Решение № 140653371, 22.06.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2026 р. Справа № 911/10/26

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., за участю секретаря судового засідання Литовки А.С., розглянувши матеріали справи

за позовом Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Княже поле»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»

про розірвання договору та стягнення 7700000,00 грн,

за участю представників

позивача: Колода Є.Г. в порядку самопредставництва;

відповідача: Клименко С.О. керівник; Олійник О.В. адвокат, ордер серії АІ № 1344150 від 21.01.2026;

третьої особи: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог та узагальнені аргументи сторін

Стислий виклад позиції позивача

Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України (далі позивач, Мінекономіки) звернулося до Господарського суду Київської області через підсистему «Електронний суд» із позовною заявою № 2431-06/353 від 31.12.2025 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Княже поле» (далі відповідач, ТОВ «Княже поле»), у якій просить суд: стягнути з ТОВ «Княже поле» на користь Мінекономіки кошти гранту у сумі 7700000,00 грн; розірвати договір про надання гранту, укладений між Мінекономіки та ТОВ «Княже поле», шляхом подання ТОВ «Княже поле» до Акціонерного товариства «Ощадбанк» заяви про приєднання до умов договору від 20.09.2022.

Підставами пред`явлення позову є істотне та системне порушення ТОВ «Княже поле» умов договору про надання гранту, укладеного шляхом приєднання у спосіб відповідно до Порядку надання грантів на створення або розвиток переробних підприємств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2022 № 739 (далі Порядок № 739) та на підставі наказу Мінекономіки № 3163 від 17.09.2022.

За твердженнями позивача, отримавши грантові кошти у сумі 7700000,00 грн, відповідач не виконав ключові обов`язкові умови договору, зокрема щодо створення та збереження передбаченої кількості робочих місць і реалізації бізнес-плану, що підтверджено результатами моніторингу та протоколом Моніторингової комісії. Таке невиконання унеможливлює досягнення мети грантової програми, є істотним порушенням договору та, відповідно до вимог цивільного законодавства і Порядку № 739, зумовлює право Мінекономіки вимагати розірвання договору та повернення грантових коштів у повному обсязі.

Стислий виклад заперечень відповідача

Відповідач проти задоволення позову заперечує та просить відмовити у його задоволенні в повному обсязі, посилаючись на належне використання коштів гранту за цільовим призначенням, здійснення реальної господарської діяльності та вжиття заходів для виконання умов договору про надання гранту.

На обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що отримані грантові кошти використано на придбання передбаченого проєктом виробничого обладнання, яке отримано, оприбутковано та введено в експлуатацію, що підтверджується актами моніторингу АТ «Ощадбанк». За результатами проведених перевірок банк підтвердив цільове використання коштів гранту та реалізацію проєкту.

Відповідач стверджує, що ним створено 26 робочих місць, сформовано штатну структуру підприємства та розроблено відповідні посадові інструкції. При цьому зазначає, що довідки щодо кількості найманих працівників складалися за формою, розробленою банком, яка не передбачала окремого відображення створених у межах грантового проєкту робочих місць, а тому відомості, наведені в таких довідках, самі по собі не свідчать про невиконання відповідного зобов`язання.

Крім того, відповідач вказує, що з моменту отримання гранту ним сплачувалися податки, збори та єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Загальна сума таких платежів станом на 01.02.2026 становила 699493,75 грн, у тому числі ЄСВ 280815,49 грн. Водночас відповідач визнає, що станом на грудень 2025 року не досяг передбачених бізнес-планом фінансових показників, пояснюючи це труднощами зі збутом продукції, проблемами з її експортом, воєнним станом та дефіцитом кваліфікованих працівників. На підтвердження вжиття заходів для розвитку підприємства посилається на залучення додаткових інвестицій, збільшення статутного капіталу, проведення маркетингових заходів та укладення договорів на регулярне постачання продукції. Відповідач наголошує на намірі виконати обов`язкові умови грантової програми в повному обсязі до кінця 2027 року.

Заперечуючи проти вимоги про розірвання договору, відповідач зазначає, що відповідно до пункту 1 розділу XIV договору він діє протягом трьох років із дня отримання гранту, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Оскільки грант отримано 23.11.2022, відповідач вважає, що строк дії договору закінчився 23.11.2025, а тому звернення позивача до суду з вимогою про його розірвання після цієї дати є безпідставним, оскільки розірванню підлягає лише чинний договір.

Також відповідач вважає, що передбачена договором можливість його дострокового розірвання Мінекономіки в односторонньому порядку пов`язана виключно з установленням факту нецільового використання грантових коштів. Оскільки, за твердженнями відповідача, акти моніторингу підтверджують їх використання за цільовим призначенням, відповідні підстави відсутні. При цьому відповідач заперечує правильність тлумачення позивачем положень договору та Порядку № 739 щодо підстав повернення гранту.

Щодо вимоги про стягнення 7700000,00 грн відповідач зазначає, що повернення всієї суми гранту можливе лише за наявності передбачених договором підстав та з дотриманням погодженого сторонами порядку. На його думку, за відсутності доведених підстав для договірного повернення коштів така вимога є передчасною та не може бути задоволена лише з посиланням на істотне порушення умов договору.

Крім того, відповідач посилається на порушення позивачем договірного порядку пред`явлення вимоги про повернення гранту, зазначаючи, що претензією від 19.11.2025 Мінекономіки встановило строк повернення коштів до 01.12.2025, тоді як умовами договору передбачено 30-денний строк для їх повернення. Відтак відповідач вважає визначений позивачем строк таким, що суперечить умовам договору, а неповернення коштів у цей строк таким, що не може бути самостійною підставою для їх стягнення.

З огляду на викладене відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі.

ІІ. Рух справи.

Заяви та клопотання учасників справи

Через підсистему «Електронний суд» від Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі АТ «Ощадбанк») надійшли пояснення у справі (документ сформований в системі «Електронний суд» 05.02.2026).

Через підсистему «Електронний суд» від ТОВ «Княже поле» надійшов відзив на позовну заяву (документ сформований в системі «Електронний суд» 11.02.2026).

Через підсистему «Електронний суд» від ТОВ «Княже поле» надійшла заява № 5-02 26 про врегулювання спору за участю судді (документ сформований в системі «Електронний суд» 15.02.2026).

Через підсистему «Електронний суд» від Мінекономіки надійшла відповідь на відзив (документ сформований в системі «Електронний суд» 20.02.2026).

Через підсистему «Електронний суд» від ТОВ «Княже поле» надійшли заперечення (на відповідь на відзив) № 19-03/2025 (документ сформований в системі «Електронний суд» 19.03.2026).

Через підсистему «Електронний суд» від ТОВ «Княже поле» надійшло клопотання про долучення доказів (документ сформований в системі «Електронний суд» 20.03.2026).

Через підсистему «Електронний суд» від Мінекономіки надійшли додаткові пояснення у справі (документ сформований в системі «Електронний суд» 09.04.2026).

Через підсистему «Електронний суд» від ТОВ «Княже поле» надійшло клопотання № 13-04/2026 про розгляд справи в колегіальному складі (документ сформований в системі «Електронний суд» 13.04.2026).

Процесуальні дії у справі

Господарський суд Київської області ухвалою від 20.01.2026 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та вирішив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження із проведенням підготовчого засідання. Цією ж ухвалою суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача АТ «Ощадбанк».

Ухвалою від 16.02.2026 суд задовольнив усне клопотання Мінекономіки про продовження строку для подання відповіді на відзив та продовжив такий строк до 20.02.2026.

У підготовчому засіданні 09.03.2026 суд розглядав заяву ТОВ «Княже поле» № 5-02 26 від 15.02.2026, у якій відповідач просив суд, у випадку згоди позивача на врегулювання цього господарського спору за участю судді, постановити ухвалу, якою розпочати процедуру врегулювання спору за участю судді та зупинити провадження у справі на час врегулювання спору за участю судді.

