Решение № 140673479, 15.10.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/29089/26

Провадження № 2-а/127/303/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

у складі головуючого судді Сичука М.М.,

при секретарі судового засідання Коровай А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області, у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову № 867 від 05 серпня 2026 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 136 грн, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 15 липня 2026 року за результатами документальної позапланової виїзної перевірки його діяльності як фізичної особи підприємця складено акт № 19171/02-32-24-05/ НОМЕР_1 за період з 20 вересня 2022 року по 31 грудня 2025 року.

В акті перевірки контролюючим органом відображено висновки щодо дотримання позивачем вимог податкового законодавства, зокрема зазначено про порушення п. 177.2 та п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, яке, за висновком перевірки, полягало у включенні перекручених даних до податкових декларацій про майновий стан і доходи за 20242025 роки.

05 серпня 2026 року посадовою особою Головного управління ДПС у Вінницькій області складено протокол про адміністративне правопорушення № 866 за ч. 1 ст. 164-1 КУпАП.

Позивач звертає увагу на те, що в протоколі № 866 зазначено дату та час розгляду справи про адміністративне правопорушення 06 серпня 2026 року о 09 год 00 хв. При цьому постанову № 867 про притягнення його до адміністративної відповідальності винесено вже 05 серпня 2026 року, тобто до настання визначених у протоколі дати та часу розгляду справи.

На думку позивача, такі дії свідчать про порушення встановленої процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення та позбавлення його можливості взяти участь у розгляді справи до прийняття рішення про накладення адміністративного стягнення.

Позивач зазначає, що внаслідок передчасного винесення постанови він був позбавлений можливості надати пояснення щодо обставин, викладених у протоколі, подати заперечення та докази, заявити клопотання, ознайомитися з матеріалами справи й скористатися іншими правами, передбаченими ст. 268 КУпАП.

Крім того, позивач вважає, що висновки акта податкової перевірки щодо порушення вимог п. 177.2 та п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України самі по собі не є достатніми для висновку про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164-1 КУпАП. На думку позивача, контролюючим органом не було належним чином встановлено фактичні обставини інкримінованого діяння та доведено його вину у вчиненні адміністративного правопорушення.

Також позивач посилається на положення ст. 38, 247, 268, 277, 278, 279 та 280 КУпАП, а також на правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 31 березня 2021 року у справі № 676/752/17, щодо необхідності забезпечення особі реальної можливості брати участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення та обов`язку уповноваженого органу підтвердити належне повідомлення особи про час і місце такого розгляду.

Ухвалою судді Вінницького міського суду Вінницької області від 25 серпня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі та визначено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Цією ж ухвалою суд витребував у Головного управління ДПС у Вінницькій області належним чином засвідчені матеріали справи про адміністративне правопорушення, зокрема протокол № 866 від 05 серпня 2026 року, постанову № 867 від 05 серпня 2026 року, документи щодо дати, часу та місця розгляду справи, докази повідомлення позивача про розгляд справи, докази вручення постанови, матеріали податкової перевірки та інші документи, які були досліджені під час вирішення питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

У зазначеній ухвалі відповідачу було запропоновано надати витребувані документи у встановлений судом строк, а також роз`яснено передбачені ч. 8 ст. 80 КАС України наслідки неподання витребуваних доказів без поважних причин.

Представник позивача адвокат Чайка Артур Олегович подав до суду заяву, у якій просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв і клопотань на адресу суду не надходило.

Витребувані судом матеріали справи про адміністративне правопорушення Головним управлінням ДПС у Вінницькій області не надано. Будь-яких пояснень щодо причин невиконання ухвали суду, повідомлень про неможливість подання витребуваних доказів або клопотань про продовження строку для їх подання відповідач до суду не подав.

Враховуючи заяву представника позивача про розгляд справи за його відсутності, неявку представника відповідача та наявні у справі матеріали, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на розгляд справи за відсутності учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, перевіривши доводи позивача та оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ця конституційна норма закріплює принцип законності діяльності суб`єктів владних повноважень та визначає, що реалізація ними наданих законом повноважень має здійснюватися з дотриманням установлених законом матеріальних і процесуальних вимог.

Отже, сам факт наявності у посадової особи повноважень розглядати справи про адміністративні правопорушення не звільняє її від обов`язку дотримуватися визначеного законом порядку розгляду таких справ, забезпечувати права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та приймати рішення лише за наявності належно встановлених фактичних і правових підстав.

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна, умисна або необережна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Таким чином, для притягнення особи до адміністративної відповідальності необхідно встановити не лише факт порушення певних нормативних вимог, а й наявність у діянні особи всіх передбачених законом ознак конкретного адміністративного правопорушення, зокрема об`єктивної сторони та вини особи.

Зазначені обставини мають бути встановлені на підставі належних і допустимих доказів, досліджених у порядку, передбаченому законом. Висновок про винуватість особи не може ґрунтуватися на припущеннях, загальних посиланнях на результати перевірки або на твердженнях уповноваженого органу, які не підтверджені належними доказами.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень.

Вимога щодо всебічного, повного й об`єктивного з`ясування обставин означає, що орган або посадова особа, уповноважені розглядати справу про адміністративне правопорушення, повинні перевірити фактичні обставини інкримінованого діяння, дослідити наявні докази, з`ясувати позицію особи, яка притягається до відповідальності, та надати оцінку обставинам, що мають значення для правильного вирішення справи.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення не може зводитися до формального складання протоколу та подальшого винесення постанови без забезпечення особі можливості реалізувати передбачені законом процесуальні права.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган або посадова особа встановлюють наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Такі дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків, висновками експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, іншими документами та матеріалами, передбаченими законом.

За змістом ст. 252 КУпАП орган або посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган або посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язані з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, наведені положення КУпАП покладають на уповноважений орган обов`язок установити фактичні обставини правопорушення, перевірити докази та забезпечити дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно з ч. 1 ст. 164-1 КУпАП адміністративна відповідальність настає, зокрема, за неподання або несвоєчасне подання громадянами декларацій про доходи чи включення до декларацій перекручених даних, а також за неведення обліку або неналежне ведення обліку доходів і витрат, для яких законами України встановлено обов`язкову форму обліку.

Для застосування зазначеної норми необхідно встановити, яке саме діяння вчинила особа, у чому воно полягало, які конкретні фактичні обставини підтверджують відповідне порушення та якими доказами доводиться вина особи.

Якщо особі інкримінується включення до декларації перекручених даних, необхідно встановити зміст відповідної декларації, конкретні відомості, які орган вважає перекрученими, фактичні дані, з якими вони не узгоджуються, обставини подання декларації та докази, на підставі яких зроблено висновок про наявність ознак адміністративного правопорушення.

Саме по собі посилання на положення податкового законодавства або на висновки акта перевірки не замінює встановлення зазначених обставин.

Як убачається з матеріалів справи, 15 липня 2026 року складено акт документальної позапланової виїзної перевірки № 19171/02-32-24-05/3441700912 щодо фізичної особи підприємця ОСОБА_1 за період з 20 вересня 2022 року по 31 грудня 2025 року.

В акті перевірки серед інших висновків контролюючого органу зазначено про порушення вимог п. 177.2 та п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, яке, за позицією контролюючого органу, полягало у включенні перекручених даних до податкових декларацій про майновий стан і доходи за 20242025 роки.

05 серпня 2026 року посадовою особою Головного управління ДПС у Вінницькій області складено протокол про адміністративне правопорушення № 866, у якому зазначено, що розгляд справи призначено на 06 серпня 2026 року о 09 год 00 хв.

Водночас постанова № 867 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164-1 КУпАП винесена 05 серпня 2026 року, тобто до настання дати та часу розгляду справи, зазначених у протоколі.

Наведена обставина має істотне значення для вирішення спору, оскільки дата та час розгляду справи були визначені самим уповноваженим органом і зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення.

Визначивши розгляд справи на 06 серпня 2026 року о 09 год 00 хв, посадова особа відповідача фактично повідомила позивачу, що питання про притягнення його до адміністративної відповідальності розглядатиметься у зазначений час. Однак постанова про притягнення позивача до відповідальності була винесена до настання цього часу.

