Решение № 140654603, 15.10.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2026 Справа № 917/1236/26

м. Полтава

Суддя Солодюк О.В., розглянувши матеріали

за позовною заявою Приватного підприємства "Екіпаж" вул.Дорожня, 28, м.Златопіль, Харківська область, 64107

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новобуд 2004 Гарант" бульвар Боровиковського В, 2/4, м. Полтава, Полтавська область, 36023

про стягнення 1 083 001,80 грн.

без виклику сторін

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: Розглядається позовна заява Приватного підприємства «Екіпаж» до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новобуд 2004 Гарант" про стягнення 1 083 001,80 грн, у тому числі 308 000,00 грн основного боргу, 513 436,00 грн пені, 42 174,90 грн 3 % річних та 219 390,90 грн інфляційних втрат за договором підряду №050221/2-ПІ від 05.02.2021.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати виконаних за договором підрядних робіт.

Ухвалою від 26.06.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, постановив справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до довідки про доставку електронного листа копію ухвали від 26.06.2026 року відповідач отримав в електронному кабінеті 26.06.2026 року.

Таким чином, керуючись приписами п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України суд приходить до висновку, що днем вручення відповідачу ухвали суду від 26.06.2026 року є 26.06.2026 року. Отже, суд належним чином повідомляв відповідача про розгляд справи.

Відповідач відзив на позов не надав. Встановлені строки для його подання закінчилися.

Згідно з ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Згідно із ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

При цьому, суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України та ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням згаданого вище приписів ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до частини п`ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

05.02.2021 між Приватним підприємством «Екіпаж» (Підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новобуд 2004 Гарант" (Замовник) укладено договір підряду №050221/2-ПІ. За умовами договору Підрядник зобов`язався власними силами та засобами виконати роботи з виготовлення та монтажу віконних блоків, відливів та підвіконь, а Замовник - прийняти та оплатити виконані роботи відповідно до Специфікації, яка є невід`ємною частиною договору.

Згідно з пунктом 2.6 договору, приймання-передача товару та виконаних робіт оформлюється шляхом підписання сторонами відповідних актів, а днем виконання робіт вважається дата підписання сторонами акта приймання-передачі виконаних робіт. У разі якщо Замовник протягом трьох робочих днів не надає мотивованих заперечень щодо якості або обсягу робіт, роботи вважаються прийнятими Замовником у повному обсязі.

На виконання умов договору Приватним підприємством «Екіпаж» належним чином виконано передбачені договором роботи, що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі виконаних робіт та іншими первинними документами.

Відповідно до пункту 4.6.5 договору остаточний розрахунок за договором проводиться Замовником протягом п`яти банківських днів з дати підписання сторонами акта виконаних робіт та отримання рахунку від Підрядника.

Крім того, пунктом 5.1.1 договору передбачено обов`язок Замовника своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату виконаних робіт відповідно до умов договору, а пунктом 5.1.3 договору встановлено обов`язок Замовника прийняти виконані роботи та підписати відповідні акти протягом п`яти робочих днів.

Згідно Актів виконаних робіт Підрядником здійснено виготовлення та монтаж віконних блоків, профілю, підвіконня на загальну суму 3349089,07 грн.

Незважаючи на належне виконання Приватним підприємством «Екіпаж» своїх зобов`язань за договором, Товариство з обмеженою відповідальністю "Новобуд 2004 Гарант" оплатило виконані роботи лише частково на суму 3 041 089,07 грн, унаслідок чого станом на 31 грудня 2023 року утворилась заборгованість у розмірі 308 000,00 грн.

08 січня 2024 року між Приватним підприємством «Екіпаж» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новобуд 2004 Гарант" було підписано акт звірки взаємних розрахунків № 40 за договором підряду № 050221/2-П від 05.02.2021 року, відповідно до якого підтверджено наявність заборгованості ТОВ "Новобуд 2004 Гарант" перед ПП «Екіпаж» у розмірі 308 000,00 грн та встановлено, що за результатами звірки розбіжностей між сторонами не виявлено.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Згідно з частинами першою, третьою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом статей 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для сторін, а зобов`язання підлягає належному виконанню в погоджений строк. Одностороння відмова від зобов`язання допускається лише у випадках, передбачених договором або законом.

За змістом статей 525, 526 цього Кодексу одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України унормовано, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений сторонами договір є договором підряду, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статей 837, 853, 854 Цивільного кодексу України підрядник виконує погоджену роботу, а замовник приймає та оплачує її результат з урахуванням установлених договором умов розрахунків.

Стаття 846 ЦК України встановлює, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 847 ЦК України підрядник зобов`язаний своєчасно попередити замовника: 1) про недоброякісність або непридатність матеріалу, одержаного від замовника; 2) про те, що додержання вказівок замовника загрожує якості або придатності результату роботи; 3) про наявність інших обставин, що не залежать від підрядника, які загрожують якості або придатності результату роботи.

За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно надання послуг/виконання робіт, як зі сторони замовника, так і виконавця (підрядника), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі.

Верховний Суд у постанові від 12.07.2023 у справі № 904/8883/21 підтвердив висновок щодо застосування статей 612, 613 ЦК України у підрядних правовідносинах, який було раніше викладено Верховним Судом у справах № 916/693/21, № 910/2711/20, № 910/6217/19. Верховний Суд зазначив, що при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів підряду як зі сторони замовника, так і підрядника, суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами підрядного зобов`язання діям на його виконання у їх сукупності.

За ч. 1 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її

визначення.

За ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником згідно з договором підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно з ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Згідно зі ст. 251, 252 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Положеннями ч. 4 ст. 879 ЦК України визначено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Строк оплати визначається пунктом 4.6.5 договору з урахуванням дат підписання актів виконаних робіт та отримання відповідних рахунків. Отже, висновок щодо прострочення ґрунтується на погодженому сторонами порядку оплати.

Розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість. Документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються підрядником та передаються замовнику. Замовник перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує їх. Після підписання документів замовник зобов`язаний оплатити виконані роботи. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02.04.2019 у справі №917/194/18.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що обов`язок ТОВ "Новобуд 2004 Гарант" з оплати залишку вартості робіт на суму 308 000,00 грн. виник одразу після підписання ним заключного акту виконання робіт не чекаючи відповідної вимоги.

Згідно акту звірки взаємних розрахунків № 40 від 08.01.2024 за договором підряду № 050221/2-П від 05.02.2021 року, заборгованість ТОВ "Новобуд 2004 Гарант" перед ПП «Екіпаж» становить 308 000,00 грн та за результатами звірки розбіжностей між сторонами не виявлено.

Згідно сталої та послідовної правової позиції Верховного Суду, викладеною в постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 916/1727/17, постанові від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, постанові від 21.12.2020 по справі №916/499/20 акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем.

Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами, свідчить про визнання боржником такого боргу.

З огляду на відсутність у замовника заперечень щодо якості та повноти виконаних робіт, чинності документів про їх обсяги та вартість, а також враховуючи те, що строк оплати за виконані роботи настав, заборгованість у сумі 308 000,00 грн підтверджується документами про виконання робіт і часткову оплату, а також актом звірки, оціненим у сукупності з первинними документами. Підстав для відмови у стягненні зазначеної суми судом не встановлено.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 308 000,00 грн основного боргу підлягають задоволенню.

Крім основного боргу, позивач просить стягнути 513 436,00 грн пені.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За загальним правилом, договір є універсальним регулятором приватноправових відносин, який, як і закон, є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість періоду нарахування штрафних санкцій. Проте, його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 910/4164/17, від 22 листопада 2018 року у справі № 903/962/17, від 07 червня 2019 року у справі № 910/23911/16,від 13 вересня 2019 року у справі № 902/669/18).