Розглянувши подану заяву, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 186 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) врегулювання спору за участю судді проводиться за згодою сторін до початку розгляду справи по суті.

Врегулювання спору за участю судді є процесуальною формою примирення сторін, яка застосовується за наявності взаємної згоди учасників спору та до початку розгляду справи по суті.

Отже, необхідною передумовою застосування зазначеної процедури є волевиявлення обох сторін спору щодо її проведення. Відсутність згоди хоча б однієї зі сторін виключає можливість розпочати процедуру врегулювання спору за участю судді.

Як свідчать обставини, установлені під час підготовчого судового засідання, позивач Мінекономіки згоди на врегулювання спору за участю судді не надав.

За таких обставин передбачені ГПК України умови для початку процедури врегулювання спору за участю судді відсутні, з огляду на що суд залишив без задоволення заяву ТОВ «Княже поле» № 5-02 26 від 15.02.2026 про врегулювання спору за участю судді.

Ухвалою від 09.03.2026 суд задовольнив усне клопотання ТОВ «Княже поле» про встановлення строку для подання заперечення на відповідь на відзив та встановив відповідний строк до 20.03.2026.

З метою вирішення питань, визначених статтею 182 ГПК України, суд неодноразово оголошував перерву в підготовчому засіданні; строк підготовчого провадження продовжено на тридцять днів ухвалою від 23.03.2026.

У підготовчому засіданні 13.04.2026 суд розглядав клопотання ТОВ «Княже поле» про розгляд справи в колегіальному складі.

В обґрунтування клопотання відповідач посилався на положення статті 33 ГПК України, якими передбачено можливість колегіального розгляду справи залежно від її категорії та складності. Зазначив, що справа має виключне фінансово-економічне й господарське значення для відповідача, а тому, з огляду на її категорію та складність, підлягає розгляду колегією суддів.

У підготовчому засіданні представник відповідача додатково зазначив, що з огляду на статус позивача як центрального органу виконавчої влади колегіальний розгляд справи, на думку відповідача, забезпечуватиме додаткові гарантії незалежності судового розгляду, оскільки здійснення впливу на колегію суддів є складнішим, ніж на суддю, який розглядає справу одноособово.

Представник позивача усно заперечив проти задоволення вказаного клопотання.

Розглянувши клопотання ТОВ «Княже поле» про призначення колегіального розгляду справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені на обґрунтування клопотання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 33 ГПК України справи у судах першої інстанції розглядаються суддею одноособово, крім випадків, визначених цим Кодексом. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності суду першої інстанції, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів, крім справ, які розглядаються в порядку наказного і спрощеного позовного провадження.

Згідно із частиною десятою статті 33 ГПК України, якщо справа має розглядатися суддею одноособово, але цим Кодексом передбачена можливість колегіального розгляду такої справи, питання про призначення колегіального розгляду вирішується до закінчення підготовчого засідання у справі (до початку розгляду справи, якщо підготовче засідання не проводиться) суддею, який розглядає справу, за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, про що постановляється ухвала.

Отже, наведені положення процесуального закону передбачають можливість колегіального розгляду господарської справи судом першої інстанції, однак не встановлюють обов`язку суду призначати колегіальний розгляд за кожним відповідним клопотанням учасника справи. Вирішення цього питання належить до повноважень судді, який розглядає справу, та здійснюється з урахуванням конкретних обставин справи, її категорії та складності.

Як убачається з матеріалів справи, предметом спору є вимоги Мінекономіки про стягнення з ТОВ «Княже поле» коштів гранту в розмірі 7700000,00 грн та розірвання договору про надання гранту.

Обґрунтовуючи необхідність колегіального розгляду справи, відповідач посилається на категорію та складність спору, його виключне фінансово-економічне й господарське значення для товариства, а також на статус позивача як центрального органу виконавчої влади.

Оцінюючи наведені доводи, суд зазначає, що сама по собі значна ціна позову, як і можливі негативні майнові наслідки судового рішення для відповідача, не є безумовними підставами для розгляду справи колегією суддів. Зазначені обставини мають оцінюватися в сукупності з іншими факторами, зокрема з урахуванням змісту спірних правовідносин, обсягу та специфіки обставин, які підлягають встановленню, кількості й характеру доказів, необхідності застосування спеціальних знань та інших особливостей, що можуть свідчити про підвищену складність справи.

Водночас відповідач у поданому клопотанні не навів конкретних обставин, які б свідчили про таку фактичну або правову складність спору, що зумовлювала б необхідність його розгляду саме колегією суддів. Саме посилання на категорію спору та його фінансове значення для відповідача без належного обґрунтування відповідних особливостей справи не є достатнім для висновку про доцільність зміни одноособового складу суду на колегіальний.

Суд також бере до уваги, що участь у справі Мінекономіки як центрального органу виконавчої влади сама по собі не зумовлює необхідності колегіального розгляду спору. Процесуальний закон не передбачає особливого порядку визначення складу господарського суду залежно від статусу учасника справи, а тому цей аргумент відповідача не може самостійно слугувати підставою для задоволення заявленого клопотання.

Доводи відповідача про те, що колегіальний розгляд справи забезпечуватиме додаткові гарантії незалежності судового розгляду з огляду на складність здійснення впливу на колегію суддів порівняно із суддею, який розглядає справу одноособово, суд вважає необґрунтованими.

Відповідно до статті 126 Конституції України незалежність судді гарантується Конституцією і законами України, а вплив на суддю в будь-який спосіб забороняється. Згідно зі статтею 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Отже, сам по собі розгляд справи суддею одноособово не свідчить про недостатність гарантій незалежності судового розгляду, а наведені відповідачем припущення щодо можливого впливу на суддю не є достатньою підставою для призначення колегіального розгляду справи.

Суд наголошує, що незалежність і безсторонність суду забезпечуються встановленими Конституцією України та процесуальним законом гарантіями, зокрема визначеним законом порядком формування складу суду, правилами відводу судді та іншими процесуальними механізмами. Кількісний склад суду сам по собі не може розглядатися як засіб усунення припущень щодо можливого неправомірного впливу на судовий розгляд.

Крім того, право учасника справи на справедливий судовий розгляд не означає безумовного права вимагати розгляду справи певною кількістю суддів за відсутності передбачених процесуальним законом підстав для такого розгляду.

Таким чином, за результатами оцінки доводів відповідача в їх сукупності суд не встановив обставин, які б свідчили про особливу складність цієї справи або інші достатні підстави для її розгляду колегією суддів у складі трьох суддів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що клопотання ТОВ «Княже поле» про розгляд справи в колегіальному складі є необґрунтованим та залишив таке клопотання без задоволення.

Ухвалою від 13.04.2026 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 11.05.2026.

У судовому засіданні 11.05.2026 представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи та визнання обов`язковою явки в судове засідання представника третьої особи АТ «Ощадбанк».

В обґрунтування заявленого клопотання представник відповідача зазначив про необхідність заслухати пояснення представника третьої особи та поставити йому запитання щодо наявних у матеріалах справи доказів, у зв`язку з чим просив відкласти розгляд справи та визнати явку представника АТ «Ощадбанк» у наступне судове засідання обов`язковою.

Представник позивача проти задоволення зазначеного клопотання усно заперечив.

Розглянувши усне клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи та визнання обов`язковою явки в судове засідання представника третьої особи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів справи, АТ «Ощадбанк» залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача. У межах підготовчого провадження третя особа подала письмові пояснення щодо позову, а також заявила про розгляд справи без участі її представника.

Суд врахував, що третя особа скористалася своїм процесуальним правом на подання письмових пояснень, у яких виклала свою позицію щодо предмета спору. Такі пояснення долучено до матеріалів справи і суд надасть їм оцінку в сукупності з іншими доказами під час розгляду справи по суті.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідач не позбавлений можливості надати суду власні пояснення та заперечення щодо наявних у матеріалах справи доказів, а також обґрунтувати їх значення для вирішення спору.

