Решение № 140672093, 16.10.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 жовтня 2026 рокуСправа № 280/8492/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги (69002, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 77, 8 поверх; код ЄДРПОУ 41076819) про визнання протиправними та скасування рішення і висновку, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, викладене у відповіді №М-1184/005/842 від 10.08.2026, у частині висновків про відсутність підстав для вжиття заходів за зверненням позивача щодо неналежного надання безоплатної вторинної правничої допомоги адвокатом Шрамом Володимиром Юрійовичем та відсутність підстав для звернення до Комісії з оцінювання якості, повноти та своєчасності надання адвокатами безоплатної правничої допомоги при Раді адвокатів Дніпропетровської області.

2. Визнати протиправним та скасувати висновок відповідача про те, що за результатами розгляду звернення позивача встановлено відповідність дій адвоката Шрама Володимира Юрійовича вимогам законодавства та відсутність підстав для проведення подальших заходів реагування.

3. Зобов`язати відповідача повторно розглянути звернення позивача від 28.07.2026, вх. №М-1184/005 від 29.07.2026 та вх. №М-1198/005 від 30.07.2026, з урахуванням правової оцінки суду та з повним, всебічним і об`єктивним дослідженням усіх обставин.

4. Зобов`язати відповідача під час повторного розгляду надати окрему мотивовану оцінку:

4.1. факту звернення позивача до адвоката Шрама Володимира Юрійовича 24.07.2026 з проханням надати проєкт скарги до слідчого судді;

4.2. змісту відповіді адвоката від 24.07.2026 про те, що «будь які проєкти не передбачені діючим законодавством»;

4.3. обставинам підготовки та подання адвокатом скарги до слідчого судді 28.07.2026;

4.4. обставинам ненадання позивачу можливості ознайомитися зі змістом скарги до її подання;

4.5. відповідності таких дій вимогам законодавства, Правил адвокатської етики, Стандартів якості надання безоплатної вторинної правничої допомоги та умовам виконання доручення;

4.6. змісту скарги, поданої адвокатом 28.07.2026, та її відповідності обставинам кримінального провадження;

4.7. обставинам підготовки позивачем самостійної скарги до слідчого судді 28.07.2026;

4.8. доводам щодо неналежної якості підготовленої адвокатом скарги;

4.9. значенню протоколу узгодження правової позиції від 30.01.2025 та його актуальності для конкретної процесуальної ситуації, що виникла у липні 2026 року;

4.10. поясненням адвоката Шрама Володимира Юрійовича щодо кожного із зазначених питань.

5. Зобов`язати відповідача за результатами повторного розгляду прийняти належним чином мотивоване рішення та повідомити позивача про результати розгляду кожного доводу його звернення.

6. Зобов`язати відповідача надати позивачу копії або витяги з документів, які були покладені в основу рішення за результатами повторного розгляду, якщо їх надання не обмежене законом.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач, який є отримувачем безоплатної вторинної правничої допомоги (БВПД), зіткнувся з неналежним виконанням обов`язків призначеним адвокатом Шрамом В. Ю. у липні 2026 року після чергового закриття кримінального провадження. Адвокат прямо відмовився надати клієнту для попереднього ознайомлення та узгодження проєкт скарги до слідчого судді та подав документ без обговорення його змісту, через що позивач був змушений самостійно виправляти виявлені недоліки й особисто готувати власну скаргу. Подане позивачем звернення про неналежне надання допомоги було розглянуто Південно-Східним міжрегіональним центром з надання безоплатної правничої допомоги поверхнево та формально: відповідач ухилився від перевірки конкретного інциденту, необґрунтовано послався на протокол узгодження позиції від 2025 року та принцип незалежності адвоката, а також порушив вимоги Закону України «Про адміністративну процедуру» в частині повноти з`ясування обставин і вмотивованості акту. Оскільки прийняте Центром рішення про відсутність підстав для вжиття заходів та звернення до Комісії з оцінювання якості БВПД є протиправним, позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, скасувати рішення відповідача, викладене у відповіді від 10.08.2026 №М-1184/005/842, скасувати його висновок про відповідність дій адвоката закону та зобов`язати Центр повторно розглянути звернення від 28.07.2026 з повним, всебічним дослідженням усіх обставин і наданням окремої мотивованої оцінки кожному доводу.

Ухвало суду 19.08.2026 відкрито провадження у справі та повідомлено про її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні), протягом шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі. Встановлено процесуальні строки для подачі заяв по суті спору (відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь).

