Решение № 140700370, 15.10.2026, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа №487/6310/26

Провадження №2/487/3918/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

15.10.2026 м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі

головуючого судді - Щербини С.В.,

за участі секретаря судового засідання Брижатої А.С.,

за відсутності учасників справи, належним чином повідомленими про місце, дату та час розгляду справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2026 року товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» (далі ТОВ «Новий Колектор») звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Обгрунтовуючи позовні вимоги вказували, що між ТОВ «Мілоанн» та ОСОБА_1 21 вересня 2025 року укладено Кредитний договір № 102304470.

Вказаний договір підписаний електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на його номер телефону, що підтверджується умовами договору, реквізитами та підписами сторін. За умовами вказаного договору відповідач отримав кредитні кошти в сумі 1500 грн на умовах платності користування та зобов`язався повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування коштами та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором. Проте, відповідач не виконав свої зобов`язання щодо повернення кредиту.

26 червня 2026 року між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "Новий Колектор" укладено договір факторингу № МТ-260626-1 відповідно до умов якого до ТОВ "Новий Колектор" перейшло право грошової вимоги до відповідача.

Посилаючись на викладене, просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 102304470 від 21 вересня 2025 року станом на 03 серпня 2026 року в сумі 6407,12 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту 1476,28 грн; за відсотками 931,84 грн, за комісією - 999 грн та штраф у розмірі 3000 грн та судові витрати у справі, які складається з судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрат, понесених позивачем внаслідок відправлення копії позовної заяви з додатками відповідачу у розмірі 221,18 грн.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 06 серпня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позовній заяві вказував про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримував та не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач до суду не з`явився, про причини своєї неявки не повідомив. Про розгляд справи повідомлявся шляхом направлення судових повісток за місцем його реєстрації, які повернулись до суду із відміткою про відсутність адресата, що свідчить про повідомлення його належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Суд на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України, враховуючи згоду позивача, ухвалив розглядати справу в заочному порядку.

Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності та кожний доказ окремо, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Судом встановлено, що 21 вересня 2025 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , укладено договір про споживчий кредит №102304470. Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника 593192, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.

За умовами вказаного договору кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений в п. 1.3 договору, надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п. 1.2 договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом відповідно до графіку платежу та виконати інші зобов`язання у пвоному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

Згідно з п. 1.2 Договору сума кредиту становить 1500 грн.

Кредит надається строком на 360 днів за умови виконання Позичальником Графіку платежів, з 21 вересня 2025 року (дата надання кредиту). Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється Графіком платежів.

Остаточний термін повернення кредиту, сплати комісій та процентів за користування кредитом 16 вересня 2026 року.

Комісія за надання кредиту 337,50 грн, яка нараховується за ставкою 22,50 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Комісія за обслуговування кредиту 2442 грн, що нараховується за ставкою 7,40 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період.

Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 90,00 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом.

Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 180,00 відсотків річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів.

Пунктом 2.1 договору кредитні кошти надаються Позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .

Відповідно до копії платіжного доручення № 109595359 ТОВ «Мілоан» перерахувало 21 вересня 2025 року на платіжну карту № НОМЕР_1 кошти в сумі 1500 грн. Призначення платежу: кредитні кошти згідно договору 102304470.

26 червня 2026 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Новий Колектор» було укладено Договір факторингу № МТ-260626-1, згідно з умовами якого ТОВ «Новий Колектор» набуло право вимоги до боржників, за цілим рядом договорів, у тому числі до ОСОБА_1 за договором № 102304470 від 21 вересня 2025 року.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № МТ-260626-1 від 26 червня 2026 року, ТОВ «Новий Колектор» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором № 102304470 від 21 вересня 2025 року в сумі 6407,12 грн, з яких: 1500 грн - сума заборгованості по тілу кредиту, 931,84 грн - сума заборгованості по нарахованими процентами, сума заборгованості по комісіях - 999 грн, сума заборгованості сума заборгованості за штрафами - 3000 грн.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Досліджені судом докази, підтверджують, що ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Новий Колектор» за своїми правовими статусами відносяться до юридичних осіб, що мають статус фінансових установ, мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України, а тому договори відступлення права вимоги є обов`язковими для виконання.

Також наявними в матеріалах справи доказами підтверджується та сторонами не оспорюється факт переходу прав грошової вимоги від первісного кредитора до ТОВ «Новий Колектор» за кредитним договором № 102304470 від 21 вересня 2025 року, укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 .

