Постановление суда № 140667662, 15.10.2026, Городенківський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 342/1039/26

Провадження № 2/342/985/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року м. Городенка

Городенківський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді Федів Л.М.,

за участю секретаря судового засідання Пронь Л.М.

провівши відкрите судове засідання в залі Городенківського районного суду Івано-Франківської області в цивільній справі за позовною заявою АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача АТ КБ "ПриватБанк" (місцезнаходження: вул. Грушевського, 1д, м. Київ, 01001, ЄДРПОУ: 14360570) ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» звернулася в суд, з позовом до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №б/н від 07.05.2024 у розмірі 16545,86 грн та судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Ухвалою від 10 вересня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі. Справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін.

29 вересня 2026 року представник позивача АТ КБ "ПриватБанк" Савіхіна А.М. через систему Електронний суд подала до суду заяву в якій просила закрити провадження у цивільній справі № 342/1039/26 у зв`язку з відсутністю предмету спору; 2. Повернути АТ КБ ПРИВАТБАНК сплачений судовий збір за наступними реквізитами: Одержувач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», р/р НОМЕР_1 , МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570. 3. Розглянути цю заяву без участі представника АТ КБ ПРИВАТБАНК.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, у встановленому ЦПК України порядку.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, приходить до наступного висновку.

Частиною 1, 3 ст.58 ЦПК України визначено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Ч.1 ст. 64 ЦПК України визначено, що представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки.

Представник позивача Савіхіна А.М. здійснює представництво позивача на підставі довіреності №4361-К-Н-О від 14.07.2025.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Пунктом 3 ч.1 ст. 43 ЦПК України визначено, що учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Як зазначено вище, 29 вересня 2026 року представник позивача АТ КБ "ПриватБанк" Савіхіна А.М. через систему Електронний суд подала до суду заяву в якій просила закрити провадження у цивільній справі № 342/1039/26 у зв`язку з відсутністю предмету спору, з посиланням що заборгованість відповідача перед позивачем повністю сплачена, що свідчить про відсутність предмету спору та, як наслідок, є підставою для закриття провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

При цьому, суд звертає увагу на те. що представником позивача не зазначено в даній заяві, коли саме, відповідач розрахувалася за спірною заборгованістю, тобто до пред`явлення позову чи після відкритті провадження у справі.

Підстави для закриття провадження у справі визначені у ст. 255 ЦПК України.

Зокрема, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

У ст. 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Предметом спору є об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить постановити певне судове рішення.

Підстави позову це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Правові підстави позову це зазначена в позовній заяві правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

З урахуванням викладеного, не існування (відсутність) предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Відповідно до правового висновку, сформульованого у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04 (провадження № 12-67гс19), прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у разі припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Врахувавши викладене, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20.09.2021 у справі № 638/3792/20 (провадження №61-3438сво21) зазначив, що закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України є можливим, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції відповідного судового рішення.

Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми (пункт 2 частини першої статті 255 ЦПК України) дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).

Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.

Таким чином, сама по собі сплата відповідачем заборгованості після пред`явлення позивачем позову не може свідчити про те, що між сторонами відсутній спір, а тому суд не має визначених процесуальним законом підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України..

Такі ж висновки містить постанова Верховного Суду від 13 листопада 2025 року в справі № 278/330/14-ц. Вони ж узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 квітня 2024 року у справі № 754/11753/21, від 07 серпня 2024 року у справі № 753/23567/19, від 21 серпня 2024 року у справі №209/1051/21, від 05 лютого 2025 року у справі № 211/7338/23.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в задоволенні заяви представника позивача про закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України слід відмовити у зв`язку з тим, що представником позивача в поданій заяві не зазначено, коли саме, відповідач розрахувався за спірною заборгованістю, тобто до пред`явлення позову чи після відкриття провадження у даній справі. У зв`язку з чим, суд позбавлений можливості визначити правові підстави закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України.

Одночасно, суд звертає увагу позивача/представника позивача, що відмова у задоволенні заяв про закриття провадження у справі не позбавляє повторного звернення із даною заявою, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для відмови у її задоволенні.

У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи розгляд справи слід відкласти.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.49, 64, 255, 256, 258-260, 353 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні заяви представник позивача АТ КБ "ПриватБанк" Савіхіної А.М. про закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України та повернення судового збору - відмовити.

Судове засідання по справі відкласти на 09:50 год. 03.11.2026, про що повідомити учасників справи.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала складена 15.10.2026.

Суддя: Федів Л. М.