При цьому суд зауважує, що питання про необхідність виклику представника третьої особи для надання усних пояснень може бути вирішене судом під час розгляду справи по суті з урахуванням обставин справи, змісту наданих учасниками справи пояснень та необхідності з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення спору. У разі виникнення такої необхідності суд не позбавлений можливості викликати представника третьої особи в судове засідання для надання пояснень.

За наведених обставин, суд установив відсутність достатніх підстав для відкладення розгляду справи та визнання обов`язковою явки представника АТ «Ощадбанк» у судове засідання, оскільки представник відповідача не навів належного обґрунтування необхідності вчинення таких процесуальних дій, а зазначені ним мотиви самі по собі не свідчать про неможливість розгляду справи за відсутності представника третьої особи.

З огляду на викладене суд відмовив у задоволенні усного клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи і визнання обов`язковою явки в судове засідання представника третьої особи та розпочав розгляд справи по суті. Суд заслухав вступні слова представників сторін щодо вимог заявленого позову, а також стосовно змісту та підстав заперечень проти позову, після чого оголосив перерву в судовому засіданні до 01.06.2026.

У судовому засіданні 01.06.2026 суд здійснив з`ясування обставин справи та перевірку їх доказами, після чого оголосив перерву в судовому засіданні до 22.06.2026.

У судовому засіданні 22.06.2026 представник відповідача подав письмові пояснення у справі та тезисні аргументи виступу в судових дебатах, а також заяву з процесуального питання, які суд долучив до матеріалів справи.

Після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами, представники сторін виступили із заключними словами, посилаючись на обставини і докази, досліджені в судовому засіданні.

Завершивши судові дебати, суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, після чого оголосив перерву та повідомив про час проголошення судового рішення 22.06.2026.

Після перерви 22.06.2026 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

ІІІ. Факти та обставини встановлені судом

Відповідно до статей 12 і 16 Закону України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» Кабінет Міністрів України постановою від 24.06.2022 № 739 затвердив Порядок надання грантів на створення або розвиток переробних підприємств (далі Порядок № 739), який визначає умови, критерії та механізм використання коштів, передбачених Мінекономіки у загальному фонді за рахунок коштів резервного фонду державного бюджету за програмою «Надання грантів для створення або розвитку бізнесу» для надання безповоротної державної допомоги суб`єктам господарювання (далі отримувач) у формі грантів на створення або розвиток переробних підприємств (далі грант).

Пунктом 2 Порядку № 739 визначено, що головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінекономіки.

Згідно з пунктом 6 Порядку № 739 надання грантів здійснюється Мінекономіки через АТ «Ощадбанк» (далі уповноважений банк) відповідно до договору про взаємодію між Мінекономіки та уповноваженим банком (далі договір про взаємодію).

Відповідно до 12 Порядку № 739 Мінекономіки на підставі переліку висновків уповноваженого банку приймає рішення про надання, відмову у наданні гранту або розгляд заяв у наступному періоді, яке оформлюється наказом (далі наказ), та подає в Казначейство наказ та платіжне доручення на перерахування коштів у сумі, зазначеній в наказі, для перерахування коштів з рахунка Мінекономіки на спеціальний рахунок, відкритий в уповноваженому банку відповідно до договору про взаємодію, для подальшого перерахування коштів уповноваженим банком на рахунок отримувача, відкритий в уповноваженому банку для забезпечення супроводу видаткових операцій отримувача (далі рахунок отримувача). Уповноважений банк перераховує кошти на рахунки отримувачів у порядку та строках, встановлених договором про взаємодію. Грант надається у безготівковій формі.

Пунктом 20 Порядку № 739 передбачено, що для отримання гранту отримувач підписує договір про надання гранту у вигляді договору про приєднання за формою, встановленою Мінекономіки (далі договір гранту).

Наказом Мінекономіки від 15.07.2022 № 2109 «Про затвердження Порядку проведення оцінювання заяв, критеріїв оцінювання та необхідної кількості балів (оцінки) для прийняття рішень щодо надання грантів на створення або розвиток переробних підприємств, форми бізнес-плану, форми договору про надання гранту, а також кінцевих строків подання заяв та граничної суми грантів» (далі Порядок № 2109) затверджено форму договору про надання гранту, в преамбулі якого визначено, що цей договір є договором приєднання в розумінні статті 634 Цивільного кодексу України і може бути укладений лише шляхом приєднання отримувача до всіх його умов в цілому шляхом надання АТ «Ощадбанк» заяви про приєднання до умов цього Договору в порядку, передбаченому цим Договором, який укладається між Мінекономіки, з одної сторони та суб`єктом господарювання (далі отримувач), з іншої сторони, щодо якого Мінекономіки прийнято рішення про надання безповоротної державної допомоги на створення або розвиток переробних підприємств (далі грант) та який приєднався до умов цього Договору у визначеному в ньому порядку, які спільно іменуються як сторони, а кожний окремо як сторона.

При укладанні цього Договору Мінекономіки діє на виконання договору про взаємодію між Мінекономіки та АТ «Ощадбанк» (далі договір про взаємодію) та Порядку № 739.

Відповідно визначень термінів та скорочень, що використовуються в Договорі: заява про приєднання заява оформлена отримувачем у двох ідентичних примірниках за формою, що є додатком до цього Договору та подана уповноваженому банку з метою укладання цього Договору шляхом приєднання до його умов; обов`язкові умови умови, які зазначені в пункті 1 розділу V цього Договору; рахунок отримувача рахунок відкритий отримувачем в уповноваженому банку для зарахування коштів гранту та проведення з його використанням визначених Договором витрат; уповноважений банк АТ «Ощадбанк», який діє відповідно до Порядку № 739 та на підставі договору про взаємодію і забезпечує укладання цього Договору, а також окрему взаємодію його сторін в процесі виконання умов Договору.

На виконання цього Договору на підставі рішення Мінекономіки про надання гранту, прийнятого до його укладання отримувачу відповідно до Порядку та договору про взаємодію надається грант у розмірі та Порядку № 739 визначених умовами цього Договору (розділ ІІ Договору).

Відповідно до положень пунктів 1, 2 розділу ІІІ Договору розмір гранту, який надається отримувачу відповідно до цього Договору обумовлений бізнес-планом, визначається відповідно до прийнятого Мінекономіки рішення про надання гранту та зазначається у заяві про приєднання. Грант надається у безготівковому вигляді у національній валюті України шляхом зарахування коштів на рахунок отримувача через уповноважений банк у строки та порядку, визначені Договором про взаємодію та Порядком № 739.

Згідно з пунктом 1 розділу IV Договору використання коштів гранту здійснюється за цільовим призначенням, яке обумовлене умовами його надання, визначається бізнес-планом та повинно відповідати цілям, визначеним у бізнес-плані відповідно до пункту 3 розділу V цього Договору.

Пунктом 7 розділу ІІІ Договору передбачено, що уповноважений банк здійснює моніторинг виконання умов Договору відповідно до умов, визначених у договорі про взаємодію, шляхом періодичних виїзних оглядів місця провадження господарської діяльності отримувача протягом трьох років з дня надання йому гранту або до повного виконання абзацу 2 пункту 1 Розділу V цього Договору.

У разі встановлення факту нецільового використання гранту під час моніторингу за виконанням умов цього Договору, витрачені кошти гранту протягом одного місяця повертаються отримувачем до уповноваженого банку, який протягом п`яти робочих днів повертає зазначені кошти на рахунок Мінекономіки, відкритий в Казначействі, для подальшого їх перерахування до Державного бюджету України в установленому законодавством порядку. Неповернуті отримувачем кошти гранту стягуються з нього в установленому законодавством порядку.

Відповідно до абзацу другого пункту 20 Порядку № 739 у договорі гранту обов`язково зазначаються цілі використання гранту з переліку, визначеного пунктом 5 цього Порядку, умови, невиконання або неналежне виконання яких може призвести до повернення отримувачем отриманих коштів.

