Решение № 140673483, 16.10.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 766/6867/26

Провадження № 2/127/6882/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2026 рокум. ВінницяСуддя Вінницького міського суду Вінницької області Ан О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

У травні 2026 із позовом до Херсонського міського суду Херсонської області звернулося ТОВ «Споживчий центр», яке просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором №25.07.2025-100002805 від 25.07.2025 у розмірі 9960 грн. Позивач звернувся до суду з позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 25.07.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №25.07.2025-100002805 згідно якого відповідачу надано кредитні кошти у сумі 3000 грн. Позичальник, отримавши кредитні кошти порушила договірні зобов`язання щодо строків повернення кредиту, внаслідок чого у неї утворилась заборгованість, яка в добровільному порядку не погашається, що й стало підставою звернення до суду.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області справу передано до Вінницького міського суду Вінницької області для розгляду за підсудністю.

Ухвалою суду від 17.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідачка у встановлений судом строк відзив не подала, а тому суд, у відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, вважає за можливе розглянути дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.

Судом установлено, згідно розрахунку заборгованості за договором 25.07.2025-100002805 від 25.07.2025 року, станом на 09.04.2026 щодо видачі кредиту 25.07.2025-100002805 від 25.07.2025 року, розмір заборгованості ОСОБА_1 становить 9960 грн з них: основний борг - 3 000 грн; залишок відсотків - 4 650 грн; залишок відсотків за ст. 625 ЦК України- 1 500 грн; залишок комісій 810 грн.

Розглядаючи дану справу про стягнення заборгованості, суд має встановити такі обставини: чи було укладено кредитний договір, чи належним чином сторони цього договору виконали свої зобов`язання, якщо має місце порушення зобов`язання, ким воно допущено та в чому полягає, чи наявна у відповідача заборгованість за кредитним договором, та чи має позивач право вимагати стягнути на його користь таку заборгованість.

Відповідно до вимог статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексу.

Відповідно до вимог частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За нормами статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Положеннями ст. 611 ЦК України визначено правові наслідки порушення зобов`язання. Так, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України).

У відповідності до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У постанові від 30 січня 2018 року в справі №161/16891/15 Верховний Суд вказав, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пунктами 62, 63 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ від 04 липня 2018 року № 75 передбачено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 зазначила, що обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Суд звертає увагу, що позивачем при зверненні до суду не було надано кредитного договору. Надані позивачем документи самі по собі не підтверджують факту укладення між сторонами кредитного договору, оскільки не містять усіх істотних умов кредитування, погоджених сторонами, та не є належними доказами виникнення між сторонами кредитних правовідносин.

Розрахунок заборгованості є похідними документами, складеними позивачем, і за відсутності самого кредитного договору не дають можливості встановити підстави виникнення зобов`язань відповідача, розмір кредиту, строк його повернення, порядок нарахування процентів та інші істотні умови договору.

За таких обставин надані позивачем докази у своїй сукупності не є достатніми для висновку про факт укладення між сторонами кредитного договору № 25.07.2025-100002805 від 25.07.2025 та виникнення у відповідача зобов`язань за ним, а тому позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог.

Позивач на власний розсуд розпорядився своїми процесуальними правами щодо доведеності позовних вимог і, відповідно, несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням або невчиненням ним процесуальних дій. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №755/18920/18.

Зі змісту доданих до позовної заяви документів неможливо встановити, чи здійснювалося перерахування коштів відповідачу, відсутня інформація про рахунок, на який таке перерахування коштів було здійснено та фінансову установу, в якій такий рахунок було відкрито.

Виписки з рахунку, платіжної інструкції, інформації про перерахування коштів за допомогою електронних платіжних систем, сервісів он-лайн платежів, тощо, які б підтверджували перерахування, відповідачу коштів також позивачем не надано.

Позивачем не було надано жодного первинного документу, який би засвідчив, що позикодавцем були перераховані грошові кошти відповідачу в розмірах, що передбачені за кредитним договором № 25.07.2025-100002805 від 25.07.2025, а відповідач ці кошти отримала.

З огляду на вказані обставини суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено судові витрати суд залишає за позивачем.

На підставі ст. ст. 1048, 1049, 1050, 1052 ЦК України, керуючись ст. ст.12, 13, 76-78, 141, 247, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», адреса місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, код ЄДРПОУ: 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Повний текст рішення суду складено 16.10.2026

Суддя: