Решение № 140659735, 12.10.2026, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/6160/25

Провадження № 2/332/837/26

Рішення

Іменем України

12 жовтня 2026 р. м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді: Яцуна О.С.,

при секретарі судового засідання: Дубачовій А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Василівської міської військової адміністрації Василівського району Запорізької області про визнання права власності на житло,

Встановив:

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Василівської міської військової адміністрації Василівського району Запорізької області про визнання права власності на житло.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що їй, на підставі свідоцтва про право на спадщину по заповіту від 20.03.1998, належить житловий будинок, розташований на приватній земельній ділянці площею 0,125 га, за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на будинок було зареєстровано Василівським районним бюро технічної інвентаризації за № 27 від 01.04.1998. Вказане підтверджується рядом доказів, долучених до позовної заяви.

З метою внесення відомостей про право власності на вищевказаний будинок, позивач звернулась до Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради. Рішенням державного реєстратора № 72070899 від 14.03.2024 їй відмовлено в проведенні реєстраційних дій з причин неотримання запитуваної інформації від БТІ.

Позивач звернулась до суду задля підтвердження права власності на належне їй майно та отримання компенсаційних виплат, пов`язаних з вторгненням військ рф на територію України, адже в позасудовому порядку вона не має змоги вирішити посталу проблему. У зв`язку з цим вона просить суд задовольнити її позовні вимоги.

Ухвалою суду від 11.06.2026 поновлено провадження у справі, позовна заява прийнята суддею Яцуном О.С. до свого провадження, розгляд якого розпочатий спочатку зі стадії судового розгляду по суті (а.с. 78-79).

Від представник позивача адвоката Бахмута М.С., надійшла заява про розгляд справи без участі сторони позивача та без фіксації судового процесу технічними засобами, просить позов задовольнити.

Представник відповідача просив прийняти рішення на розсуд суду згідно вимог чинного законодавства, про що зазначив у відповідній заяві.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Суд, вивчивши матеріали справи, всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, дійшов до переконання про наявність підстав для задоволення вимог позову з наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину по заповіту від 20.03.1998, посвідченого державним нотаріусом Василівської державної нотаріальної контори Запорізької області, позивачеві належить житловий будинок, розташований на приватній земельній ділянці площею 0,125 га, за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 17).

Перейменування вулиці Латишських стрільців на Козачу підтверджується копією довідки № А-3/ос від 13.05.2025 (а.с. 44).

Право власності на будинок було зареєстровано Василівським районним бюро технічної інвентаризації за № 27 від 01.04.1998, що підтверджується відповідним штампом (а.с. 18).

Перехід житлового будинку у власність позивача також підтверджується належним чином засвідченою копією технічного паспорта на житловий будинок АДРЕСА_1 стрільців від лютого 1998 року, в якому міститься відмітка про те, що позивач ОСОБА_1 є власником (а.с. 19-24).

Позивач зареєстрована в цьому будинку з 10.01.2018 (а.с. 11).

З метою внесення відомостей про право власності на вищевказаний будинок, позивач звернулась до Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради.

Рішенням державного реєстратора № 71388991 від 01.02.2024 розгляд заяви був зупинений, направлено запит до БТІ (а.с. 25), а рішенням державного реєстратора № 72070899 від 14.03.2024 ОСОБА_1 відмовлено в проведенні реєстраційних дій з причин неотримання запитуваної інформації від БТІ (а.с. 26).

Також, в ході розгляду справи, судом досліджений Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державний реєстр Іпотек, Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта та щодо суб`єкта (а.с. 105-108). З цих довідок вбачається, що право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ні за ким не зареєстровано, та що позивач не має у власності такого житлового будинку.

Наразі позивачеві необхідно зареєструвати право власності на своє майно та отримати компенсаційні виплати, пов`язані з вторгненням військ рф на територію України, однак вона не має змоги вирішити посталу проблему в позасудовому порядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004, що набрав чинності 03.08.2004, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

До 2013 року реєстрація права власності на квартири, житлові будинки, нежитлові приміщення та інше нерухоме майно, проводилася Бюро технічної інвентаризації (БТІ), з видачею про це документів або проставленням відповідних штампів (відміток) на самому документі. Така реєстрація проводилася БТІ в Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Згідно зі ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Частина 1 ст. 316 ЦК України передбачає, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

Приписами п. 37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07.02.2014 визначено, що з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

Ураховуючи, що відповідно до ст. 328 ЦК України, набуття права власності це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому ст. 392 ЦК України.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України у постановах від 24.06.2015 у справі № 6-318цс15, від 21.11.2018 у справі № 920/615/16 та Верховний Суд у постановах від 07.08.2019 у справі № 902/869/17, від 22.02.2020 у справі № 5006/5/39б/2012.

За умов, коли державним реєстратором було відмовлено у проведенні реєстраційних дій щодо права власності на спірне майно за позивачем з підстав відсутності належних документів, які б свідчили або дали можливість встановити набуття, зміну або припинення речових прав на це нерухоме майно, необхідним є доведення позивачем перш за все своїх прав на спірне майно в порядку ст. 392 ЦК України.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 16.10.2024 в рамках справи № 925/1414/23.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, враховуючи наведені вище обставини, зважаючи на всі вищезазначені норми закону, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 належним чином обґрунтованими та вмотивованими, у зв`язку з чим вони підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 263, 265, 268 ЦПК України, суд

Ухвалив:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Василівської міської військової адміністрації Василівського району Запорізької області (місцерозташування: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 164, ЄДРПОУ 45543059) про визнання права власності на житло задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з надвірними прибудовами, загальна площа 58,9 м2, житлова площа 38,7 м2, розташований на приватній земельній ділянці площею 0,125 га, за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повний текст рішення складений 16.10.2026.

Суддя О.С. Яцун