У пункті 1 розділу V Договору визначено, що обов`язковими умовами є:

- сплата отримувачем протягом трьох років з дня отримання гранту податків, зборів (обов`язкових платежів), єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до зведеного бюджету України у розмірі отриманого гранту;

- створення отримувачем не менше 25 робочих місць відповідно до умов Порядку № 739.

Зокрема, абзацом п`ятим пункту 20 Порядку № 739 однією з обов`язкових умов договору гранту визначено створення робочих місць та працевлаштування на них згідно з додатком.

Робочі місця та працевлаштування на них за програмою повинно бути здійснено не менш як 30 відсотків не пізніше ніж через шість місяців з дати отримання гранту та решта не пізніше ніж через дванадцять місяців з дати отримання гранту (абзац шостий пункту 20 Порядку № 739).

Пунктом 2 розділу V Договору обумовлено, що у відповідності до Порядку № 739 грант надається для створення нових виробництв переробних підприємств або збільшення потужностей існуючих виробництв переробних підприємств для покриття таких напрямів витрат, як: придбання основних засобів виробництва (верстати, технологічне обладнання), яке не підлягає відчуженню до виконання умов договору про надання гранту (крім випадків відчуження внаслідок звернення стягнення на нього уповноваженим банком відповідно до договору застави); доставка та введення в експлуатацію основних засобів виробництва (верстатів, технологічного обладнання), включаючи програмне забезпечення.

За умовами пункту 2 розділу VI Договору отримувач зобов`язується, зокрема: використати кошти гранту для реалізації бізнес-плану на умовах, визначених Порядком № 739 та цим Договором (підпункт 1); виконати обов`язкові умови (підпункт 2); не пізніше останнього робочого дня місяця, у якому спливає трирічний строк реалізації проекту, повернути до уповноваженого банку різницю між сумою отриманого гранту та фактично сплаченими після отримання гранту податками, зборами (обов`язковими платежами), єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі невиконання двох обов`язкових умов (підпункт 5); у разі невиконання обов`язкової умови визначеної абзацом 3 пункту 1 розділу V цього Договору протягом 30 днів повернути кошти у сумі отриманого гранту на рахунок, відкритий в уповноваженому банку (підпункт 6).

Також, відповідно до абзацу сьомого пункту 20 Порядку № 739 у разі невиконання двох обов`язкових умов договору гранту отримувач зобов`язаний повернути різницю між сумою отриманого гранту та фактично сплаченими податками, зборами (обов`язковими платежами), єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Відповідне рішення приймає Мінекономіки. Отримувач здійснює повернення зазначеної різниці уповноваженому банку не пізніше останнього робочого дня місяця, у якому спливає трирічний строк реалізації проекту. Уповноважений банк протягом п`яти робочих днів повертає зазначені кошти на рахунок Мінекономіки, відкритий в Казначействі, для подальшого їх перерахування до Державного бюджету України в установленому порядку. Неповернуті отримувачем кошти стягуються з нього відповідно до законодавства.

Згідно з пунктом 4 розділу VI Договору Мінекономіки має право, зокрема за результатами моніторингу уповноваженого банку за виконанням умов Договору (зокрема, шляхом періодичних виїзних оглядів місця провадження господарської діяльності отримувача), який уповноважений банк має право здійснювати протягом трьох років з дня надання отримувачу гранту або до повного виконання обов`язкової умови визначеної абзацом 2 пункту 1 розділу V цього Договору, вимагати повернення коштів гранту та розірвати цей Договір у випадках, передбачених його умовами.

Пунктом 4 розділу VII Договору передбачено, що Мінекономіки не несе відповідальність за недосягнення або неналежне досягнення отримувачем цілей та планових показників, визначених в заяві на отримання гранту та в бізнес-плані.

Водночас відповідно до пункту 5 розділу VII Договору отримувач несе відповідальність за ризики, пов`язані з використанням коштів гранту та реалізацією бізнес-плану.

У разі якщо отримувач не виконав обов`язкову умову він повертає до уповноваженого банку різницю між сумою отриманого гранту та фактично сплаченими після отримання гранту податками, зборами (обов`язковими платежами), єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (пункт 6 розділу VII Договору).

Відповідно до пункту 1 розділу ІX Договору останній може бути розірваний достроково за згодою сторін, шляхом укладення додаткової угоди до цього Договору. У такому видку кошти гранту підлягають поверненню отримувачем.

Пунктом 2 розділу ІX Договору передбачено, що цей Договір може бути розірваний достроково Міністерством економіки України в односторонньому порядку шляхом направлення відповідного повідомлення отримувачу у випадку встановлення в процесі моніторингу за додержанням умов цього Договору факту нецільового використання гранту.

У разі дострокового розірвання цього договору Мінекономіки в односторонньому порядку отримувач зобов`язаний повернути кошти гранту на умовах визначених цим Договором. Договір вважається розірваним з наступного дня після повернення таких коштів.

Згідно з абзацом третім пункту 21 Порядку № 739 у разі невиконання обов`язкової умови договору гранту, визначеної абзацом п`ятим пункту 20 цього Порядку, договір гранту розривається, а отримувач здійснює повернення коштів у сумі отриманого гранту протягом 30 днів на спеціальний рахунок, відкритий в уповноваженому банку. Уповноважений банк протягом п`яти робочих днів повертає зазначені кошти на рахунок Мінекономіки, відкритий в Казначействі, для подальшого їх перерахування до Державного бюджету України в установленому порядку. Неповернуті отримувачем кошти стягуються з нього відповідно до законодавства.

Положеннями абзацу першого, третього пункту 22 Порядку № 739 передбачено, що у разі невиконання обов`язкової умови договору гранту, визначеної абзацом п`ятим пункту 20 цього Порядку, договір гранту розривається, а отримувач здійснює повернення коштів у сумі отриманого гранту протягом 30 днів на спеціальний рахунок, відкритий в уповноваженому банку. Уповноважений банк протягом п`яти робочих днів повертає зазначені кошти на рахунок Мінекономіки, відкритий в Казначействі, для подальшого їх перерахування до Державного бюджету України в установленому порядку. Неповернуті отримувачем кошти стягуються з нього відповідно до законодавства.

Уповноважений банк щокварталу до 20 числа місяця, наступного за кварталом, подає Мінекономіки звіт щодо виконання отримувачами умов договору, який містить інформацію, зокрема, щодо сум сплачених податків, зборів (обов`язкових платежів), єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування отримувачами, яким надано гранти.

Пунктом 2 розділу XІІI Договору визначено, що він укладається шляхом приєднання отримувачем (суб`єктом господарювання) до його умов шляхом подання до уповноваженого банку належним чином заповненої та підписаної отримувачем (його уповноваженим представником) заяви про приєднання (в двох ідентичних примірниках), яка оформляється у письмовій. Договір вважається укладеним з дати проставляння уповноваженим банком (його представником) відмітки на поданій йому отримувачем заяві про приєднання про отримання та перевірку такої заяви. Така відмітка проставляється уповноваженим банком (його представником) після належної ідентифікації та верифікації отримувача (його представників), а також перевірки відповідності її даних заяві на отримання гранту, бізнес-плану та рішенню Мінекономіки про надання гранту такому отримувачу. Уповноважений банк відмовляє у проставлянні зазначеної відмітки на заяві про приєднання у випадку виявлення невідповідності вказаним документам.

Відповідно до пункту 1 розділу XIV Договору останній набирає чинності з дня його укладання у порядку визначному розділом ХІІI Договору та діє 3 роки з дня отримання гранту, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань сторін за цим Договором.

Договір укладено з урахуванням положень Порядку № 739 (пункт 2 розділу XIV Договору).

Розділом XV Договору визначено, що його невід`ємною частиною є заява про приєднання до Договору про надання гранту та додаток до неї.

