Решение № 140673607, 15.10.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/1957/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2026 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова

в складі:

головуючого судді Радченка В.Є.

з участю:

секретаря судового засідання Яцишин В.А.

представника відповідача адвоката Вишневського М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження у м. Львові цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» (03038, м. Київ, вул. І. Федорова, 32-А, ЄДРПОУ 30859524) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу), -

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УСГ» звернулося до Галицького районного суду м. Львова з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу), відповідно до якого просить стягнути з відповідача суму виплаченого страхового відшкодування у розмірі 65 523,29 грн, а також судовий збір у розмірі 3328,00 грн.

Свої позовні вимоги мотивує наступним.

14 липня 2022 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УСГ» та ОСОБА_1 було укладено поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР-2352405, яким було забезпечено транспортний засіб марки «Renault Megane», державний номерний знак НОМЕР_2 . Ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становив 160 000,00 грн. Договір діяв у період з 15.07.2022 року по 14.07.2023 року.

11.06.2023 року у м. Львові сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки «Renault Megane», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля марки «Hyundai Accent», державний номерний знак НОМЕР_3 , внаслідок якої транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Личаківського районного суду м. Львова від 05.07.2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КупАП.

Крім цього, постановою Личаківського районного суду м. Львова від 20.07.2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, ч. 1 ст. 130 КупАП.

Позивач зазначає, що на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача була забезпечена у ПрАТ «Страхова компанія «УСГ» відповідно до полісу № АР-2352405.

У зв`язку з настанням страхового випадку позивачем було організовано проведення огляду пошкодженого транспортного засобу «Hyundai Accent», державний номерний знак НОМЕР_3 , та визначення вартості його відновлювального ремонту.

За результатами проведеної оцінки складено Звіт № 137506 від 01.07.2023 року про визначення вартості відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу.

Відповідно до зазначеного звіту вартість відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу становить 68 694,29 грн з ПДВ.

Позивач зазначає, що розрахунок вартості відновлювального ремонту проведено відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, із застосуванням програмного комплексу Audatex та врахуванням фізичного зносу транспортного засобу.

При цьому розмір страхового відшкодування визначено без урахування податку на додану вартість, оскільки виплата здійснювалася безпосередньо потерпілій особі, а не на рахунок станції технічного обслуговування.

25.09.2023 року ПрАТ «Страхова компанія «УСГ» здійснило виплату страхового відшкодування потерпілому ОСОБА_2 у розмірі 65 523,29 грн, що, як зазначає позивач, підтверджується платіжною інструкцією № 75838 від 25.09.2023 року.

Враховуючи, що відповідач після дорожньо-транспортної пригоди самовільно залишив місце пригоди, а також обставини керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, позивач вважає, що після здійснення виплати страхового відшкодування у нього виникло право зворотної вимоги до відповідача.

Посилаючись на положення цивільного законодавства та Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач просить стягнути з відповідача суму виплаченого страхового відшкодування у розмірі 65 523,29 грн, а також понесені судові витрати.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 06.04.2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.

29.05.2026 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача адвоката Вишневського М.С., відповідно до якого останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами розміру майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, оскільки наданий звіт про оцінку транспортного засобу визначає лише розрахункову вартість відновлювального ремонту, а не фактичні витрати на його проведення. Крім того, вважає, що платіжна інструкція № 75838 від 25.09.2023 року не підтверджує належним чином факту отримання потерпілим страхового відшкодування. Також посилається на те, що огляд транспортного засобу проводився без повідомлення та участі відповідача, а перелік пошкоджень, зазначених у звіті оцінювача, відрізняється від пошкоджень, зафіксованих працівниками поліції безпосередньо на місці дорожньо-транспортної пригоди. У зв`язку з наведеним вважає позовні вимоги необґрунтованими та передчасними.

01.06.2026 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача Бугаєнко Т.С., відповідно до якої остання заперечує проти доводів представника відповідача. Зазначає, що розмір матеріального збитку визначено відповідно до вимог чинного законодавства на підставі звіту, складеного оцінювачем, а факт здійснення страхової виплати підтверджується платіжними документами. Вказує, що законодавством не передбачено обов`язкової присутності відповідача під час огляду пошкодженого транспортного засобу, а відмінності між первинним переліком пошкоджень, зафіксованих працівниками поліції, та результатами спеціального огляду автомобіля не свідчать про недостовірність проведеної оцінки. У зв`язку з наведеним просить позовні вимоги задовольнити повністю.

