Решение № 140699419, 07.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.10.2026Справа № 910/4476/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/4476/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будпромгруп ЛТД" (Україна, 01133, м. Київ, вул. Коновальця Євгена, буд. 31, поверх 2, оф. 225; ідентифікаційний код: 42934929)

до Київської міської ради (Україна, 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36; ідентифікаційний код: 22883141)

про визнання договору укладеним

Представники учасників справи:

від позивача: Клименко О.А., довіреність №06/01 від 06.07.2026;

від позивача: Маркова Т.Л., ордер АІ №2159141;

від відповідача: Перепелицін К.М., самопредставництво.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будпромгруп ЛТД" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Київської міської ради (далі - відповідач), в якій просило суд визнати укладеним між позивачем та відповідачем Договір оренди земельної ділянки в запропонованій редакції відповідно до прохальної частини позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2026 вказану позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.

03.05.2026 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" заяву про усунення недоліків позовної заяви з додатками, яка 04.05.2026 зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2026 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/4476/26, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.06.2026.

29.05.2026 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" клопотання про долучення доказів, яке 29.05.2026 зареєстроване в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

09.06.2026 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" відзив на позовну заяву, який 10.06.2026 зареєстрований в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду". Відповідач також просив суд поновити строк на подання відзиву.

У підготовче засідання 10.06.2026 з`явились представники сторін.

У підготовчому засіданні 10.06.2026 судом було поновлено відповідачу строк на подання відзиву, прийнято до розгляду відзив на позовну заяву та оголошено перерву до 08.07.2026.

15.06.2026 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" відповідь на відзив, яка 15.06.2026 зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

07.07.2026 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" клопотання про розгляд справи у закритому режимі, яке 07.07.2026 зареєстроване в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

У підготовче засідання 08.07.2026 з`явились представники сторін.

У підготовчому засіданні 08.07.2026 судом було прийнято до розгляду відповідь на відзив та оголошено перерву до 29.07.2026.

28.07.2026 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" заперечення до змісту проекту договору, які 28.07.2026 зареєстровані в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

28.07.2026 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" заяву про зміну предмету позову, яка 29.07.2026 зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

29.07.2026 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" клопотання про долучення доказів, яке 29.07.2026 зареєстроване в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

У підготовче засідання 29.07.2026 з`явились представники сторін.

У підготовчому засіданні 29.07.2026 судом було прийнято до розгляду заяву про зміну предмету позову та оголошено перерву до 02.09.2026.

У підготовче засідання 02.09.2026 з`явились представники сторін.

У підготовчому засіданні 02.09.2026 судом було постановлено подальший розгляд цієї справи проводити у закритому судовому засіданні та оголошено перерву до 16.09.2026.

04.09.2026 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" заяву про зміну предмету позову, яка 04.09.2026 зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

У підготовче засідання 16.09.2026 з`явились представники сторін.

У підготовчому засіданні 16.09.2026 судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.10.2026.

У судове засідання 07.10.2026 з`явились представники сторін.

Представники позивача надали суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримали.

Представник відповідача надав суду усні пояснення по суті спору, проти задоволення позову заперечував.

У судовому засіданні 07.10.2026 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Товариства з обмеженою відповідальністю "Будпромгруп ЛТД" від 20.06.2019 № 03/2019 та актом приймання-передачі майна від 20.06.2019 до статутного капіталу позивача було внесено нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Перспективна (вул. Брановицького Ігоря), буд. 3.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.01.2025 № 409744738 20.06.2019 за позивачем зареєстровано право власності на об`єкти нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Перспективна (вул. Брановицького Ігоря), буд. 3, а саме: будівлю контрольно-пропускного пункту літ. Г загальною площею 24,5 кв.м (номер відомостей про речове право 32081891), будівлю теплопункту літ. Д загальною площею 93,3 кв.м (32082019), будівлю туалету літ. У загальною площею 5,4 кв.м (32082516), будівлю туалету літ. Т загальною площею 4,2 кв.м (32082378), будівлю оздоровчого комплексу літ. Е загальною площею 195,1 кв.м (32082160), будівлю контрольно-пропускного пункту літ. Ф загальною площею 205,4 кв.м (32082646), корпус гаража літ. Х загальною площею 3 052,4 кв.м (32082742), будівлю механічного цеху літ. Ж загальною площею 110 кв.м (32082271), будівлю приміщень малярного цеху літ. В загальною площею 198,4 кв.м (32083099), виробничий корпус-радіовузол літ. Б загальною площею 2 210,5 кв.м (32083002) та адміністративний корпус літ. А загальною площею 429,2 кв.м (32082836).