Відповідно до пунктів 12, 17 та 19 Порядку № 739, Порядку № 2109 та переліку висновків АТ «Ощадбанк» як уповноваженого банку від 16.09.2022, Мінекономіки видало наказ від 17.09.2022 № 3163 «Про надання грантів на створення або розвиток переробних підприємств», яким вирішено надати гранти на створення або розвиток переробних підприємств фізичним особам, фізичним особам-підприємцям, суб`єктам господарювання, зазначеним у додатку до цього наказу, зокрема ТОВ «Княже поле».

20.09.2022 ТОВ «Княже поле» підписало заяву про приєднання до Договору про надання гранту.

Наданням цієї заяви ТОВ «Княже поле» приєдналося до умов Договору про надання гранту (далі Договір), умови якого затверджені наказом Мінекономіки від 15.07.2022 № 2109. Укладання Договору внаслідок приєднання отримувача до його умов передбачає надання гранту у розмірі 7700000,00 грн, в тому числі ПДВ. Надання отримувачу гранту у зазначеному розмірі здійснюється відповідно до наданих отримувачем заяви на отримання гранту та бізнес-плану на підставі наказу Мінекономіки про надання гранту № 3163 від 17.09.2022.

У вказаній заяві про приєднання визначено, що обов`язковими умовами, виконання яких повинен забезпечити отримувач відповідно до умов Порядку є: сплата отримувачем протягом трьох років з дня отримання гранту податків, зборів (обов`язкових платежів), єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до зведеного бюджету України у розмірі отриманого гранту; створення отримувачем 25 робочих місць.

Грант перераховується на рахунок отримувача № UA683226690000026031300377610.

На заяві про приєднання до договору про надання гранту міститься відмітка уповноваженого банку АТ «Ощадбанк» від 20.09.2022 про перевірку та прийняття заяви, засвідчена підписом представника банку та скріплена печаткою.

Відповідно до виписки банку з особового рахунку ТОВ «Княже поле» № НОМЕР_1 за період з 23.09.2022 по 18.06.2025 отримувачу 23.11.2022 перераховано кошти в сумі 7700000,00 грн із призначенням платежу «Зарахування коштів гранту на переробку згідно Постанови КМУ №739 від 21.06.2022».

Згідно із долученими до позову довідками отримувача гранту щодо кількості найманих працівників та суму сплачених податків, зборів (обов`язкових платежів) від 19.04.2023 (за період з 23.11.2022 по 31.03.2023), від 20.07.2023 (за ІІ квартал 2023 року), від 20.10.2023 (за ІІІ квартал 2023 року), від 29.01.2024 (за IV квартал 2023 року), від 18.04.2024 (за І квартал 2024 року), від 23.07.2024 (за ІІ квартал 2024 року), від 23.10.2024 (за ІІІ квартал 2024 року), від 22.01.2025 (за IV квартал 2024 року), № 4 від 06.03.2025 (за IV квартал 2024 року), від 23.04.2025 (за І квартал 2025 року), № 5 від 23.04.2025 (за період з моменту отримання грантових коштів по IV квартал 2024 року включно), № 6 від 23.04.2025 (за період з моменту отримання грантових коштів по IV квартал 2024 року включно) на кінець звітного періоду отримувач працевлаштував на виробництві 10 осіб, зокрема: довідка за період з 23.11.2022 по 31.03.2023 фіксує наявність 2 працівників; довідка за ІІ квартал 2023 року фіксує наявність 2 працівників; довідка за ІІІ квартал 2023 року фіксує наявність 2 працівників; довідка за ІV квартал 2023 року фіксує наявність 7 працівників; довідка за І квартал 2024 року фіксує наявність 11 працівників; довідка за ІI квартал 2024 року фіксує наявність 10 працівників; довідка за ІII квартал 2024 року фіксує наявність 10 працівників; довідка за ІV квартал 2024 року фіксує наявність 10 працівників; довідка за І квартал 2025 року фіксує наявність 10 працівників.

Крім того, відповідно до зазначених вище довідок і податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, загальна сума сплачених податків, зборів (обов`язкових платежів), єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за звітний період І квартал 2025 року становить 65882,46 грн; загальна сума сплачених податків, зборів (обов`язкових платежів), єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з моменту отримання грантових коштів по І квартал 2025 року, включно, становить 424354,05 грн; сплачено єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, в тому числі сплачено у календарному кварталі користування грантом (за період з моменту отримання грантових коштів по І квартал 2025 року включно) 190758,61 грн.

АТ «Ощадбанк» листом № 100.40/0104-50/17 від 19.01.2024 повідомило ТОВ «Княже поле» про встановлене за результатами моніторингу виконання умов гранту за II квартал 2023 року невиконання вимог пункту 20 Порядку № 739 щодо працевлаштування працівників у визначені строки. Зазначив, що зі спливом шести місяців з дати отримання гранту приріст середньої чисельності працівників мав становити 8 осіб, тоді як, відповідно до поданого податкового розрахунку за III квартал 2023 року, середньооблікова чисельність штатних працівників ТОВ «Княже поле» становила 2 особи протягом кожного місяця відповідного звітного періоду. У зв`язку із цим банк запропонував товариству надати до 22.01.2024 обґрунтовані пояснення причин невиконання зазначених вимог та попередив про необхідність повернення гранту в повному обсязі протягом місяця на рахунок, з якого здійснювалося його перерахування, у разі порушення зобов`язання щодо створення робочих місць.

У відповідь на зазначений лист ТОВ «Княже поле» листом № 4 від 22.01.2024 повідомило, що невиконання вимог пункту 20 Порядку № 739 щодо працевлаштування працівників зумовлене тривалими пусконалагоджувальними роботами на придбаній за рахунок грантових коштів піролізній установці, яка була поставлена 10.08.2023 в розібраному вигляді, а також необхідністю отримання дозволу на здійснення операцій з оброблення відходів, заяву на видачу якого товариство подало в грудні 2023 року. Відповідач зазначив, що наведені обставини не залежали від нього та перешкоджали своєчасному введенню обладнання в експлуатацію. Водночас товариство повідомило про додаткове працевлаштування у 2023 році п`яти працівників, відомості про яких мали бути відображені у податковій звітності за IV квартал 2023 року, та зобов`язалося виконати вимоги пункту 20 Порядку № 739 у повному обсязі після отримання відповідного дозволу та введення піролізної установки в експлуатацію.

У листі № 11 від 01.08.2024 ТОВ «Княже поле» повідомило АТ «Ощадбанк» про вжиття заходів для виконання вимог пункту 20 постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2022 № 739, водночас зазначивши, що через воєнний стан та спричинений ним дефіцит робочої сили не має можливості стабільно забезпечувати встановлену чисельність працівників. Крім того, товариство вказало на незадовільне електропостачання протягом ІІ кварталу 2024 року, коли електроенергія подавалася лише 2-4 години на добу, що негативно вплинуло на його господарську діяльність.

У листі № 7 від 23.04.2025, адресованому АТ «Ощадбанк», ТОВ «Княже поле» повідомило, що вживає заходів для виконання вимог пункту 20 постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2022 № 739, однак зазначило про наявність обставин, які перешкоджають їх виконанню, зокрема дефіцит працівників на ринку праці в умовах воєнного стану та необхідність отримання дозволу на здійснення операцій з оброблення відходів. Крім того, товариство вказало, що протягом 2023-2024 років було змушене в судовому порядку оскаржувати дії митних органів України, які, за його твердженням, перешкоджали виконанню укладеного у 2022 році експортного контракту на суму 1000000,00 євро, та просило врахувати наведені обставини під час оцінки виконання ним умов надання гранту.

Суд також установив, що уповноважений банк систематично здійснював виїзний огляд місця провадження господарської діяльності ТОВ «Княже поле» про що складено акти моніторингу виконання умов договору гранту: від 22.12.2023, від 18.04.2024, від 26.07.2024, від 16.10.2024, від 17.01.2025, від 17.04.2025, від 21.07.2025, від 20.10.2025.

