Постановление суда № 140673609, 16.10.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/1540/25

Провадження № 1-кс/461/6453/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2026 року м.Львів

Слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

розглянувши у судовому засіданні в залі суду у м. Львові клопотання прокурора Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 42025142410000009 від 17.01.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 425 КК України, про продовження строку дії обов`язків підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 425 КК України, ОСОБА_4 , -

ВСТАНОВИВ:

До Галицького районного суду м. Львова надійшло клопотання прокурора Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 42025142410000009 від 17.01.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 425 КК України, про продовження строку дії обов`язків підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 425 КК України, ОСОБА_4 .

Клопотання обґрунтовано наступним.

У провадженні слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області за процесуального керівництва Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025142410000009 від 17.01.2025, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 425 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що на заступника командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 на підставі наказу №27 від 27.01.2024 командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 покладено тимчасове виконання обов`язків командира військової частини НОМЕР_1 .

Під час проходження військової служби на вищевказаній посаді ОСОБА_4 , як військова службова особа, відповідно до вимог ст.ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, свято і непорушно додержуватись їх, знати та виконувати свої службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених за посадою, поводитись з гідністю і честю та не вдаватись до негідних вчинків.

Зокрема, відповідно до ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України, покладає на військовослужбовців обов`язки свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок.

Статтею 16 Статуту передбачено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Статтею 58 Статуту передбачено, що командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров`я особового складу, за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів, за всебічне забезпечення військової частини та додержання принципів соціальної справедливості.

Статтею 59 Статуту передбачено, що командир (начальник) зобов`язаний знати стан справ у дорученій йому військовій частині, вміло керувати військовою частиною як у повсякденному житті, так і під час виконання бойових завдань; завжди мати точні відомості про особовий склад, озброєння, боєприпаси, бойову та іншу техніку, пальне, матеріальні засоби та кошти; встановлювати такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України; проводити роботу щодо зміцнення військової дисципліни, запобігання кримінальним та іншим правопорушенням серед особового складу.

Статтею 66 Статуту передбачено, що командир бригади в мирний і воєнний час відповідає за бойову та мобілізаційну готовність, укомплектованість особовим складом, успішне виконання бойових завдань, бойову підготовку, військову дисципліну, внутрішній порядок, стан і збереження матеріальних засобів, стан фінансового господарства та всебічне забезпечення бригади.

Статтею 67 Статуту передбачено, що командир бригади зобов`язаний керувати фінансовою діяльністю бригади, розпоряджатися згідно із законодавством коштами, забезпечувати ощадливе витрачання коштів у суворій відповідності із затвердженим кошторисом.

Крім того, відповідно до ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України та накази командирів.

Відповідно до п. 2.3 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України №300 від 16.07.1997, командир військової частини організовує військове господарство та керує ним особисто, через штаб, своїх заступників, начальників родів військ та служб.

Підпунктом 3.1.3 зазначеного Положення передбачено, що командир військової частини несе особисту відповідальність за організацію матеріального, медичного, технічного, квартирно-експлуатаційного та фінансового забезпечення, забезпечення військової частини матеріальними засобами і коштами, законність та доцільність їх витрачання.

Відповідно до п. 12 ст. 6 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військові посадові особи це військовослужбовці, які обіймають штатні посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або які спеціально уповноважені на виконання таких обов`язків згідно із законодавством.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також особи, які постійно чи тимчасово обіймають посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій.

Відповідно до п. 1 примітки до ст. 425 КК України під військовими службовими особами розуміються військові начальники, а також інші військовослужбовці, які обіймають постійно чи тимчасово посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов`язків, або виконують такі обов`язки за спеціальним дорученням повноважного командування.

Таким чином, ОСОБА_4 , виконуючи обов`язки командира військової частини НОМЕР_1 , був наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями та є військовою службовою особою.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності.

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який діє і на даний час.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби.

Постановою Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» визначено склад грошового забезпечення військовослужбовців, який включає посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» передбачено виплату додаткової винагороди військовослужбовцям, а тим із них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, збільшення розміру додаткової винагороди до 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Відповідно до наказу Міністерства оборони України №44 від 25.01.2023 «Про внесення Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» передбачено виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення відповідних заходів з національної безпеки і оборони та виконують бойові (спеціальні) завдання.