Вказані об`єкти нерухомого майна були розташовані на земельній ділянці комунальної власності площею 1,1063 га з кадастровим номером 8000000000:79:046:0003 на вул. Брановицького Ігоря, 3 у Печерському районі міста Києва, державна реєстрація якої проведена 29.01.2021, з кодом виду цільового призначення - 02.03 Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

Рішенням Київської міської ради від 17.02.2022 № 4492/4533 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БУДПРОМГРУП ЛТД" для реконструкції нежитлових будівель під житловий комплекс на вул. Брановицького Ігоря, 3 у Печерському районі міста Києва" вирішено, зокрема, здійснити поділ земельної ділянки площею 1,1063 га (кадастровий номер 8000000000:79:046:0003) (пункт 2) та власникам об`єктів нерухомого майна, розташованого на земельних ділянках, що будуть сформовані в результаті поділу вказаної земельної ділянки, звернутись в установленому законодавством порядку до Київської міської ради з заявами щодо оформлення права користування землею (пункт 4).

23.12.2024 позивач звернувся до Київської міської ради із заявою № 633050461 на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:046:0003. Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент) повідомив позивача, що оскільки пунктом 2 рішення Київської міської ради від 17.02.2022 № 4492/4533 вже прийнято рішення щодо поділу вказаної земельної ділянки, повторна згода на розроблення технічної документації із землеустрою щодо її поділу не потрібна.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Земля-2000" розроблено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:046:0003 на підставі договору від 28.11.2024 № 128/1-2024-К, укладеного з позивачем.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 21.03.2025 № НВ-4601079982025, 29.01.2025 проведено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:046:0028 площею 1,0574 га, місце розташування: м. Київ, Печерський район, вул. Брановицького Ігоря, 3, категорія земель - землі житлової та громадської забудови, вид цільового призначення - 02.03 Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку (далі - Земельна ділянка).

29.01.2025, внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:046:0003, сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:79:046:0027 площею 0,0489 га.

Позивач зазначає, що належні йому об`єкти нерухомого майна розташовані саме на спірній Земельній ділянці.

27.03.2025 позивач звернувся до Київської міської ради через Центр надання адміністративних послуг міста Києва із заявою (лист від 24.03.2025 № 24/03-3), в якій просив затвердити технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:046:0003 та передати Земельну ділянку в оренду на 15 років, до якої додано технічну документацію із землеустрою. Вказану заяву зареєстровано за № 50365-009515992-031-03 з терміном виконання до 28.04.2025.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2025 у справі № 910/949/25, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2025, позов Київської міської ради до позивача задоволено частково та стягнуто з позивача 6 441 154,96 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:79:046:0003 за період з 29.01.2021 по 12.12.2024.

09.03.2026 та 23.03.2026 представник позивача звертався до відповідача та Департаменту з адвокатськими запитами щодо стану розгляду вказаної заяви.

Листами від 13.03.2026 № 057-3033 та від 27.03.2026 № 057-3772 Департамент повідомив, що за результатами розгляду заяви позивача від 27.03.2025 № 50365-9515992-031-03 підготовлено відповідний проект рішення Київської міської ради, який погоджується відповідно до Регламенту Київської міської ради, затвердженого рішенням Київської міської ради від 04.11.2021 № 3135/3176.

Також позивач направив відповідачу заяву від 16.04.2026 № 16/04-26, до якої додав підписаний з його боку проект договору оренди Земельної ділянки та витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 19.01.2026 № НВ-9913454422026. Відповідно до інформації з офіційного сайту АТ "Укрпошта" поштове відправлення № 0110400709505 вручене відповідачу 30.04.2026.

Згідно з витягом із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 19.01.2026 № НВ-9913454422026 нормативна грошова оцінка Земельної ділянки становить 81 057 171,90 грн.

Позивач зазначає, що відповідач понад рік не приймає рішення про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки та про передачу Земельної ділянки в оренду, хоча частиною одинадцятою статті 120 Земельного кодексу України на нього покладено обов`язок передати Земельну ділянку у користування власнику розташованого на ній нерухомого майна.

З огляду на викладене, а також посилаючись на ухилення відповідача від прийняття рішення про передачу Земельної ділянки в оренду, позивач звернувся до суду з цим позовом та, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просить визнати укладеним між позивачем та відповідачем договір оренди Земельної ділянки з моменту набрання рішенням суду у цій справі законної сили в запропонованій редакції відповідно до прохальної частини позовної заяви.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з частиною першою статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За змістом статей 142 - 144 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об`єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Статтею 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Згідно з п. в) ч. 1 ст. 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської міської ради у галузі земельних відносин на її території, належить зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Порядок та умови набуття права користування земельною ділянкою на умовах оренди встановлено Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі", стаття 1 якого визначає, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною другою статті 16 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами земельних торгів.

