Решение № 140672642, 16.10.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2026 рокусправа № 380/17011/26Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Львівській області, у якій просить:

- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області щодо відмови у видачі ОСОБА_1 , судді у відставці оновлених довідок про розмір суддівської винагороди для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за 2025 та 2026 роки із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року (3028 грн. на 2025 рік та 3328 грн. на 2026 рік);

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Львівській області видати ОСОБА_1 - судді у відставці, оновлені довідки про розмір суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, станом на 01 січня 2025 року та станом на 01 січня 2026 року, виходячи з базового посадового окладу судді, розрахованого із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2025 року та 01 січня 2026 року відповідно, без застосування обмежень у 2102 грн., для подальшого їх направлення до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області з метою перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 02 лютого 1993 року його обрано суддею Жидачівського районного суду Львівської області, а 16 серпня 2015 року звільнено з посади судді у зв`язку з виходом у відставку. Як суддя у відставці він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Львівській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Зазначив, що у зв`язку зі зміною розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та набранням чинності Законом України від 09.06.2026 №4905-ІХ, яким внесено зміни до частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виникли підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, оскільки відповідно до частини четвертої статті 142 цього Закону у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного грошового утримання. Вказав, що 13 липня 2026 року звернувся до відповідача із заявою про видачу оновлених довідок про розмір суддівської винагороди для перерахунку грошового утримання за 2025 та 2026 роки, розрахованих із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн та 3328 грн, однак листом від 07.08.2026 відповідач відмовив у видачі таких довідок, пославшись на те, що законами України про Державний бюджет України на 2025 та 2026 роки для визначення базового розміру посадового окладу судді встановлено окрему розрахункову величину у розмірі 2102 грн. Дії відповідача щодо відмови у видачі довідок вважає протиправними та такими, що порушують його право на належне матеріальне і соціальне забезпечення судді у відставці, у зв`язку з чим звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою судді від 17.08.2026 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 21.08.2026 у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень вказав, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Зазначив, що територіальне управління здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності судів у межах повноважень, визначених Законом України «Про судоустрій і статус суддів» та бюджетним законодавством, не встановлює розмір суддівської винагороди та не наділене повноваженнями самостійно встановлювати чи змінювати посадові оклади суддів, затверджувати нові штатні розписи чи збільшувати бюджетні призначення понад затверджені. Послався на те, що частиною третьою статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, однак законами України про Державний бюджет України на 2025 та 2026 роки для визначення базового розміру посадового окладу судді встановлено окрему розрахункову величину у розмірі 2102 грн. Вказав, що чинними штатними розписами відповідних судів посадові оклади суддів визначені виходячи з розрахункової величини 2102 грн, а штатні розписи із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3328 грн не затверджені, додаткові бюджетні асигнування на збільшення таких виплат до відповідача не доведені, Міністерством фінансів України збільшення відповідних видатків не погоджено. Зазначив, що Закон України №4905-ІХ набрав чинності у червні 2026 року, тоді як позивач просить видати довідки станом на 01 січня 2025 року та 01 січня 2026 року, а цей Закон не містить положень про ретроспективну зміну вже визначених складових суддівської винагороди. Стверджував, що відповідні положення законів про Державний бюджет України неконституційними не визнавалися, є чинними та обов`язковими до застосування в силу презумпції правомірності нормативно-правового акта. Просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він підтримав позовні вимоги та зазначив, що суддівська винагорода регулюється виключно Законом України «Про судоустрій і статус суддів» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами, а положення законів про Державний бюджет України щодо застосування розрахункової величини 2102 грн суперечать статті 135 цього Закону. Послався на правову позицію Верховного Суду, згідно з якою Законом України «Про прожитковий мінімум» судді не віднесені до окремої соціальної демографічної групи, стосовно якої прожитковий мінімум встановлюється окремо, а тому до визначення базового розміру посадового окладу судді має застосовуватися загальний прожитковий мінімум для працездатних осіб.

Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі обставини справи.

ОСОБА_1 02 лютого 1993 року обраний суддею Жидачівського районного суду Львівської області, а 16 серпня 2015 року звільнений з посади судді у зв`язку з виходом у відставку по досягненні 65-річного віку, що підтверджується посвідченням судді у відставці № НОМЕР_1 та не заперечується сторонами.