Зокрема, зазначена додаткова винагорода передбачена військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання під час ведення бойових дій на лінії бойового зіткнення з противником, у районах ведення воєнних дій з виявлення повітряних цілей противника, здійснення польотів, ведення повітряного бою, вогневого ураження противника у складі підрозділів ракетних військ і артилерії, виконання бойових завдань на території противника, відбиття збройних нападів на об`єкти, що охороняються, та виконання інших визначених нормативно-правовими актами бойових завдань.

Відповідно до п. 4 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони здійснюється на підставі бойового наказу (бойового розпорядження), журналу бойових дій, бойового донесення або відповідного рапорту командира підрозділу про участь кожного військовослужбовця у бойових діях чи виконанні бойових завдань.

Пунктом 8 зазначеного розділу передбачено, що виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) військових частин.

Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до бойового розпорядження оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_1 » №715 від 16.10.2022 управління бойовими діями військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 здійснювалося з основного командного пункту, розташованого в районі АДРЕСА_1 .

У подальшому посадові особи основного командного пункту та військовослужбовці військової частини НОМЕР_1 у період з березня 2023 року по квітень 2023 року виконували завдання у межах АДРЕСА_1 .

Так, ОСОБА_4 , виконуючи обов`язки командира військової частини НОМЕР_1 , у порушення вимог ст.ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, будучи військовою службовою особою, діючи із злочинною недбалістю, в умовах воєнного стану, у період з 05.02.2024 по 05.03.2024, перебуваючи в місці дислокації основного командного пункту військової частини НОМЕР_1 , який був розташований у АДРЕСА_1 , маючи реальну можливість виконувати свої службові обов`язки належним чином, неналежно поставився до їх виконання через несумлінне ставлення до них.

Зокрема, будучи зобов`язаним володіти інформацією щодо наявності чи відсутності підстав для виплати збільшеної додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн, бути обізнаним з обліком особового складу та його залученням до виконання бойових (спеціальних) завдань, підписав та видав накази про виплату додаткової винагороди, а саме наказ №58 від 05.02.2023 та наказ №113 від 05.03.2024, до яких були включені військовослужбовці військової частини НОМЕР_1 на виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн, які, за версією органу досудового розслідування, не брали безпосередньої участі у бойових діях, не забезпечували здійснення відповідних заходів та не виконували бойових завдань, за які передбачена зазначена додаткова винагорода.

У подальшому вищезазначені накази були передані до фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , для здійснення нарахування військовослужбовцям додаткової винагороди.

Внаслідок цього військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 , за версією сторони обвинувачення, незаконно виплачено щомісячну додаткову винагороду в підвищеному розмірі на загальну суму 16 081 810 грн 46 коп., чим державному бюджету заподіяно майнову шкоду на вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у недбалому ставленні військової службової особи до служби, що заподіяло тяжкі наслідки, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 425 КК України.

Обставини, які дають достатні підстави підозрювати ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 425 КК України, підтверджуються доказами, які містяться в матеріалах кримінального провадження, а саме:

- аудиторським звітом №526/34 від 20.12.2024 5 територіального управління внутрішнього аудиту Міністерства оборони України;

- довідкою спеціаліста Західного офісу Держаудитслужби від 03.04.2026;

- висновком експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи №371/26-22 від 12.05.2026;

- висновком за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи №3438-Е від 22.07.2026;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_6 від 21.02.2026;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 21.02.2026;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 21.02.2026;

24.08.2026 слідчим суддею Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_9 відносно підозрюваного ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді особистого зобов`язання терміном на 60 днів, а саме до 19.10.2026.

Крім цього, на підозрюваного ОСОБА_4 відповідно до зазначеної ухвали покладено наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, суду за першим викликом;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- утримуватися від спілкування щодо даного кримінального правопорушення з представником потерпілого та свідками ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у даному кримінальному провадженні.

Прокурор зазначає, що 12.08.2026 до Галицького районного суду м. Львова подано клопотання про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №42025142410000009 від 17.01.2025, за результатами розгляду якого 14.08.2026 слідчим суддею Галицького районного суду м. Львова постановлено ухвалу про продовження строку досудового розслідування до 19.10.2026.