Відповідно частини 1 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Згідно з ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до вимог частини одинадцятої статті 120 Земельного кодексу України якщо об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об`єкт незавершеного будівництва розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач такого об`єкта нерухомого майна зобов`язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об`єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування із заявою про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 цього Кодексу. Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов`язаний передати земельну ділянку у власність або користування набувачу в порядку, встановленому цим Кодексом. Пропущення строку подання заяви, зазначеного в абзаці першому цієї частини, не може бути підставою для відмови набувачу (власнику) такого об`єкта у передачі йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт.

Тобто частиною одинадцятою статті 120 Земельного кодексу України встановлено прямий обов`язок органу місцевого самоврядування передати власнику нерухомого майна у користування земельну ділянку, на якій розташований належний йому об`єкт нерухомого майна (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.08.2025 у справі № 910/12093/24).

У постанові від 15.02.2023 у справі № 911/1770/21 Верховний Суд виснував, що за відмови органу місцевого самоврядування в передачі в оренду земельної ділянки, на якій розміщено об`єкти нерухомості позивача, належним способом захисту його права є звернення з позовом про визнання укладеним договору оренди щодо зазначеної земельної ділянки.

Крім того, якщо на земельній ділянці комунальної власності розміщені об`єкти нерухомого майна, які належать на праві приватної власності, така ділянка не може бути передана її власником у користування будь-кому, окрім власника такого об`єкта (постанова Верховного Суду від 17.04.2025 у справі № 904/186/23).

Судом встановлено, що позивач з 20.06.2019 є власником об`єктів нерухомого майна, розташованих на вул. Брановицького Ігоря, 3 у Печерському районі міста Києва, на земельній ділянці комунальної власності, яка не перебувала у користуванні інших осіб.

Відповідач, як розпорядник земель комунальної власності територіальної громади міста Києва, рішенням від 17.02.2022 № 4492/4533 вирішив здійснити поділ земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:046:0003 та зобов`язав власників об`єктів нерухомого майна, розташованого на сформованих в результаті поділу земельних ділянках, звернутись до Київської міської ради з заявами щодо оформлення права користування землею.

На виконання вказаного рішення позивачем замовлено розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, за результатами чого 29.01.2025 сформовано та зареєстровано в Державному земельному кадастрі Земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:79:046:0028.

27.03.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки та про передачу Земельної ділянки в оренду, до якої додав технічну документацію із землеустрою.

Однак, станом на поточну дату, тобто більше ніж через півтора року з дня звернення позивача, відповідачем не прийнято жодного рішення за заявою позивача - ні про затвердження технічної документації із землеустрою та передачу Земельної ділянки в оренду, ні про відмову.

З листів Департаменту від 13.03.2026 № 057-3033 та від 27.03.2026 № 057-3772 вбачається, що поданий позивачем пакет документів був прийнятий до розгляду, за результатами його розгляду Департаментом підготовлено проект рішення Київської міської ради, який перебуває на погодженні. Будь-яких зауважень щодо поданої позивачем технічної документації із землеустрою чи щодо повноти поданих документів відповідачем або Департаментом позивачу не висловлювалось.

Також відповідачем не надано відповіді на заяву позивача від 16.04.2026 № 16/04-26, до якої був доданий проект договору оренди Земельної ділянки.

Доказів вчинення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на прийняття рішення за заявою позивача, матеріали справи не містять.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначає, що передача земельної ділянки комунальної власності в оренду здійснюється виключно на підставі рішення органу місцевого самоврядування, яке не приймалося, а належним способом захисту позивача є оскарження відмови або бездіяльності відповідача. Також відповідач зазначає, що рішення про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки не прийняте, а визначення розміру орендної ставки належить до його дискреційних повноважень.

Посилання відповідача на висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 17.01.2011 у справі № 35/390 та Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 32/563, суд відхиляє, оскільки, як зазначив Верховний Суд у постанові від 20.08.2025 у справі № 910/12093/24, правовідносини у вказаних справах не є подібними, а рішення у них прийнято за відмінного (зміненого) правового регулювання, яке на даний час зобов`язує орган місцевого самоврядування укласти договір оренди земельної ділянки з власником розміщеної на ній нерухомості. Крім того, у справі № 32/563 позивач не надав доказів звернення до міської ради з клопотаннями як про затвердження розробленого проекту землеустрою, так і про надання земельної ділянки в користування, тоді як у справі, що розглядається, такі звернення позивача підтверджені належними доказами.