При цьому, сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України), а й право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати) (див. постанову Верховного Суду України від 21 червня 2017 року в справі № 910/2031/16 (провадження № 3-432гс17) щодо стягнення пені за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 916/804/17, від 07 серпня 2018 року у справі № 917/2013/17, від 10 вересня 2020 року у справі № 916/1777/19, від 27 лютого 2024 року у справі № 911/858/22).

Згідно зі статтею 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).

Період, за який нараховується пеня, має визначені часові межі - початок та кінець періоду (граничні строки) її нарахування, який, зазвичай, може бути пов`язаний з певною календарною датою або подією, що неминуче має настати. Наприклад, такий момент може бути визначений шляхом відображення, зазначення (погодження сторонами) в договорі умови про нарахування пені, зокрема, "до повного виконання зобов`язання", "до дати фактичного виконання", "до повної сплати заборгованості/ погашення боргу", "протягом року/усього періоду існування заборгованості" тощо.

Тому на практиці необхідно розмежовувати механізм (формулу) обчислення пені, який характеризує таку її ознаку, як нарахування за кожен день прострочення (поденне нарахування), та строк нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені).

Формулювання, яке містить частина третя статті 549 ЦК України та кореспондуючі їй норми інших нормативних актів, в тому числі умови договору (у випадку відображення, зазначення сторонами подібного в договорі), лише вирізняють (ідентифікують) пеню серед неустойки (інших штрафних санкцій) та визначають механізм (формулу) її обчислення, однак жодним чином не стосуються питання щодо граничного строку, за який може бути нарахована пеня.

Пунктом 6.6.1 договору передбачено, що в разі порушення строків оплати поставленого товару та виконаних робіт Замовник сплачує Підряднику неустойку в розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожний день прострочення грошового зобов`язання за весь період прострочення.

Тобто, сторонами в договорі визначений період, за який нараховується пеня, який пов`язаний з певною подією та визначений шляхом відображення, зазначення (погодження сторонами) в договорі умови про нарахування пені, зокрема, "за весь період прострочення".

Водночас статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачено погодження розміру пені сторонами та обмеження її розміру подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла у відповідний період.

Позивач просить стягнути з відповідача 513 436,00 грн пені за період з 26.11.2021 по 19.06.2026.

Згідно п. 6.9 договору сторони домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання іншою стороною своїх зобов"язань за цим договором припиняється через 3 (три) роки від дня коли такі зобов"язання мали бути ним виконані.

Отже, стягненню підлягає пеня за період з 26.11.2021 по 26.11.2024 в сумі 334 329,35 грн.

У решті вимоги про стягнення пені задоволенню не підлягають.

Позивач також заявив до стягнення 42 174,90 грн 3 % річних та 219 390,90 грн інфляційних втрат за період з 26.11.2021 по 19.06.2026.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14- 591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12- 105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Вимога про стягнення 3 % річних у сумі 42 174,90 грн за період з 26.11.2021 по 19.06.2026 є обгрунтованою і підлягає судом задоволенню.

За розрахунком суду розмір інфляційних втрат, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за період з 26.11.2021 по 19.06.2026 становить 218 863,51 грн.

Отже, вимога про стягнення інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню в сумі 218 863,51 грн. У стягненні решти інфляційних втрат суд відмовляє.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 10 840,41 грн витрат зі сплати судового збору.

Керуючись статтями 129, 232 - 233, 237 - 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобуд 2004 Гарант» (бульвар Буровиковського В., 2/4, м. Полтава, 36023, код ЄДРПОУ 40102026) на користь Приватного підприємства «Екіпаж» (вул. Дорожня,28, м. Златопіль, Лозівський район, Харківська область, 64107, код ЄДРПОУ 21241245) 308 000,00 грн основного боргу, 334 329,35 грн пені, 42 174,90 грн 3 % річних, 218 863,51 грн інфляційних втрат та 10 840,41 грн витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1, 2 статті 241 ГПК України).

Суддя Солодюк О.В.