За таких обставин позивач був позбавлений можливості реалізувати процесуальні права саме під час розгляду справи в дату та час, визначені в протоколі. При цьому з наявних у суду матеріалів не вбачається, що до винесення постанови позивачу було надано іншу реальну можливість взяти участь у розгляді справи, надати пояснення та заперечення або подати докази щодо обставин, покладених в основу притягнення його до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право ознайомлюватися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою та оскаржити постанову у справі.

Зазначені права є процесуальними гарантіями захисту особи від необґрунтованого притягнення до адміністративної відповідальності. Вони спрямовані на забезпечення можливості особи знати, у вчиненні якого діяння її обвинувачують, висловити свою позицію щодо обставин справи, надати докази на спростування доводів органу та звернути увагу уповноваженої посадової особи на обставини, які можуть впливати на вирішення справи.

Реалізація таких прав має забезпечуватися до ухвалення постанови про застосування адміністративного стягнення. Можливість подальшого оскарження постанови до суду сама по собі не усуває допущеного порушення, оскільки участь особи в первинному розгляді є складовою встановленої законом процедури притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 278 КУпАП під час підготовки до розгляду справи орган або посадова особа повинні перевірити, чи належить розгляд справи до їх компетенції, чи правильно складено протокол та інші матеріали, чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду, чи витребувано необхідні додаткові матеріали та чи підлягають задоволенню заявлені клопотання.

За змістом ст. 279 КУпАП розгляд справи здійснюється з дотриманням установленої процедури, яка передбачає оголошення протоколу, заслуховування осіб, які беруть участь у розгляді, дослідження доказів і вирішення заявлених клопотань.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган або посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язані з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Наведені норми у взаємозв`язку зі ст. 268 КУпАП свідчать, що розгляд справи про адміністративне правопорушення має відбуватися з дотриманням установленої процедури та із забезпеченням особі можливості реалізувати свої права до прийняття рішення.

У постанові від 31 березня 2021 року у справі № 676/752/17 Верховний Суд зазначив, що положення КУпАП передбачають розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи лише за наявності даних, які підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи. Верховний Суд також наголосив, що обов`язок доказування належного повідомлення покладається на уповноважену посадову особу, а повідомлення має забезпечувати реальну можливість особи взяти участь у розгляді справи.

Аналогічний підхід щодо необхідності забезпечення права особи на участь у розгляді справи та підтвердження належного повідомлення відображений у постановах Верховного Суду від 21 березня 2019 року у справі № 489/1004/17, від 30 січня 2020 року у справі № 308/12552/16-а та від 06 лютого 2020 року у справі № 205/7145/16-а.

Суд ураховує, що наведені судові рішення стосуються оцінки обставин повідомлення особи про розгляд справи та забезпечення процесуальних гарантій, а тому правові висновки, викладені в них, мають значення для оцінки дотримання відповідачем установленої процедури у цій справі.

При цьому суд не застосовує положення ст. 277-2 КУпАП щодо вручення повістки не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді як безпосередню вимогу до процедури розгляду справи податковим органом, оскільки зазначена норма регулює повідомлення про розгляд справи в суді. Висновок суду ґрунтується на загальних процесуальних гарантіях, передбачених ст. 268, 278280 КУпАП, та на конкретній обставині винесення постанови раніше від визначених самим органом дати й часу розгляду справи.

Отже, винесення постанови № 867 від 05 серпня 2026 року до настання визначених у протоколі дати та часу розгляду справи не узгоджується з установленою процедурою розгляду справи про адміністративне правопорушення та не забезпечує позивачу реальної можливості скористатися процесуальними правами, передбаченими ст. 268 КУпАП.

Окремо суд оцінює питання доказування фактичних обставин, які стали підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України суд при перевірці рішень суб`єктів владних повноважень з`ясовує, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією і законами України, чи є вони обґрунтованими, добросовісними, розсудливими, пропорційними та прийнятими з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Отже, перевірка законності постанови про притягнення до адміністративної відповідальності передбачає не лише з`ясування наявності у відповідача відповідних повноважень, а й перевірку дотримання процедури розгляду справи, достатності доказів та обґрунтованості висновку про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, що входять до предмета доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених ст. 78 цього Кодексу.