В актах моніторингу виконання умов договору гранту від 22.12.2023, від 18.04.2024, від 26.07.2024, від 16.10.2024 та від 17.01.2025 уповноважений банк надав такі висновки: отримувач гранту здійснює реальну господарську діяльність за адресою юридичної реєстрації; кошти за Договором гранту використані отримувачем гранту за цільовим призначенням; проект, мета якого збільшити кількість партнерів, збільшити обсяг продажів, зайняти лідируючі позиції у продажах реалізується. В актах від 21.07.2025 та від 20.10.2025 уповноважений банк надав такі висновки: отримувач гранту здійснює реальну господарську діяльність за адресою юридичної реєстрації; кошти за Договором гранту використані отримувачем гранту за цільовим призначенням; проект, мета якого збільшити кількість партнерів, збільшити обсяг продажів, зайняти лідируючі позиції у продажах не виконано.

02.06.2025, на виконання вимог пункту 22 Порядку № 739 та на підставі наказу АТ «Ощадбанк» від 27.05.2025 № 402, відбулось засідання Моніторингової комісії, на порядок денний якого винесено, зокрема, розгляд питання щодо підтвердження/порушення виконання умов договору про надання гранту ТОВ «Княже поле».

Підставою винесення питання на розгляд комісії стало порушення отримувачем протягом всього періоду реалізації проекту умови щодо створення та збереження робочих місць (пункт 20 Порядку № 739).

За результатами розгляду цього питання члени Моніторингової комісії АТ «Ощадбанк» підтвердили порушення виконання підпункту 6 пункту 2 розділу IV «Права та обов`язки сторін договору» Договору про надання гранту та умов Порядку № 739 клієнта філії Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» ТОВ «Княже поле». АТ «Ощадбанк» прийняло рішення в оперативному порядку з дати проведення засідання Моніторингової комісії сформувати та надати Мінекономіки пакет документів ТОВ «Княже поле» для проведення подальшої роботи щодо повернення грантових коштів відповідно до умов Порядку № 739.

Вказане рішення оформлено протоколом № 01 від 02.06.2025.

У подальшому Мінекономіки звернулось до ТОВ «Княже поле» із претензією № 2431-05/79093-07 від 19.11.2025, у якій повідомило про порушення товариством умов договору про надання гранту від 22.09.2022, що полягало у невиконанні зобов`язань щодо створення та збереження передбаченої договором кількості робочих місць. Посилаючись на умови договору, положення постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2022 № 739 та статті 526, 530, 610, 611, 629 Цивільного кодексу України, Мінекономіки зазначило про обов`язок відповідача повернути отримані грантові кошти у повному обсязі. У зв`язку з цим позивач вимагав від ТОВ «Княже поле» до 01.12.2025 добровільно повернути 7700000,00 грн коштів гранту та надати підтвердження такого повернення, попередивши про звернення до суду в разі невиконання зазначеної вимоги.

Суд установив, що спір між сторонами виник у зв`язку з невиконанням ТОВ «Княже поле» обов`язкових умов надання гранту на створення або розвиток переробного підприємства, а саме щодо створення та працевлаштування працівників у визначеній кількості та у встановлені строки, що, на думку позивача, є підставою для повернення коштів державної підтримки та розірвання договору про надання гранту.

ІV. Норми права, які застосував суд; оцінка та висновки суду

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно зі статтями 509, 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, тобто неналежне виконання.

Водночас правове регулювання спірних відносин не обмежується загальними положеннями цивільного законодавства, оскільки спірні правовідносини виникли у зв`язку з наданням відповідачу державної фінансової підтримки у формі гранту, порядок надання та повернення якого визначений спеціальним нормативно-правовим актом.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2022 № 739 затверджено Порядок надання грантів на створення або розвиток переробних підприємств, який визначає умови, критерії та механізм використання коштів державного бюджету для надання суб`єктам господарювання безповоротної державної допомоги у формі грантів.

Згідно з пунктом 6 Порядку № 739 надання грантів здійснюється Мінекономіки через уповноважений банк відповідно до договору про взаємодію між Мінекономіки та таким банком.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 739 отримувач гранту підписує договір про надання гранту у вигляді договору про приєднання за формою, встановленою Мінекономіки. У такому договорі обов`язково зазначаються цілі використання гранту, умови, невиконання або неналежне виконання яких може призвести до повернення отриманих коштів, а також умови щодо створення робочих місць і працевлаштування на них.

Зокрема, положеннями пункту 20 Порядку № 739 передбачено, що створення робочих місць та працевлаштування на них за програмою має бути здійснено в обсязі не менш як 30 відсотків установленої кількості не пізніше ніж через шість місяців із дати отримання гранту, а решти робочих місць не пізніше ніж через дванадцять місяців із дати отримання гранту.

Наведені положення нормативного регулювання свідчать про те, що надання гранту не є безумовним перерахуванням державних коштів у власність суб`єкта господарювання без покладення на нього зустрічних обов`язків. Отримання такої допомоги передбачає прийняття суб`єктом господарювання конкретних зобов`язань, виконання яких забезпечує досягнення суспільно значущої мети державної програми, зокрема створення нових робочих місць та збільшення зайнятості населення.

Отже, обов`язок отримувача щодо створення робочих місць та працевлаштування на них є однією з визначальних умов надання гранту, а його виконання має оцінюватися не лише за фактом наявності працівників на певну дату, а й з урахуванням кількості таких працівників та строків, установлених нормативним регулюванням і договором.

Як убачається з матеріалів справи, наказом Міністерства економіки України від 17.09.2022 № 3163 «Про надання грантів на створення або розвиток переробних підприємств» вирішено надати гранти суб`єктам господарювання, зазначеним у додатку до цього наказу, зокрема ТОВ «Княже поле».

20.09.2022 ТОВ «Княже поле» підписало заяву про приєднання до договору про надання гранту, затвердженого наказом Мінекономіки від 15.07.2022 № 2109. На зазначеній заяві міститься відмітка АТ «Ощадбанк» від 20.09.2022 про її перевірку та прийняття.

Відповідно до статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Таким чином, підписавши заяву про приєднання, відповідач приєднався до умов договору про надання гранту в цілому, зокрема до положень щодо цільового використання коштів, створення робочих місць, виконання обов`язкових умов та повернення гранту в передбачених договором випадках.

За умовами укладеного договору відповідачу надано грант у розмірі 7700000,00 грн для реалізації відповідного бізнес-плану.

Факт перерахування зазначеної суми підтверджується випискою з особового рахунку ТОВ «Княже поле», згідно з якою 23.11.2022 на рахунок відповідача зараховано кошти гранту в сумі 7700000,00 грн.

Отже, суд установив, що між сторонами виникли договірні правовідносини, зміст яких передбачав не лише право відповідача на отримання державної фінансової підтримки, а й обов`язок виконання встановлених умов її надання. Відповідач, отримуючи грантові кошти, був обізнаний зі змістом обов`язкових умов договору.

Варто зауважити, що правовідносини між сторонами виникли у момент подання відповідачем заяви про приєднання до умов договору, погодження бізнес-плану та отримання грантових коштів. Саме на цей момент були визначені: умови надання гранту; перелік обов`язкових умов; строки їх виконання; правові наслідки їх невиконання.

Відтак, правова оцінка поведінки відповідача та наслідків порушення умов договору про надання гранту повинна здійснюватися з урахуванням редакції Порядку № 739 та умов Типового договору, які діяли на момент виникнення відповідних правовідносин і прийняття відповідачем на себе відповідних зобов`язань.

Відповідно до пункту 1 розділу V договору гранту обов`язковими умовами його виконання є сплата отримувачем протягом трьох років із дня отримання гранту податків, зборів (обов`язкових платежів) та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до зведеного бюджету України в розмірі отриманого гранту, а також створення не менше 25 робочих місць відповідно до умов Порядку № 739.