Щодо стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частинами першою, другою статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

В силу положень ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Пунктами 5, 6, 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Правилами статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Суд встановив, що між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» було укладено договір про споживчий кредит № 102304470 від 21 вересня 2025 року в електронній формі, який підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем).

Відповідно до умов договору ТОВ «Мілоан» надало відповідачу кошти в сумі 1500 грн строком на 360 днів, а останній зобов`язувався повернути кошти, сплатити відсотки за користування ними, розмір яких визначений договором.

21 вересня 2025 року кредитні кошти були перераховані відповідачу. Отже, факт отримання відповідачем коштів у ТОВ «Мілоан» суд вважає доведеним.

Згідно із наданого ТОВ «Новий Колектор» розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 становить 6407,12 грн, з яких: 1476,28 грн - сума заборгованості по тілу кредиту, 931,84 грн - сума заборгованості по нарахованими процентами, сума заборгованості по комісіях - 999 грн, сума заборгованості сума заборгованості за штрафами - 3000 грн.

Враховуючи, що отримані відповідачем кредитні кошти та проценти за їх користування в добровільному порядку позивачу не сплачені, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 2408,12 грн, з яких 1476,28 грн - заборгованість по тілу кредиту; 931,84 грн заборгованість по процентах за користування кредитом.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості по комісії за надання кредиту та комісії за обслуговування кредитної заборгованості, суд враховує наступне.

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ч.5 ст.15 Закону України «Про захист прав споживачів», нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Відповідно до ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом і банком.

Частиною третьою вищезазначеної статті передбачено, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної з банком особи як обов`язкової умови надання банківських послуг.

Згідно з ч.3 ст.13 ЦК України, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Отже, виходячи з принципів справедливості та добросовісності, на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялися та які банком фактично не надавалися, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі №6-2071цс16, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб. Тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій чи інших платежів за дії, відмінні від надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а відповідні умови договору споживчого кредиту є нікчемними та не потребують визнання недійсними.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку, викладеному у постанові від 09 грудня 2019 року у справі №524/5152/15 (провадження №61-8862сво18), зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України є обов`язком банку, а виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Оскільки надання кредиту є обов`язком банку за кредитним договором, така дія, як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості за кредитом, не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту фактично є наданням кредиту позичальнику, а така операція, як і моніторинг заборгованості за кредитом, відповідає економічним потребам виключно самого банку та здійснюється під час виконання прав і обов`язків за кредитним договором. Отже, такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Умови договору щодо сплати позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює у власних інтересах, є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу, а за своєю природою є дискримінаційними та такими, що суперечать моральним засадам суспільства.

Відтак, суд вважає у позивача відсутні підстави нараховувати комісій в сумі 999 грн за договором № 102304470 від 21 вересня 2025 року.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу в сумі 3000 грн, суд приходить до наступного.

Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, доповнені згідно із Законом № 2120-IX від 15 березня 2022 року, згідно яких: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України(частина 2 статті 4 ЦК України).

Отже, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів.

Відтак до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що нарахована пеня підлягає списанню позикодавцем (позивачем у справі) в силу вимог пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а тому відсутні підстави для їх стягнення з відповідача.

За таких обставин, позовна заява ТОВ «Новий Колектор» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором підлягає задоволенню частково, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 2408,12 грн.

У задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити.

Щодо судових витрат.

Згідно з ч.1, 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги належать задоволенню частково на 37,58% ((2408,12 грн/6407,12 грн х100).

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судові витрати по справі в розмірі 1083,11 грн, з яких судовий збір 1000,52 грн, також витрати, пов`язанні з надсиланням стороні відповідача позовної заяви в паперовій формі листом з описом вкладення у розмірі та 82,59 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 81, 141, 259, 263-265, 268, 281-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» заборгованість за кредитним договором № 102304470 від 21 вересня 2025 року в розмірі 2408 (дві тисячі чотириста вісім) грн 12 коп, з яких 1476,28 грн - заборгованість по тілу кредиту та 931,84 грн заборгованість по процентах за користування кредитом.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» 1000 (одну тисячу) грн 52 коп судового збору та 82 (вісімдесят дві) грн 59 коп витрат пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор», ЄДРПОУ 43170298, юридична адреса: м. Київ, вул. Алмазова Генерала, 13 офіс 601.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , Зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 15 жовтня 2026 року.

Суддя С.В. Щербина