Водночас відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, передбачених цією нормою.

З метою повного з`ясування обставин справи суд ухвалою від 25 серпня 2026 року витребував у відповідача матеріали справи про адміністративне правопорушення, які мають безпосереднє значення для перевірки законності постанови № 867.

Зокрема, суд витребував протокол про адміністративне правопорушення, оскаржувану постанову, документи щодо дати, часу та місця розгляду справи, докази повідомлення позивача, докази вручення постанови, матеріали податкової перевірки та інші документи, на підставі яких відповідач дійшов висновку про вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Однак відповідач витребувані судом матеріали не надав, про причини їх неподання не повідомив та не подав доказів, які б підтверджували неможливість виконання ухвали суду.

Відповідно до ст. 80 КАС України учасники справи, які не мають можливості подати доказ, витребуваний судом, повинні повідомити суд про причини неможливості його подання. У разі неповідомлення суду про неможливість подати витребувані докази або неподання таких доказів без поважних причин суд застосовує передбачені законом процесуальні наслідки та вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.

Суд зауважує, що невиконання ухвали про витребування доказів саме по собі не означає автоматичного визнання позовних вимог. Водночас у цій справі відповідач не надав матеріалів, які мають істотне значення для перевірки як дотримання процедури розгляду справи, так і фактичних підстав притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

За відсутності витребуваних матеріалів суд позбавлений можливості перевірити, які саме докази були досліджені уповноваженою посадовою особою, чи були встановлені конкретні фактичні обставини включення до декларацій перекручених даних, які саме відомості визнано перекрученими та на підставі яких первинних документів зроблено відповідний висновок.

Акт документальної позапланової виїзної перевірки від 15 липня 2026 року відображає висновки контролюючого органу за результатами проведеного контрольного заходу. Однак сам по собі акт перевірки не звільняє посадову особу, яка розглядає справу про адміністративне правопорушення, від обов`язку встановити всі обставини, передбачені ст. 280 КУпАП, та довести наявність складу конкретного адміністративного правопорушення.

При цьому суд не виходить із того, що акт перевірки за своєю природою не може бути доказом у справі про адміністративне правопорушення. Такий документ може враховуватися під час розгляду справи, однак його зміст має оцінюватися разом з іншими доказами, з урахуванням предмета доказування та конкретних фактичних обставин.

У постанові від 11 червня 2020 року у справі № 345/4368/16-а Верховний Суд розглядав питання доведеності адміністративного правопорушення, виявленого контролюючим органом, та наголошував на необхідності встановлення фактичних обставин інкримінованого діяння, вини особи й інших обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Зазначене рішення також містить висновки щодо необхідності розмежування правопорушень разового характеру та триваючих правопорушень під час застосування ст. 38 КУпАП.

Суд ураховує цю правову позицію в частині необхідності встановлення фактичної сторони інкримінованого діяння та дослідження доказів, а не лише відтворення висновків контролюючого органу.

У цій справі відповідач не надав суду повного комплексу матеріалів, необхідних для перевірки фактичної основи висновку про включення позивачем перекручених даних до декларацій про майновий стан і доходи за 20242025 роки. Зокрема, суд не має можливості перевірити відповідні декларації, конкретні дані, які контролюючий орган вважає перекрученими, та докази, на підставі яких зроблено висновок про наявність ознак адміністративного правопорушення.

Суд також ураховує доводи позивача щодо змісту п. 177.2 та п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України.

Пункт 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України визначає об`єкт оподаткування податком на доходи фізичних осіб для фізичної особи підприємця, а п. 177.4 цієї статті регулює склад витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів від підприємницької діяльності.

Саме по собі посилання на зазначені положення Податкового кодексу України не є достатнім для встановлення складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164-1 КУпАП. Для притягнення до відповідальності за включення до декларації перекручених даних необхідно встановити, які саме відомості внесені до декларації, у чому полягає їх перекручення, якими доказами це підтверджується та чи утворюють установлені факти об`єктивну сторону правопорушення, передбаченого зазначеною нормою.