Згідно з абзацами п`ятим та шостим пункту 20 Порядку № 739 обов`язковою умовою договору гранту є створення робочих місць та працевлаштування на них працівників. Виконання цієї умови має бути забезпечене не менш як на 30 відсотків не пізніше ніж через шість місяців із дати отримання гранту, а решта робочих місць має бути створена та укомплектована працівниками не пізніше ніж через дванадцять місяців із дати отримання гранту.

Отже, для встановлення належного виконання зазначеної умови недостатньо лише підтвердити створення робочих місць як організаційних одиниць. Необхідним є також фактичне працевлаштування працівників на таких робочих місцях у визначені нормативним регулюванням строки.

Матеріали справи свідчать, що відповідно до поданих відповідачем довідок щодо кількості найманих працівників станом на кінець відповідних звітних періодів чисельність працівників ТОВ «Княже поле» становила: у першому кварталі 2023 року 2 особи, у другому та третьому кварталах 2023 року 2 особи, у четвертому кварталі 2023 року 7 осіб, у першому кварталі 2024 року 11 осіб, у другому, третьому та четвертому кварталах 2024 року 10 осіб, у першому кварталі 2025 року 10 осіб.

Таким чином, наведені докази свідчать, що у встановлені Порядком № 739 строки відповідач не забезпечив створення та заповнення необхідної кількості робочих місць. Навіть після спливу дванадцяти місяців із дати отримання гранту кількість працевлаштованих осіб залишалася меншою за передбачену договором гранту обов`язкову кількість робочих місць.

При цьому суд бере до уваги, що листом від 19.01.2024 АТ «Ощадбанк» повідомило відповідача про виявлене порушення строків працевлаштування працівників та запропонувало надати пояснення щодо причин невиконання відповідних вимог.

У відповідь ТОВ «Княже поле» посилалося на тривалі пусконалагоджувальні роботи на придбаній за рахунок гранту піролізній установці, необхідність отримання дозволу на здійснення операцій з оброблення відходів, дефіцит робочої сили в умовах воєнного стану, перебої з електропостачанням, а також труднощі, пов`язані з виконанням зовнішньоекономічного контракту.

Суд не заперечує, що зазначені обставини могли ускладнювати здійснення господарської діяльності відповідача. Водночас самі по собі такі обставини не свідчать про припинення чи зміну обов`язкових умов отримання гранту та не звільняють отримувача від їх виконання.

Крім того, наведені відповідачем пояснення стосуються переважно обставин організації виробничого процесу та господарської діяльності товариства, проте не спростовують установленого факту недотримання строків створення та заповнення робочих місць.

Посилання відповідача на створення 26 робочих місць також не спростовує встановленого порушення. Вирішальне значення для оцінки виконання обов`язкової умови має не лише кількість створених робочих місць, а й фактичне працевлаштування працівників на них у строки, передбачені пунктом 20 Порядку № 739.

Отже, суд доходить висновку про неналежне виконання ТОВ «Княже поле» обов`язкової умови договору гранту щодо створення робочих місць та працевлаштування на них працівників у встановлені строки.

Зазначений висновок узгоджується з матеріалами моніторингу, проведеного уповноваженим банком, та рішенням Моніторингової комісії АТ «Ощадбанк», оформленим протоколом від 02.06.2025 № 01, яким підтверджено порушення відповідачем умов договору гранту та Порядку № 739.

Водночас суд враховує, що акти моніторингу підтверджують здійснення відповідачем реальної господарської діяльності та використання коштів гранту за цільовим призначенням. Проте цільове використання коштів і виконання обов`язкових умов гранту є різними обставинами, які підлягають самостійній оцінці.

Тому встановлення факту цільового використання гранту саме по собі не виключає застосування передбачених законодавством і договором наслідків невиконання обов`язкових умов його надання.

Другою обов`язковою умовою договору гранту є сплата протягом трьох років із дня отримання гранту податків, зборів (обов`язкових платежів) та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до зведеного бюджету України в розмірі отриманого гранту.

Як установлено судом, згідно із долученими до матеріалів справи довідками та податковими розрахунками загальна сума податків, зборів (обов`язкових платежів) і єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, сплачених ТОВ «Княже поле» за період із моменту отримання грантових коштів по І квартал 2025 року включно, становить 424354,05 грн.

Зазначена сума є меншою за суму отриманого гранту, яка становить 7700000,00 грн.

Таким чином, станом на останній підтверджений матеріалами справи звітний період відповідач не забезпечив сплату податків, зборів та єдиного внеску в розмірі отриманого гранту. При цьому суд враховує, що договором було встановлено трирічний строк реалізації проєкту та виконання відповідних зобов`язань.

За змістом договору та пункту 20 Порядку № 739 обов`язок щодо сплати податків, зборів та єдиного внеску є самостійною обов`язковою умовою отримання гранту. Її виконання визначається не самим фактом здійснення господарської діяльності або подання податкової звітності, а фактичною сумою відповідних платежів, здійснених у передбачений період.

Отже, матеріалами справи підтверджено невиконання ТОВ «Княже поле» другої обов`язкової умови договору щодо сплати податків, зборів та єдиного внеску в розмірі отриманого гранту.

Щодо доводів відповідача про обставини, які перешкоджали виконанню договору, необхідно зазначити таке.

Суд установив, що листом від 19.01.2024 АТ «Ощадбанк» повідомило відповідача про виявлене за результатами моніторингу невиконання вимог щодо працевлаштування працівників у визначені строки та запропонувало надати пояснення щодо причин такого невиконання.

У відповідь відповідач повідомив про тривалі пусконалагоджувальні роботи на придбаній за рахунок грантових коштів піролізній установці, її поставку в розібраному вигляді, а також необхідність отримання дозволу на здійснення операцій з оброблення відходів.

У подальших листах від 01.08.2024 та 23.04.2025 відповідач також посилався на воєнний стан, дефіцит робочої сили, неналежне електропостачання, а також судові спори з митними органами, які, на його думку, перешкоджали виконанню господарських зобов`язань.

Оцінюючи наведені доводи, суд зазначає таке.

За змістом статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, а також відсутність у боржника необхідних коштів.

Саме по собі посилання на воєнний стан, складну економічну ситуацію, дефіцит працівників або перебої з електропостачанням не свідчить автоматично про наявність обставин непереборної сили в конкретних правовідносинах.

Для звільнення від відповідальності особа має довести не лише наявність відповідних обставин, а й те, що вони мали надзвичайний та невідворотний характер, об`єктивно перешкоджали виконанню конкретного зобов`язання і перебували в безпосередньому причинному зв`язку з його порушенням.

Водночас у цій справі відповідач не надав належних і допустимих доказів, які б підтверджували неможливість виконання обов`язку щодо працевлаштування працівників саме внаслідок обставин непереборної сили протягом установлених договором строків.

Посилання на тривалі пусконалагоджувальні роботи та необхідність отримання дозвільних документів стосуються організації господарської діяльності відповідача і самі по собі не доводять неможливості виконання обов`язкової умови грантової програми.

Так само твердження про дефіцит робочої сили та неналежне електропостачання не супроводжуються достатніми доказами того, що ці обставини унеможливлювали працевлаштування необхідної кількості працівників у визначені Порядком № 739 строки.

При цьому суд враховує, що відповідач був обізнаний з умовами надання гранту та прийняв на себе зобов`язання щодо створення робочих місць і сплати до бюджету відповідних платежів у розмірі отриманого гранту, а тому ризики організації господарської діяльності, необхідності введення обладнання в експлуатацію та забезпечення підприємства працівниками не можуть без належного правового й доказового обґрунтування бути покладені на державу як на сторону, що надала фінансову підтримку.

Отже відповідач, прийнявши кошти гранту, не лише набув право на користування бюджетними ресурсами, але й узяв на себе імперативний обов`язок виконати всі умови Договору та Порядку № 739 належним чином.