Щодо посилання відповідача на наявність у нього дискреційних повноважень на прийняття відповідного рішення, то в постанові Верховного Суду від 08.07.2025 у справі №280/2822/23 в черговий раз підтверджено наступний правовий висновок щодо дискреційних повноважень органів влади та їх меж.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи (далі - КМРЄ) № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень (concerning the exercise of discretionary powers by administrative authorities), прийнятими 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У пункті 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 №1395/5, дискреційні повноваження визначаються як сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово аналізував межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні ЄСПЛ від 17.12.2004 у справі "Педерсен і Баадсгаард проти Данії" ("Pedersen and Baadsgaard v. Denmark", заява № 49017/99) зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, відміняти замість нього рішення, яке визнається протиправним, приймати інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Водночас у рішенні ЄСПЛ від 02.06.2006 у справі "Волохи проти України" (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є "передбачуваною", якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. Надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання.

З огляду на це дискреційними є такі повноваження, у межах яких норма права допускає кілька варіантів поведінки суб`єкта владних повноважень у кожній конкретній ситуації та встановлених обставинах справи, кожна з яких буде правомірною.

Характерними ознаками адміністративного розсуду є: 1) реалізація дискреційних повноважень має відповідати принципу верховенства права; 2) їх здійснення можливе лише у разі відсутності єдиного можливого варіанту поведінки; 3) суб`єкти владних повноважень мають можливість вибрати оптимальний варіант поведінки з метою врегулювання певного кола суспільних відносин; 4) суб`єкти управлінської діяльності застосовують адміністративний розсуд відповідно до належної мети, без наявності власної вигоди та впливу сторонніх факторів.

Аналогічні висновки щодо тлумачення дискреційних повноважень суб`єкта управлінської діяльності викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 01.05.2023 у справі №540/913/21, від 16.05.2023 у справі №380/3195/22 та від 23.06.2023 у справі №160/6214/21.

Як вже зазначалось судом, частиною одинадцятою статті 120 Земельного кодексу України на орган місцевого самоврядування покладено обов`язок передати земельну ділянку у власність або користування набувачу (власнику) розміщеного на ній об`єкта нерухомого майна, тобто закон не допускає іншого правомірного варіанту поведінки відповідача, ніж передача Земельної ділянки у користування позивачу.

Доводи відповідача про відсутність рішення про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки також не можуть бути підставою для відмови в позові.

Відповідно до частини четвертої статті 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Земельна ділянка сформована 29.01.2025 шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:046:0003 на підставі рішення про поділ, прийнятого самим відповідачем (пункт 2 рішення від 17.02.2022 № 4492/4533), її відомості внесено до Державного земельного кадастру, а питання затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу було предметом тієї ж заяви позивача від 27.03.2025, яку відповідач не розглянув. При цьому, відповідачем не зазначено та не доведено невідповідності вказаної технічної документації вимогам законодавства.

Відтак відсутність рішення про затвердження технічної документації із землеустрою є наслідком тієї ж бездіяльності відповідача та не може покладатися в обґрунтування відмови власнику нерухомого майна у реалізації його права на оформлення права користування земельною ділянкою.

Верховний Суд у постанові від 20.08.2025 у справі № 910/12093/24 також зазначив, що у випадку наявності подібного спору, орган державної влади або місцевого самоврядування не позбавлений можливості як доводити відсутність свого обов`язку щодо передачі такої земельної ділянки у користування на підставі приписів частини одинадцятої статті 120 Земельного кодексу України внаслідок відсутності у особи права на отримання земельної ділянки (наприклад, у випадку якщо придбане нерухоме майно має ознаки самочинного будівництва), недотримання власником нерухомого майна процедури подання документів для отримання земельної ділянки або їх неповноти, необґрунтованості розміру земельної ділянки (наприклад, її формування у значно більшому розмірі аніж необхідно для використання та обслуговування придбаного об`єкту нерухомого майна, або для іншої мети, що суперечитиме вимогам статті 134 Земельного кодексу України) тощо, так і заперечувати окремі умови договору (зокрема, але не виключно щодо ціни договору, розміру орендної плати, умов використання земельної ділянки). В цьому випадку кожна сторона з урахуванням змісту статей 13, 14 Господарського процесуального кодексу України повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем таких обставин не наведено та належними і допустимими доказами не доведено.

За приписами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2025 у справі № 910/949/25, яке набрало законної сили, встановлено, що позивач з 20.06.2019 є власником об`єктів нерухомого майна, розташованих на вул. Брановицького Ігоря, 3 у Печерському районі міста Києва, та використовує земельну ділянку під цими об`єктами без оформлення правовстановлюючих документів на неї, у зв`язку з чим з позивача на користь відповідача стягнуто безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати, розрахованої відповідачем у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Суд відзначає, що будь-які твердження відповідача мають оцінюватись на предмет вчинення ним дій, що відповідають або суперечать таким твердженням. Так, дії відповідача мають оцінюватися на предмет відповідності доктрині заборони суперечливої поведінки, яка базується на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Згаданий принцип римського права "venire contra factum proprium" є вираженням "equitable estoppel" - однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на "principles of fraud" та є спрямованою на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище. Доктрина виступає своєрідним механізмом гарантування захисту очікувань іншої сторони правовідносин і забезпечення балансу відносин між сторонами.

