Решение № 140662914, 15.10.2026, Котелевський районний суд Полтавської області

Справа № 535/444/26

Провадження № 2/535/627/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року селище Котельва

Котелевський районний суд Полтавської області у складі: головуючого судді Шолудько А.В., з участю секретаря судового засідання Кашуби Ю.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №535/444/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» (далі ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

23.04.2026 керівник ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» Лановий Євген Миколайович через систему «Електронний суд» подав до суду позов до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором №4205668 від 22.11.2020 в розмірі 45295,00 грн, що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 6800,00 грн, процентів у розмірі 38495,00 грн, мотивуючи тим, що відповідачем порушено договірні зобов`язання в частині своєчасного повернення кредиту, відсотків у строки та на умовах, передбачених договором. Відповідно до договору факторингу ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» перейшло право грошової вимоги відносно відповідача. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Заочним рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 20.05.2026 у справі №535/444/26 стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» заборгованість за кредитним договором №4205668 від 22.11.2020 на суму 45295,00 грн (сорок п`ять тисяч двісті дев`яносто п`ять грн 00 коп.) (а.с. 84-86).

Ухвалою судді Котелевського районного суду Полтавської області від 31.08.2026 прийнято до розгляду заяву відповідачки про перегляд заочного рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 20.05.2026 у справі №535/444/26 за позовом ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором; та призначено судовий розгляд заяви про перегляд заочного рішення суду (а.с. 136).

09.09.2026 ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області поновлено ОСОБА_1 пропущений строк для подання заяви про перегляд заочного рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 20.05.2026 у справі №535/444/26, заочне рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 20.05.2026 у цивільній справі №535/444/26 за позовом ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано та призначено судове засідання у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с. 150, 151).

Відповідно до ч. 7 ст. 178 ЦПК України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Судом встановлено, що ухвала Котелевського районного суду Полтавської області від 09.09.2026 про відкриття провадження у справі 535/444/26 ОСОБА_1 та її представник - адвокат Зачепіло Зоряна Ярославівна, яка діє на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги серії ВН №1371232 від 24.08.2026 (а.с. 131, 132), отримали 14.09.2026, що підтверджується довідками про доставку електронного документу (а.с. 153, 154).

Отже, при призначенні судового засідання чітко визначено та вказані строки, протягом яких відповідач має право подати відзив на позов, тобто до 29.09.2026 (включно).

Згідно з ч. 7 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Представник відповідача адвокат Зачепіло З.Я., 15.10.2026 подала через систему «Електронний суд» клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивача, при цьому не звертається з клопотанням про поновлення процесуального строк для подання відзиву на позовну заяву (а.с. 161 - 174).

Враховуючи викладене, з метою забезпечення змагальності сторін та рівних прав учасників справи щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, що встановлено статтею 12 ЦПК України, суд вважає, що справа вирішується за наявними матеріалами без урахування відзиву на позовну заяву відповідача від 15.10.2026.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином (а.с. 157 - 160).

Представник позивача заявив у позовній заяві письмове клопотання про розгляд справи без участі представника позивача (а.с. 6 на звороті).

Відповідач - ОСОБА_1 та її представник - адвокат Зачепіло З.Я. про причини неявки суд не повідомили та клопотання про відкладення розгляду справи до суду не подали.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи, оскільки учасники справи належним чином повідомлені про дату, час й місце судового засідання, однак не з`явилися й не надали доказів на підтвердження поважності причин своєї неявки.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, наявні у ній докази та оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити частково, з наступних підстав.

22.11.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» (надалі кредитодавець) та ОСОБА_1 (надалі позичальник) укладено Договір про надання кредиту №4205668, підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора «PS4205668», відповідно до умов якого відповідачка отримала кредит у розмірі 7000,00 гривень. Кредит надається позичальнику в сумі, що зазначена у п. 1.3. цього договору, в безготівковій формі шляхом перерахування на картковий рахунок позичальника (п. 1.4. договору). Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у наступному порядку: п. 1.7.1. договору - у випадку використання кредиту (п. 2.20. Правил) менше ніж 5 (п`ять) календарних днів, включаючи дострокове виконання зобов`язань (п. 2.12. Правил), позичальник сплачує фіксовану суму процентів за користування кредитом, яка складає 7,25% від зазначеної в п. 1.3. цього договору суми кредиту; п. 1.7.2. договору - у випадку використання позичальником лояльних (покращених) умов кредитування, а саме при повному поверненні суми кредиту (п. 1.3. договору) та сплати процентів за користування кредитом протягом 30 календарних днів з 22.11.2020 до 22.12.2020 (базовий період - п. 2.4. Правил) процентна ставка за один день користування кредитом складає 1,45% (акційна ставка (п. 2.1. Правил) або ставка за програмою лояльності (п. 2.34. Правил)). Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні лояльних (покращених) умов кредитування складає 10045,00 грн, у тому числі основна сума кредиту 7000,00 грн, проценти за користування кредитом 3045,00 грн; п. 1.7.3. договору - при використанні позичальником загальних умов кредитування процентні ставки складають: у базовий період з 22.11.2020 по 22.12.2020 - 1,70% за один день користування кредитом (базова процентна ставка - п. 2.3. Правил); у спеціальний період (п. 2.40. Правил) з 23.12.2020 по 20.06.2021 (включно) - 3% за один день користування кредитом (спеціальна процентна ставка - п. 2.34. Правил). Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні загальних умов кредитування складає 10575,40 грн.

Сторони погодили, що строк дії договору (п. 2.41. Правил) встановлюється з дати укладення договору (п. 2.9. Правил) 22.11.2020 до кінцевої дати виконання договору - 20.06.2021 (включно). Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, у тому числі сплати заборгованості, яке мало місце під час дії договору (п. 3.1. договору) (надалі - кредитний договір) (а.с. 20-22).

Також, ОСОБА_1 підписано електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора Додаток №1 до договору про надання споживчого кредиту №4205668 від 22.11.2020 - Графік платежів, відповідно до якого за лояльними (покращеними) умовами кредитування (повне виконання зобов`язань у базовий період): дата початку періоду 22.11.2020, дата платежу (закінчення періоду) 22.12.2020, загальна сума платежу 10045,00 грн, у тому числі: основна сума кредиту 7000,00 грн, проценти за користування кредитом 3045,00 грн, та графік платежів за загальними умовами кредитування (за базовим та спеціальними періодами), відповідно до якого базовий період: дата початку періоду 22.11.2020, дата платежу (закінчення періоду) 22.12.2020, загальна сума платежу 10569,00 грн, у тому числі: основна сума кредиту 6999,00 грн, проценти за користування кредитом 3570,00 грн; спеціальний період: дата початку періоду 23.12.2020, дата платежу (закінчення періоду) 20.06.2021, загальна сума платежу 6,40 грн, у тому числі: основна сума кредиту 1,00 грн, проценти за користування кредитом 5,40 грн (а.с. 22).

Крім того відповідачкою ОСОБА_1 підписано електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора «PS4205668» паспорт споживчого кредиту, інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма) (а.с. 47, 48).

Згідно з довідкою ТОВ «ФК «Елаєнс» від 02.11.2024, відповідачу було перераховано кредитні кошти у розмірі 7000,00 грн 22.11.2020, номер в системі FONDY: 308547074, призначення платежу: transfer_funds, статус платежу: approved, платіжний метод: карта MASTERCARD, номер карти: НОМЕР_1 , банк картки отримувача: MONOBANK (а.с. 42).

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1047 Цивільного кодексу України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За правилом ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частина 2 статті 639 Цивільного кодексу України).

Аналізуючи викладене, можна прийти до висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 року у справі №404/502/18, від 07.10.2020 року №127/33824/19; від 16.12.2020 року у справі №561/77/19 та від 22.11.2021 року у справі №234/7719/20.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем; суб`єкт електронної комерції - суб`єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.

За змістом частин 3, 4, 6, 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги», електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

29.10.2025 між ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «Секвоя Капітал» було укладено Договір факторингу №29/10-2025, відповідно до умов якого ТОВ «Секвоя Капітал» набуло вимоги до відповідача за кредитним договором №4205668 від 22.11.2020 (а.с. 23-29), та на підтвердження зазначеного також надано акт прийому-передачі документів від 29.10.2025; витяг з Реєстру боржників до договору факторингу №АК-29/10/2025; копію платіжної інструкції (безготівковий переказ в національній валюті) №339 від 30.10.2025 (а.с. 10, 14, 49).

31.10.2025 між ТОВ «Секвоя Капітал» та ТОВ «ФК «Солвентіс» укладено договір факторингу №ДФ-31102025, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Солвентіс» набуло вимоги до відповідача за кредитним договором №4205668 від 22.11.2020 (а.с. 30-37), та на підтвердження зазначеного також надано акт прийому-передачі документів від 31.10.2025; витяг з Реєстру боржників до договору факторингу №ДФ-31102025; копію платіжної інструкції №1118 від 05.11.2025 (а.с. 11, 15, 50).

Відповідно до ч. 1 ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги по суті це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ст. 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Будь-яких застережень про неможливість заміни кредитора у зобов`язанні кредитний договір не містить.

Отже, суд вважає, що відступлення права вимоги за кредитним договором відбулося за договором факторингу, який є чинними, ніким не оскаржений, визнаний недійсним не був, відтак позивач має право на стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за відповідним кредитним договором.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до детального (щоденного) розрахунку заборгованості за кредитним договором, станом на 29.10.2025 загальна заборгованість становить 45820,00 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту 6800,00 грн та заборгованості за процентами 39020,00 грн (а.с. 16-18). Однак, до стягнення з відповідачки позивачем пред`явлено 45295,00 грн, з яких: 6800,00 грн за тілом кредиту та 38495,00 грн за процентами.

Також за даним розрахунком відповідачкою сплачено грошових коштів на загальну суму 2 550,00 грн, із них сплачено: суму кредиту 200,00 грн та проценти за користування кредитом 2350,00 грн.

На час розгляду справи судом відповідачкою не надано альтернативного розрахунку заборгованості за кредитним договором, а також даних, що свідчать про погашення заборгованості у повному обсязі та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку. Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно до статті 617 ЦК України.

Суд вважає безпідставним невизнання отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 7000,00 грн за кредитним договором, оскільки дані факти підтверджуються кредитним договором, довідкою ТОВ «ФК «Елаєнс» від 02.11.2024 та сплатою заборгованості на суму 2 550,00 грн. Крім того, відповідачка має доступ до свого рахунку, зазначеного в кредитному договорі, і має можливість надати до суду виписку з нього в підтвердження того, що відповідні кошти не були зараховані на її картковий рахунок, або що вказаний банківський рахунок їй не належить, чи кошти надійшли в іншому розміру, а також підтвердження виконання своїх зобов`язань за даним договором та внесення коштів на погашення заборгованості.

Згідно з ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 02.10.2020 у справі №911/19/19, суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем) (п. 33).

Матеріалами справи встановлено, що на підставі кредитного договору й додатку №1 до договору визначено дату повного погашення кредиту за загальними умовами кредитування: період базовий 22.12.2020; період спеціальний 20.06.2021, також визначено загальну суму платежу по базовому періоду 10569,00 грн, з яких основна сума кредиту - 6999,00 грн, проценти за користування кредитом 3570,00 грн, та загальну суму платежу по спеціальному періоду 6,40 грн, з яких основна сума кредиту - 1,00 грн, проценти за користування кредитом 5,40 грн. Загальна сума платежу по кредитному договору 10575,40 грн. Також, вказана загальна сума кредиту зазначена в паспорті споживчого кредиту.

Зі змісту складеного первісним кредитором розрахунку вбачається, що нарахування відсотків за користування кредитними коштами відбувалося за період із 22.11.2020 по 22.12.2020 за відсотковою ставкою 1,70% на день (базова ставка), що жодним чином не порушує прав позичальника, між тим нарахування відсотків починаючи із 23.12.2020 по 20.06.2021 за відсотковою ставкою 3,00% на день (спеціальна ставка) на суму кредиту 7000,00 грн суперечить умов кредитного договору й додатку №1 до договору, оскільки сума кредиту спеціального періоду становить 1 (одна) гривня.

Таким чином, суд вважає, що відповідачка ознайомилася саме з такими умовами кредитування та надала свою згоду на отримання кредиту, за яким позивачем визначено загальну вартість кредиту при використанні загальних умов кредитування в розмірі 10575,40 грн. При цьому до суду не надано доказів погодження сторонами умов кредитування, графіків платежів чи укладання додаткових угод, які б передбачали обов`язок відповідачки сплати відсотків в розмірі 38495,00 грн.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за кредитним договором на загальну суму 8 025,40 грн, виходячи з розрахунку: 6999,00 грн (сума кредиту за базовий період) + 3570,00 грн (проценти за користування кредитом базовий період) + 1,00 грн (сума кредиту за спеціальний період) + 5,40 грн (проценти за користування кредитом спеціальний період) - 2 550,00 грн (погашення заборгованості за кредитним договором).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 3 ст. 12 ЦПК України, ч. 1, ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст. 80 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Належних та допустимих доказів, у розумінні ст. ст. 77, 78 ЦПК України на підтвердження виконання взятих на себе за договором зобов`язань відповідачка не надала.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що позов ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» про стягнення заборгованості необхідно задовольнити частково.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно з ч. 1, ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких в числі інших належать і витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст.137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання правових послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).

Таким чином для визначення розміру компенсації витрат на правову допомогу стороною повинен бути наданий розрахунок із зазначенням часу, який був витрачений на виготовлення документів правового характеру, а також дані щодо фактично понесених і документально підтверджених витрат на правову допомогу.

На підтвердження розміру витрат пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги адвоката позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги №43657029/03 від 02.01.2026 (а.с. 38-40), додаткова угода №4205668 до договору про надання правової допомоги №43657029/03 від 02.01.2026 (а.с. 41), детальний опис робіт (наданих послух), виконаних ФОП ОСОБА_2 , необхідних для надання правової (правничої) за договором про надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» щодо стягнення кредитної заборгованості, зі змісту якого вбачається, що розмір витрат позивача на оплату правничої допомоги у складає 6000,00 грн (а.с.19), акт надання послуг на підтвердження правової допомоги від 27.03.2026, в якому п. 4 вказується, що оплата юридичних послуг виконавця здійснюється клієнтом у повному обсязі при підписані відповідного акта (а.с. 12).

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (правова позиції Верховного Суду від 28.10.2019 року у справі №922/445/19).

Згідно з ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шість статті 137 ЦПК України).

Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Представником відповідача подано клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, в якому зазначено, що спір є незначної складності, у спорах такого характеру, за відсутності протиріч між наявними у справі документами щодо факту невиконання зобов`язання та нарахування штрафних санкцій, індексу інфляції та 3% річних, судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час. Вважає, що сума витрат на професійну правничу допомогу, висунутою ТОВ«ФК «СОЛВЕНТІС» є непропорційною, та такою, що підлягає зменшенню, враховуючи складність справи та фактичний час, витрачений адвокатом на професійну правничу допомогу, а тому просить суд задовольнити дану вимогу частково, в сумі 2000,00 грн (а.с. 161-166).

Відповідно до постанови Верховного Суду від 28.09.2023 у справі №686/31892/19 при визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Такий же правовий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у справі №755/9215/15-ц (постанова від 19.02.2020).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Так, при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу суд бере до уваги нескладність самої справи, оскільки вона не є великою за фабулою та предметом доказування; підготовка її до розгляду не потребує аналізу великої кількості норм чинного законодавства, значних затрат часу та зусиль; враховує, усталеність судової практики при вирішенні справ подібної категорії, а також тривалість затраченого адвокатом часу, пропорційність витрат до предмету спору та обсягу фактично наданих послуг і результатів розгляду справи.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

З урахуванням вищенаведеного, положень ст. 11 ЦПК України, виходячи з вимог розумності, справедливості, реальності наданих адвокатом послуг та враховуючи нескладність справи, усталеність судової практики при вирішенні справ подібної категорії, її розгляд в суді без участі представника позивача, суд доходить висновку, що зазначені представником позивача витрати на правничу допомогу не відповідають критерію реальності наданих адвокатських послуг та розумності їхнього розміру, не є необхідними і виправданими витратами позивача та не є справедливим по відношенню до іншої сторони.

Враховуючи характер та обсяг виконаної адвокатом роботи, обумовленої договором про надання правової допомоги, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з ціни позову, конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатським об`єднанням роботи та значимості таких дій у справі, суд дійшов висновку, що справедливим і співмірним є зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 3000,00 грн.

Позовні вимоги ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 були задоволені судом частково на 17,72%, суд вважає необхідним стягнути з відповідачки на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 531,60 грн.

Оскільки позовні вимоги судом задоволено частково з ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 471,78 грн (2662,40 * 17,72%) (а.с. 8) та витрати на правову допомогу у розмірі 531,60 грн, а всього 1 003,38 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 89, 128, 141, 247, 264, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» заборгованість за кредитним договором №4205668 від 22.11.2020 на загальну суму 8 025,40 грн (вісім тисяч двадцять п`ять грн 40 коп.).

В іншій частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» судові витрати по сплаті судового збору та витрат на професійну правничу допомогу на загальну суму 1 003,38 грн (одна тисяча три грн 38 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС», код ЄДРПОУ 43657029, місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, м. Бровари, Київська область, поштовий індекс 07406, IBAN: НОМЕР_2 в АТ «СЕНС БАНК», МФО: 300346.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Повне судове рішення складено 15.10.2026.

Суддя А.В. Шолудько