Решение № 140654665, 16.10.2026, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/2915/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

"16" жовтня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючої судді Ротар М.М., за участю секретаря судового засідання Ніколаєнко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

встановив

04 червня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 18 052,32 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 30.08.2024 року ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №00-9938411. Умови Договору: Сума ліміту кредитної лінії 10 400 грн.; строк дії кредитної лінії (строк кредитування) - 360 днів; стандартна процентна ставка складає 0,94 % в день, знижена процентна ставка становить 0,56 % в день. У разі невиконання та/або неналежного виконання зобов`язання цим договором, кредитодавець має право нарахувати, а позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю неустойку у вигляді штрафу в порядку та розмірі відповідно до п. 6.4. договору. Позивач свої зобов`язання перед відповідачем виконав у повному обсязі.

17 жовтня 2025 року ТОВ «МАКС КРЕДИТ» уклало з ТОВ «Юніт Капітал» Договір факторингу №17102025-МК/ЮнітКапітал, за яким ТОВ «МАКС КРЕДИТ» відступило ТОВ «Юніт Капітал» за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №00-9938411 від 30.08.2024 року. Відповідно до реєстру боржників від 17.10.2025 року до Договору факторингу №17102025-МК/ЮнітКапітал від 17 жовтня 2025, ТОВ «Юніт Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 18 052,32 гривень.

Відповідач свої зобов`язання жодному з кредиторів належним чином не виконав, в зв`язку з чим виникла заборгованість за договором у розмірі 18 052,32 гривень, у тому числі заборгованість по тілу кредиту 12 480 грн., заборгованість за відсотками 5 572,32 грн., заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штраф) 3 120 грн..

Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідача в повному обсязі.

Ухвалою судді від 08 червня 2026 року за позовною заявою відкрито провадження, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання представник позивача не з`явилася, при цьому у позовній заяві представник позивача зазначила, що не заперечує проти розгляду справи за її відсутності та винесення заочного рішення судом.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, судом відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України вважається належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи за місцем його реєстрації, причину неявки суду не повідомив.

Суд ухвалив провести розгляд справи в заочному порядку з ухваленням заочного рішення, оскільки представник позивача не заперечував проти такого порядку вирішення спору.

Враховуючи неявку в судове засідання усіх учасників справи, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд прийшов до наступного.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, згідно ч. 1ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Згідно ч. 2 ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З матеріалів справи вбачається, що учасники кредитних правовідносин з дотриманням положень ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» уклали між собою кредитний договір в електронній формі, узгодили в ньому усі істотні умови, відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» позичальник підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 53458.

Таким чином відповідач набув статусу, прав та обов`язків позичальника в кредитних правовідносинах.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст.611, 612, 623-625, 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, зокрема повинен достроково повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

Також, відповідно до п. 1 ч. 1ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 ст.1077, ч. 1 ст.1078, ч. 1 ст.1082 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (ст.514, ч. 1 ст.1084 ЦК України).

Судом встановлено, що 30.08.2024 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №00-9938411.

Умови Договору: Сума ліміту кредитної лінії 10 400 грн.; строк дії кредитної лінії (строк кредитування) - 360 днів; стандартна процентна ставка складає 0,94 % в день, знижена процентна ставка становить 0,56 % в день. У разі невиконання та/або неналежного виконання зобов`язання цим договором, кредитодавець має право нарахувати, а позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю неустойку у вигляді штрафу в порядку та розмірі відповідно до п. 6.4. договору. Позивач свої зобов`язання перед відповідачем виконав у повному обсязі.

17 жовтня 2025 року ТОВ «МАКС КРЕДИТ» уклало з ТОВ «Юніт Капітал» Договір факторингу №17102025-МК/ЮнітКапітал, за яким ТОВ «МАКС КРЕДИТ» відступило ТОВ «Юніт Капітал» за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №00-9938411 від 30.08.2024 року.

Відповідно до реєстру боржників від 17.10.2025 року до Договору факторингу №17102025-МК/ЮнітКапітал від 17 жовтня 2025, ТОВ «Юніт Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 18 052,32 гривень.

Позивач свої зобов`язання перед відповідачем виконав у повному обсязі. Відповідно до підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ «ПРОФІТГІД» з додатком, відповідно до якого перераховано кошти 30.08.2024 року на номер платіжної картки отримувача НОМЕР_1 (номер картки зазначено в договорі кредитної лінії №00-9938411 від 30.08.2024 року) в розмірі 11 000 грн..

Відповідно до відповіді АТ «Універсал Банк» на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) банком була емітована платіжна картка № НОМЕР_3 на яку 30.08.2024 року був зарахований платіж у сумі 10 400 грн..

Відповідач в порушення умов кредитного договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, зобов`язання за вказаним договором не виконав.

У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань, його заборгованість відповідно до розрахунку заборгованості складає 18 052,32 гривень, у тому числі заборгованість по тілу кредиту 12 480 грн., заборгованість за відсотками 5 572,32 грн., заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штраф) 3 120 грн..

Денна процента ставка за договором розрахована згідно ч. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», виходячи з умов кредитного договору.

Відповідачем не спростовано розрахунок заборгованості за кредитним договором, не надано доказів його неправильності або альтернативного розрахунку.

Відповідно до договору кредитної лінії №00-9938411 від 30.08.2024 року сума кредитної лінії (Сума кредиту) складає 10 400 гривень. Відомості про збільшення кредитного ліміту відсутні. Від так позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту підлягають частковому задоволенню в межах суми кредитного ліміту.

За такого, беручи до уваги вищевикладене, суд вважає, що з відповідача на користь банку підлягає стягненню заборгованість по тілу кредиту у розмірі 10 400 грн., заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом у розмірі 5572,32 грн.

Що стосується нарахування неустойки, то в цій частині слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 вказав, що з аналізу положень п. 18 Прикінцевих та перехідних положень та ст.ст.1046,1049,1050,1054 ЦК України слід дійти висновку про те, що на кредитний договір розповсюджується дія п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Зважаючи на наведене, законодавцем звільнено позичальників від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦПК України, а також сплати неустойки (штрафу, пені) та від інших платежів за прострочення виконання зобов`язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24 лютого 2022 року, та такі нарахування підлягають списанню.

За встановленого, нарахована позивачем неустойка (пеня, штраф) не підлягає стягненню.

Таким чином, встановивши, що право позивача було порушено внаслідок неповернення кредиту відповідачем позовні вимог про стягнення тіла кредиту у сумі 10 400 грн., заборгованість за процентами в розмірі 5 572,32 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст.12, ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81, 78 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Враховуючи викладене, вказана заборгованість на підставі ст.ст. 526, 530 ЦК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З платіжної інструкції в національній валюті від 03 червня 2026 р. №42868 встановлено, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір в розмірі 2 662,40 грн.

За такого, враховуючи ступінь задоволення позовних вимог (88%), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 2 342 грн. 91 коп..

Що стосується вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн, то в цій частині суд виходить з наступного.

Дійсно, відповідно до вимог ст.ст. 133, 137, 141 ЦПК України суд в залежності від результату розгляду справи зобов`язаний розподілити між сторонами витрати на професійну правничу допомогу.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав суду копію Договору про надання правничої допомоги від 20.01.2026 року №20/01/26-02, укладеного між ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» та АБ «Тимошенко та партнери», з додатками у вигляді Додаткової угоди №25771393763 від 21.01.2026 року, копії Акту прийому-передачі наданих послуг від 17.03.2026 року, що містять перелік, опис та узгоджену сторонами вартість виконаних робіт, необхідних для надання правничої допомоги, зокрема: складення позовної заяви, 2 год., вартість послуги 5 000 грн.; вивчення матеріалів справи 2 год., вартість послуги 1 000 грн.; підготовка адвокатського запиту 1 год., вартість послуги 500 грн.; підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації 1 год., вартість послуги 500 грн..

Проте у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише ті судові витрати, які мають розумний розмір.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу стягнення заборгованості за кредитним договором. Даний спір є спором незначної складності, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною, справа не передбачає необхідності виконання значного обсягу дій та робіт, необхідних для її підготовки та розгляду.

Отже, зважаючи на категорію даної справи, яка є нескладною, враховуючи усталену практику, суд вважає, що визначені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними і не являються співмірними, обґрунтованими і пропорційними об`єму здійсненої роботи та наданих послуг, складності справи, а тому дійшов висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу до 4 000 грн.

Таким чином, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню, з урахуванням розміру задоволених позовних вимог 88 %, судові витрати з оплати витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 520 гривень.

На підставі викладеного та, керуючись ст. 526, 549, 611, 615, 1049, 1054, 1066, 1069 ЦК України, ст. 4, 12, 13, 76-81, 83, 128, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273, 280-281 ЦПК України, суд, -

ухвалив

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (01133, м. Київ, б. Лесі Українки, будинок 34, офіс 333; код ЄДРПОУ 43541163) заборгованість за договором кредитної лінії №00-9938411 від 30.08.2024 року в розмірі 15 972,32 гривень, яка складається із заборгованості по тілу кредиту 10 400 грн., заборгованості за відсотками 5 572,32 грн., судовий збір 2 342 грн. 91 коп., витрати на професійну правничу допомогу 3 520 грн..

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його складання.

Суддя М.М. Ротар