Решение № 140663099, 14.10.2026, Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 542/1351/26

Провадження № 2/542/867/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14 жовтня 2026 року селище Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Кашуби М.І.,

за участю секретаря судового засідання Журавель О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Нові Санжари у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Айкон Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в :

Представник позивача звернувся з позовом до суду в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Айкон Дебт Коллекшн» до відповідача про стягнення боргу за кредитним договором у розмірі 13 965,90 грн, судові витрати у справі.

У позовній заяві позивач зазначив, що 30.06.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Верона» було укладено кредитний договір № 1920461 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису, який був відтворений шляхом використання позичальницею одноразового ідентифікатора та надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Згідно з умовами кредитного договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит у гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. Сума виданого кредиту 3 900,00 грн, строк кредитування 29 днів, відсоткова ставка 1,9 % на добу.

Вказав, що 01.12.2023 між ТОВ «ФК «Верона» та ТОВ «ФК «Айкон Дебт Коллекшн» було укладено договір відступлення прав вимоги № 1-01/12/2023. За умовами вказаного договору ТОВ «ФК «Верона» відступило ТОВ «ФК «Айкон Дебт Коллекшн» право вимоги до боржників, у тому числі по договору № 1920461 від 30.06.2021, укладеному між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Верона».

Зазначив, що відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, внаслідок чого станом на 20.02.2026 у нього виникла заборгованість у розмірі 13 965,90 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту 3 900,00 грн та прострочена заборгованість за відсотками 10 065,90 грн.

У поданому до суду відзиві на позовну заяву, запереченнях на відповідь на відзив та письмових поясненнях представник відповідача адвокат Бушуєва Ю.В. просила відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Айкон Дебт Коллекшн» про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 .

В обгрунтування відзиву вказала, що оскільки, кредитним договором № 1920461 від 30.06.2021 передбачено, що строк, на який надається кредит, становит 29 календарних днів з моменту підписання цього договору та перерахування (видачі) коштів Позичальнику, а саме: з 30.06.2021 по 28.07.2021, тому з часу несплати відповідного платежу згідно зі статтею 261 ЦК України починається перебіг строку позовної давності.

Зауважила, що новий кредитор пред`явив до відповідача позовні вимоги лише 26 червня 2026 року, зі спливом майже 5 років з моменту не внесення платежу позичальником, тобто з пропуском строку позовної давності.

Також у своєму відзиві посилалась на те, що матеріали позову не містять детального розрахунку заборгованості по кредитному договору, зокрема, інформації щодо нарахування відсотків по кредиту у розмірі 10 065,90 грн. Ні первісним кредитором при відступленні права вимоги, ні новим кредитором в жодному з документів не зазначено за який саме період були нараховані відсотки у такому розмірі і чи нараховувались вони на поточний чи прострочений платіж.

Вказала, що старший солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі з 11 березня 2022 року по теперішній час, а в період з 14.03.2022 по 31.12.2022 відповідач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в населених пунктах Одеської, Миколаївської та Запорізької областей. У зв`язку з чим посилалась на безпідставність нарахування відсотків.

Вважала заявлені вимоги позивача незаконними та необґрунтованими.

Зауважила на тому, що в період дії карантину та із запровадження воєнного стану в Україні правосуддя здійснювалось безперервно, не було обмежень в доступі до судів як громадян так і юридичних осіб. Позивач не навів обгрунтованих доводів стосовно причин, з яких він не міг подати позов у визначений законом 3-річний строк та щодо обставин, які перешкоджали йому у зверненні до судової інстанції за захистом свого порушеного права.

Вказала, що доводи позивача про те, що відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин норм права частини 15 статті 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки відповідач має надати документи і повідомити про свій статус військовослужбовця лише первісного кредитора, а не ТОВ «ФК «Айкон Дебт Коллекшн» є помилковими та необгрунтованими.

Вважала, що позивач не мав права нараховувати відсотки до 06 жовтня 2021 року, оскільки умовами кредитного договору № 1920461 від 30 червня 2021 року, а саме п. 1.2 розділу 1 передбачено, що строк, на який надається кредит становить 29 календарних днів з моменту підписання цього Договору та перерахування (видачі) коштів позичальнику, а саме: з 30.06.2021 по 28.07.2021.

Зазначила, що кредитним договором № 1920461 від 30.06.2021 конкретно не встановлено відсоткову ставку по кредиту, тим самим не надано повної інформації позичальнику про розмір грошових коштів, які він має сплатити кредитодавцю за користування грошима.

