Постановление суда № 140656028, 16.10.2026, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Незалежності, 1, м. Хмельницький, 29607, тел. (0382) 71-81-84, (0382) 71-81-83

e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, ЄДРПОУ 03500128

________________

УХВАЛА

"16" жовтня 2026 р. Справа № 924/1115/26

м.Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Шевчук О.І., розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібороб - С", м. Полонне Хмельницької області

про забезпечення позову до подання позовної заяви

особи, зазначені заявником як такі, що можуть отримати статус учасників справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Інвест Лугини";

приватний виконавець виконавчого округу Хмельницької області Швець Діана Сергіївна;

Державне підприємство "Сетам"

Представники сторін: не викликались

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хлібороб-С" звернулось до Господарського суду Хмельницької області із заявою від 15.10.2026 про забезпечення позову до подання позовної заяви шляхом зупинення продажу арештованого майна, а саме: майнового комплексу виробничих будівель та споруд загальною площею 6078,2 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1363111118211, виставленого на електронні торги ДП "Сетам", лот №606077, дата проведення торгів 12.10.2026, у виконавчому провадженні №81756762 від 17.08.2026, та зупинення державної реєстрації права власності на зазначене майно до набрання законної сили остаточним судовим рішенням (вх.№05-08/3862/26).

В обґрунтування заяви зазначає, що у провадженні приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Швець Д.С. перебуває виконавче провадження №81756762 з примусового виконання наказу №924/478/26 від 28.07.2026, у межах якого належне заявнику нерухоме майно передано на примусову реалізацію та виставлено на електронний аукціон ДП "Сетам", лот №606077, дата проведення торгів 12.10.2026.

Заявник стверджує про порушення приватним виконавцем процедури опису й арешту майна заявника, визначення його вартості згідно ст.57 Закону України "Про виконавче провадження", а також про неповідомлення його належним чином про проведення виконавчих дій за місцем знаходження нерухомого майна, проведення його оцінки й електронних торгів. Вказує, що постанову про опис та арешт майна не отримував, зі звітом про оцінку майна не ознайомлений, а про оцінку дізнався 07.10.2026 з інформації, розміщеної на сайті ДП "Сетам". На думку заявника, зазначене позбавило його можливості захистити свої права, зокрема шляхом рецензування звіту про оцінку майна. Також вказує на звернення до суду зі скаргою на дії та бездіяльність приватного виконавця.

Крім того, заявник зазначає, що електронні торги з реалізації майна проведені 12.10.2026 та повідомляє про намір звернутися з позовом про визнання результатів цих торгів недійсними.

Необхідність забезпечення позову заявник обґрунтовує тим, що реалізація майна третім особам ускладнить поновлення його прав та зумовить необхідність ініціювання інших судових проваджень. Вважає запропоновані заходи тимчасовими, співмірними з майбутніми позовними вимогами та такими, що не порушують прав третіх осіб, оскільки майно залишатиметься під арештом.

До заяви додано ордер на надання правничої допомоги, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, документ про сплату судового збору в сумі 1331,96 грн та квитанції про надсилання документів ТОВ "Хлібороб - С", приватному виконавцю Швець Д.С. і ДП "Сетам".

Розглянувши подану заяву та додані до неї документи, суд зазначає та враховує таке.

За приписами ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та ст. 11 ГПК України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ратифікованої Законом України від 17.07.2007 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (ст.13) кожен, чиї права та свободи визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом (рішення від 29.06.2006).

Конституційний Суд України у рішенні від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі №1-6/2011 вказав, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Положеннями ст.136 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Забезпечення позову застосовується господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Таким чином, зі змісту ч.1 ст.137 ГПК України вбачається, що цією диспозитивною нормою не визначено вичерпного переліку видів заходів забезпечення позову, однак такий перелік може доповнюватися виключно за рахунок заходів забезпечення позову, прямо передбачених законами або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч.4 ст.137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Пунктом 1 ч.1 ст.138 ГПК України передбачено, що заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 ГПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору. Учасник справи, який звертається із заявою про забезпечення позову, повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення.

Положення статей 136, 137 ГПК України пов`язують вжиття господарським судом заходів забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень статті 73 ГПК України як гарантії ефективності задоволення вимог позивача (заявника) за результатами розгляду спору по суті.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 910/9498/19, від 17.09.2020 у справі № 910/72/20, від 15.01.2021 у справі № 914/1939/20, від 16.02.2021 у справі № 910/16866/20, від 15.04.2021 у справі № 910/16370/20.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

За таких обставин, обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (така правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 15.01.2019 у справі № 915/870/18, від 05.08.2019 у справі № 922/599/19).

При вирішенні поданої заяви суд виходить з того, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання заявника на ймовірність настання обставин, що можуть ускладнити або унеможливити виконання рішення, не є тими достатніми підставами для вжиття заходів забезпечення позову в розумінні норм ст. 136 ГПК України.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

При цьому, обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Близькі за змістом висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі № 902/483/18, від 28.08.2019 у справі № 910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19, від 13.01.2020 у справі № 922/2163/17.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 зазначала про те, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. При використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами (п. 8.4. 8.6. постанови).

У пунктах 46-48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 зазначено, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Як вбачається із заяви про забезпечення позову, заявник має намір звертутись до суду з позовом про визнання недійсними результатів електронних торгів, проведених 12.10.2026.

Суд звертає увагу, що об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 22.06.2023 у справі №910/5361/22 виснувала, що чинний Господарський процесуальний кодекс України дозволяє застосування такого заходу забезпечення позову, як зупинення продажу (реалізації) майна, лише у випадку подання заявником позову про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту, чітко визначеного пунктом 6 частини 1 статті 137 цього Кодексу, а не в разі подання будь-яких інших позовів, зокрема, позову про визнання недійсними результатів електронного аукціону (торгів) з реалізації арештованого майна. Аналогічні висновки викладено також в постанові Верховного Суду від 05.03.2025 у cправі № 910/11409/24.

Позаяк у поданій заяві про забезпечення позову ТОВ "Хлібороб-С" повідомляє про намір подати позов про визнання недійсними результатів торгів від 12.10.2026, то передбачені пунктом 6 ч.1 ст.137 ГПК України умови застосування зупинення продажу майна у цьому випадку відсутні.

Окремо оцінюючи вимогу в частині зупинення державної реєстрації права власності, суд враховує, що передбачена п. 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України можливість заборони іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору та застосування такого заходу потребує обґрунтування його необхідності з урахуванням конкретного стану спірних правовідносин та доказів відповідних обставин.

Так, із заяви вбачається, що торги, продаж майна на яких заявник просить зупинити, уже проведені 12.10.2026. Водночас, матеріали заяви не містять протоколу електронних торгів, відомостей про їх переможця, акта про проведені торги або інших документів про оформлення їх результатів та доказів актуального стану права власності на майновий комплекс. За відсутності таких даних суд позбавлений можливості встановити фактичну стадію реалізації майна, оцінити, яким чином заявлений захід забезпечить збереження можливості ефективного захисту, та співвіднести його наслідки з правами осіб, яких він стосуватиметься.

Разом з цим посилання заявника на неповідомлення про виконавчі дії та оцінку майна стосуються порушень під час примусового виконання рішення. Оцінка їх наявності й правових наслідків має здійснюватися в межах відповідного судового провадження. При розгляді цієї заяви суд не вирішує питання про правомірність дій виконавця чи дійсність торгів. Водночас самі твердження про такі порушення та про подання скарги не доводять необхідності застосування обраних заходів забезпечення майбутнього позову.

Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. При цьому законодавством не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності (постанови Верховного Суду від 20.04.2023 у справі № 914/3316/22, від 07.04.2023 у справі № 910/8671/22).

Суд звертає увагу, що жодних інших доводів необхідності вжиття заходів забезпечення позову та доказів на їх підтвердження, крім описаних вище, які визнаються необґрунтованими, не наведено.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

Водночас запропоновані заявником заходи фактично полягають у втручанні в проведення електронних торгів, що проводяться в межах виконання наказу від 28.07.2026 по справі № 924/478/26.

Верховним Судом у постанові від 03.04.2019 у справі № 211/129/18-ц сформульовано правову позицію, згідно з якої суд не може заборонити державному виконавцеві вживати необхідних заходів щодо своєчасного й повного виконання рішення. Вжиті заходи не повинні перешкоджати іншим особам здійснювати покладені на них згідно із законодавством повноваження.

Також, суд звертає увагу заявника, що до матеріалів заяви не додано доказів, на підстві яких суд може встановити правомірність звернення з даною заявою за належною підсудністю спору в порядку, визначеному п.1 ч.1 ст.138 ГПК України.

Згідно ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 77 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене в сукупності, суд дійшов висновку, що зупинення продажу майна не відповідає передбаченим пунктом 6 ч.1 ст.137 ГПК України умовам застосування цього заходу з огляду на визначений заявником предмет майбутнього позову, а необхідність зупинення державної реєстрації права власності не підтверджена доказами фактичних обставин та відповідних ризиків.

Керуючись ст. 2, 136, 137, 138-140, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібороб - С" від 15.10.2026 про забезпечення позову до подання позовної заяви відмовити.

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://km.arbitr.gov.ua.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом десяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвала підписана 16.10.2026.

Суддя О.І. Шевчук