У постановах від 16.06.2020 у справі №145/2047/16 та від 25.05.2021 у справі №461/9578/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що в праві України доктрина "venire contra factum proprium" (заборона суперечливої поведінки) проявляється, зокрема, у кваліфікації певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи, та базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), в основі якої - принцип добросовісності.

Поведінка є такою, що суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, якщо вона не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона правовідносин розумно покладалася на ці заяви чи попередню поведінку.

З цих причин не можуть бути прийняті до уваги заперечення відповідача щодо неможливості визнання договору оренди укладеним та щодо розміру орендної плати, оскільки відповідач, звертаючись до суду в справі № 910/949/25, сам визнав факт користування позивачем земельною ділянкою під належними йому об`єктами нерухомого майна та визначив плату за таке користування у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що бездіяльність відповідача у даному випадку створила для позивача ситуацію тривалої правової невизначеності. Стягнення грошових коштів за фактичне землекористування та одночасне ухилення відповідача від укладення відповідного договору оренди суттєво порушує баланс інтересів сторін, оскільки фактично на позивача покладаються юридичні обов`язки без надання йому відповідних прав землекористувача (постанова Верховного Суду від 20.08.2025 у справі № 910/12093/24).

Отже, за встановлених обставин, позивач не мав іншого способу захисту своїх прав, аніж звернення з позовом про визнання договору оренди укладеним за рішенням суду.

Щодо умов договору оренди Земельної ділянки суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону України "Про оренду землі" строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. Дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.

Відповідно до пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Запропонована позивачем редакція договору оренди містить усі істотні умови, визначені статтею 15 Закону України "Про оренду землі".

У свою чергу, заперечуючи проти окремих умов запропонованого позивачем договору, відповідач не надав суду власної редакції договору оренди Земельної ділянки чи його окремих пунктів, не зазначив, яким саме має бути строк оренди чи розмір орендної плати, а також не навів доводів, яких саме вимог закону не дотримано у запропонованій позивачем редакції договору.

Строк оренди у 15 років не суперечить статті 19 Закону України "Про оренду землі" та відповідає строку, визначеному позивачем у заяві від 27.03.2025, заперечень щодо якого під час розгляду заяви відповідачем не висловлювалось. Строк у 5 років, на який посилається відповідач, був визначений у проекті рішення Київської міської ради від 09.09.2021 № 08/231-3349/ПР, яке, як зазначає сам відповідач, не приймалось.

Розмір річної орендної плати у 3 відсотки від нормативної грошової оцінки Земельної ділянки відповідає вимогам пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України та ставці, яку сам відповідач застосував при розрахунку суми за фактичне користування цією ж земельною ділянкою у справі № 910/949/25. Іншого розміру орендної плати відповідач не запропонував.

Доводи відповідача про відсутність у проекті договору зобов`язань орендаря щодо дотримання обмежень у використанні Земельної ділянки суд також відхиляє, оскільки відповідно до частини четвертої статті 111 Земельного кодексу України обмеження у використанні земель підлягають державній реєстрації в Державному земельному кадастрі і є чинними з моменту державної реєстрації, а обмеження, безпосередньо встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, є чинними з моменту набрання чинності нормативно-правовими актами, якими вони були встановлені. Тобто такі обмеження є обов`язковими для орендаря незалежно від їх відтворення у тексті договору. Крім того, пунктом 5.1 договору встановлено заборону діяльності, не пов`язаної з цільовим використанням Земельної ділянки, а пунктом 8.4 договору передбачено обов`язок орендаря додержуватись екологічної безпеки землекористування, державних стандартів, проектних рішень, міських правил забудови, інших чинних у м. Києві правил і норм щодо користування земельною ділянкою.

Водночас, суд не вбачає підстав для визнання договору укладеним у частині умов, якими позивач доповнив запропоновану редакцію договору у заявах про зміну предмету позову.

Так, посилаючись на використання належних йому об`єктів нерухомого майна військовою частиною, позивач просить встановити, що умови збереження стану об`єкта оренди починають діяти після припинення або скасування воєнного стану на всій території України (плюс місяць після його завершення) (пункт 5.1), що орендар має право приступити до використання Земельної ділянки та зобов`язаний забезпечити вільний доступ до неї представникам контролюючих органів лише після припинення або скасування воєнного стану (плюс місяць після його завершення) (пункти 8.3, 8.4), а також передбачити обов`язок орендаря розпочати будівництво об`єкта не пізніше, ніж через рік з моменту скасування або припинення воєнного стану (пункт 8.4).