Зауважила, що позивач не підтвердив належною випискою з особового рахунку відповідача факт видачі кредиту, рух кошів по ньому та наявну заборгованість по кредиту, а тому відсутні обґрунтовані підстави для задоволення позовних вимог до позичальника про стягнення заборгованості по тілу кредиту та відсотків.

13.08.2026 представником позивача подано до суду відповідь на відзив, у якій він просив відзив на позовну заяву відповідача залишити без задоволення, позовні вимоги ТОВ «ФК «Айкон Дебт Коллекшн» задовольнити.

Вказав, що перебіг строку позовної давності у період з 02.04.2020 по 04.09.2025 був зупинений: спочатку у зв`язку із запровадженням карантину, а починаючи з 24.02.2022 у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні.

Зауважив на тому, що відповідач, укладаючи кредитний договір з ТОВ «ФК «ВЕРОНА», погодився на умови, передбачені кредитним договором, зокрема, з тим що строк, на який надається Кредит становить 29 календарних днів з моменту підписання цього Договору та перерахування (видачі) коштів Позичальнику, а саме: з 30.06.2021 по 28.07.2021 включно. Процентна ставка за Кредитом становить 1.90 % від суми Кредиту в день.

Зазначив, що відповідно до п. 9.4.3 за цим Договором, сторони погодили, що у випадку несплати Позичальником заборгованості за кредитом до запланованої дати повернення кредиту, цей Договір вважатиметься автоматично продовженим (автопролонгованим), а строк користування кредитом подовженим. Посилався на п. 9.4.3.2. Договору, відповідно до якого в період автопролонгації діє підвищена процентна ставка, у розмірі 2,9 % від суми Кредиту в день. В цьому випадку продовження строку користування кредитом та автоматичне продовження (пролонгація) дії Договору може застосовуватися неодноразово, але не більш ніж на 70 календарних днів в сукупності такої пролонгації.

Наголосив на тому, що заборгованість була нарахована не позивачем, а Первісним кредитором за укладеним договором та з моменту отримання права вимоги до Відповідача, Позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Вважав необгрунтованими доводи відповідача щодо безпідставного нарахування відсотків у зв`язку із тим, що відповідач є військовослужбовцем, оскільки відповідач не надав первісному кредитору документи щодо застосування відповідної пільги.

У поданому до суду 20.08.2026 клопотанні представник відповідача адвокат Бушуєва Ю.В. просила зменшити розмір заявлених позивачем витрат на правничу допомогу та встановити суми, що є співмірними із складністю справи та часом, витраченим адвокатом на надання послуг.

В обгрунтування клопотання зазначила, що відповідач не погоджується із заявленим розміром витрат на правничу допомогу, оскільки позивач не надав прайс- листа своїх послуг, виходячи із публічної інформації з мережі Інтернет, вартість однієї години роботи з розрахунку 2 500,00 грн, зважаючи на складність справи, є завищеною.

Вважає, що загальна сума витрат на адвокатські послуги явно виходить за розумні межі визначення гонорару.

Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 07.07.2026 відкрито провадження у справі, призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у поданній відповіді на відзив просив розгляд справи здійснювати за його відсутності. Позовні вимоги просив задовольнити.

Згідно з частиною 3 статті 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про день та час судового розгляду справи, в судове засідання повторно не з`явився.

Представник відповідача адвокат Бушуєва Ю.В. у поданих до суду письмових поясненнях просила розгляд справи проводити без її участі.

Суд, відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, які не з`явилися.

Згідно з частиною 2 статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, встановив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ЦПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Встановлено, що в обґрунтування позовних вимог та у свою чергу, наявності у позивача права грошової вимоги до відповідача, позивач посилався на договір відступлення прав вимоги № 1-01/12/2023, укладений 01 грудня 2023 року між ТОВ «ФК «Верона» та ТОВ «ФК «Айкон Дебт Коллекшн».

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною першою статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до частини першої статті 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, у Цивільному кодексі України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

В свою чергу, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме кредитне зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Дослідивши наданий до позовної заяви договір відступлення прав вимоги № 1-01/12/2023 від 01 грудня 2023 року, укладений між ТОВ «ФК «Верона» та ТОВ «ФК «Айкон Дебт Коллекшн», суд встановив.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору відступлення прав вимоги, на умовах, визначених цим договором, кредитор відступає за плату новому кредитору належні йому права вимоги за кредитним договором, а новий кредитор заміняє кредитора як сторону кредитора у кредитному договорі та приймає на себе всі його права та обов`язки за кредитним логовором. Новий кредитор сплачує кредитору вартість прав вимоги, що відступаються (відчужуються), в порядку та на умовах, передбачених договором.

