Решение № 140699017, 13.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.10.2026Справа № 910/14161/25

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Омельчук М.О. розглянувши матеріали справи

За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»

до Житлового-будівельного кооперативу «Академічний-6»

про стягнення коштів у розмірі 661971,02 грн

за участі представників:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлового-будівельного кооперативу «Академічний-6» про стягнення коштів у розмірі 661971,02 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами було укладено Договір №023036440000100 від 15.11.2018 про надання послуги з централізованого постачання гарячої води. Позивач зазначає, що відповідач який є обслуговуючою компанією будинку, після публікування позивачем тексту Договору про надання послуги з постачання теплової енергії за формою, встановленими Правилами затвердженими постановою КМУ від 21.08.2019 року №830, з урахуванням змін, внесених КМУ від 08.09.2021 року №1022 не прийняв рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклав з виконавцем комунальної послуги (позивачем) відповідний індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Позивач посилається на ч.5 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та зазначає, що ним було розміщено повідомлення про місце опублікування тексту договору. Відтак Договір про надання послуги з постачання гарячої води між позивачем та відповідачем укладено. Також, позивачем надано укладений між сторонами Договір №023036440010101/11-2024 від 11.11.2024 щодо порядку оплати заборгованості послуг з постачання гарячої води спожито для потреб колективного споживача. Відповідачем було допущено порушення, в частині повної та своєчасної оплати послуг з постачання гарячої води, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 424908,66 грн, яку позивач просить суд стягнути з відповідача. Окрім того, позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 21421,53 грн, інфляційні втрати у розмірі 194395,40 грн та штраф у розмірі 21245,43 грн.

Відповідач заперечив проти задоволення позову, вказавши, що ним здійснювались платежі за послуги з централізованого постачання гарячої води на суму 110000 грн, а відтак розмір заборгованості становить 382669,88 грн, та як наслідок сума нарахованих інфляційних втрат, 3% річних, та 5% штрафу обраховані позивачем не правильно.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Призначено судові засідання.

В судове засідання 13.10.2026 представники позивача та відповідача не з`явились.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Розпорядженням КМДА від 27.12.2017 № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго». За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарського діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Таким чином, з 01.05.2018 постачання теплової енергії здійснює КП «Київтеплоенерго».

Судом встановлено, що 15.11.2018 між позивачем (далі - сторона 1) та відповідачем (далі - сторона 2) укладено Договір №023036440000100 про надання послуги з централізованого постачання гарячої води, відповідно до умов якого Сторона 1 зобов`язується надати Стороні 2 послугу з централізованого постачання гарячої води у будинку(ах), а Сторона 2 зобов`язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому Договорі. (п.1.1. Договору)

Згідно п.1.5. Договору об`єкт, якому надається послуг з централізованого постачання гарячої води - житловий будинок за адресою: вул. Приозерна, був. 8.

Окрім того, 30.09.2021 позивачем на офіційному веб-сайті КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (https://kte.kmda.gov.ua/) було опубліковано текст Договору про надання послуги з постачання гарячої води за формою, встановленими Правилами затвердженими постановою КМУ від 21.08.2019 №830, з урахуванням змін, внесених КМУ від 08.09.2021 №1022.

Відповідач, який є обслуговуючою компанією будинку, після публікування позивачем тексту Договору про надання послуги з постачання гарячої води за формою, встановленими Правилами затвердженими постановою КМУ від 21.08.2019 №830, з урахуванням змін, внесених КМУ від 08.09.2021 №1022 не прийняв рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклав з виконавцем комунальної послуги (позивачем) відповідний індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Позивачем було розміщено повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг в приміщеннях ЦОК.

З огляду на наведені обставини, Договір про надання послуги з постачання гарячої води між КП «Київтеплоенерго» та відповідачем є укладеним.

Вказане не заперечується відповідачем у справі.

На підставі п. 31 Договору вартістю послуг з ПГВ та послуги з постачання теплової енергії є встановлені відповідно до законодавства тарифи.

Положеннями п. 32 Договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця.

Відповідно до п. 34 Договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Згідно з п.36. Договору під час здійснення оплати споживач зобов`язаний зазначити розрахунковий період, за який вона здійснюється, та призначення платежу (плата виконавцю, сплата пені, штрафів). У разі коли споживачем не визначено розрахунковий період або коли за зазначений споживачем період виникла переплата, виконавець має право зарахувати таких платіж (його частину в розмірі переплати) в рахунок заборгованості за минулі розрахункові періоди у разі її наявності (за винятком погашення пені та штрафів, нарахованих споживачеві), а уразі відсутності такої заборгованості - в рахунок майбутніх платежів споживача, починаючи з найближчих періодів від дати здійснення платежу.

На підтвердження факту надання послуг позивачем надано суду акти надання послуг з постачання гарячої води, відомості обліку.

Також в матеріалах справи наявний акт звіряння взаєморозрахунків за послуги з постачання гарячої води (ГВ), а також розрахунок заборгованості за послуги з постачання теплової енергії відповідачу за особовим рахунок №023036440010101 та рахунок на оплату заборгованості за послуги постачання гарячої води (ГВ) №02303644001010/07/2025/1 від 31.07.2025.

Наявність договірних відносин між позивачем та відповідачем та наявність заборгованостей також підтверджується укладеним між сторонам Договором №023036440010101/11-2024 від 11.11.2024 щодо порядку оплати заборгованості послуг з постачання гарячої води спожито для потреб колективного споживача.

Згідно п.1 вказаного Договору від 11.11.2024, Споживач (відповідач) визнає та підтверджує заборгованість станом на 01.11.2024 перед позивачем за послуги з постачання гарячої води, спожиті для потреб колективного споживача за адресою: вул. Приозерна, буд.8, оф.1 на суму 492669,88 грн з врахуванням ПДВ; за послуги з централізованого постачання гарячої води на суму 42238,78 грн з врахуванням ПДВ, загальна сума складає 534908,66 грн з врахуванням ПДВ.

Споживач зобов`язується сплатити зазначену в п.1 угоди ГПЗ суму заборгованості послуги з постачання гарячої води у строки та сумами, зазначеними у Графіку погашення заборгованості. (п.2. Договору від 11.11.2024)

При проведенні сплати заборгованості, зазначеної у п.1 угоди ГПЗ, Споживач зобов`язується посилатися в реквізитах призначення платежу платіжного документа на № та дату укладення цього Договору. (п.4 Договору від 11.11.2024)

Пунктом 8 Договору від 11.11.2024 передбачено, що Споживач зобов`язаний оплатити Підприємству штраф за невиконання ним угоди ГПЗ у розмірі 5% від суми непогашеної заборгованості за угодою ГПЗ.

Додатком 1 до Договору від 11.11.2024 визначено графік погашення заборгованості з централізованого постачання гарячої води та за послуги з постачання гарячої води.

З наданих відповідачем платіжних інструкції та їх призначень платежів, вбачається, що відповідачем у період з січня 2025 по квітень 2025 здійснювалась оплата послуг «з ПГ та за послуги з ЦПГВ за листопад 2024 року до угоди №Р-023036440010101/11/2024 від 01.11.2024» на загальну суму 110000 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, вказані оплати були враховані позивачем, як в оплату за послуги з постачання гарячої води (ГВ) на суму 67761,22 грн, так і в оплату послуги з централізованого постачання гарячої води на суму 42238,78 грн, що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості.

Таким чином, судом встановлено наявність за відповідачем заборгованості у розмірі 424908,66? грн.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов`язань та обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Доказів погашення відповідачем цієї заборгованості або наявності обставин, які б свідчили про відсутність такого боргу перед позивачем, матеріали справи не містять.

Оскільки, наявність заборгованості підтверджено наявними доказами у матеріалах справи в повному обсязі, за відсутності у матеріалах справи доказів її оплати, суд приходить до висновку, щодо наявності підстав для стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 424908,66? грн.

Щодо заявлених позивачем до стягнення 3% річних у розмірі 21421,53 грн, інфляційні втрати у розмірі 194395,40 грн та штраф у розмірі 21245,43 грн, суд зазначає наступне.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Крім того, частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Перевіривши надані позивачем розрахунки штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що надані розрахунки відповідають вимогам чинного законодавства, умовам Договору та є арифметично вірними, а тому позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню.

Інші доводи сторін судом розглянуто та відхилено, оскільки вони не спростовують встановлених судом обставин та не впливають на результат вирішення спору.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Житлового-будівельного кооперативу «Академічний-6» (04211, м. Київ, вул. Приозерна, буд. 8, ідентифікаційний код: 22885565) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (01001,м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5 ідентифікаційний код: 40538421) заборгованість у розмірі 424908 (чотириста двадцять чотири тисячі дев`ятсот вісім) грн 66 коп., інфляційні витрати у розмірі 194395 (сто дев`яносто чотири тисячі триста дев`яносто п`ять) грн 40 коп., 3% річних у розмірі 21421 (двадцять одна тисяча чотириста двадцять одна) грн 53 коп., штраф у розмірі 21245 (двадцять одна тисяча двісті сорок п`ять) грн 43 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 9929 (дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять дев`ять) грн 57 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата підписання: 16.10.2026.

Суддя Я.В. Маринченко