Вказані умови відтерміновують виконання орендарем його обов`язків за договором до настання події, строк настання якої не визначений, не погоджені відповідачем як орендодавцем, і законом не передбачено обов`язку орендодавця укласти договір оренди на таких умовах.

Крім того, запропонована позивачем редакція пункту 4.6 договору містить посилання на умови, визначені пунктом 4.2.2 договору, який у редакції позивача відсутній, що, разом з доповненнями пунктів 4.2.1 та 8.4 договору словами "з урахуванням умов даного Договору" та "на умовах, визначених договором", створює правову невизначеність щодо порядку сплати орендної плати.

Інші умови, якими позивач доповнив запропоновану редакцію договору (абзац третій пункту 3.2, доповнення пункту 7.1 словами "у зв`язку із діями Орендаря", доповнення пункту 8.4 обов`язками орендаря щодо замовлення витягу з технічної документації про нову нормативну грошову оцінку, повідомлення орендодавця про відчуження об`єктів, дотримання обмежень у використанні Земельної ділянки, вирішення питань майнових відносин, сплати відновної вартості зелених насаджень та оформлення дозвільної документації), не є істотними умовами договору оренди землі у розумінні статті 15 Закону України "Про оренду землі", не були запропоновані позивачем відповідачу у проекті договору, направленому разом із заявою від 16.04.2026 № 16/04-26, а доказів їх погодження відповідачем у запропонованій позивачем редакції матеріали справи не містять. Обов`язки орендаря щодо дотримання обмежень у використанні Земельної ділянки та вимог законодавства у сфері містобудування і благоустрою встановлені безпосередньо нормами законодавства та є обов`язковими для орендаря незалежно від їх відтворення у тексті договору.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання укладеним між позивачем та відповідачем договору оренди Земельної ділянки з моменту набрання рішенням суду у цій справі законної сили в редакції, викладеній у резолютивній частині цього рішення, та відмови у задоволенні позову в іншій частині.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявлених позовних вимог, відтак позов підлягає задоволенню частково.

Оскільки позовна вимога немайнового характеру про визнання договору укладеним по суті задоволена, а часткове задоволення позову обумовлене виключно визначенням судом редакції окремих умов договору, витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати укладеним між Київською міською радою (Україна, 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36; ідентифікаційний код: 22883141) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будпромгруп ЛТД" (Україна, 01133, м. Київ, вул. Коновальця Євгена, буд. 31, поверх 2, оф. 225; ідентифікаційний код: 42934929) з моменту набрання судовим рішенням у даній справі законної сили Договір оренди земельної ділянки в наступній редакції:

"ДОГОВІР

оренди земельної ділянки

місто Київ

Київська міська рада (Україна, 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36; ідентифікаційний код: 22883141; далі у тексті - "Орендодавець"), в особі Київського міського голови Кличка Віталія Володимировича, який діє на підставі ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", з однієї сторони, та

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будпромгруп ЛТД" (Україна, 01133, м. Київ, вул. Коновальця Євгена, буд. 31, поверх 2, оф. 225; ідентифікаційний код: 42934929; далі у тексті - "Орендар"), в особі Директора Кузьменка Станіслава Олексійовича, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та діє на підставі Статуту, - з іншої сторони, уклали договір оренди земельної ділянки (далі у тексті - Договір) про нижченаведене:

1. Предмет Договору

1.1. Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку площею 1, 0574 га (кадастровий номер 8000000000:79:046:0028) (далі - Об`єкт оренди або Земельна ділянка), для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку (вид цільового призначення - 02.03) на вулиці Брановицького Ігоря, 3 у Печерському районі міста Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва, у зв`язку з набуттям Орендарем права власності на нерухоме майно на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: б/н, виданий 20.06.2019, видавник: "Будпромгруп ЛТД", Кузьменко С.О.; Рішення, серія та номер: 03/2019, виданий 20.06.2019, видавник: "Будпромгруп ЛТД", яке зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20.06.2019 року, номер відомостей про речове право: 32081891; номер відомостей про речове право: 32082019; номер відомостей про речове право: 32082516; номер відомостей про речове право 32082378; номер відомостей про речове право: 32082160; номер відомостей про речове право: 32082646; номер відомостей про речове право: 32082742; номер відомостей про речове право: 32082271; номер відомостей про речове право: 32083099; номер відомостей про речове право 32083002; номер відомостей про речове право: 32082836.

2. Об`єкт оренди

2.1. Об`єктом оренди відповідно до відомостей Державного земельного кадастру та цього Договору є Земельна ділянка з наступними характеристиками:

- кадастровий номер - 8000000000:79:046:0028;

- місце розташування - місто Київ, район Печерський, вулиця Брановицького Ігоря, 3;

- цільове призначення - 02.03 Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку;

- категорія земель - землі житлової та громадської забудови;

- розмір (площа) - 1, 0574 га.

2.2. Відповідно до витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 19.01.2026 нормативна грошова оцінка Земельної ділянки на дату укладення Договору становить 81 057 171 (вісімдесят один мільйон п`ятдесят сім тисяч сто сімдесят одна) грн 90 коп.

2.3. Земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню.

3. Строк дії договору

3.1. Договір укладено на 15 (п`ятнадцять) років.

3.2. Після закінчення строку Договору, в разі відсутності заяви Орендаря про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення Договору, цей Договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням Договору вважається поновлення Договору без вчинення сторонами Договору письмового правочину про його поновлення. Вчинення інших дій сторонами Договору для його поновлення не вимагається.

4. Орендна плата

4.1. За оренду Земельної ділянки Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату виключно у грошовій формі. Визначена цим Договором орендна плата за Земельну ділянку становить платіж, який Орендар самостійно розраховує та вносить Орендодавцеві за користування Земельною ділянкою.

4.2. Плата за Земельну ділянку:

4.2.1. Річна орендна плата за Земельну ділянку встановлюється у розмірі 3 (трьох) відсотків від нормативної грошової оцінки Земельної ділянки. Обчислення розміру орендної плати за Земельну ділянку здійснюється з урахуванням цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

4.3. Зміна нормативної грошової оцінки Земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього Договору у порядку та у випадках передбачених законодавством України

4.4. Розмір орендної плати може змінюватись за згодою сторін шляхом прийняття рішення Київською міською радою про внесення змін до цього Договору і укладення договору про внесення відповідних змін до цього Договору та з урахуванням п.п.4.5 даного Договору.

4.5. Розмір орендної плати переглядається у разі зміни умов господарювання, передбачених договором, зміни граничних визначених Податковим кодексом України розмірів орендної плати, , погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини Орендаря, що підтверджено документами, в інших випадках, передбачених законом, за згодою сторін, але не частіше, ніж один раз на рік. Після прийняття рішення прийняття рішення Київської міської ради про внесення змін до цього Договору в частині розміру річної орендної плати Орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату відповідно до нової орендної ставки.

4.6. Орендна плата сплачується Орендарем рівними частками за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом тридцяти календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця на рахунок UA 068999980334169812000026007, Одержувач: ГУК у м. Києві/Печерський район/18010600, код ЄДРПОУ 37993783. Питання сплати податку на додану вартість та інших податкових платежів, що пов`язані з виконанням Договору, вирішується Орендарем в установленому законодавством України порядку.

4.7. Зміна отримувача орендної плати та його банківських реквізитів може здійснюватися Орендодавцем в односторонньому порядку і не потребує внесення змін до цього Договору. Орендар зобов`язується уточнювати банківські реквізити і назву отримувача орендної плати.

4.8. У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим Договором:

- Орендарем у 10 - денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків місячної орендної плати, встановленої п. 4 цього Договору;

- стягується пеня, розмір та розрахунок якої здійснюється відповідно до Податкового кодексу України.

4.9. У випадку викупу даної Земельної ділянки Орендарем, Орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату до моменту державної реєстрації права власності на дану Земельну ділянку.

4.10. Контроль за правильністю обчислення і справляння орендної плати, нарахування пені та штрафу за несвоєчасну сплату орендної плати та її стягнення здійснює контролюючий орган, визначений податковим законодавством, за місцезнаходженням Земельної ділянки.

5. Умови використання земельної ділянки

5.1. Умови збереження стану об`єкта оренди:

На Земельній ділянці не дозволяється діяльність, не пов`язана з цільовим використанням Земельної ділянки.

Зміна цільового призначення Земельної ділянки можлива в порядку, встановленому законодавством України, та потребує внесення змін у цей Договір.

Про намір зміни цільового призначення Земельної ділянки Орендар письмово повідомляє Орендодавця.

У десятиденний строк після внесення до Державного земельного кадастру відомостей про зміну цільового призначення Земельної ділянки Орендар надає Орендодавцю документи, необхідні для внесення змін у цей Договір.

6. Умови і строки передачі земельної ділянки в оренду

6.1. Сторони підтверджують, що Земельна ділянка, яка є Об`єктом за цим Договором, передається в оренду у придатному для її використання стані та вважається переданою Орендодавцем Орендарю з моменту державної реєстрації права оренди.