02.06.2026 року представником відповідача адвокатом Вишневським М.С. подано клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи. Клопотання мотивоване тим, що відповідач не погоджується із визначеним позивачем розміром матеріального збитку, а наданий звіт про оцінку транспортного засобу, на його думку, не підтверджує фактичного розміру шкоди. Зазначає, що для встановлення вартості відновлювального ремонту автомобіля, розміру матеріального збитку та відповідності пошкоджень обставинам дорожньо-транспортної пригоди необхідні спеціальні знання, у зв`язку з чим просить призначити судову автотоварознавчу експертизу.

03.06.2026 року представником позивача подано заперечення на клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи, відповідно до яких остання просить відмовити у його задоволенні. Зазначає, що матеріали справи містять належний звіт про оцінку транспортного засобу, яким визначено розмір матеріального збитку, а відсутність документів про фактичне проведення ремонту автомобіля не спростовує правильності визначеного розміру страхового відшкодування. Вважає, що відповідачем не наведено достатніх підстав для призначення судової експертизи.

26.06.2026 року представником відповідача адвокатом Вишневським М.С. подано заперечення щодо відповіді на відзив, у яких останній повторно зазначає про недоведеність розміру майнової шкоди та факту здійснення страхової виплати потерпілому. Звертає увагу на відсутність первинних документів щодо проведення ремонту транспортного засобу, неналежність, на його думку, платіжної інструкції, а також проведення огляду автомобіля без участі відповідача. Крім того, наголошує на розбіжностях між пошкодженнями, зафіксованими працівниками поліції, та пошкодженнями, зазначеними у звіті оцінювача, у зв`язку з чим вважає необхідним проведення судової автотоварознавчої експертизи.

30.06.2026 року представником позивача подано заперечення на заперечення представника відповідача щодо відповіді на відзив, відповідно до яких остання вказує на пропуск представником відповідача процесуального строку для подання заперечень та просить залишити їх без розгляду. Крім того, зазначає, що доводи представника відповідача є необґрунтованими, оскільки розмір матеріальної шкоди підтверджується звітом оцінювача, а факт здійснення страхової виплати - платіжною інструкцією, додатково засвідченою банківською установою. Вважає, що підстави для призначення судової автотоварознавчої експертизи відсутні, а заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Протокольною ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 15.10.2026 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про призначення судової автотоварознавчої експертизи.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з мотивів, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача адвокат Вишневський М.С. у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву та письмових запереченнях, просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 3 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 14.07.2022 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УСГ» та ОСОБА_1 було укладено поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР-2352405, яким забезпечено транспортний засіб марки «Renault Megane», державний номерний знак НОМЕР_2 . Строк дії договору страхування визначено з 15.07.2022 року по 14.07.2023 року, ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становив 160 000,00 грн.

11.06.2023 року у м. Львові сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Renault Megane», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля марки «Hyundai Accent», державний номерний знак НОМЕР_3 , внаслідок якої транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Личаківського районного суду м. Львова від 05.07.2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КупАП.

Крім цього, постановою Личаківського районного суду м. Львова від 20.07.2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, ч. 1 ст. 130 КупАП.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З огляду на наведене, обставини вчинення ОСОБА_1 дій, встановлених зазначеними постановами суду, мають преюдиційне значення для вирішення даного спору в межах, визначених ч. 6 ст. 82 ЦПК України.

У зв`язку з пошкодженням автомобіля «Hyundai Accent», державний номерний знак НОМЕР_3 , проведено оцінку вартості його відновлювального ремонту, за результатами якої складено Звіт № 137506 від 01.07.2023 року.

Відповідно до зазначеного звіту вартість відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу становить 68 694,29 грн з ПДВ.

Розрахунок вартості відновлювального ремонту здійснено із застосуванням програмного комплексу Audatex та врахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу.

На підставі матеріалів страхової справи позивачем визначено суму страхового відшкодування в розмірі 65 523,29 грн.

25.09.2023 року ПрАТ «Страхова компанія «УСГ» здійснило виплату страхового відшкодування потерпілому ОСОБА_2 у розмірі 65 523,29 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 75838 від 25.09.2023 року.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

На підставі ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст. 22 зазначеного Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону № 1961-IV у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до підпунктів «а», «в» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону № 1961-IV страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди.

