Решение № 140687564, 09.09.2026, Зміївський районний суд Харківської області

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 621/1576/25

Провадження 2/621/212/26

09 вересня 2026 року м. Зміїв Харківської області

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючий - суддя В. Філіп`єва,

за участі секретаря судового засідання - А. Головіної,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат П.Колошкін (не з`явились),

відповідач - ОСОБА_2 (не з`явився),

третя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, представник - Н.Бєлікова (не з`явилась),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження за відсутності учасників цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради,

про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача П.Колошкін звернувся до Зміївського районного суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно його малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та стягнути судові витрати.

Рух справи.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 24.06.2025 року позовну заяву прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження з викликом учасників в судове засідання.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 16.09.2025 року замінено третю особу у цивільній справі № 621/1576/25 Службу у справах дітей по Холодногірському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради на належну - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради.

23.04.2026 року по справі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

16.01.2026 року учасники справи в судове засідання не з`явилися, повідомлялись належним чином.

Представник позивачки ОСОБА_3 - адвокат П.Колошкін у поданій до суду заяві просить розглянути справу без його участі та без участі позивачки, підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_4 у поданій до суду заяві просить розглянути справу без його участі, позовні вимоги визнає.

Представники третьої особи Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради - Н.Бєлікова подала до суду письмові пояснення щодо позову в яких вказала, що ухвалою суду від 16.09.2025 року залучено до участі у справі в якості третьої особи - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради та зобов`язано службу надати письмовий висновок, щодо доцільності (не доцільності) позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , у відношенні дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . У письмових поясненнях представник зазначає, що наразі виконати ухвалу суду не виявляється можливим, так як ані позивач, ані відповідач по справі до Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради стосовно складання відповідного висновку не звертались, також, ураховуючи вік дитини, служба вважаємо за потрібне з?ясувати думку малолітнього ОСОБА_5 щодо питання позбавлення батьківських прав його батька. Після звернення сторін по справі, проведення співбесіди із батьками та дитиною, зазначене питання буде винесено на розгляд засідання Комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради, за результатами розгляду буде складено та долучено відповідний висновок до суду.

В зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Позиції учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог представником зазначено, що сторони з 17 березня 2017 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який був розірваний рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 13 липня 2022 року по справі № 564/867/22. Після розірвання шлюбу позивачка змінила своє прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 ». У сторін ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася дитина - син ОСОБА_2 . 15 травня 2025 року Зміївським районним судом Харківської області видано судовий наказ по справі № 621/1181/25 про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 його доходу (заробітку), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 22 квітня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття. Вказаний судовий наказ відповідачем не виконується. Малолітня дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на утриманні позивачки ОСОБА_3 . Відповідач ОСОБА_2 , з дня народження дитини не цікавиться життям сина, не приймає участь у його вихованні та забезпеченні належних умов для життя, навчання і розвитку, не спілкується з ним, не проявляє любові та заінтересованості його станом здоров?я, навчанням, фізичним і моральним розвитком, не створює умов для розвитку природних здібностей, не готує його до самостійного життя та праці, не забезпечує необхідним харчуванням, допомогою при лікуванні, не допомагає фінансово і матеріально, що свідчить про те, що він самоусунувся від виконання своїх батьківських обов?язків і не виконає такі обов`язки.

Вказані обставини свідчать про відсутність у відповідача, як батька дитини, відповідальності та про небажання брати участь у вихованні сина Відповідач не приділяє увагу дитині, не цікавитися її життям, не висловлює свої почуття та не проявляє турботу. Зокрема, відсутність будь-якої матеріальної допомоги з боку батька призводить до серйозних фінансових труднощів для дитини та позивачки, що також впливає на здоров?я, розвиток та загальний добробут дитини.

Враховуючи викладене, позивачка ОСОБА_8 через свого представника П.Колошкіна звернулась до суду з даним позовом та просить позбавити відповідача ОСОБА_10 батьківських прав стосовно його малолітнього сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Дослідивши письмові докази наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Згідно Свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Геніївської сільської ради Зміївського району Харківської області, актовий запис про народження № 06 від 24.05.2017 року, батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_11 (а. с. 12).

Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 13.07.2022 року по справі № 564/867/22, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_11 - розірвано (а. с. 7 - 10).

03.09.2022 року ОСОБА_12 та ОСОБА_11 уклали шлюб, який зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Суми. Свідоцтво про шлюб, Серія НОМЕР_2 від 03.09.2022 року. Після реєстрації шлюбу прізвище дружини змінено з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 » (а. с. 11).

15.05.2025 року за заявою ОСОБА_1 , Зміївським районним судом Харківської області видано судовий наказ по справі № 621/1181/25 (провадження 2-н/621/291/25) про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , аліментів на утримання дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 (однієї чверті) заробітку (доходу) ОСОБА_2 , щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 22.04.2025 року і до досягнення ОСОБА_2 повноліття (а. с. 13 - 15).

Як зазначає у позовній заяві представник позивачки, малолітній син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає разом із матір`ю - ОСОБА_1 та перебуває на її утриманні. Відповідач ОСОБА_2 матеріальної допомоги не надає, не виконує рішення суду щодо стягнення аліментів на утримання сина, не приймає участі у вихованні дитини, не цікавиться його життям, розвитком, навчанням, не готує дитину до дорослого життя, тощо.