6.2. Право на оренду Земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

7. Умови повернення земельної ділянки

7.1. Після припинення дії договору Орендар повертає Орендодавцю земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Орендодавець у разі погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки, пов`язаних із зміною її стану, має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами. Якщо сторонами не досягнуто згоди про розмір відшкодування збитків, спір розв`язується у судовому порядку.

У разі погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей орендованої земельної ділянки або приведення її у непридатний для використання за цільовим призначенням стан, збитки, що підлягають відшкодуванню, визначаються відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. № 284 .

8. Права та обов`язки Сторін

8.1. Орендодавець має право:

- вимагати використання Земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з цим Договором;

- на своєчасне отримання орендної плати.

8.2. Орендодавець зобов`язаний:

- не вчиняти дій, які перешкоджали б Орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою;

- своєчасно розглядати документацію Орендаря, щодо внесення змін до чинного Договору (зміни цільового призначення, умов використання та інших умов, які стосуються Об`єкта оренди, тощо);

- передати в користування Земельну ділянку у стані, що відповідає умовам чинного Договору.

8.3. Орендар має право:

- самостійно визначати напрями своєї господарської діяльності відповідно до цільового призначення земельної ділянки та умов договору без зміни цільового призначення Земельної ділянки;

- переважне право на придбання у власність Земельної ділянки у разі її продажу;

- приступити до використання земельної ділянки, відповідно її цільового призначення, після набрання чинності цим договором;

- вимагати відповідного зменшення орендної плати у випадках, якщо стан використання земельної ділянки погіршився не внаслідок дій чи бездіяльності Орендаря;

- за згодою Орендодавця у порядку, передбаченому законодавством України, передавати у суборенду земельну ділянку або її частину іншій особі;

- після закінчення строку, на який було укладено цей Договір, Орендар має переважне право перед іншими особами на поновлення Договору.

8.4. Орендар зобов`язаний:

- використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення;

- своєчасно вносити орендну плату;

- додержуватись екологічної безпеки землекористування, державних стандартів, проектних рішень, міських правил забудови, інших чинних у м. Києві правил і норм щодо користування земельною ділянкою;

- забезпечити охорону та збереження якості землі відповідно до вимог законодавства України;

- забезпечити вільний доступ до Земельної ділянки представникам контролюючих органів у разі отримання письмового повідомлення щодо надання такого доступу за 2 (два) робочі дня;

- у строки, встановлені чинним законодавством, звітувати перед контролюючим органом визначеним податковим законодавством, за місцезнаходженням Земельної ділянки про сплату орендної плати;

- відшкодовувати Орендодавцю шкоду, заподіяну внаслідок дій (бездіяльності) Орендаря, які призвели до погіршення якості земельної ділянки;

- повернути земельну ділянку Орендодавцю у стані, придатному для її подальшого використання після припинення або розірвання цього Договору;

- впродовж п`яти днів після державної реєстрації права оренди за цим Договором надати копію цього Договору до контролюючого органу, визначеного податковим законодавством, за місцезнаходженням Земельної ділянки.

9. Ризик випадкового знищення або пошкодження об`єкта оренди чи його частини

9.1. Ризик випадкового знищення або пошкодження об`єкта оренди чи його частини несе Орендар.

10. Страхування об`єкта оренди

10.1. Сторони домовилися про те, що Орендар має право застрахувати об`єкт оренди.

11. Зміна умов договору і припинення його дії

11.1. Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. Згодою або запереченням Орендодавця на зміни та/або доповнення до цього Договору, є його рішення, прийняте в установленому законодавством порядку.

11.2. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку.

11.3. Дія договору припиняється у разі:- закінчення строку, на який його було укладено;

- придбання Орендарем земельної ділянки у власність;

- викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;

- поєднання в одній особі власника Земельної ділянки та Орендаря;

- ліквідації юридичної особи Орендаря. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

11.4. Дія договору припиняється шляхом його розірвання за:

- взаємною згодою сторін;

- рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених Договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

11.5. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

11.6. Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для розірвання договору.

12. Відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання договору

12.1. За невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до законодавства та цього договору.

12.2. Сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.

13. Прикінцеві положення

13.1. Цей договір набирає чинності після його державної реєстрації.

13.2. Цей договір укладено у трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться у Орендодавця, другий видається Орендарю, а третій органу, який провів його державну реєстрацію.

Підписи сторін

Київський міський голова ______

Орендар_______".

3. Стягнути з Київської міської ради (Україна, 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36; ідентифікаційний код: 22883141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будпромгруп ЛТД" (Україна, 01133, м. Київ, вул. Коновальця Євгена, буд. 31, поверх 2, оф. 225; ідентифікаційний код: 42934929) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 19.10.2026.

Суддя О.В. Нечай