Таким чином, право страховика на пред`явлення регресної вимоги виникає після здійснення виплати страхового відшкодування за наявності передбачених законом підстав.

Оцінюючи доводи представника відповідача адвоката Вишневського М.С., викладені у відзиві на позовну заяву та письмових запереченнях, суд зазначає наступне.

Щодо доводів представника відповідача про недоведеність розміру майнової шкоди та відсутність документів, які підтверджують фактичне проведення відновлювального ремонту транспортного засобу, суд зазначає наступне.

Представник відповідача посилається на те, що наданий позивачем звіт визначає лише розрахункову вартість відновлювального ремонту транспортного засобу, а відсутність актів виконаних робіт, рахунків та інших первинних документів свідчить про недоведеність фактичного розміру заподіяної шкоди.

Разом з тим суд не погоджується із зазначеними доводами з огляду на наступне.

Зміст положень ст. 29 Закону № 1961-IV свідчить про те, що відшкодуванню підлягають витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу.

При цьому визначення розміру матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, не ставиться у залежність виключно від фактичного проведення потерпілою особою ремонту транспортного засобу.

Непроведення відновлювального ремонту автомобіля саме по собі не свідчить про відсутність заподіяної майнової шкоди та не позбавляє потерпілу особу права на отримання страхового відшкодування.

Наданий позивачем Звіт № 137506 містить розрахунок вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, складений із застосуванням відповідного програмного забезпечення.

Представником відповідача не надано суду іншого висновку оцінювача чи експерта, який би спростовував правильність проведеного розрахунку, а також не наведено конкретних помилок у визначенні вартості відновлювального ремонту, підтверджених належними та допустимими доказами.

Відтак доводи представника відповідача про недоведеність розміру майнової шкоди виключно з підстав відсутності документів про фактичне проведення ремонту транспортного засобу суд вважає необґрунтованими.

Щодо доводів представника відповідача про неналежність платіжної інструкції № 75838 від 25.09.2023 року як доказу здійснення страхової виплати, суд виходить з наступного.

Представник відповідача зазначає, що платіжна інструкція не містить усіх необхідних реквізитів, зокрема підписів уповноважених осіб та відповідних відміток банківської установи, у зв`язку з чим не підтверджує факту перерахування коштів потерпілій особі.

Однак суд зазначає, що відповідно до положень Закону України «Про платіжні послуги» та нормативно-правових актів Національного банку України платіжні операції можуть здійснюватися в електронній формі.

Відсутність на роздрукованому електронному платіжному документі власноручного підпису посадової особи банку або відбитка печатки сама по собі не свідчить про недійсність такого документа чи нездійснення платіжної операції.

Позивачем на підтвердження факту здійснення страхової виплати надано платіжну інструкцію № 75838 від 25.09.2023 року, яка містить відомості про платіж на суму 65 523,29 грн.

Крім того, представником позивача у письмових поясненнях зазначено про додаткове засвідчення платіжної інструкції банківською установою.

Суд враховує, що представником відповідача не надано доказів скасування відповідної платіжної операції, повернення коштів страховикові чи інших обставин, які б спростовували здійснення страхового відшкодування.

Таким чином, оцінюючи зазначений платіжний документ у сукупності з іншими матеріалами страхової справи, суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів представника відповідача щодо недоведеності факту здійснення страхової виплати.

Щодо доводів представника відповідача про проведення огляду пошкодженого транспортного засобу без його повідомлення та участі, суд звертає увагу на таке:

Представник відповідача зазначає, що огляд автомобіля проводився без його повідомлення та участі, внаслідок чого відповідач був позбавлений можливості перевірити характер пошкоджень транспортного засобу та надати відповідні зауваження.

Разом з тим суд зазначає, що відсутність відповідача під час огляду пошкодженого транспортного засобу сама по собі не є безумовною підставою для визнання результатів такого огляду недостовірними.

Відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів огляд транспортного засобу проводиться з метою встановлення його технічного стану, характеру та обсягу пошкоджень, необхідних для визначення вартості відновлювального ремонту.

При цьому представником відповідача не наведено конкретних обставин, які б свідчили про те, що його відсутність під час огляду призвела до неправильного визначення характеру пошкоджень або розміру матеріального збитку.

З огляду на наведене, зазначені доводи представника відповідача не спростовують достовірності результатів проведеної оцінки транспортного засобу.

Щодо доводів представника відповідача про невідповідність переліку пошкоджень, зазначених у Звіті № 137506, пошкодженням, зафіксованим працівниками поліції на місці дорожньо-транспортної пригоди, суд приходить до наступного висновку.

