Постановление суда № 140658467, 16.10.2026, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/10964/26

Провадження № 1-кс/591/2405/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2026 року слідчий суддя Зарічного районного суду м. Суми ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , заявника ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , розглянувши скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність Сумської обласної прокуратури щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань,

В С Т А Н О В И В :

До Зарічного районного суду м. Суми зі скаргою звернувся заявник на бездіяльність Сумської обласної прокуратури щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі ЄРДР), яку він та захисник підтримали та мотивували тим, що 23 серпня 2026 року ОСОБА_3 звернувся до органів прокуратури з заявою про вчинене на його думку кримінальне правопорушення, працівниками Сумського СІЗО ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , пов`язане з безпідставним на думку заявника його конвоюванням до Роменської ВК, всупереч ухвалі Роменського міськрайонного суду, з чого заявник вбачає ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 КК України. Проте, відповідних відомостей до ЄРДР внесено не було, тому просив зобов`язати вчинити ці дії.

Представник прокуратури заперечив поти задоволення скарги, мотивуючи це відсутністю підстав для внесення відомостей до ЄРДР по згаданій заяві ОСОБА_3 .

Слідчий суддя, вивчивши матеріали справи та надані докази, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та не спростовано сторонами, що 23 серпня 2026 року ОСОБА_3 звернувся до Сумської обласної прокуратури з заявою про вчинення на його думку наведеного кримінального правопорушення.

Відомості до ЄРДР по заяві ОСОБА_3 внесені не були, про що свідчить відповідний лист прокурора.

Ст. 214 КПК України та пп. 1 п. 2 розділу І, пп. 2 п. 1 розділу ІІ Положення «Про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення», затвердженого наказом Генерального прокурора № 298 від 30 червня 2020 року, передбачено обов`язок внесення до ЄРДР лише тих відомостей про кримінальне правопорушення, що можуть свідчити про його вчинення.

Зі змісту цих норм випливає, що відомості, які можуть свідчити про кримінальне правопорушення, повинні наводитись заявником саме в заяві, з якою він звернувся до правоохоронних органів і відсутність наведених даних в такому зверненні в контексті вказаних норм закону може вказувати на відсутність підстав для внесення відомостей до ЄРДР.

Відтак, суд, вирішуючи питання про наявність або відсутність підстав для внесення даних до ЄРДР (а отже про наявність або відсутність підстав для задоволення скарги), повинен робити такі висновки саме з дослідження заяви особи про вчинений на її думку злочин.

З дослідженого судом звернення ОСОБА_3 вбачається те, що, хоча його заявник і вважає заявою про злочин, проте в ньому відсутнє наведення достатніх ознак вчинення кримінального правопорушення, вказаного вище. Зокрема, в ньому взагалі не наведено дій чи бездіяльності осіб, що могли б свідчити про вчинення ними злочину, а наводяться власні розмірковування та оцінка заявника рішень та вчинених дій працівниками СІЗО, пов`язаних з утриманням особи під вартою, зміни місця ув`язнення, встановлення місця утримання особи під вартою, в контексті наявності або відсутності відповідних підстав, які він розцінює як невиконання судового рішення, тобто зазначаються обставини виконання працівниками СІЗО своїх безпосередніх функціональних обов`язків, з порядком та характером яких не погоджується заявник та для оскарження яких визначений певний порядок, а розгляд справ за участю заявника в різних судових інстанціях можливий і в режимі ВКЗ, в тому числі з урахування загострення військової ситуації в області.

Заява ОСОБА_3 не є заявою про злочин, оскільки вона носить узагальнений характер, викладена в формі припущень заявника, ґрунтується на його безпідставних власних міркуваннях щодо вказаних фактів, які стосуються вказаних обставин, власної оцінки дій та рішень наведених осіб та власного тлумачення нормативно-правових актів та судових рішень та не містить наведення об`єктивної сторони діяння, кваліфікованого заявником як невиконання рішення суду, а сам по собі факт вчинення (або невчинення) процесуальних дій, винесення рішень, з якими не погоджується сторона, не може слугувати підставою для внесення даних до ЄРДР, оскільки такі дії є безпосереднім предметом професійної діяльності працівників СІЗО, які тим більше вчиняються в складних умовах війни та напруженої ситуації в зв`язку з цим в області.

Іншими словами, заявником не наводяться в заяві обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінальних правопорушень, а зазначаються дії, які він вважає неправомірними, тобто на думку суду вказане звернення є фактичною незгодою заявника з вчиненими процесуальними діями службовців, а також незгодою з прийнятими в зв`язку з цим рішеннями, без наведення достатніх відомостей, які б свідчили про те, що вони (дії чи бездіяльність) або рішення є злочинними та для оскарження яких передбачений певний порядок.

Ч. 2 ст. 307 КПК України передбачений перелік рішень за наслідками розгляду скарг осіб, на бездіяльність правоохоронних органів, в тому числі і на бездіяльність, пов`язану з невнесенням відомостей до ЄРДР. Згідно п. 4 ч. 2 ст. 307 КПК України, результатом розгляду скарги на бездіяльність відповідної службової особи, може бути рішення про відмову у задоволенні скарги.

Враховуючи наведене, а також за відсутності наведених в заяві скаржника достатніх даних, що могли свідчити про вчинення кримінального правопорушення, на думку суду прокуратурою області обґрунтовано по зазначеному зверненню ОСОБА_3 не були внесені відомості до ЄРДР.

Інші обставини, наведені в скарзі заявника не доводять його вимог щодо необхідності внесення даних до ЄРДР, як і не спростовують зазначених висновків суду, з огляду на зміст дослідженого в судовому засіданні звернення та наданих матеріалів.

Таким чином, з поданої скарги та матеріалів не вбачається, а в судовому засіданні так і не було встановлено наявності достатніх підстав для внесення відомостей до ЄРДР, а тому скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Згадана позиція суду цілком узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими в постанові від 30 січня 2019 року у справі № 818/1526/18 та в постанові від 30 вересня 2021 року в справі справа № 556/450/18.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 214, 303-307 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В :

Відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність Сумської обласної прокуратури щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань по заяві від 23 серпня 2026 року, про вчинене на його думку кримінальне правопорушення, працівниками Сумського СІЗО ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , пов`язане з безпідставним на думку заявника його конвоюванням до Роменської ВК, всупереч ухвалі Роменського міськрайонного суду, з чого заявник вбачає ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 КК України.

Положення ч. 3 ст. 307 КПК України щодо заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-р(II)/2020 від 17.06.2020.

Слідчий суддя ОСОБА_1