Заперечення проти позовних вимог викладені у відзиві на позовну заяву. Зокрема зазначено, що відповідач вважає позовні вимоги ОСОБА_1 повністю безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки призначений адвокат Шрам В. Ю. протягом усього строку виконання доручення з січня 2025 року діяв послідовно, в межах узгодженої правової позиції, в інтересах клієнта та відповідно до вимог чинного законодавства, регулярно подаючи клопотання, скарги та успішно скасувавши постанову про закриття справи в апеляційному суді. Центр наголошує, що ні норми КПК України, ні законодавство про адвокатуру не встановлюють обов`язку адвоката узгоджувати з клієнтом проєкти процесуальних документів, а будь-яке втручання в його правову позицію прямо заборонено законом. Крім того, оцінювання якості роботи адвокатів відноситься до виключної компетенції спеціальних комісій, утворених радами адвокатів регіонів, а не самого Центру. Головним процесуальним аргументом відповідача є те, що ще 17.08.2026 (тобто до відкриття провадження у судовій справі) Центр самостійно вчинив дії, про які просив позивач, та офіційно звернувся з листом до Комісії з оцінювання якості надання БВПД при Раді адвокатів Дніпропетровської області для об`єктивної оцінки дій адвоката Шрама В.Ю. У зв`язку з цим відповідач стверджує, що у справі повністю відсутній предмет спору, права позивача не порушені, а спір є вичерпаним, тому на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС України Центр просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (у контексті вимог самого відзиву прийняти відзив, закрити провадження у справі через добровільне врегулювання правовідносин або повністю відмовити в задоволенні позову).

У відповіді на відзив зазначено, що доводи відповідача не спростовують позовних вимог, а наведені ним обставини лише підтверджують неповноту та поверхневість первісної перевірки. Позивач наголошує, що Центр навмисно підміняє предмет спору загальною оцінкою діяльності адвоката Шрама В.Ю. за 2025-2026 роки, тоді як позов стосується виключно конкретного інциденту 24-28.07.2026 прямої відмови надати проєкт скарги та подання документа без погодження з клієнтом. Посилання відповідача на протокол узгодження позиції від 30.01.2025 є безпідставним, оскільки він не поширювався на нову процесуальну ситуацію після чергового закриття справи, а сам текст протоколу Центр навіть не долучив до відзиву. Крім того, принцип незалежності адвоката не звільняє Центр від обов`язку контролювати якість БВПД та дотримуватися вимог Закону України «Про адміністративну процедуру» щодо всебічного з`ясування обставин і належного мотивування своїх рішень. Позивач категорично заперечує проти закриття провадження за пунктом 8 частини першої статті 238 КАС України, оскільки направлення Центром листа до Комісії від 17.08.2026 відбулося вже після звернення до суду (13.08.2026), не є остаточним вирішенням питання по суті, не скасовує протиправну первісну відповідь від 10.08.2026 та не поновлює порушені права, через що предмет спору продовжує існувати. З огляду на це, позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, відхилити клопотання про закриття провадження, скасувати рішення Центру №М-1184/005/842 і його висновок про відповідність дій адвоката закону, а також зобов`язати відповідача повторно розглянути звернення з наданням окремої мотивованої оцінки кожному ключовому доводу.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступні обставини.

Позивач, ОСОБА_1 , є отримувачем безоплатної вторинної правничої допомоги (БВПД). З метою представництва його інтересів як потерпілої особи у кримінальному провадженні №12024041350001124, відкритому за частиною першою статті 194 Кримінального кодексу України, Південно-Східним міжрегіональним центром з надання безоплатної правничої допомоги було видано доручення від 07.01.2025 №22Дн адвокату Шраму Володимиру Юрійовичу. У межах цього доручення 30.01.2025 між позивачем та адвокатом було підписано протокол узгодження правової позиції.

У липні 2026 року в межах зазначеного кримінального провадження виникла нова процесуальна ситуація, пов`язана з черговим закриттям провадження дізнавачем та необхідністю звернення зі скаргою до слідчого судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області. 24.07.2026 позивач звернувся до адвоката Шрама В. Ю. з проханням надати йому проєкт скарги для попереднього ознайомлення через систему електронного документообігу. Того ж дня адвокат Шрам В. Ю. відмовив у наданні проєкту процесуального документа, письмово зазначивши, що «будь які проєкти не передбачені діючим законодавством», та вказав, що скаргу буде складено відповідно до вимог КПК України.

28.07.2026 адвокат Шрам В. Ю. подав скаргу до слідчого судді без попереднього ознайомлення позивача з її змістом та без її обговорення з клієнтом. Позивач, ознайомившись із уже поданим документом, дійшов висновку, що його зміст не забезпечує повного викладення істотних обставин справи, у зв`язку з чим був змушений самостійно підготувати та особисто подати власну скаргу до слідчого судді від тієї ж дати 28.07.2026.

28.07.2026 позивач звернувся до відповідача зі скаргами (зареєстровані Центром 29.07.2026 за вх. №М-1184/005 та 30.07.2026 за вх. №М-1198/005) щодо неналежного надання йому правничої допомоги адвокатом Шрамом В. Ю.. У зверненнях позивач просив провести повну перевірку обставин, надати правову оцінку відмові адвоката надати проєкт скарги, перевірити якість допомоги та вжити заходів щодо звернення до Комісії з оцінки якості, повноти та своєчасності надання БВПД при Раді адвокатів Дніпропетровської області.

За результатами розгляду цих звернень відповідач 10.08.2026 надав відповідь №М-1184/005/842, якою фактично відмовив у задоволенні вимог позивача та дійшов висновку про відсутність підстав для звернення до Комісії з оцінювання якості при Раді адвокатів Дніпропетровської області. Мотивуючи відмову, Центр послався на загальний перелік попередніх процесуальних дій адвоката у 2025-2026 роках, підписання протоколу узгодження позиції від 30.01.2025, а також зазначив, що працівники Центру не мають права втручатися у професійну діяльність адвоката та визначати його правову позицію.

Не погоджуючись із цим рішенням, позивач звернувся по захист своїх прав до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно із положеннями частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05.07.2012 (далі - Закон №5076-VI).

Згідно з частиною першою статті 25 Закону №5076-VI порядок та умови залучення адвокатів до надання безоплатної правової допомоги встановлюються законом.

Зміст права на безоплатну правову допомогу, порядок реалізації цього права, підстави та порядок надання безоплатної правової допомоги, державні гарантії щодо надання безоплатної правової допомоги визначає, відповідно до Конституції України, Закон України «Про безоплатну правову допомогу» від №3460-VI від 02.06.2011 (далі - Закон №3460-VI).

Цей Закон регулює правовідносини у сфері надання безоплатної правової допомоги суб`єктам права на безоплатну первинну правову допомогу та суб`єктам права на безоплатну вторинну правову допомогу, що встановлені цим Законом (частина перша статті 2 Закону №3460-VI).

Відповідно до статті 13 Закону №3460-VI безоплатна вторинна правова допомога - вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя (частина 1). Безоплатна вторинна правова допомога включає такі види правових послуг: захист; здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; складення документів процесуального характеру (частина 2).

Згідно зі статтею 15 Закону №3460-VI, суб`єктами надання безоплатної вторинної правничої допомоги в Україні є: центри з надання безоплатної правничої допомоги; адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правничу допомогу. Центри з надання безоплатної правничої допомоги забезпечують надання всіх видів правничих послуг, передбачених частиною другою статті 7 і частиною другою статті 13 цього Закону.

Повноваження та порядок діяльності центрів з надання безоплатної правничої допомоги встановлюються Положенням про центри з надання безоплатної правничої допомоги, що затверджується Міністерством юстиції України.

У відповідності до Положення про центри з надання безоплатної правничої допомоги, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 02.07.2012 року №967/5 у своїй діяльності центри керуються Конституцією та законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства, наказами Міністерства юстиції України та Координаційного центру, цим Положенням, а також своїми положеннями. Міжрегіональні центри, юрисдикція яких поширюється на територію більше двох областей, а також Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя, у відповідності до пп.8 п.8 приймають рішення про заміну адвоката, припинення надання безоплатної вторинної правничої допомоги у випадках, передбачених Законом та Кримінальним процесуальним кодексом України, у разі якщо відповідні доручення видані цими центрами.

Стаття 14 Закону №3460-VI визначає суб`єктів права на безоплатну вторинну правничу допомогу.

Згідно з пунктом 14 частини першої статті 14 Закону №3460-VI право на безоплатну вторинну правову допомогу згідно з цим Законом та іншими законами України мають внутрішньо переміщені особи на всі види правничих послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону.

Відповідно до частини четвертої стаття 14 Закону №3460-VI суб`єкти права на безоплатну вторинну правничу допомогу, визначені пунктами 1, 14, 17, 19, 20, 26-29 частини першої цієї статті, мають право на отримання такої допомоги не більше шести разів протягом бюджетного періоду та одночасно не більше ніж за шістьма рішеннями про надання безоплатної вторинної правничої допомоги, прийнятими центрами з надання безоплатної правничої допомоги.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону №3460-VI суб`єктами надання безоплатної вторинної правової допомоги в Україні є: центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги; адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу.

Відповідно до частини четвертої статті 16 цього Закону №3460-VI Центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги забезпечують надання всіх видів правових послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону.

Згідно з частиною першою статті 17 Закону №3460-VI Центр з надання безоплатної правничої допомоги: надає правничі послуги безоплатної первинної правничої допомоги, визначені частиною другою статті 7 цього Закону; здійснює правопросвітництво; приймає рішення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги або про відмову в наданні безоплатної вторинної правничої допомоги; забезпечує складання процесуальних документів за зверненням суб`єктів права на безоплатну вторинну правничу допомогу; забезпечує участь захисника під час здійснення досудового розслідування та судового провадження у випадках, якщо захисник відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України залучається для здійснення захисту за призначенням або проведення окремої процесуальної дії; забезпечує участь захисника в розгляді справи про адміністративне правопорушення; забезпечує здійснення представництва інтересів суб`єктів права на безоплатну вторинну правничу допомогу в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; укладає договори з адвокатами, включеними до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правничу допомогу, для надання такої допомоги; видає доручення для підтвердження повноважень захисника або повноважень адвоката для здійснення представництва інтересів особи в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;) приймає рішення про уповноваження працівника центру з надання безоплатної правничої допомоги на надання безоплатної вторинної правничої допомоги; приймає рішення про заміну адвоката чи працівника центру з надання безоплатної правничої допомоги відповідно до статті 24 цього Закону; подає клопотання до Координаційного центру з надання правничої допомоги про виключення адвоката з Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правничу допомогу, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 24 цього Закону; приймає рішення про припинення надання безоплатної вторинної правничої допомоги; забезпечує надання послуг з медіації у встановленому порядку; подає до Координаційного центру з надання правничої допомоги звіти про свою діяльність; виконує інші функції, передбачені Положенням про центри з надання безоплатної правничої допомоги.

Відповідно до пунктів 11 та 13 частини першої статті 17 Закону №3460-VI Центр з надання безоплатної правничої допомоги приймає рішення про заміну адвоката чи працівника центру з надання безоплатної правничої допомоги відповідно до статті 24 цього Закону; приймає рішення про припинення надання безоплатної вторинної правничої допомоги;

Статтями 25 - 26-1 Закону №3460-VI визначено права та обов`язки суб`єктів надання безоплатної вторинної правничої допомоги та суб`єктів права на безоплатну вторинну правничу допомогу.

Зокрема, частиною першою статті 58 Закону №3460-VI передбачено, що суб`єкт надання безоплатної вторинної правничої допомоги має право, зокрема: представляти права і законні інтереси осіб, які потребують безоплатної вторинної правничої допомоги, у судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами (пункт 3); запитувати і отримувати документи та інші матеріали або їх копії, необхідні у зв`язку з наданням безоплатної вторинної правничої допомоги в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами (пункт 4); збирати відомості з метою використання їх під час захисту прав і законних інтересів осіб, які мають право на отримання безоплатної вторинної правничої допомоги; ознайомлюватися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях з необхідними для забезпечення ефективного правового захисту документами, крім тих, що є державною таємницею (пункт 6); інформувати центр з надання безоплатної правничої допомоги про настання обставин, що передбачають припинення надання безоплатної вторинної правничої допомоги у випадках, передбачених частиною першою статті 23 цього Закону (пункт 7).

Адвокат, який надає безоплатну вторинну правничу допомогу, має всі права та гарантії, встановлені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», іншими законами України (частина друга статті 25 Закону №3460-VI).

Водночас, відповідно до частини першої статті 26 Закону №3460-VI адвокат або працівник центру з надання безоплатної правничої допомоги, який надає безоплатну вторинну правничу допомогу, зобов`язаний: неухильно дотримуватися вимог Конституції України, цього Закону, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та інших нормативно-правових актів (пункт 1); надавати якісно та в необхідному обсязі безоплатну вторинну правничу допомогу (пункт 2).

Адвокат, який надає безоплатну вторинну правничу допомогу, має всі обов`язки, встановлені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», іншими законами України (частина друга статті 26 Закону №3460-VI).

Відповідно до статті 26-1 Закону №3460-VI суб`єкт права на безоплатну вторинну правничу допомогу має право: звертатися до центру з надання безоплатної правничої допомоги із зверненням про надання безоплатної вторинної правничої допомоги (пункт 1); отримувати від центру з надання безоплатної правничої допомоги інформацію про документи, які необхідно подати для прийняття рішення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги (пункт 2); отримати копію рішення про надання (відмову в наданні) безоплатної вторинної правничої допомоги (пункт 3); отримати роз`яснення щодо порядку оскарження рішення про відмову в наданні безоплатної вторинної правничої допомоги (пункт 4); своєчасно отримувати якісну, у повному обсязі безоплатну вторинну правничу допомогу (пункт 5); безперервно отримувати безоплатну вторинну правничу допомогу в разі заміни адвоката або працівника, уповноваженого центром з надання безоплатної правничої допомоги (пункт 6).

Відповідно до частини другої статті 26-1 Закону №3460-VI суб`єкт права на безоплатну вторинну правничу допомогу зобов`язаний: вчасно подавати до центру з надання безоплатної правничої допомоги правдиві відомості у повному обсязі, необхідні для організації надання йому такої допомоги (пункт 1).

Підстави та порядок припинення надання безоплатної вторинної правничої допомоги визначенні статтею 23 Закон №3460-VI.

Так, відповідно до частини 1 цієї статті надання безоплатної вторинної правничої допомоги припиняється за рішенням центру з надання безоплатної правничої допомоги у разі, якщо: 1) особою подано неправдиві відомості з метою віднесення її до однієї з категорій осіб, які надають право на безоплатну вторинну правничу допомогу; 2) обставини чи підстави, за наявності яких особа була віднесена до однієї з категорій осіб, передбачених частинами першою - третьою статті 14 цього Закону, припинили своє існування; 3) особа користується захистом іншого захисника або залучила іншого представника у справі, за якою їй призначено захисника чи представника відповідно до цього Закону; 4) особа використала всі національні засоби правового захисту у справі; 5) особа відмовилася від отримання безоплатної вторинної правничої допомоги, крім випадків, якщо участь захисника (адвоката) є обов`язковою; 6) особа, якій надається безоплатна вторинна правнича допомога, померла, визнана безвісно відсутньою або оголошена померлою, крім випадків щодо реабілітації померлої особи, скасування рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або скасування рішення суду про оголошення фізичної особи померлою; 7) особа подала повторне звернення з одного і того самого правового питання, з якого особі надавалася безоплатна правнича допомога, про що стало відомо після прийняття рішення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги; 8) особа безпідставно не надає документів та доказів, що обґрунтовують вимоги особи щодо захисту її прав; 9) особа безпідставно не виконує обов`язки суб`єктів права на безоплатну вторинну правничу допомогу, визначені пунктами 1, 2, 4, 5 частини другої статті 26-1 цього Закону; 10) кримінальне провадження, в якому особі надається безоплатна вторинна правнича допомога, зупинено.

За наявності підстав, передбачених пунктами 4, 7, 8 частини першої цієї статті, рішення центру з надання безоплатної правничої допомоги про припинення надання безоплатної вторинної правничої допомоги приймається на підставі правового висновку, складеного адвокатом чи працівником такого центру (частина друга статті 23 Закон №3460-VI).

Надання безоплатної вторинної правничої допомоги припиняється у разі повного виконання суб`єктом надання безоплатної вторинної правничої допомоги своїх зобов`язань (частина п`ята статті 23 Закон №3460-VI).

Відповідно до пункту 4 Розділу ІІІ Порядку організації та надання безоплатної правничої допомоги міжрегіональними центрами з надання безоплатної правничої допомоги, затвердженого наказом Координаційного центру з надання правничої допомоги 11.10.2024 №102, у разі, коли правове питання, для вирішення якого клієнт або його представник звернувся до центру, охоплюється однією правовою консультацією чи може бути вирішене у межах одного судового провадження, таке звернення реєструється один раз.

«Штучний» поділ одного звернення на декілька, з подальшою реєстрацією їх у КІАС, не допускається.

На виконання пункту 10 частини першої статті 28 Закону №3460-VI Міністерством юстиції України 21.12.2017 наказом №4125/5 затверджено Стандарти якості надання безоплатної вторинної правової допомоги у цивільному, адміністративному процесах та представництва у кримінальному процесі (надалі, також - Стандарти якості, Стандарти).

Стандарти є комплексом основних характеристик моделі гарантованого державою захисту, передбачених міжнародними правовими актами, законодавством України, у межах яких та з урахуванням узгодженої правової позиції із суб`єктом права на безоплатну вторинну правничу допомогу (далі - клієнт) адвокат є незалежним в обранні правової позиції для здійснення активного та розумного захисту прав, свобод та законних інтересів всіма не забороненими законом способами. Дотримання Стандартів є обов`язковим для адвокатів при наданні ними безоплатної вторинної правової допомоги і за їх порушення адвокати відповідають в обсязі, встановленому законодавством та умовами контракту (договору) з центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги (далі - центр) (пункт 3 Стандартів).

Відповідно до пункту 3 розділу I Стандартів не пізніше семи робочих днів після отримання доручення адвокат проводить перше конфіденційне побачення з клієнтом, з`ясовує обставини справи, отримує від нього інформацію, що має правове значення, ознайомлюється з наявними у клієнта документами та з`ясовує бажаний для клієнта результат. У разі необхідності отримання інформації чи документів, що можуть бути надані виключно клієнтом, адвокат повідомляє про це клієнта та роз`яснює неможливість подальшого виконання доручення без наданих клієнтом інформації чи документів. У разі якщо клієнт не має можливості самостійно пересуватися (особи з інвалідністю), конфіденційне побачення з адвокатом відбувається у зручному для клієнта приміщенні.

Згідно з пунктом 4 розділу І Стандартів після вивчення обставин справи адвокат переконується у наявності фактичних і правових підстав для виконання доручення та доводить їх до клієнта. Адвокат повідомляє клієнту, який час і обсяг роботи вимагатимуться для виконання цього доручення та які правові наслідки досягнення результату, що бажає клієнт. При цьому адвокат не гарантує клієнтові досягнення певного результату виконання доручення та не сприяє прямо або опосередковано формуванню у нього необґрунтованих сподівань, а також уявлення, що адвокат може вплинути на результат іншими засобами, крім сумлінного виконання своїх професійних обов`язків. За результатами обговорення адвокат з клієнтом узгоджує правову позицію у справі.

У разі якщо адвокат дійде висновку про відсутність фактичних та правових підстав для виконання доручення, він невідкладно та з урахуванням процесуальних строків складає письмовий правовий висновок у трьох примірниках, перший з яких залишається у адвоката, другий надається (надсилається, передається) клієнту, третій -центру. Адвокат ознайомлює клієнта з правовим висновком, роз`яснює його суть та правові наслідки. У разі неможливості або відмови клієнта від ознайомлення з правовим висновком адвокат зазначає про це у правовому висновку (пункт 3 розділу I Стандартів).

Отже, адвокат є самостійним суб`єктом надання безоплатної вторинної правничої допомоги при виконанні доручення на надання безоплатної вторинної правничої допомоги та керується, зокрема, вимогами Закону України «Про безоплатну правничу допомогу», Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Стандартами якості надання безоплатної вторинної правової допомоги у цивільному, адміністративному процесах та представництва у кримінальному процесі та Правилами адвокатської етики.

Так, у спірних правовідносинах, судом встановлено, що ПСМЦ НБПД на підставі 07.01.2025 №Н-БВПД/005/02.62-01/2 видано доручення від 07.01.2025 №22Дн, яким ОСОБА_1 призначено адвоката Шрама Володимира Юрійовича для надання безоплатної вторинної правничої допомоги у вигляді здійснення представництва інтересів особи в досудовому розслідуванні та суді, як потерпілої особи у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024041350001124 за частиною першою статті 194 Кримінального кодексу України.

14.01.2025 між позивачем та адвокатом Шрамом Володимир Юрійович відбулося перше конфіденційне побачення у м. Самар, під час якого було обговорено та узгоджено правову позицію у справі, а 30.01.2025 підписано протокол узгодження правової позиції щодо представництва інтересів позивача у кримінальному провадженні.

Матеріалами справи підтверджено, що на підставі вказаного доручення адвокат Шрам В.Ю. здійснив низку процесуальних дій, зокрема:

- неодноразово звертався до органу досудового розслідування з клопотаннями про проведення слідчих та процесуальних дій за участю позивача та за участю свідків (зокрема, клопотання від 14.03.2025, 09.09.2025, 06.11.2025, 03.04.2026, а також проведені слідчий експеримент 04.07.2025 та одночасний допит 23.12.2025);

- послідовно оскаржував відмову дізнавача в задоволенні клопотань або закритті кримінального провадження, зокрема відповідні постанови та бездіяльність до слідчого судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області (скарги від 18.03.2025, 07.04.2025, 19.09.2025, 19.11.2025, 28.12.2025, 13.04.2026, 04.05.2026, 16.06.2026, 28.07.2026);

- після відмови слідчим суддею в скасуванні постанови про закриття провадження, ініціював апеляційне оскарження, за результатами якого ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 04.03.2026 ухвалу слідчого судді та постанову про закриття справи було скасовано, а справу повернуто для продовження розслідування.

Зазначені процесуальній дії адвоката, а також їх хронологія та зміст лягли в основу оскаржуваного рішення відповідача, де останній дійшов висновку, що підстави для заміни адвоката або звернення до Комісії з оцінювання якості, повноти та своєчасності надання адвокатами безоплатної правничої допомоги при Раді адвокатів Дніпропетровської області на момент розгляду звернення позивача до відповідача були відсутні.

Предметом позову в цій справі є конкретний інцидент, який відбувся 24-28.07.2026, а саме відмова адвоката надати проєкт скарги та подання документа без погодження з клієнтом, а тому суд вважає на необхідне надати правову оцінку вказаним діям.

Як зазначалась вище, адвокат є самостійним та незалежним суб`єктом, в даному випадку, надання безоплатної вторинної правничої допомоги при виконанні доручення на надання безоплатної вторинної правничої допомоги.

Відповідно до визначення основних термінів, встановлених у статті 1 Закону №5076-VI, адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом (п.1 ч.1 ст.1 Закону №5076-VI);

адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту (пункт 2 частини першої статті 1 Закону №5076-VI);

захист - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні захисту прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення (пункт 5 частини першої статті 1 Закону №5076-VI);

інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушення, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076-VI);

клієнт - фізична або юридична особа, держава, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, в інтересах яких здійснюється адвокатська діяльність (пункт 7 частини першої статті 1 Закону №5076-VI);

представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону №5076-VI);

Відповідно до статті 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності є: 1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; 2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; 3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;4) надання правничої допомоги свідку у кримінальному провадженні; 5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; 6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; 7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; 8) надання правничої допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань; 9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення.

Вище вже зазначалось, що адвокат, який надає безоплатну вторинну правничу допомогу, має всі права та гарантії, встановлені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», іншими законами України.

Права потерпілого на різних стадіях кримінального процесу закріплені в статті 56 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).

Так, протягом кримінального провадження потерпілий має право: 1) бути повідомленим про свої права та обов`язки, передбачені цим Кодексом; 2) знати сутність підозри та обвинувачення, бути повідомленим про обрання, зміну чи скасування щодо підозрюваного, обвинуваченого заходів забезпечення кримінального провадження та закінчення досудового розслідування; 3) подавати докази слідчому, прокурору, слідчому судді, суду; 4) заявляти відводи та клопотання; 5) за наявності відповідних підстав - на забезпечення безпеки щодо себе, близьких родичів чи членів своєї сім`ї, майна та житла; 6) давати пояснення, показання або відмовитися їх давати; 7) оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді, суду в порядку, передбаченому цим Кодексом; 8) мати представника та в будь-який момент кримінального провадження відмовитися від його послуг; 9) давати пояснення, показання рідною або іншою мовою, якою він вільно володіє, безоплатно за рахунок держави користуватися послугами перекладача в разі, якщо він не володіє державною мовою чи мовою, якою ведеться кримінальне провадження; 10) на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом; 11) знайомитися з матеріалами, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, в порядку, передбаченому цим Кодексом, у тому числі після відкриття матеріалів згідно зі статтею 290 цього Кодексу, а також знайомитися з матеріалами кримінального провадження, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, у випадку закриття цього провадження; 12) застосовувати з додержанням вимог цього Кодексу технічні засоби при проведенні процесуальних дій, в яких він бере участь. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд вправі заборонити потерпілому застосовувати технічні засоби при проведенні окремої процесуальної дії чи на певній стадії кримінального провадження з метою нерозголошення даних, які містять таємницю, що охороняється законом чи стосується інтимних сторін життя людини, про що виноситься (постановляється) вмотивована постанова (ухвала); 13) одержувати копії процесуальних документів та письмові повідомлення у випадках, передбачених цим Кодексом; 14) користуватися іншими правами, передбаченими цим Кодексом.

Під час досудового розслідування потерпілий має право: 1) на негайне прийняття і реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення, визнання його потерпілим; 2) отримувати від уповноваженого органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію; 3) подавати докази на підтвердження своєї заяви; 4) брати участь у слідчих (розшукових) та інших процесуальних діях, під час проведення яких ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення дії, що заносяться до протоколу, а також знайомитися з протоколами слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, виконаних за його участі; 5) отримувати копії матеріалів, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, після закінчення досудового розслідування.

Під час судового провадження в будь-якій інстанції потерпілий має право:1) бути завчасно поінформованим про час і місце судового розгляду; 2) брати участь у судовому провадженні; 3) брати участь у безпосередній перевірці доказів; 4) підтримувати обвинувачення в суді у випадку відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення; 5) висловлювати свою думку під час вирішення питання про призначення покарання обвинуваченому, а також висловлювати свою думку при вирішенні питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру; 6) знайомитися з судовими рішеннями, журналом судового засідання і технічним записом кримінального провадження в суді; 7) оскаржувати судові рішення в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 58 КПК України потерпілого у кримінальному провадженні може представляти представник - особа, яка у кримінальному провадженні має право бути захисником.

Згідно норм частини четвертої статті 58 КПК України представник користується процесуальними правами потерпілого, інтереси якого він представляє, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо потерпілим і не може бути доручена представнику.

Поряд з цим, ні нормами КПК України, ні нормами Закону України «Про безоплатну правничу допомогу», Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», не встановлено обов`язку адвоката щодо узгодження проектів процесуальних документів, які подаються в інтересах Клієнта з останнім.

Відповідно до частини першої статті 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» професійні права, честь і гідність адвоката гарантуються та охороняються Конституцією України, цим Законом та іншими законами, зокрема, але не виключно, забороняються будь-які втручання і перешкоди здійсненню адвокатської діяльності (пункт1 частини першої статті 23); забороняється втручання у приватне спілкування адвоката з клієнтом (пункт 9 частини першої статті 23); забороняється втручання у правову позицію адвоката (пункт 11 частини першої статті 23).

З огляду на викладене, суд відхиляє доводи позивача щодо неналежного розгляду епізоду відмови адвоката надати проєкт скарги та порушення відповідачем норм Закону України «Про адміністративну процедуру», так як чинне кримінальне процесуальне законодавство, Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та Стандарти якості надання БВПД не містять обов`язку адвоката узгоджувати з клієнтом чи надавати йому для попереднього схвалення проєкти процесуальних документів, що подаються в інтересах потерпілого, а принцип незалежності адвоката (стаття 23 Закону №5076-VI) прямо забороняє будь-яке втручання у його правову позицію та тактику захисту, зокрема і з боку працівників Центру БВПД. Відповідач під час розгляду звернення об`єктивно встановив наявність чинного протоколу узгодження правової позиції від 30.01.2025, у межах якого адвокат послідовно та безперервно здійснював захист інтересів потерпілого протягом 2025-2026 років, що підтверджується численними клопотаннями та позитивним судовим рішенням апеляційної інстанції. Таким чином, первісний висновок Центру про відсутність підстав для заміни адвоката чи самостійного реагування на момент прийняття відповіді від 10.08.2026 був цілком законним, обґрунтованим та вмотивованим, а подальша незгода позивача з процесуальною тактикою представника не свідчить про протиправну бездіяльність адміністративного органу.

Крім того, судом з матеріалів справи встановлено, що через неодноразові звернення позивача, з метою об`єктивної оцінки на відповідність Стандартам якості надання безоплатної правничої допомоги, що надається адвокатом Шрам Володимиром Юрійовичем під час виконання доручення від 07.01.2025 №22Дн Мірошніченку Олегу Сергійовичу, та прийняти відповідного рішення в межах повноважень, відповідач звернувся до Комісії з оцінювання якості, повноти та своєчасності надання адвокатами безоплатної вторинної правничої допомоги Ради адвокатів Дніпропетровської області з відповідним листом від 17.08.2026, тобто самостійно вчинив дії, про зобов`язання до вчинення яких просив позивач у пунктах 1-4 цього позову.

Твердження позивача про те, що направлення листа до Комісії з оцінювання якості надання БВПД від 17.08.2026 не вирішує спір по суті, оскільки первісне рішення Центру від 10.08.2026 не було скасоване, ґрунтується на неправильному тлумаченні норм матеріального права. Повноваження щодо безпосереднього оцінювання якості, повноти та своєчасності надання адвокатами БВПД відповідно до статті 25 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» та Положення № 281 віднесені до виключної компетенції спеціальних комісій, утворених радами адвокатів регіонів. Південно-Східний міжрегіональний центр не є суб`єктом, уповноваженим законом самостійно надавати професійну оцінку процесуальним документам адвоката або порівнювати зміст скарг клієнта та його представника. Звернувшись до профільної Комісії Ради адвокатів Дніпропетровської області 17.08.2026, відповідач у межах своїх законодавчих повноважень вчинив усі необхідні та залежні від нього дії для забезпечення повної перевірки доводів заявника, у зв`язку з чим права позивача з боку Центру не є порушеними.

Щодо процесуального клопотання відповідача про закриття провадження у справі, суд зазначає, що наявність у прохальній частині відзиву альтернативної конструкції «закрити провадження або відмовити в позові» свідчить про неоднозначність позиції самого Центру та фактичне перекладення вибору процесуального інструменту на розсуд правосуддя. Оскільки направлення листа до Комісії Ради адвокатів від 17.08.2026 відбулося без скасування самого оскаржуваного рішення від 10.08.2026, первісний предмет спору не зник, а правовий конфлікт між сторонами залишився невирішеним. За таких обставин, диспозитивне «або» в конструкції відповідача нівелює безумовні підстави для припинення судового розгляду, у зв`язку з чим суд відхиляє клопотання про закриття провадження та здійснює вирішення справи по суті.

Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).

Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та наявних доказів, суд дійшов висновку, що у спірному випадку позивач не довів обґрунтованість своїх позовних вимог, а відповідач довів правомірність своїх дій та спірного рішення, відтак у задоволенні позову слід відмовити.

Позивач звільнений від сплати судового збору згідно положень Закону України «Про судовий збір», а тому підстав для розподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги (69002, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 77, 8 поверх; код ЄДРПОУ 41076819) про визнання протиправними та скасування рішення і висновку, зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 16.10.2026.

Суддя А.В. Сіпака