Представник відповідача посилається на те, що під час оформлення матеріалів дорожньо-транспортної пригоди працівниками поліції було зафіксовано один перелік пошкоджень автомобіля, тоді як під час подальшого огляду транспортного засобу страховиком встановлено додаткові пошкодження.

Однак суд не погоджується із зазначеними доводами.

Фіксація механічних пошкоджень транспортного засобу працівниками поліції безпосередньо на місці дорожньо-транспортної пригоди здійснюється в межах оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення та не є тотожною проведенню спеціального технічного огляду транспортного засобу з метою визначення повного обсягу пошкоджень і вартості його відновлювального ремонту.

При первинному огляді транспортного засобу не завжди можливо виявити всі пошкодження, зокрема пошкодження внутрішніх елементів та деталей, які можуть бути встановлені під час більш детального огляду автомобіля.

Відтак сама по собі відмінність між переліком пошкоджень, зафіксованих працівниками поліції, та пошкодженнями, встановленими під час подальшої оцінки транспортного засобу, не свідчить про недостовірність звіту оцінювача.

При цьому представником відповідача не надано належних та допустимих доказів того, що конкретні пошкодження, включені до розрахунку вартості відновлювального ремонту, виникли за інших обставин або не перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою.

За таких обставин суд не вбачає підстав для відхилення Звіту № 137506 виключно з мотивів наявності розбіжностей між первинним описом пошкоджень транспортного засобу та результатами його подальшого огляду.

Щодо доводів представника відповідача про необхідність призначення судової автотоварознавчої експертизи, суд зазначає наступне.

Представник відповідача зазначає, що між сторонами існує спір щодо розміру матеріальної шкоди, характеру пошкоджень транспортного засобу та відповідності таких пошкоджень обставинам дорожньо-транспортної пригоди, у зв`язку з чим вважає необхідним проведення судової автотоварознавчої експертизи.

Відповідно до ч. 1 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, та сторонами не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Суд зазначає, що призначення експертизи здійснюється за наявності передбачених процесуальним законом підстав та необхідності встановлення обставин, які неможливо з`ясувати без застосування спеціальних знань.

Незгода представника відповідача з результатами проведеної оцінки сама по собі не свідчить про необхідність призначення судової експертизи без наведення конкретних обставин, які ставлять під сумнів правильність відповідного розрахунку.

Протокольною ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 15.10.2026 року у задоволенні клопотання представника відповідача про призначення судової автотоварознавчої експертизи відмовлено.

Відтак суд оцінює наявні у матеріалах справи докази відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України.

Щодо наявності у позивача права зворотної вимоги до відповідача, суд виходить з наступного.

Згідно з положеннями ст. 38 Закону № 1961-IV самовільне залишення водієм забезпеченого транспортного засобу місця дорожньо-транспортної пригоди, а також керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння є передбаченими законом підставами для пред`явлення страховиком регресної вимоги після здійснення виплати страхового відшкодування.

З огляду на встановлені постановами суду обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, ч. 1 ст. 130 КУпАП, та здійснення позивачем виплати страхового відшкодування потерпілій особі, суд приходить до висновку про наявність у ПрАТ «Страхова компанія «УСГ» права зворотної вимоги до відповідача у межах фактично виплаченого страхового відшкодування.

Представником відповідача не надано суду жодних доказів, які б спростовували доводи позивача, викладені в позові.

З огляду на те, що обставини, на які посилається позивач, знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, не спростовані представником відповідача належними та допустимими доказами, виходячи з встановлених судом обставин справи та вимог чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу), є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3328,00 грн.

Керуючись ст.ст. 11, 1166, 1187, 1191 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 82, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 274-279, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» (03038, м. Київ, вул. І. Федорова, 32-А, ЄДРПОУ 30859524) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу).

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» (03038, м. Київ, вул. І. Федорова, 32-А, ЄДРПОУ 30859524, IBAN НОМЕР_4 в АБ «Укргазбанк», МФО 320478) суму страхового відшкодування в розмірі 65 523,29 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» (03038, м. Київ, вул. І. Федорова, 32-А, ЄДРПОУ 30859524, IBAN НОМЕР_4 в АБ «Укргазбанк», МФО 320478) 3328 грн. витрат на оплату судового збору.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 16.10.2026 р.

Суддя В.Є. Радченко