Згідно з п. 2.1, 2.2 та 2.3 договору відступлення прав вимоги, загальна вартість прав вимоги за договором становить 20 000,00 грн. Новий кредитор зобов`язується сплатити кредитору вартість Права Вимоги, вказану в п. 2.1 договору, шляхом переказу коштів на рахунок визначений у розділі 9 цього договору. Сторони погодили, що оплата відступеного права вимоги відбувається із відтермінуванням до 1095 календарних днів, але не пізніше 01.12.2026 (а.с. 20-21).

Відповідно до платіжної інструкції № 1172 від 30.12.2025 ТОВ «Фінансова компанія «Айкон Дебт Коллекшн» сплатило грошові кошти на рахунок ТОВ «Фінансова компанія «Верона» за договором відступлення прав вимоги № 1-01/12/2023 від 01 грудня 2023 року у розмірі 20 000,00 грн (а.с. 30).

Згідно з витягом з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги 1-01/12/2023 від 01 грудня 2023 року ТОВ «Фінансова компанія «Айкон Дебт Коллекшн» набуло права вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором № 1920461 від 30.06.2021 у розмірі 13 965,90 грн (а.с. 17).

Враховуючи наведене, позивачем надано до суду докази виникнення прав і обов`язків за договором відступлення прав вимоги № 1-01/12/2023 від 01 грудня 2023 року та докази наявності у позивача права грошової вимоги саме до відповідача.

Встановлено, що 30.06.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Верона» було укладено кредитний договір № 1920461. За умовами договору сума кредиту становить 3 900,00 грн, строк кредиту 29 календарних днів, процентна ставка за кредитом становить 1,90 % від суми кредиту в день, тип процентної ставки фіксована, орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення цього договору складає 30433 процентів річних від загального розміру виданого кредиту, орієнтовна загальна вартість кредиту становить 6048,90 грн (а.с. 10 -15).

Відповідно до п. 1.8 договору, кредит надається позичальнику за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи у мережі Інтернет на веб-сайті кредитодавця.

Згідно з п. 2.1 договору, кредитодавець надає позичальнику кредит у безготівковій формі, шляхом перерахування відповідних грошових коштів на рахунок банківської платіжної картки позичальника протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання договору.

Відповідно до п. 9.4.2 та 9.4.3.1 9.4.3.2 договору, у разі несплати позичальником заборгованості до закінчення строку користування кредитом та закінчення строку дії договору, сторонами застосовується автопролонгація з наступного дня після запланованої дати повернення кредиту. Позичальник, який підписує цей договір, дає згоду кредитодавцю на його автопролонгацію продовження строку користування кредитом та строку дії договору на наступні 10 календарних днів без підписання сторонами додаткових угод, починаючи з дня, наступного за днем запланованої дати повернення кредиту. Строк автопролонгації договору та продовження строку користування кредитом складає період часу з дати (дня), наступної за запланованою датою повернення кредиту і до спливу 10 (десяти) календарних днів включно. В період автопролонгації діє підвищена процентна ставка, у розмірі 2,9 % від суми кредиту в день. У цьому випадку продовження строку користування кредитом та автоматичне продовження (пролонгація) дії договору може застосовуватися неодноразово, але не більше ніж на 70 каленжарних днів в сукупності такої пролонгації.

На обґрунтування отримання відповідачем кредитних коштів надано довідку ТОВ «САНРАЙЗ ФІНАНС» №1903/2026-3 від 19.03.2026, згідно з якою 30.06.2021 на маска картки НОМЕР_1 було перераховано кошти у розмірі 3 900,00 грн, order ID 1920461 (а.с. 28).

Надаючи оцінку зазначеним доказам у справі, суд враховує, що електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З урахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. На цю обставину звернула увагу Велика палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), ч. 2 ст. 530 ЦК України визначено, якщо строк виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України при порушенні зобов`язання наступають правові наслідки установлені договором або законом.

Згідно зі ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що матеріалами справи доведено факт укладення кредитного договору між ТОВ «ФК «Верона» та ОСОБА_1 , отримання відповідачем ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 3 900,00 грн.

При цьому, у поданих до суду заявах по суті справи стороною відповідача не спростовувались факт укладення кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів.

Позивачем до суду надано розрахунок заборгованості за договором № 1920461 від 30.06.2021 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, згідно з яким загальна заборгованість ОСОБА_1 становить 13 956,90 грн, з яких 3 900,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 10 065,90 грн - заборгованість за відсотками.

З наданого розрахунку вбачається, що проценти нараховувалися у межах строку дії кредитного договору з урахуванням строку його пролонгації.

Так, відповідно до п. 9.4.2 та 9.4.3.1 9.4.3.2 договору, у разі несплати позичальником заборгованості до закінчення строку користування кредитом та закінчення строку дії договору, сторонами застосовується автопролонгація з наступного дня після запланованої дати повернення кредиту. Позичальник, який підписує цей договір, дає згоду кредитодавцю на його автопролонгацію продовження строку користування кредитом та строку дії договору на наступні 10 календарних днів без підписання сторонами додаткових угод, починаючи з дня, наступного за днем запланованої дати повернення кредиту. Строк автопролонгації договору та продовження строку користування кредитом складає період часу з дати (дня), наступної за запланованою датою повернення кредиту і до спливу 10 (десяти) календарних днів включно. В період автопролонгації діє підвищена процентна ставка, у розмірі 2,9 % від суми кредиту в день. У цьому випадку продовження строку користування кредитом та автоматичне продовження (пролонгація) дії договору може застосовуватися неодноразово, але не більше ніж на 70 каленжарних днів в сукупності такої пролонгації.

Так, за 29 днів позивачем здійснено нарахування відсотків у розмірі 74,1 грн, що становить 1,90 % та передбачено умовами п. 1.4 договору. У подальшому, у зв`язку з несплатою відповідачем заборгованості до закінчення строку користування кредитом, застосовано пролонгацію терміном 70 днів та відсоткову ставку 2,9 %, що становить 113,1 грн та передбачено положеннями п. 9.4.3.2 договору.

Таким чином, досліджені судом докази у повній мірі спростовують доводи представника відповідача щодо протиправного нарахування процентів після закінчення строку дії договору.

При цьому, відповідач заявлену позивачем суму боргу не спростував та не надав суду власного розрахунку заборгованості чи доказів сплати боргу.

Щодо пільги, встановленої для військовослужбовців та членів їх сімей, суд зазначає таке.

У п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

У статті 1, 2 цього Закону закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Вище вказане положення Закону є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає.

Вказані висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26.12.2018 у справі № 522/12270/15-ц та від 11.12.2019 у справі № 521/7927/16-ц.

Як вбачається з наданих представником відповідача до суду письмових доказів, а саме: з довідки № 981, виданої 17.07.2026 військовою частиною НОМЕР_2 , старший солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 ( зі змінами) у військовій частині НОМЕР_2 з 11.03.2022 по цей час (а.с. 65).

Поряд з цим, з довідки № 1765, виданої 19.07.2026 військовою частиною НОМЕР_2 встановлено, що старший солдат ОСОБА_1 дійсно в період з 14.03.2022 по 31.12.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в населених пунктах Доброславської селищної територіальної громади Одеського району Одеської області, Куцурубської сільської територіальної громади Миколаївського району Миколаївської області, Михайло-Лукашівської сільської територіальної громади Запорізького району Запорізької області в складі в/ч НОМЕР_2 (а.с. 66).

Як вбачається з посвідчення серії НОМЕР_3 від 09.10.2023, ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій ( а.с. 67).

Водночас, у постанові Верховного Суду від 15.07.2020 у справі №199/3051/14 сформовано правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21.08.2014 року №322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

Проте, відповідачем не надано суду належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження того, що відповідач протягом періоду виконання умов кредитного договору з 30.06.2021 по 06.10.2021 мав статус військовослужбовця, на якого поширювались пільги, передбачені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а отже, що у відповідача відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом.

За наведених обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками у розмірі 10 065,90 грн є обґрунтованою.

З урахуванням встановлених обставин справи з відповідача ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Айкон Дебт Коллекшн» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 1920461 від 30.06.2021 у розмірі 13 965,90 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 3 900,00 грн та заборгованості за відсотками у розмірі 10 065,90 грн.

При цьому представник відповідача не надав належних доказів на підтвердження своїх заперечень, які спростовують доводи позовної заяви щодо розміру заборгованості за кредитом.

Водночас, суд також не погоджується із твердженням представника відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності з наступних підстав.

Так, з позовом до суду позивач звернувся 26 червня 2026 року. Кредитний договір було укладено 30.06.2021.

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України (ЦК України) позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як передбачено ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 3 та 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно з пунктом 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

В Україні карантин було запроваджено 12 березня 2020 року, скасовано 1 липня 2023 року.

На вказаний строк дії карантину продовжено строки позовної давності.

Законом України № 2120-ІХ від 15.03.2022, який набрав чинності 17.03.2022 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено п.19, згідно з яким у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" строки, визначені статтями 257- 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України продовжуються на строк його дії.

В Україні воєнний стан введено 24 лютого 2022 року.

Скасована норма про зупинення (продовження) перебігу позовної давності 04 вересня 2025 року.

Таким чином позивач звернувся до суду з цим позовом у межах строку позовної давності.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з приписів ст.141 ЦПК України, згідно з якою стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, згідно з платіжною інструкцією № 2318 від 09.04.2026, які зараховані до спеціального фонду державного бюджету України згідно з випискою.

Зважаючи на повне задоволення позовних вимог, сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 2662,40 грн.

Крім судового збору позивач просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 13 000,00 грн.

Представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Айкон Дебт Коллекшн» під час судового розгляду справи здійснював адвокат Пархомчук Сергій Валерійович на підставі договору про надання правової допомоги № 09/07/2025 від 09.07.2025 та додаткової угоди № 1 від 20.01.2026 (а.с. 22-23 зворот, 24).

Відповідно до акту про отримання правової допомоги від 08.07.2026 адвокатом надано юридичні послуги ТОВ «Фінансова компанія «Айкон Дебт Коллекшн», а саме: зустріч та консультація щодо перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості, яка виникла між ТОВ «Фінансова компанія «Айкон Дебт Коллекшн» та відповідачем в рамках кредитного договору № 1920461 від 30.06.2021 2 500,00 грн, складення та подання до суду позовної заяви (підготовка доказів/ додатків до позовної заяви), моніторинг аналіз судової практики 6 250,00 грн, інші клопотання, заяви до суду, складення процесуальних документів, моніторинг «Єдиного державного реєстру судових рішень» щодо процесуального статусу судової справи 3 750,00 грн, канцелярські витрати на виготовлення копій документів, відправка поштової кореспонденції - 500,00 грн (а.с. 44).

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу, що здійснив позивач, суд виходить з вимог ст. 133, 137, 141 ЦПК України, згідно з якими судові витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову суд покладає на відповідача.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові по справі № 755/9215/15-ц, зроблено висновок, згідно з яким ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись положеннями статті 141 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Встановлено, що витрати на правову допомогу, зазначені у п. 4 Акту про надання правової допомоги інші клопотання, заяви до суду, складення процесуальних документів є неконкретизовані, не надано належних доказів виконання вищеперелічених робіт та оформлення вищевказаних процесуальних документів.

Крім того, суд враховує, що згідно з правовою позицією Верховного Суду, висловленою в постанові від 07.12.2022 по справі № 873/96/22 під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятоюстатті 129 ГПК України(а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, обумовленої договором про надання правової допомоги, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи та значимості таких дій у справі, суд дійшов висновку, що справедливим і співмірним є зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та вважає, що сума витрат на правову допомогу у справі, яка відповідає критеріям дійсності та реальності, а також принципам справедливості, пропорційності та верховенства права становить 3000,00 грн.

На підставі положень ст. 141 ЦПК України вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 12, 13, 76- 81, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінансова компанія «Айкон Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Айкон Дебт Коллекшн» (вул. Саперне Поле, 12, нежитлове приміщення 1008, м. Київ, 01042, код ЄДРПОУ 44002941) заборгованість за кредитним договором № 1920461 від 30.06.2021 у розмірі 13 965,90 грн (тринадцять тисяч дев`ятсот шістдесят п`ять грн дев`яносто коп).

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Айкон Дебт Коллекшн» (вул. Саперне Поле, 12, нежитлове приміщення 1008, м. Київ, 01042, код ЄДРПОУ 44002941) сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві грн сорок коп) та понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн (три тисячі грн 00 коп).

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частин рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Айкон Дебт Коллекшн», місцезнаходження: вул. Саперне Поле, 12, нежитлове приміщення 1008, м. Київ, 01042, код ЄДРПОУ 44002941,

відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

представник відповідача: адвокат Бушуєва Юлія Володимирівна, місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

Суддя Новосанжарського районного суду

Полтавської області Кашуба М.І.

Повний текст рішення виготовлено 14.10.2026.