реєстру містять відомості про включення вимоги до переданого портфеля. Однак підтвердження переходу права вимоги саме по собі не доводить фактичний розмір грошового зобов`язання відповідача перед новим кредитором.
Отже, позивач не надав достатніх і належних доказів фактичного надання кредитних коштів, руху коштів за рахунком відповідача, здійснених погашень та визначення залишку основного боргу і процентів. За відсутності таких доказів суд не може встановити, що заявлені до стягнення 80 000 грн є дійсно належними до сплати та не погашеними відповідачем.
За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача 80 000 грн заборгованості задоволенню не підлягають. Оскільки в задоволенні позову відмовлено, підстав для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору та витрат на професійну правничу допомогу немає.
Керуючись статтями 12, 13, 7681, 89, 141, 263 265, 268, 354 ЦПК України, статтями 526, 530, 1048, 1054 ЦК України, суд
ухвалив:
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 030907-АК (2203550734201) від 03 вересня 2007 року - відмовити повністю.
Судові витрати позивача зі сплати судового збору та на професійну правничу допомогу залишити за позивачем.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Якщо апеляційну скаргу не подано, рішення набирає законної сили після закінчення строку на її подання всіма учасниками справи.
Учасники справи
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (ЄДРПОУ 42649746, адреса місцезнаходження: Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1 ).
Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).
Суддя С. С. Балабай
Судебное решение № 140702668, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова) было принято 16.10.2026. Форма судопроизводства - Гражданское, форма решения – Решение. На этой странице вы сможете найти важные данные об этом судебном решении. Мы предоставляем удобный и быстрый доступ к актуальным судебным решениям, чтобы вы могли быть в курсе недавних судебных прецедентов. Наша база данных включает полный спектр необходимой информации, позволяя вам легко находить важные данные.
то решение относится к делу № 642/6059/26. Организации, указанные в тексте настоящего судебного документа: