Постановление суда № 140653438, 14.10.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"14" жовтня 2026 р. Справа № 911/3289/25

за заявою боржника ОСОБА_1 , Київська область, с. Велика Олександрівка (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

про неплатоспроможність

Суддя Лопатін А.В.

за участю секретаря судового засідання Єрьоміч О.А.

за участю представників згідно з протоколом судового засідання.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області звернувся ОСОБА_1 із заявою від 27.10.2025 р. б/н (вх. № 7632, 27.10.2025 р.) про відкриття справи про його неплатоспроможність.

Зазначену заяву, згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2025 р., передано до розгляду судді Лопатіну А.В.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.11.2025 р. прийнято заяву боржника ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність до розгляду; проведення підготовчого засідання суду та розгляд заяви арбітражного керуючого Черкасова Станіслава Андрійовича про участь у даній справі призначено на 12.11.2025 р.; викликано в судове засідання, яке відбудеться 12.11.2025 р., Гончара В.К., явку останнього визнано обов`язковою; вжито заходи для забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони ОСОБА_1 відчужувати майно.

Ухвалою господарського суду від 12.11.2025 р. проведення підготовчого засідання суду та розгляд заяви арбітражного керуючого Черкасова Станіслава Андрійовича про участь у даній справі відкладено на 10.12.2025 р.

Ухвалою господарського суду від 10.12.2025 р. проведення підготовчого засідання суду та розгляд заяви арбітражного керуючого Черкасова Станіслава Андрійовича про участь у даній справі відкладено на 28.01.2026 р.

Ухвалою господарського суду від 28.01.2026 р. проведення підготовчого засідання суду та розгляд заяви арбітражного керуючого Черкасова Станіслава Андрійовича про участь у даній справі відкладено на 25.02.2026 р.

Ухвалою господарського суду від 25.02.2026 р. проведення підготовчого засідання суду та розгляд заяви арбітражного керуючого Черкасова Станіслава Андрійовича про участь у даній справі відкладено на 25.03.2026 р.; викликано Гончара В.К. в судове засідання, яке відбудеться 25.03.2026 р., з можливістю його участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції; повторно попереджено заявника, що суд може залишити заяву без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Ухвалою господарського суду від 25.03.2026 р. відкрито провадження у справі № 911/3289/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру реструктуризації боргів боржника ОСОБА_1 та призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Черкасова Станіслава Андрійовича, попереднє засідання суду призначено на 20.05.2026 р.

09.04.2026 р. через систему "Електронний суд" від АТ "Сенс Банк" надійшла кредиторська заява.

Ухвалою господарського суду від 14.04.2026 р. розгляд кредиторської заяви АТ "Сенс Банк" призначено на 20.05.2026 р.

22.04.2026 р. через систему "Електронний суд" від представника ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" надійшла кредиторська заява.

Ухвалою господарського суду від 22.04.2026 р. розгляд кредиторської заяви ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" призначено на 20.05.2026 р.

07.05.2026 р. через систему "Електронний суд" від керуючого реструктуризацією надійшла заява-повідомлення.

15.05.2026 р. через систему "Електронний суд" від боржника надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

19.05.2026 р. через систему "Електронний суд" від керуючого реструктуризацією боргів надійшов звіт про виконану роботу.

Ухвалою господарського суду від 20.05.2026 р. розгляд кредиторської заяви ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал", розгляд кредиторської заяви АТ "Сенс Банк", попереднє засідання суду відкладено на 01.07.2026 р., зобов`язано АТ "Сенс Банк" у строк до 24.06.2026 р. подати до суду всі належні докази на підтвердження викладених обставин, зокрема: договір № 631678060 від 24.06.2021 р. та рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29.10.2025 р. у справі № 359/3110/25.

Ухвалою господарського суду від 01.07.2026 р. розгляд кредиторської заяви ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал", розгляд кредиторської заяви АТ "Сенс Банк", попереднє засідання суду відкладено на 09.09.2026 р.

09.09.2026 р. судове засідання не відбулось у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги у м. Києві та, відповідно, наявністю загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів, з урахуванням введення указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 воєнного стану в Україні, а також того, що відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Ухвалою господарського суду від 09.09.2026 р. розгляд кредиторської заяви ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал", розгляд кредиторської заяви АТ "Сенс Банк", попереднє засідання суду призначено на 14.10.2026 р.; викликано в судове засідання, яке відбудеться 14.10.2026 р., уповноваженого представника АТ "Сенс Банк", явку останнього визнано обов`язковою.; повторно зобов`язано АТ "Сенс Банк" у строк до 07.07.2026 р. подати до суду всі належні докази на підтвердження викладених обставин, зокрема: рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29.10.2025 р. у справі №359/3110/25; попереджено АТ "Сенс Банк" про можливість застосування заходу процесуального примусу у вигляді штрафу, встановленого ст. 135 ГПК України, у розмірі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за невиконання вимог ухвали суду.

17.09.2026 р. через систему "Електронний суд" від АТ "Сенс Банк" надійшла заява про долучення документів.

У судове засідання представники учасників у справі, належним чином повідомлені про місце, дату та час розгляду справи не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Судом враховано, що у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Суд також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008 р. у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

В силу вимог частини першої ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Судом враховано, що неявка належним чином повідомлених про місце, дату та час судового засідання учасників судового процесу не перешкоджає проведенню судового засідання.

Розглянувши матеріали, проаналізувавши докази, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, суд

встановив:

Відповідно до п. 1 частини першої статті 120 Кодексу України з процедур банкрутства з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника: пред`явлення кредиторами вимог до боржника та задоволення таких вимог може відбуватися лише в межах провадження у справі про неплатоспроможність та у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно із положеннями частин першої, другої та третьої статті 122 Кодексу України з процедур банкрутства подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб. Попереднє засідання суду проводиться не пізніше 60 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Керуючий реструктуризацією не пізніше ніж за 10 днів до дня попереднього засідання суду зобов`язаний направити суду, кредиторам та боржнику звіт про результати перевірки декларації боржника.

Частиною першою статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Адміністратор за випуском облігацій, який діє як конкурсний кредитор, подає заяву з вимогами до боржника з урахуванням вимог статті 93-1 цього Кодексу. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.03.2026 р., у відповідності до приписів частини шостої статті 119 Кодексу України з процедур банкрутства, оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника у порядку, визначеному цим Кодексом (№ публікації 78861).

У встановлений частиною першою ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства 30-денний строк з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі до суду з вимогами до боржника звернулись АТ "Сенс Банк" на суму 308 747,13 грн. та ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" на суму 106 584,84 грн.

Розглянувши заяву АТ "Сенс Банк" з грошовими вимогами до боржника на суму 308 747,13 грн., дослідивши подані на підтвердження заявлених вимог докази та надавши їм належну правову оцінку, суд зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів заяви та доданих до неї документів, 11.02.2019 р. між ОСОБА_1 (надалі Позичальник) та Банком була укладена Угода про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 631104661.

Зазначена угода є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб, повний текст якого розміщено на офіційному сайті кредитора за посиланням: https://sensebank.com.ua/tarifi-ta-umovi. У вказаному розділі міститься як чинна редакція повного тексту Договору про банківське обслуговування фізичних осіб АТ "Сенс Банк", так і його архівні редакції.

Кредит надавався Позичальнику на наступних умовах: умови відновлювальної кредитної лінії: розмір кредитного ліміту не може перевищувати 200 000 гривень; відсоткова ставка за користування коштами відновлювальної кредитної лінії при вчинення торгових операцій та/або операцій зняття коштів готівкою 26 % річних; строк дії картки: 3 роки з моменту випуску з правом пролонгації, за умови дотримання Позичальником умов Договору; розмір обов`язкового мінімального платежу складає 5 % від суми загальної заборгованості за відновлювальною кредитною лінією, але не менше 50 гривень.