Як суддя у відставці позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Львівській області, йому призначено та виплачується щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до статті 142 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII).

13 липня 2026 року позивач звернувся до відповідача із заявою про видачу оновлених довідок про розмір суддівської винагороди для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за 2025 та 2026 роки, розрахованих із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн (станом на 01.01.2025) та 3328 грн (станом на 01.01.2026).

Листом від 07.08.2026 №02-1671/26 відповідач відмовив у видачі відповідних довідок, пославшись на те, що статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 №4059-ІХ та статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» для визначення базового розміру посадового окладу судді встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 грн, штатні розписи відповідних судів затверджені виходячи з цієї розрахункової величини, а тому видача довідок із застосуванням прожиткового мінімуму у розмірі 3328 грн не вбачається можливою. Не погодившись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Згідно з пунктом 14 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються судоустрій, судочинство, статус суддів. Відповідно до статті 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини щодо статусу суддів, у тому числі суддів у відставці, їх матеріального та соціального забезпечення регулює Закон №1402-VIII.

Частиною першою статті 135 Закону №1402-VIII передбачено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України «Про Вищий антикорупційний суд» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Частиною третьою статті 135 Закону №1402-VIII закріплено, що базовий розмір посадового окладу судді становить: судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Законом України від 09.06.2026 №4905-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо удосконалення декларування доброчесності суддів» (далі - Закон №4905-ІХ) внесено зміни до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII, якими встановлено єдину розрахункову величину для визначення базового розміру посадового окладу судді - прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений станом на 1 січня календарного року. Закон №4905-ІХ набрав чинності 25 червня 2026 року.

Відповідно до частини першої статті 142 Закону №1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення віку, встановленого цим Законом, виплачується пенсія або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. Згідно з частиною третьою статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2 відсотки грошового утримання судді, але не може бути більше 80 відсотків грошового утримання судді.

Частиною четвертою статті 142 Закону №1402-VIII передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Перерахунок проводиться з дня виникнення права на нього.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 №4059-ІХ та статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» одночасно із встановленням прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028 грн з 01.01.2025 та 3328 грн з 01.01.2026) визначено окрему розрахункову величину, яка застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, у розмірі 2102 грн, тобто на рівні відповідного показника станом на 31 грудня 2021 року.

Закон України від 15.07.1999 №966-XIV «Про прожитковий мінімум» (далі - Закон №966-XIV) не визначає окремого виду прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, та не відносить суддів до окремої соціальної демографічної групи населення, стосовно якої прожитковий мінімум встановлюється окремо.

Відповідно до частин першої - третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Конституційний Суд України неодноразово наголошував, що законодавець не може свавільно встановлювати або змінювати розмір винагороди судді, використовуючи це як інструмент впливу на судову владу, а зміна законом про Державний бюджет України обсягу гарантій, визначених спеціальними законами, не узгоджується з приписами статей 6, частини другої статті 19 та статті 130 Конституції України (Рішення Конституційного Суду України від 11.03.2020 №4-р/2020, від 28.08.2020 №10-р/2020, від 26.03.2024 №3-р(ІІ)/2024).

Юридична природа соціальних виплат пов`язується з принципом захисту «законних очікувань» (legitimate expectations) та принципом правової визначеності (legal certainty), що є невід`ємними елементами принципу верховенства права. У справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) Європейський суд з прав людини наголосив, що коли соціальна виплата закріплена законом і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у таких виплатах, доки відповідні положення є чинними.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам сторін, суд зазначає таке.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що базовий розмір посадового окладу судді, як складова суддівської винагороди, визначається виключно Законом №1402-VIII через розрахункову величину - прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Встановлення законами про Державний бюджет України на 2025 та 2026 роки окремої розрахункової величини для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн, тобто на рівні показника 2021 року, за наявності вищого за юридичною силою спеціального регулювання не може змінювати механізм, визначений статтею 135 Закону №1402-VIII.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 17.02.2026 у справі №200/2309/25 відступила від висновку, викладеного у постанові від 24.04.2025 у справі №520/32171/24, та сформулювала висновок, згідно з яким закон про Державний бюджет України не може звужувати обсяг гарантій, встановлених спеціальним законом; розмір суддівської винагороди встановлюється виключно Законом №1402-VIII, а Закон №966-XIV не виділяє суддів як окрему демографічну групу, у зв`язку з чим для визначення базового розміру посадового окладу судді застосовується загальний прожитковий мінімум для працездатних осіб. Верховний Суд підтвердив право судді у відставці на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання без застосування обмеженої розрахункової величини 2102 грн.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Частиною шостою статті 13 Закону №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

З огляду на наведене, збільшення законом розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року (3028 грн з 01.01.2025 та 3328 грн з 01.01.2026), зумовлює зміну базового розміру посадового окладу судді як складової суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, що в силу частини четвертої статті 142 Закону №1402-VIII є підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Суд відхиляє посилання відповідача на те, що законами України про Державний бюджет України на 2025 та 2026 роки для визначення базового розміру посадового окладу судді встановлено розрахункову величину 2102 грн, яка неконституційною не визнавалася та є чинною. Суддівська винагорода в силу частини першої статті 135 Закону №1402-VIII не може визначатися іншими, ніж цей Закон, нормативно-правовими актами, а норми законів про Державний бюджет України, які запроваджують окрему знижену розрахункову величину всупереч статті 135 Закону №1402-VIII, не підлягають застосуванню як такі, що не відповідають акту вищої юридичної сили.

Доводи відповідача про те, що він не наділений повноваженнями самостійно встановлювати чи змінювати посадові оклади суддів, затверджувати нові штатні розписи та здійснювати видатки понад затверджені бюджетні призначення, а додаткові бюджетні асигнування до нього не доведені, суд до уваги не бере. Видача довідки про розмір суддівської винагороди для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання не є встановленням нового розміру посадового окладу чи затвердженням штатного розпису, а становить відображення у довідці розміру складових винагороди, визначених відповідно до вимог Закону №1402-VIII. Відсутність доведених бюджетних асигнувань та непогодження Міністерством фінансів України збільшення видатків не можуть позбавляти суддю у відставці гарантованого законом права на перерахунок грошового утримання та не звільняють відповідача від обов`язку видати відповідну довідку.

Доводи відповідача про те, що Закон №4905-ІХ набрав чинності у червні 2026 року та не містить положень про ретроспективну зміну складових суддівської винагороди, тоді як позивач просить видати довідки станом на 01 січня 2025 року та 01 січня 2026 року, не спростовують висновків суду. Право на визначення базового розміру посадового окладу судді виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, ґрунтується на статті 135 Закону №1402-VIII у її системному зв`язку з Конституцією України, а Закон №4905-ІХ усунув колізію, що існувала між спеціальним законом та законами про Державний бюджет України. Наведене узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 17.02.2026 у справі №200/2309/25.

Доводи відповідача про зворотне зводяться до нічим не підтверджених припущень і не спростовують висновків суду.

Щодо способу захисту порушеного права суд зазначає, що видача довідки про розмір суддівської винагороди для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є одним з етапів реалізації права особи на такий перерахунок. Оскільки алгоритм дій відповідача визначений законодавчо, дії відповідача у спірних правовідносинах не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях, а тому задоволення позову в частині зобов`язального характеру не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

За таких обставин дії відповідача, які полягають у відмові видати ОСОБА_1 оновлені довідки про розмір суддівської винагороди для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за 2025 та 2026 роки із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн та 3328 грн, - є протиправними.

З урахуванням вищенаведеного суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача видати позивачу оновлені довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) станом на 01 січня 2025 року, станом на 01 січня 2026 року, виходячи з базового посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного відповідно до вимог частини другої статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», обчисливши розмір суддівської винагороди, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці з 01 січня 2025 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн та з 01 січня 2026 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3328,00 грн.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору за подання цього позову, доказів понесення інших судових витрат не надано, то такі, в силу приписів статті 139 КАС України, розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у видачі оновлених довідок про розмір суддівської винагороди для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за 2025 та 2026 роки у відповідності до вимог статей 135, 142 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року (3028 грн на 2025 рік та 3328 грн на 2026 рік).

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Львівській області (ЄДРПОУ 26306742) довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) станом на 01 січня 2025 року, станом на 01 січня 2026 року, виходячи з базового посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного відповідно до вимог частини другої статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», обчисливши розмір суддівської винагороди, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці з 01 січня 2025 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн та з 01 січня 2026 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3328,00 грн.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.