Згідно Витягу з реєстру Слобожанської територіальної громади № 2025/007496113 від 06.06.2025 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_5 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до листа Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради від 11.03.2026 року № 307/0/202-26, щодо роз`вязання спору про позбавлення батьківських прав, третьою особою не виявляється за можливе надати суду письмовий висновок, щодо доцільності (не доцільності) позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 у відношенні дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки ані позивач, ані відповідач по справі до Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради стосовно складання відповідного висновку не звертались. Також, враховуючи вік дитини, служба вважала за потрібне з?ясувати думку малолітнього ОСОБА_5 щодо питання позбавлення батьківських прав його батька. Після звернення сторін по справі, проведення співбесіди із батьками та дитиною, зазначене питання буде винесено на розгляд засідання Комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради, за результатами розгляду буде складено та долучено відповідний висновок до суду (а. с. 79).

Згідно витребуваної судом інформації від Зміївського ВДВС У Чугуївському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, у результаті перевірки відомостей АСВП, виконавчих проваджень про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у Відділі на виконанні не перебуває. Судовий наказ № 621/1181/25 виданий 15.05.2025 року Зміївським районним судом Харківської області до Відділу не надходив (а. с. 86).

Норми права, застосовані судом, та мотиви їх застосування.

Дослідивши матеріали цивільної справи, заслухавши представника позивача, відповідача, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд зазначає наступне:

Частинами 1, 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст. ст. 76 - 81 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно частини 3 статті 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства" визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, духовного та соціального розвитку. Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини.

Статтею 11 цього ж Закону визначено, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Статтею 150 Сімейного кодексу України закріплено обов`язок батьків виховувати свою дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття освіти, готувати до самостійного життя та поважати її.

Частиною 1 статті 151 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають також переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ними, що визначено частиною 1 статті 163 Сімейного кодексу України.

Згідно ч.1 статті 152 Сімейного кодексу України, право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом

Відповідно до положень статті 155 Сімейного кодексу України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції, батьки або у відповідних випадках законні опікуни, несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, та в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Відповідно до вимог статті 164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав з підстав, встановлених пунктами 2, 4 і 5 частини першої цієї статті, лише у разі досягнення ними повноліття. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них. Під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Згідно статті 165 Сімейного кодексу України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років .

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, що тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька, матері, так і для дитини, що визначено статтею 166 Сімейного кодексу України. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Пунктом 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснено, що особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 Сімейного кодексу України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Верховний суд у своїй постанові від 02 жовтня 2019 року по справі №461/7387/16-ц (провадження №61-29266св18) зазначив, що судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, приймають участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості згідно зі статтею 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на від 03 грудня 1986 року.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини, та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків. Це крайній захід впливу на осіб, які ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою.

Матеріали справи не містять жодних переконливих доказів щодо жорстокого поводження відповідача зі своїм сином, вчинення ним вчинків, які створюють небезпеку для його життя чи здоров`я, зокрема: незабезпечення харчування чи лікування, примушування до жебракування, бродяжництва, тощо. В матеріалах справи відсутні також належні й допустимі докази того, що відповідач є хронічним алкоголіком чи наркоманом, а отже виняткові обставини, які можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав в розумінні статті 164 Сімейного кодексу України, позивачем не доведені.

Відсутність тривалого спілкування з дитиною засобами телефонного зв`язку та невідвідування відповідачем батьківських зборів не свідчить про свідоме нехтування ним своїми батьківськими обов`язками.

Твердження позивача щодо несплати аліментів не підтверджені належними доказами, оскільки згідно наявних матеріалів справи, судовий наказ позивачем до примусового виконання не пред`являвся.

Крім того, позивач не зверталася до органів опіки та піклування з заявою про складення висновку про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав.

Згідно з ч.ч.5, 6 статті 9 Сімейного кодексу України, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Згідно пункту 73 «Порядку провадження органу опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 866 від 24.09.2008 року (зі змінами), у разі виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини один із батьків, що проживає окремо від дитини, подає службі у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (в разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини.

Працівник служби у справах дітей проводить бесіду з батьками, у разі можливості з іншими родичами дитини, а також звертається до соціального закладу та/або фахівця із соціальної роботи щодо забезпечення проведення оцінки потреб батьків з метою встановлення здатності матері, батька виконувати обов`язки щодо виховання дитини та догляду за нею. До уваги беруться ставлення батьків до виконання батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров`я дитини, факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності та інші вагомі обставини.

Після з`ясування обставин, що призвели до виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини, служба у справах дітей складає висновок.

Участь у вихованні дитини та у разі потреби порядок побачення з дитиною того з батьків, який проживає окремо від неї, встановлюються рішенням районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади з урахуванням висновку служби у справах дітей.

Під час розгляду судом спорів між батьками щодо виховання дитини районна, районна у мм. Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади подає суду письмовий висновок про способи участі одного з батьків у вихованні дитини, місце та час їх спілкування, складений на підставі відомостей, одержаних службою у справах дітей в результаті проведення бесіди з батьками, дитиною, родичами, які беруть участь у її вихованні, обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються зазначеної справи.

Висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав в матеріалах справи відсутній, незважаючи на те, що позивач та представник ознайомлені з листом Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради від 11.03.2026 року № 307/0/202-26, щодо роз`вязання спору про позбавлення батьківських прав та необхідності звернення до служби, з метою складання такого висновку. Думка дитини з цього приводу не з`ясована.

Отже, безсумнівних доказів, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками щодо виховання сина, суду не надано, в зв`язку з чим суд приходить до висновку про відсутність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав стосовно його неповнолітнього сина.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, судові витрати з відповідача на користь позивачки не стягуються та відносяться за рахунок позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 76-81, 89 , 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його складення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 16.09.2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 .

Третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, код ЄДРПОУ 26489104, адреса: вул. Чернишевська, 55, м. Харків, 61002.

Суддя В.Філіп`єва