Таким чином, оферта на укладення Угоди, акцепт та паспорт споживчого кредиту містили всі істотні умови кредитування.

Відповідно до умов Договору про банківське обслуговування фізичних осіб АТ "Альфа-Банк" Позичальник зобов`язався повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, передбачених цим договором.

Однак боржник взятих на себе зобов`язань перед АТ "Сенс Банк" не виконав у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість, яка станом на день відкриття провадження у справі становить 105 767,05 грн., з яких: 77 570,92 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 28 196,13 грн. заборгованість за відсотками.

За умовами угоди кредит надавався позичальнику на умовах повернення, платності та строковості, а тому підлягав поверненню банку у строки, визначені кредитним договором, із відповідною сплатою процентів за користування ним.

Крім того, 30.01.2020 р. між ОСОБА_1 та Банком була укладена Угода про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 631344851.

Вказана угода також є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб, повний текст якого розміщено на офіційному сайті кредитора за посиланням: https://sensebank.com.ua/tarifi-ta-umovi.

Кредит надавався Позичальнику на наступних умовах: умови відновлювальної кредитної лінії: розмір кредитного ліміту не може перевищувати 200 000 гривень; відсоткова ставка за користування коштами відновлювальної кредитної лінії при вчинення торгових операцій та/або операцій зняття коштів готівкою 24 % річних; строк дії картки: 5 років з моменту випуску з правом пролонгації, за умови дотримання Позичальником умов Договору; розмір обов`язкового мінімального платежу складає 5 % від суми загальної заборгованості за відновлювальною кредитною лінією, але не менше 50 гривень.

Тобто оферта на укладання Угоди, акцепт та паспорт споживчого кредиту містили всі істотні умови кредитування.

Відповідно до умов Договору про банківське обслуговування фізичних осіб АТ "Альфа-Банк" Позичальник зобов`язався повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, передбачених цим договором.

До того ж рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29.10.2025 р. у справі № 359/3110/25 позов Акціонерного товариства "Сенс Банк" до ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Сенс Банк" заборгованість за кредитним договором № 631344851 від 30.01.2020 р. у розмірі 196 889,45 грн., а також витрати зі сплати судового збору у сумі 2 422,40 грн.

Станом на дату подання даної заяви рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29.10.2025 р. у справі № 359/3110/25 не виконане, відкритого виконавчого провадження щодо його примусового виконання не встановлено.

За умовами угоди кредит надавався позичальнику на умовах повернення, платності та строковості, а тому підлягав поверненню банку у визначений договором строк із відповідною сплатою за користування кредитними коштами.

Також судом встановлено, що 24.06.2021 р. між ОСОБА_1 та Банком була укладена Угода про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 631678060.

Вказана угода є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб, повний текст якого розміщено на офіційному сайті кредитора за посиланням: https://sensebank.com.ua/tarifi-ta-umovi.

Кредит надавався Позичальнику на наступних умовах: умови відновлювальної кредитної лінії: розмір кредитного ліміту не може перевищувати 200 000 гривень; відсоткова ставка за користування коштами відновлювальної кредитної лінії при вчинення торгових операцій та/або операцій зняття коштів готівкою 35,99 % річних; строк дії картки: 5 років з моменту випуску з правом пролонгації, за умови дотримання Позичальником умов Договору; розмір обов`язкового мінімального платежу складає 5 % від суми загальної заборгованості за відновлювальною кредитною лінією, але не менше 50 гривень.

Тобто оферта на укладання Угоди, акцепт та паспорт споживчого кредиту містили всі істотні умови кредитування.

Відповідно до умов Договору про банківське обслуговування фізичних осіб АТ "Альфа-Банк" Позичальник зобов`язався повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, передбачених цим договором.

Однак боржник взятих на себе зобов`язань перед АТ "Сенс Банк" не виконав у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість, яка станом на день відкриття провадження у справі становить 11 230,28 грн., з яких: 4 118,80 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 1 971,83 грн. заборгованість за відсотками.

За умовами угоди кредит надавався позичальнику на умовах повернення, платності та строковості, що передбачало обов`язок останнього повернути отримані кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними у визначені договором строки.

Згідно приписів ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Положеннями статей 525, 526, 527 ЦК України визначено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 549 ЦК України та умов Договору, у разі невиконання, чи несвоєчасного виконання зобов`язань в частині повернення кредиту та/або сплати процентів, комісій згідно з умовами Договору, Відповідач зобов`язаний сплатити Позивачу неустойку (штраф, пеня). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Щодо документів, поданих на підтвердження розміру основного зобов`язання боржника перед кредитором, суд зазначає наступне.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до пп. 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 30.12.1998 р. № 566, є первинні документи, які фіксують факти здійснення таких операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів повинна бути забезпечена можливість отримання інформації на паперовому носії.

Залежно від виду операції первинні документи банку поділяються на касові та меморіальні. До первинних меморіальних документів, що підтверджують надання банком послуг з розрахунково-касового обслуговування, належать меморіальні ордери, платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, платіжні вимоги, розрахункові чеки та інші платіжні інструменти, визначені нормативно-правовими актами НБУ.

Пунктом 5.1 глави 5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України передбачено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується у регістрах синтетичного та аналітичного обліку, а запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється виключно на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.

Особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що містять записи про операції, здійснені протягом операційного дня. Виписки з особових рахунків клієнтів, які є регістрами аналітичного обліку, містять відомості про операції, проведені протягом операційного дня, є підтвердженням виконаних операцій та призначені для видачі або надсилання клієнту.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Крім того, згідно з п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 р. № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій.

У постанові Верховного Суду від 17.12.2020 р. у справі № 278/2177/15-ц зроблено висновок про те, що належними доказами наявності заборгованості та її розміру є первинні документи, оформлені відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Верховний Суд також зазначив, що виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами на підтвердження заборгованості за кредитним договором.

Як зазначає АТ "Сенс Банк" банківські виписки формуються електронною системою автоматично за допомогою відповідного алгоритму, що відповідає вимогам нормативно-правових актів у сфері банківської діяльності. Такі виписки не потребують підпису уповноваженої особи банку чи відбитка печатки, оскільки формуються в електронному вигляді.

Судом також встановлено, що банківські виписки та інші додатки до заяви про грошові вимоги засвідчені належним чином електронним підписом через систему ЄСІТС уповноваженим представником кредитора.

Отже, надані кредитором розрахунки заборгованості та банківські виписки є належними та допустимими доказами на підтвердження факту надання кредитних коштів і наявності заборгованості за кредитними договорами.

Щодо платежів, які є обов`язковими для боржника, суд враховує доводи кредитора про те, що тіло кредиту є сумою коштів, фактично отриманих позичальником у користування, без урахування процентів, комісій, штрафних санкцій чи інших платежів.

При цьому прострочене тіло кредиту є частиною або всією сумою використаного кредитного ліміту, яка підлягала погашенню у визначений договором строк, однак не була повернута позичальником.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про споживче кредитування" у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у визначеній законом черговості.

Також суд враховує, що Договір про банківське обслуговування фізичних осіб є публічним договором, чинна редакція якого розміщена на офіційному сайті Банку, а укладення відповідних угод відбувалось шляхом надання клієнтом оферти та її акцепту Банком.

Згідно ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування" кредитна лінія - вид кредиту, надання якого здійснюється повністю або частинами в узгоджені сторонами строки протягом строку кредитування.

Крім того, АТ "Сенс Банк" зазначає, що ним виконано вимоги ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" щодо належного інформування позичальника про умови кредитування та забезпечення його обізнаності з умовами договору.

Таким чином, як зазначає кредитор і що не заперечується боржником, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 , яка виникла у зв`язку з неналежним виконанням ним зобов`язань за відповідними договорами становить 308 747,13 грн.

Наведені кредиторські вимоги визнано керуючим реструктуризацією боргів боржника у повному обсязі.

За таких обставин, за результатами дослідження наданих кредитором доказів в сукупності з іншими матеріалами справи, суд визнає Акціонерне товариство "СЕНС БАНК" кредитором ОСОБА_1 з грошовими вимогами, що, з урахуванням понесених на сплату судового збору витрат, становлять 314 071,93 грн., які, з урахуванням положень статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства, підлягають задоволенню наступним чином: 5 324,80 грн. підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів; 308 747,13 грн. підлягають задоволенню у другу чергу.

Крім того, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" (раніше ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Україна") з грошовими вимогами до боржника у розмірі 106 584,84 грн., суд зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів заяви та доданих до неї документів, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" звернулося до суду з вимогами до ОСОБА_1 у зв`язку з невиконанням останнім зобов`язань за кредитним договором.

Судом встановлено, що 21.02.2022 р. між ТОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_1 було укладено електронний Договір № 5576537 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого боржник отримав кредитні кошти у розмірі 20 000,00 грн.

Надалі, 19.06.2023 р., між ТОВ "Авентус Україна" та ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" було укладено договір факторингу № 19-06/23-Ф, відповідно до умов якого право вимоги за кредитним договором № 5576537 перейшло до ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Україна".

Однак боржник взятих на себе зобов`язань перед первісним кредитором не виконав у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість, право вимоги за якою в подальшому перейшло до ТОВ "ФК "Фінтраст Україна".

Як зазначено у заяві кредитора, у добровільному позасудовому порядку заборгованість боржником погашена не була, у зв`язку з чим ТОВ "ФК "Фінтраст Україна" звернулося до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Так, ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" звернулося до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 92 834,00 грн., що складалась із: 20 000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту та 72 834,00 грн. нараховані відсотки за користування кредитними коштами. Також позивач просив стягнути з відповідача сплачений судовий збір у розмірі 2 147,20 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25.03.2024 у справі № 359/9105/23 у задоволенні позовних вимог ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" було відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" звернулося до Київського апеляційного суду з апеляційною скаргою.

За результатами апеляційного перегляду справи, постановою Київського апеляційного суду від 27.08.2024 р. у справі № 359/9105/23 рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" задоволено.

Зокрема, постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 5576537 від 21.02.2022 у розмірі 92 834,00 грн., з яких: 20 000,00 грн. тіло кредиту та 72 834,00 грн. нараховані відсотки за користування кредитом.

Крім того, постановою суду апеляційної інстанції стягнуто з боржника на користь кредитора судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4 750,84 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн.

Таким чином, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал", підтверджений постановою Київського апеляційного суду від 27.08.2024 у справі № 359/9105/23, становить 106 584,84 грн., з яких: 92 834,00 грн. заборгованість за кредитним договором; 4 750,84 грн. витрати зі сплати судового збору; 9 000,00 грн. витрати на професійну правничу допомогу.

Враховуючи викладене, станом на дату звернення до господарського суду Київської області із заявою про визнання грошових вимог до боржника, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" є підтвердженою судовим рішенням та становить 106 584,84 грн.

Постанова Київського апеляційного суду від 27.08.2024 р. у справі № 359/9105/23 набрала законної сили, що свідчить про остаточне встановлення судом факту існування заборгованості, її розміру та правомірності заявлених кредитором вимог.

Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій бере участь та сама особа, якщо інше не встановлено законом. Отже, факт наявності у боржника грошового зобов`язання перед Кредитором у розмірі 106 584,84 грн., а також правомірність і дійсність таких вимог є преюдиційними та не потребують повторного доведення.

Станом на день звернення до господарського суду із заявою про визнання грошових вимог, зазначене рішення суду не виконано, заборгованість не погашена, що свідчить про наявність у боржника простроченого грошового зобов`язання у визначеному судом розмірі.

Таким чином, з огляду на те, що: наявність та розмір заборгованості встановлені рішенням суду, яке набрало законної сили; заборгованість є простроченою та не погашеною; матеріали справи не містять доказів її добровільного виконання боржником; грошові вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" до Боржника у розмірі 106 584,84 грн. є належно підтвердженими, безспірними та такими, що підлягають визнанню судом у повному обсязі.

Водночас, оцінюючи заявлені кредитором вимоги в частині витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн., суд враховує таке.

Відповідно до частини першої ст. 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (з 21.10.2019 р. Кодексу України з процедур банкрутства), а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Зазначена норма кореспондується з частиною першою ст. 2 КУзПБ, якою передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

За змістом наведеного, норми ГПК України є загальними стосовно норм КУзПБ, які визначають особливості провадження у справах про банкрутство, тобто є спеціальними та мають пріоритет у застосуванні при розгляді цих справ.

У процедурі банкрутства процесуальні норми ГПК України мають універсальний характер, оскільки розраховані як на позовне провадження, так і на процедуру банкрутства та їх застосування у цій процедурі здійснюється з урахуванням особливостей правового регулювання розгляду конкретного питання, передбаченого КУзПБ.

У ст. 1 КУзПБ наведено визначення кредитора, яким є юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсних кредиторів, якими є кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточних кредиторів - кредиторів за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Статтею 64 КУзПБ встановлено черговість задоволення вимог кредиторів боржника. Так у пункті 1 частини першої цієї статті передбачено, що кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому у першу чергу задовольняються, зокрема, витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді.

Водночас, аналіз положень КУзПБ свідчить про відсутність в них як спеціальних нормативно-правових актах норм, які регулюють порядок розподілу судових витрат.

Тому з урахуванням наведеного, для вирішення питання про розподіл судових витрат у справі про банкрутство мають бути застосовані загальні норми ГПК України.

Згідно із частиною першою ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 частина третя ст. 123 ГПК України).

Системний аналіз норм ст. 123 ГПК України, ст.ст. 64, 133 КУзПБ свідчить, що витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді не є у розумінні ст. 1 КУзПБ зобов`язанням боржника перед кредитором, а є витратами понесеними в процесі розгляду грошових вимог кредитора, які мають спеціальний порядок відшкодування, передбачений нормами ГПК України та не можуть бути стягнуті окремо від цього провадження. Тому такі витрати не відносяться до поточних вимог у справі та підлягають позачерговому задоволенню відповідно до частини другої ст. 133 КУзПБ.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена.

Схожа правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.10.2020 р. у справі № 904/4387/19, від 26.10.2023 р. у справі № 908/100/21.

На підтвердження понесених на правничу допомогу витрат кредитором надано суду укладений з адвокатом Городніщевою Єлизаветою Олегівною договір про надання правничої допомоги № 28-07/2025 від 28.07.2025 р., заявку № 290 на виконання доручення до вказаного договору від 25.03.2026 р., акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 290 від 21.04.2026 р.

Відповідно до частини першої ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною третьою ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною першою ст. 73 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з п. 1.1. Договору № 28-07/2025 про надання правничої допомоги від 28-07/2025 р. клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Так, у відповідності до умов зазначеного договору та за наданим актом про надання правничої (правової) допомоги до зазначеного договору, адвокатом було надано наступну правничу допомогу:

1. Збір та аналіз доказів і документів, в тому числі договорів, договору факторингу та інших документів, для подання до господарського суду Київської області заяви з кредиторськими вимогами до боржника у справі № 911/3289/25 (1 год., 2 000,00 грн.);

2. Аналіз ЄДРСР, кредитної документації, обставин щодо боржника, з метою встановлення обґрунтованості вимог кредитора у справі № 911/3289/25 (1 год., 2 000,00 грн.);

3. Визначення складу та розміру грошових вимог кредитора у справі № 911/3289/25 (1 год., 2 000,00 грн.);

4. Складення заяви з кредиторськими вимогами до боржника у справі № 911/3289/25 (1,5 год., 3 000,00 грн.);

5. Підготовка пакету документів для направлення боржнику, арбітражному керуючому та подання до господарського суду Київської області заяви з кредиторськими вимогами до боржника у справі № 911/3289/25 (0,5 год., 1 000,00 грн.).

У зв`язку з наданням адвокатом правничої допомоги, кредитором понесено витрати в сумі гонорару адвоката 10 000,00 грн.

Як уже зазначалося, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Так, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 р. у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 р. у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 р. у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 р. у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 р. у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 р. у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 р. у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 р. у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 р. у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 р. зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 р. у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 р. у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 р. у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 р. у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 р. у справі № 915/237/18).

Водночас, суд звертається до правової позиції, що викладена у постанові Верховного суду від 12.01.2023 р. у справі № 908/2702/21 за якою під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 р. у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 р. у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 р. у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 р. № 910/15621/19, від 07.09.2022 р. у справі № 912/1616/21тощо (п.п. 8.39.-8.41. постанови Верховного суду від 12.01.2023 р. у справі № 908/2702/21).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду необхідно дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України від 05.07.2012 р. № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону № 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

В даному контексті суд звертається до правової позиції, зазначеній у додатковій постанові від 19.02.2020 р. у справі № 755/9215/15-ц. Так, Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки:

1) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункти 28-29);

2) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21);

3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).

Поряд з цим відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 16.11.2022 р. у справі № 922/1964/21, учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Оцінюючи надані докази на підтвердження понесених кредитором витрат на професійну правничу допомогу адвоката Городніщевої Є.О. у розмірі 10 000,00 грн., суд, керуючись принципами обґрунтованості, розумності, необхідності та співмірності судових витрат, доходить висновку про часткове задоволення заявлених вимог у цій частині.

З наданого кредитором акта приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 290 від 21.04.2026 р. вбачається, що адвокатом було витрачено 5 годин на підготовку та подання заяви про визнання грошових вимог кредитора, при цьому вартість однієї години правничої допомоги визначена сторонами у розмірі 2 000,00 грн., а загальна вартість наданих послуг становить 10 000,00 грн.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню за рахунок боржника, суд враховує характер та складність виконаної роботи, обсяг підготовлених процесуальних документів, фактичний зміст наданої правничої допомоги, а також час, який об`єктивно був необхідним для виконання відповідної роботи.

Суд зазначає, що заявлена сума витрат стосується підготовки та подання заяви про визнання грошових вимог кредитора, обґрунтованих судовим рішенням. При цьому виконання такої роботи за своїм характером не потребувало значного обсягу додаткового збору доказів, проведення складного правового аналізу чи дослідження значної кількості судової практики. Відтак, з огляду на зміст та обсяг фактично виконаної роботи, суд вважає, що визначена в акті тривалість надання правничої допомоги у розмірі 5 годин є завищеною, а обґрунтованим часом, необхідним для підготовки та подання відповідної заяви, є 3 години.

Крім того, суд враховує, що домовленість між адвокатом та клієнтом щодо розміру гонорару та порядку його обчислення сама по собі не зумовлює обов`язку покладення на боржника всіх заявлених витрат у повному обсязі. Під час вирішення питання про їх відшкодування суд має оцінити не лише факт понесення таких витрат, а й їхню обґрунтованість, розумність та співмірність із фактичним обсягом наданих послуг.

З огляду на наведене, суд вважає обґрунтованим визначення вартості однієї години професійної правничої допомоги у розмірі 1 500,00 грн., що відповідає критеріям розумності та співмірності судових витрат. Враховуючи об`єктивно необхідний для виконання відповідної роботи час у кількості 3 годин, суд доходить висновку, що обґрунтований розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 4 500,00 грн. (3 години х 1 500,00 грн.).

Таким чином, заявлені кредитором витрати на професійну правничу допомогу підлягають частковому визнанню та відшкодуванню в розмірі 4 500,00 грн., тоді як у задоволенні вимог у частині відшкодування решти заявленої суми належить відмовити як такої, що не відповідає критеріям обґрунтованості та співмірності з фактичним обсягом виконаної роботи.

За таких обставин, за результатами дослідження наданих кредитором доказів в сукупності з іншими матеріалами справи, суд визнає Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" кредитором ОСОБА_1 з грошовими вимогами, що, з урахуванням понесених на сплату судового збору витрат, та витрат на правничу допомогу становлять 116 409,64 грн., які, з урахуванням положень статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства, підлягають задоволенню наступним чином: 5 324,80 грн. судового збору та 4 500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів; 106 584,84 грн. підлягають задоволенню у другу чергу.

Крім того, судом враховано, що положеннями частини четвертої статті 122 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що в ухвалі за результатами попереднього засідання суду, зокрема, зазначаються:

1) обов`язок керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 днів з дня постановлення такої ухвали;

2) дата засідання господарського суду, яке має відбутися не пізніше 60 днів з дня постановлення такої ухвали, на якому буде розглянуто схвалений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.

З огляду на наведене, суд призначає судове засідання з розгляду погодженого кредиторами плану реструктуризації боргів або рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі на 18.11.2026 р.

Керуючись ст. 234 Господарського процесуального кодексу України та Кодексом України з процедур банкрутства, суд

ухвалив:

1. Визнати кредиторські вимоги Акціонерного товариства "СЕНС БАНК" до боржника ОСОБА_1 на суму 314 071,93 грн., з яких: 5 324,80 грн. підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів; 308 747,13 грн. підлягають задоволенню у другу чергу.

2. Визнати кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" до боржника ОСОБА_1 на суму 116 409,64 грн., з яких: 5 324,80 грн. судового збору та 4 500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів; 106 584,84 грн. підлягають задоволенню у другу чергу.

3. В іншій частині кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" відхилити.

4. До реєстру вимог кредиторів боржника ОСОБА_1 підлягають внесенню:

- кредиторські вимоги Акціонерного товариства "СЕНС БАНК" на суму 314 071,93 грн., з яких: 5 324,80 грн. підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів; 308 747,13 грн. підлягають задоволенню у другу чергу;

- кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" на суму 116 409,64 грн., з яких: 5 324,80 грн. судового збору та 4 500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню до задоволення вимог кредиторів; 106 584,84 грн. підлягають задоволенню у другу чергу.

5. Зобов`язати керуючого реструктуризацією боргів боржника організувати та провести збори кредиторів, які мають відбутись не пізніше 14 днів з дня постановлення даної ухвали, та про які арбітражний керуючий протягом трьох робочих днів після постановлення ухвали за результатами попереднього засідання має повідомити кредиторів. Кредиторам на зборах розглянути: звіт керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларації про майновий стан боржника; проект плану реструктуризації боргів боржника та прийняти рішення: про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність. Відповідний протокол подати до суду у строк до 12.11.2026 р.

6. Судове засідання з розгляду погодженого кредиторами плану реструктуризації боргів або рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі призначити на "18" листопада 2026 року о 16:30 год. Засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Київської області за адресою: м. Київ, вул. С. Петлюри, 16/108, в залі судових засідань № 1.

7. Учасникам процесу письмові докази, які подаються до господарського суду, оформити відповідно до вимог ст. 91 ГПК України, а заяви та клопотання в письмовій формі відповідно до частини другої ст. 169 та ст. 170 ГПК України, вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування в заявах по суті відповідно до статті 161 ГПК України.

8. Повноваження представників учасників судового процесу мають бути підтверджені довіреністю, оформленою в установленому порядку (засвідченою нотаріально або, якщо довіреність видає юридична особа - підписом її керівника та завірена печаткою цієї організації); у разі представництва інтересів сторони безпосередньо її керівництвом або засновниками - відповідним документом, що підтверджує його призначення або обрання (або засвідчені належним чином витяги з них).

9. Повідомити учасників справи, що інформацію по справі, що розглядається, учасники справи можуть отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://ko.arbitr.gov.ua/sud5012.

Примірники даної ухвали надіслати: боржнику, керуючому реструктуризацією, АТ "Сенс Банк" та ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал".

Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 235 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256-257 ГПК України, з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.

Дата підписання 16.10.2026 р.

Суддя А.В. Лопатін