Суд не вирішує в межах цієї справи питання про правильність усіх податкових нарахувань, відображених в акті перевірки, оскільки предметом спору є законність постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164-1 КУпАП. Водночас висновки контролюючого органу щодо податкових порушень не можуть автоматично ототожнюватися з доведеністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого зазначеною нормою.

Суд окремо зазначає, що довід позивача про сплив строку накладення адміністративного стягнення не покладається в основу цього рішення.

Відповідно до ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за загальним правилом може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а в разі триваючого правопорушення не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім випадків, для яких законом установлено інші строки.

Водночас застосування правила про обчислення строку з дня виявлення потребує попереднього встановлення того, що інкриміноване діяння за своїм характером є триваючим правопорушенням. Сам факт виявлення порушення під час перевірки не означає автоматичного застосування такого порядку обчислення строку до будь-якого діяння, передбаченого ч. 1 ст. 164-1 КУпАП.

У цій справі акт перевірки складено 15 липня 2026 року, а оскаржувану постанову винесено 05 серпня 2026 року. Отже, між зазначеними датами минуло менше двох місяців. Разом з тим у матеріалах, наданих суду, немає достатніх відомостей для встановлення конкретної дати подання декларацій, яким інкримінується включення перекручених даних, та остаточної правової оцінки характеру такого діяння з погляду ст. 38 КУпАП.

За таких обставин суд не встановлює спливу строку накладення адміністративного стягнення та не використовує ст. 38 КУпАП як самостійну підставу для скасування постанови або закриття справи.

Вирішуючи спір, суд також ураховує положення ст. 62 Конституції України, відповідно до якої всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Застосування адміністративного стягнення потребує належного підтвердження фактичних обставин правопорушення та вини особи. Наявність сумнівів, які не усунуті належними доказами, не може бути підставою для висновку про доведеність складу адміністративного правопорушення.

У цій справі позивач навів конкретні обставини, які свідчать про порушення процедури розгляду справи, а саме винесення постанови до визначених у протоколі дати та часу розгляду. Відповідач не спростував ці обставини, не надав матеріалів, які підтверджували б дотримання процедури, та не виконав ухвалу суду про витребування доказів, необхідних для перевірки правомірності постанови.

Суд оцінює зазначені обставини в їх сукупності, а не ізольовано. Винесення постанови до визначеного самим органом часу розгляду справи свідчить про недотримання процесуальних гарантій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Ненадання відповідачем матеріалів справи унеможливлює перевірку достатності доказів, на підставі яких було зроблено висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

За таких обставин відповідач не довів правомірності постанови № 867 від 05 серпня 2026 року та не підтвердив належними й достатніми доказами наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164-1 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний суд має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Обираючи спосіб судового захисту, суд ураховує, що виявлені порушення стосуються не лише послідовності процесуальних дій відповідача, а й забезпечення права позивача на участь у розгляді справи та можливості перевірити фактичні підстави притягнення його до адміністративної відповідальності.

У цій справі відповідач не надав матеріалів, необхідних для підтвердження фактичних обставин правопорушення, не спростував доводів позивача щодо передчасного винесення постанови та не довів, що під час розгляду справи було забезпечено процесуальні гарантії, передбачені КУпАП.

За відсутності належних і достатніх доказів, які підтверджують склад адміністративного правопорушення, суд не має правових підстав залишати постанову про накладення адміністративного стягнення в силі. З огляду на встановлені обставини та межі судового розгляду суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, постанова № 867 від 05 серпня 2026 року скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.

Керуючись ст. 19, 62 Конституції України, ст. 7, 9, 38, 164-1, 247, 251, 252, 268, 278280 КУпАП, ст. 2, 6, 9, 7277, 80, 90, 139, 241246, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління ДПС у Вінницькій області № 867 від 05 серпня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 136 (ста тридцяти шести) гривень.

Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 164-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області, код ЄДРПОУ 44069150, адреса: м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7.

Повний текст рішення складено 15 жовтня 2026 року.

Суддя: