Решение № 140699398, 08.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.10.2026Справа № 910/7902/26За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПОРТ ЛОДЖІСТІК ГРУП"

до Акціонерного товариства "Укргазвидобування"

про стягнення 3591144,90 грн

Суддя Усатенко І.В.

Секретар судового засідання Шокало О.В.

Представники сторін: згідно протоколу судового засідання

У судовому засіданні 08.10.2026, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено скорочене рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІМПОРТ ЛОДЖІСТІК ГРУП" (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (далі-відповідач) про стягнення 3690774,90 грн, з яких 3690000,00 грн. - суми основного боргу; 774,90 грн. - пені від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив умови Договору поставки (за рознарядкою) № УБГ 26-057 від 22.12.2025 р.

Ухвалою суду від 06.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 30.07.2026.

21.07.2026 до суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог до 3 591 144,90 грн, що складається з: 3 590 370,00 грн - суми основного боргу за Договором поставки (за рознарядкою) № УБГ 26-057 від 22.12.2025 р. (за вирахуванням нарахованих Відповідачем штрафних санкцій у загальному розмірі 99 630,00 - відповідно до вимоги за вих. № 305.4-305-2-7265 від 08.07.2026);- 774,90 грн - пені від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу відповідно до п.7.10. Розділу 7 Договору.

21.07.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує, вказуючи, що станом на день звернення з позовом строк оплати не настав, а тому позов є передчасним, а нарахування санкцій - безпідставним.

24.07.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позовні вимоги.

30.07.2026 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

30.07.2026 до суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру пені до 1,00 грн.

Суд у підготовчому засіданні 30.07.2026 постановив протокольну ухвалу про прийняття заяви про зменшення розміру позовних вимог, спір вирішується з її врахуванням, враховуючи положення статті 46 ГПК України.

Ухвалою суду від 30.07.2026 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті на 17.08.2026.

В судовому засіданні 17.08.2026 оголошено перерву до 09.10.2026

В судовому засіданні 09.10.2026 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених в заявах по суті спору.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у заявах по суті спору.

Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.

В судових дебатах представник позивача просив позовні вимоги задовольнити та зазначив про подання доказів понесення витрат на правову допомогу після ухвалення рішення у справі.

Представник відповідача просив відмовити у позові та зменшити пеню до 1,00 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

22.12.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІМПОРТ ЛОДЖІСТІК ГРУП" (постачальник) та Акціонерним товариством "Укргазвидобування" (покупець укладено договір поставки (за рознарядкою) №УБГ 26-057 відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити покупцеві насоси паливні в асортименті, зазначений в специфікації, що додається до договору і є його невід`ємною частиною, а покупець - прийняти та оплатити такий товар. Під поставкою сторони розуміють передачу товару постачальником для прийняття покупцем.

Згідно п. 1.4 договору найменування/асортимент товару, одинця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість товару вказується у специфікації, яка є додатком № 1 до договору та є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 3.2 договору загальна ціна договору визначається загальною вартістю товару, вказаного у специфікації до цього договору та становить до 3690000,00 грн.

Розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем вартості прийнятого товару з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної (оплата по факту прийняття товару), шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника на умовах зазначених у специфікації. Для здійснення оплати постачальник зобов`язується надати покупцю наступні документи: рахунок на суму прийнятого товару; акт приймання передачі товару або видаткову накладну, підписані сторонами на прийняття товару; квитанція про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН. (п. 4.1 договору).

Згідно п. 4.2 договору для здійснення оплати постачальник зобов`язаний надати документи, вказані в п. 4.1 цього договору. При цьому сторони домовились, що оплата за прийнятий товар здійснюється покупцем за наявності зареєстрованої постачальником за 10 календарних днів до кінцевого строку оплати правильно оформленої податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної в ЄРПН згідно з вимогами чинного законодавства України. Підтвердженням такої реєстрації з ЄРПН є квитанція про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування, надана постачальником. У разі відсутності реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної в ЄРПН за 10 календарних днів до кінцевого строку оплати, оплата здійснюється покупцем протягом 15 календарних днів з дня реєстрації відповідної податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної в ЄРПН.

Відповідно до п. 5.1, 5.3 договору строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується у специфікації до цього договору. Датою прийняття товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару, форма якого наведена у додатку № 2 до цього договору, який є невід`ємною частиною цього договору, або видаткової накладної.

Згідно п. 10.1 договору договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності) та діє до 31.05.2026 (включно).

У специфікації № 1 від 22.12.2025 визначено асортимент, кількість та вартість товару, що підлягає поставці на загальну суму 3690000,00 грн.

В п. 3 специфікації вказано, що строк поставки товару: протягом 120 календарних днів з дати укладання договору.

Згідно п. 4 специфікації умови та строки оплати: оплата по факту поставки протягом 30 календарних днів з дати підписання сторонами акту прийому-передачі товару або видаткової накладної та надання інших документів, вказаних у п. 4.1 договору.

В підтвердження обставин замовлення відповідачем товару, до матеріалів справи долучено рознарядку № 305.4-305-2-12828 від 25.12.2025 на поставку насосів паливних за договором № УБГ 26-057 від 22.12.2025.

Позивач виставив відповідачу рахунок на оплату № 1046 від 28.04.2026 на суму 3690000,00 грн.

Згідно видаткової накладної № 1052 від 29.04.2026 позивач поставив, а відповідач прийняв товар за договором № УБГ 26-057 від 22.12.2025 на загальну суму 3690000,00 грн. Видаткова накладна підписана та скріплена печатками обох контрагентів. Крім того, обставини поставки підтверджуються долученою до матеріалів справи товарно-транспортною накладною № 1052 від 29.04.2026 та актом вхідного контролю ТМЦ № 430 від 29.04.2026.

Позивачем складено податкову накладну № 243 від 29.04.2026 за даною господарською операцією. Реєстрація податкової накладної була зупинена 11.05.2026 податковим органом. 21.05.2026 державною податковою службою було прийнято рішення № 13785856/45796565 про реєстрацію податкової накладної № 243 від 29.04.2026 та зареєстровано в ЄРПН 21.05.2026. До матеріалів справи долучено квитанцію про реєстрацію податкової накладної.

В зв`язку з не оплатою відповідачем вартості поставленого товару, позивач звернувся з претензією-вимогою № 1 від 10.06.2026 (докази направлення в матеріалах справи), в якій просив сплатити заборгованість у розмірі 3690000,00 грн.

Відповідач відповіді на претензію не надав, суму вимоги не сплатив.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на правову природу укладеного між сторонами Договору, який у розумінні статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків, спірні правовідносини за наведеним правочином регламентуються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суду не було надано доказів недійсності укладеного між сторонами договору, як і не зазначено підстав, з яких він може бути визнаний недійсним.

З огляду на зазначене, договір № УБГ 26-057 від 22.12.2025 є підставою для виникнення між сторонами правовідносин та взаємних зобов`язань.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно п. 4 специфікації умови та строки оплати: оплата по факту поставки протягом 30 календарних днів з дати підписання сторонами акту прийому-передачі товару або видаткової накладної та надання інших документів, вказаних у п. 4.1 договору.

Відповідно до п. 4.2 договору для здійснення оплати постачальник зобов`язаний надати документи, вказані в п. 4.1 цього договору. При цьому сторони домовились, що оплата за прийнятий товар здійснюється покупцем за наявності зареєстрованої постачальником за 10 календарних днів до кінцевого строку оплати правильно оформленої податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної в ЄРПН згідно з вимогами чинного законодавства України. Підтвердженням такої реєстрації з ЄРПН є квитанція про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування, надана постачальником. У разі відсутності реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної в ЄРПН за 10 календарних днів до кінцевого строку оплати, оплата здійснюється покупцем протягом 15 календарних днів з дня реєстрації відповідної податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної в ЄРПН.

З матеріалів справи вбачається, що податкова накладна за 10 календарних днів до спливу тридцяти денного строку на оплату товару не була зареєстрована в ЄРПН, оскільки, її реєстрація була зупинена податковим органом. А отже товар мав бути оплачений протягом 15 календарних днів з 21.05.2026 (дати реєстрації податкової накладної в ЄРПН), тобто до 05.06.2026. Прострочення відповідача з оплати товару настало з 06.06.2026.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач не оплатив у визначені договором строки вартість отриманого товару у сумі 3690000,00 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Позивачем з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог заявлено до стягнення суму основного боргу у розмірі 3590370,00 грн. Оскільки, позивач зменшив вимогу за основним боргом на суму нарахованих відповідачем йому штрафних санкцій у розмірі 99630,00 грн.

Відповідач станом на день прийняття рішення не оплатив отриманий від позивача товар.

Суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення основного боргу на суму 3590370,00 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 774,90 грн за період з 06.06.2026 до 26.06.2026.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно п. 7.10 договору за порушення строків оплати постачальник має право вимагати сплати покупцем на користь постачальника пеню в розмірі 0,001% від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Суд перевірив розрахунок позивача та вважає його обґрунтованим та арифметично вірним, а суму пені у розмірі 774,90 грн такою, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідачем заявлено клопотання про зменшення пені до 1 грн.

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідач мотивує своє клопотання наступними обставинами: "АТ «Укргазвидобування» є підприємством, яке має стратегічне значення для економіки і безпеки держави (постанова Кабінету Міністрів України від 4 березня 2015 року № 83). Крім того, відповідно до Закону України «Про критичну інфраструктуру» та постанови КМУ від 09.10.2020 № 1109 АТ «Укргазвидобування» є об`єктом критичної інфраструктури паливно-енергетичного сектору. Постановою КМУ від 06.03.2022 № 222 на нього покладено спеціальні обов`язки із забезпечення НАК «Нафтогаз України» природним газом для потреб побутових споживачів і виробників теплової енергії. Загальновідомими є факти, що об`єкти газовидобувної інфраструктури АТ «Укргазвидобування» зазнають систематичних обстрілів та руйнувань з боку російської федерації. Зазначені обставини неодноразово висвітлювалися засобами масової інформації, зокрема:- «Росія атакує об`єкти "Нафтогазу" четвертий день поспіль: зафіксовано суттєві пошкодження»;- «Вшосте за два тижні: Росія вдарила дронами та ракетами по газових об`єктах». Зазначені обставини є загальновідомими, неодноразово висвітлювалися у засобах масової інформації та відповідно до ч. 3 ст. 75 ГПК України не підлягають доказуванню. Саме зазначені виключні обставини зумовили виникнення у відповідача фінансових труднощів. При цьому строк, за який нараховано пеню, є незначним.

Обставини щодо постійних російських атак є суттєвими обставинами, що впливають на господарську діяльність всіх господарюючих суб`єктів в Україні, а не виключно відповідача.

Суд відзначає, що згідно умов договору ставка пені є меншою за нормативне обмеження встановлене законом. Також її розмір не є великим чи надмірним, зокрема і в порівнянні з сумою основного боргу відповідача.

За таких умов, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення пені, яка підлягає стягненню з відповідача.

Щодо доводів відповідача про передчасність позову та не настання строку оплати станом на день звернення з позовом, то вони спростовані обставинами справи та умовами укладеного сторонами договору.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження сплати суми заборгованості чи відсутності прострочення ним виконання своїх грошових обов`язків зі своєчасної оплати поставленого товару за договором.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов`язки за договором, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28, ідентифікаційний код 30019775) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПОРТ ЛОДЖІСТІК ГРУП" (49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Яворницького Дмитра, буд 5, ідентифікаційний код 45796565) суму основного боргу у розмірі 3590370 (три мільйони п`ятсот дев`яносто тисяч триста сімдесят) грн 00 коп., пеню у розмірі 774 (сімсот сімдесят чотири) грн 90 коп., судовий збір у розмірі 43093 (сорок три тисячі дев`яносто три) грн 74 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 19.10.2026

Суддя І.В.Усатенко