15.10.2026 слідчим на виконання доручення прокурора відповідно до вимог ст. 290 КПК України повідомлено підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника адвоката ОСОБА_10 про завершення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні та надання матеріалів досудового розслідування для ознайомлення.

Разом з тим, прокурор вказує, що 19.10.2026 завершується строк дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, покладених на підозрюваного ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 24.08.2026, однак підстави та ризики для покладення на підозрюваного цих обов`язків продовжують існувати.

Зокрема, прокурор посилається на ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, оскільки ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 425 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

Крім того, прокурор зазначає про існування ризику незаконного впливу на свідків, експертів та спеціалістів у кримінальному провадженні, оскільки підозрюваному відомі їхні анкетні та інші дані, у зв`язку з чим останній може здійснювати вплив на вказаних учасників кримінального провадження шляхом підкупу, примусу чи погроз з метою зміни або відмови від раніше наданих показань.

Враховуючи наведене, прокурор просить продовжити строк дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, покладених на підозрюваного ОСОБА_4 , на 60 днів, тобто до 18.12.2026.

Захисник підозрюваного ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_10 у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд клопотання без його участі, у якій зазначив, що проти задоволення клопотання заперечує.

Дослідивши клопотання, приходжу до наступного висновку.

Відповідно до ч. 7 ст. 194 КПК України, обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Встановлено, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у Львівській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42025142410000009 від 17.01.2025, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 425 КК України.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, уродженець с. Зимна Вода Пустомитівського району Львівської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимий, підозрюється у недбалому ставленні військової службової особи до служби, що заподіяло тяжкі наслідки, вчиненому в умовах воєнного стану.

Поняття «обґрунтована підозра» визначене в рішенні Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якого цей термін означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, №182). Мета затримання для допиту полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання (рішення у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, п. 55, Series A, №300-A).

Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 425 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:

- аудиторським звітом №526/34 від 20.12.2024 5 територіального управління внутрішнього аудиту Міністерства оборони України;

- довідкою спеціаліста Західного офісу Держаудитслужби від 03.04.2026;

- висновком експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи №371/26-22 від 12.05.2026;

- висновком за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи №3438-Е від 22.07.2026;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_6 від 21.02.2026;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 21.02.2026;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 21.02.2026.

Отримані на даному етапі досудового розслідування відомості задокументовані у відповідний процесуальний спосіб, передбачений КПК України, вказують на причетність ОСОБА_4 до вчинення зазначеного кримінального правопорушення, при цьому таке цілком узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчиненні правопорушення передбачає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що зазначена особа могла вчинити правопорушення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Влох проти Польщі»).

Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у недбалому ставленні військової службової особи до служби, що заподіяло тяжкі наслідки, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 425 КК України.

24.08.2026 слідчим суддею Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_9 відносно підозрюваного ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді особистого зобов`язання терміном на 60 днів, а саме до 19.10.2026, із покладенням на нього наступних обов`язків:

- прибувати до слідчого, прокурора, суду за першим викликом;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- утримуватися від спілкування щодо даного кримінального правопорушення з представником потерпілого та свідками ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у даному кримінальному провадженні.

Згідно зі ст. 179 КПК України особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені ст. 194 цього Кодексу.

Строк дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_4 , закінчується 19.10.2026.

Ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу, на даний час не змінилися та не зменшилися.

Ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, підтверджується тим, що у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого злочину підозрюваному загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, що може стимулювати підозрюваного до втечі.

Водночас, суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Окрім цього, тяжкість інкримінованого правопорушення та усвідомлення можливості засудження до тривалого терміну позбавлення волі можуть бути підставою та мотивом для підозрюваного до втечі.

Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема те, що підозрюваний може незаконно впливати на свідків, експертів та спеціалістів у кримінальному провадженні шляхом їх переконання, підкупу, примусу або залякування з метою надання ними неправдивих показань чи відмови від раніше наданих показань, підтверджується характером і способом вчинення кримінального правопорушення, що інкримінується підозрюваному.

При цьому слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 обізнаний із відомостями про свідків у кримінальному провадженні, зокрема ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , показання яких мають значення для встановлення обставин інкримінованого кримінального правопорушення.

Як вбачається з долучених до клопотання матеріалів, у кримінальному провадженні на даний час виконуються вимоги ст. 290 КПК України щодо завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.

Так, 15.10.2026 слідчим повідомлено підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника адвоката ОСОБА_10 про завершення досудового розслідування та надано можливість стороні захисту ознайомитися з матеріалами кримінального провадження у порядку ст. 290 КПК України.

За приписами ст. 203 КПК України ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом. Кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 цього Кодексу, у випадках, передбачених п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.

При цьому невключення строку ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому ст. 290 КПК України, у зазначені в ст. 219 КПК України строки не свідчить про обмеження строку застосування запобіжного заходу строками досудового розслідування.

З наведеного вбачається, що строк, на який до підозрюваного може бути застосовано запобіжний захід, КПК України не обмежує строками досудового розслідування, у рамках якого особі обирається відповідний захід, а тому ухвала про застосування до особи запобіжного заходу може залишатися чинною і після завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні до настання однієї з обставин, наведених у ст. 203 КПК України, з урахуванням установлених законом строків дії відповідної ухвали та покладених обов`язків.

Згідно з ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження судом за клопотанням прокурора.

Тобто, за змістом наведених у ч. 4 ст. 176 КПК України положень, вирішення питань щодо застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні покладено на слідчого суддю під час досудового розслідування та на суд під час судового провадження.

Розподіл компетенції між зазначеними суб`єктами пов`язаний із моментом закінчення досудового розслідування, затвердження обвинувального акта та направлення кримінального провадження на розгляд суду, про що зазначено також у п. 28 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Чанєв проти України» (Chanyev v. Ukraine) від 09.10.2014, заява №46193/13.

Також на користь вказаного висновку свідчить зміст п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України, відповідно до якого досудове розслідування це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

І хоча, крім понять «початок досудового розслідування» (п. 5 ч. 1 ст. 3, ч. 2 ст. 214 КПК України) і «закінчення досудового розслідування» (п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України), у КПК України використовується поняття «завершення досудового розслідування» (ст. 290 КПК України), поняття «закінчення» і «завершення» досудового розслідування у розумінні п. 5 ч. 1 ст. 3 та ст. 290 КПК України не є тотожними, оскільки завершення досудового розслідування є проміжним етапом, що передує його закінченню.

Досудове розслідування у конкретному кримінальному провадженні вважається закінченим у випадку настання однієї з таких подій: прийняття рішення у формі постанови про закриття кримінального провадження; направлення до суду обвинувального акта; направлення до суду клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру; направлення до суду клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру; направлення до суду клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Таким чином, факт завершення досудового розслідування не свідчить про його закінчення, і в період між завершенням досудового розслідування та його закінченням судовий контроль за дотриманням прав підозрюваних осіб у кримінальному провадженні продовжує здійснювати слідчий суддя, який у тому числі може приймати рішення щодо застосування і продовження строку застосування до осіб запобіжних заходів.

Відтак, перебування кримінального провадження на стадії виконання вимог ст. 290 КПК України не перешкоджає вирішенню слідчим суддею питання про продовження строку дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_4 , за умови наявності передбачених законом підстав.

Щодо заперечень захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_10 проти задоволення клопотання, слідчий суддя зазначає, що сама по собі незгода сторони захисту з продовженням строку дії процесуальних обов`язків не є підставою для відмови у задоволенні клопотання прокурора, якщо необхідність їх подальшого застосування підтверджується встановленими обставинами кримінального провадження та наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Відтак, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, а також запобігання спробам останнього переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_4 , підлягає задоволенню в межах строку, передбаченого ч. 7 ст. 194 КПК України.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 176-178, 179, 193, 194, 196, 199 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора - задоволити.

Продовжити до 14.12.2026 року строк дії наступних обов`язків, покладених ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 24.08.2026 на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме:

- прибувати до слідчого, прокурора, суду за першим викликом;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- утримуватися від спілкування щодо даного кримінального правопорушення з представником потерпілого та свідками ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у даному кримінальному провадженні.

Роз`яснити підозрюваному його обов`язки та наслідки їх невиконання.

Контроль за виконанням даної ухвали покласти на прокурора Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 .

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу може бути подане під час підготовчого провадження в суді.

Слідчий суддя ОСОБА_1