Згідно з приписами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Вирішуючи питання щодо можливості розірвання договору, суд виходить із того, що відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною, а також в інших випадках, установлених договором або законом.

Згідно зі статтею 653 Цивільного кодексу України в разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті зобов`язання.

Водночас пунктом 1 розділу XIV договору про надання гранту передбачено, що договір набирає чинності з дня його укладення та діє три роки з дня отримання гранту, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань сторін за цим договором.

Так, статтею 252 Цивільного кодексу України передбачено, зокрема, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Суд враховує, що стаття 252 Цивільного кодексу України є універсальною нормою для будь-яких договірних відносин, а її застосування залежить від правового режиму договору та прав і обов`язків сторін, передбачених договором.

Згідно із частиною першою статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 530 Цивільного кодексу України зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Наведену норму слід застосовувати (тлумачити) у взаємозв`язку із загальними положеннями частини другої статті 251, частини другої статті 252 Цивільного кодексу України, які визначають, що терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до лексичного значення словосполучення «неминуче має настати» означає як те, що обов`язково та безумовно має відбутися.

За змістом частини першої статті 530 Цивільного кодексу України у взаємозв`язку з частиною другою статті 251, частиною другою статті 252 цього Кодексу у разі визначення терміну виконання зобов`язання з вказівкою на майбутню подію нею може бути визнана лише та подія, неминучість якої є безумовною. Якщо юридичні наслідки мають певну ступінь вірогідності настання, то має місце не існування часової категорії у вигляді терміну, а умова.

При визначенні строку (терміну) виконання зобов`язання необхідно враховувати загальні положення Цивільного кодексу України про порядок визначення та обчислення строків (термінів), зокрема щодо початку і закінчення строку (терміну), а також умови правочину, на підставі якого виникло зобов`язання (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 щодо змісту понять «строк договору», «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» зазначила таке:

« 29. Поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

30. Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

31. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).

32. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

33. Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

34. Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

35. З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання».

Аналізуючи наведене, суд доходить висновку, що «строк дії договору» та «строк/термін виконання зобов`язання» за своїм юридичним змістом не є тотожними поняттями та, залежно від умов договору, укладеного між сторонами, можуть як збігатися між собою, так і бути відмінними один від одного.

Як установив суд, 20.09.2022 ТОВ «Княже поле» приєдналося до умов Договору про надання гранту шляхом підписання заяви про приєднання, яку того самого дня прийняв уповноважений банк АТ «Ощадбанк». На виконання цього Договору 23.11.2022 ТОВ «Княже поле» отримало грантові кошти в сумі 7700000,00 грн.

Відповідно до пункту 1 розділу XIV Договору останній набирає чинності з дня його укладення в порядку, визначеному розділом XIII Договору, та діє три роки з дня отримання гранту, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань сторін за цим Договором.

Отже сторони погодили строк дії Договору, визначивши його як три роки з дня отримання гранту, а також передбачили, що Договір діє до повного виконання зобов`язань сторонами. Водночас зазначення в Договорі про його дію до повного виконання зобов`язань саме по собі не означає автоматичного продовження строку дії Договору на невизначений період, оскільки строк дії договору та строк виконання зобов`язань за ним мають різний правовий зміст.

З огляду на дату фактичного отримання ТОВ «Княже поле» грантових коштів 23.11.2022 трирічний строк дії Договору закінчився 23.11.2025. При цьому матеріали справи не містять доказів продовження сторонами строку його дії або укладення додаткової угоди про його продовження.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21 зробила такий висновок: «задоволення вимоги про розірвання Інвестиційного договору, який вже є припиненим за домовленістю сторін, не тільки не поновить порушені права територіальної громади міста Києва, але є неможливим як таке. Як наслідок, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо відмови у задоволенні вимоги про розірвання Інвестиційного договору».

Тобто Велика Палата Верховного Суду у справі № 910/8413/21 виснувала щодо неможливості задоволення вимоги про розірвання договору, який на момент розгляду спору вже припинений.

При цьому суд враховує, що відповідно до пункту 2 розділу IX Договору Мінекономіки має право достроково розірвати Договір в односторонньому порядку шляхом направлення відповідного повідомлення отримувачу в разі встановлення в процесі моніторингу факту нецільового використання гранту. Водночас зазначене положення регулює порядок дострокового розірвання Договору за наявності передбаченої ним підстави, а не встановлює можливості розірвання Договору після закінчення погодженого сторонами строку його дії.

За встановлених обставин суд доходить висновку, що на момент вирішення спору строк дії Договору про надання гранту закінчився, а тому заявлена позивачем вимога про його розірвання не може бути задоволена.

Водночас суд зазначає, що закінчення строку дії Договору не звільняє відповідача від виконання грошових зобов`язань, які виникли внаслідок порушення умов надання Гранту під час дії Договору. Тому припинення строку дії Договору саме по собі не є перешкодою для вирішення судом вимоги про повернення коштів Гранту за наявності встановлених законом і Договором підстав.

Таким чином, враховуючи наведене правове регулювання спірних правовідносин та правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги про розірвання Договору про надання гранту, строк дії якого закінчився.

Щодо правових наслідків невиконання двох обов`язкових умов та розміру коштів, які підлягають стягненню, суд зазначає таке.

Відповідно до абзацу сьомого пункту 20 Порядку № 739 у разі невиконання двох обов`язкових умов договору гранту отримувач зобов`язаний повернути різницю між сумою отриманого гранту та фактично сплаченими податками, зборами (обов`язковими платежами) і єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Відповідне рішення приймає Мінекономіки.

Аналогічний обов`язок передбачений підпунктом 5 пункту 2 розділу VI Договору.

Зазначене положення встановлює спеціальний правовий наслідок невиконання саме двох обов`язкових умов гранту, який полягає у поверненні різниці між сумою отриманої державної допомоги та сумою фактично сплачених відповідних платежів.

Водночас Порядок № 739 передбачає окремий правовий наслідок невиконання умови щодо створення робочих місць: відповідно до пунктів 21 і 22 Порядку в такому разі договір гранту розривається, а отримувач повертає кошти в сумі отриманого гранту протягом 30 днів на спеціальний рахунок, відкритий в уповноваженому банку.

Отже, нормативне регулювання розмежовує повернення гранту в повному обсязі у зв`язку з розірванням договору через невиконання умови щодо працевлаштування та повернення різниці між сумою гранту й фактично сплаченими платежами у разі невиконання двох обов`язкових умов.

У цій справі суд установив невиконання відповідачем обох обов`язкових умов Договору. Разом із тим, з огляду на закінчення строку його дії, вимога про розірвання Договору не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За таких обставин суд вважає належним способом захисту порушеного інтересу держави стягнення з відповідача різниці між сумою отриманого гранту та фактично сплаченими після його отримання податками, зборами й єдиним внеском, а не стягнення всієї суми гранту, що допускається лише у разі розірвання договору.

Розрахунок суми, що підлягає стягненню, становить: сума отриманого гранту 7700000,00 грн; сума фактично сплачених платежів, яка врахована судом, 424354,05 грн; різниця 7275645,95 грн.

Таким чином, розмір коштів, що підлягають стягненню з ТОВ «Княже поле» на користь Мінекономіки, становить 7275645,95 грн.

Суд також враховує, що відповідно до Порядку № 739 та умов договору гранту АТ «Ощадбанк» виконує функції уповноваженого банку, зокрема забезпечує перерахування грантових коштів, здійснює моніторинг виконання умов договору та бере участь у процедурі повернення коштів.

Водночас головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем відповідної бюджетної програми є Мінекономіки.

Визначення рахунку, на який мають бути повернуті кошти, здійснюється відповідно до Порядку № 739 та умов договору гранту. З огляду на це суд враховує передбачений нормативним регулюванням механізм перерахування коштів через уповноважений банк для їх подальшого зарахування до державного бюджету.

Відповідно до частини першої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За правилами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили.

Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд установив, що факт отримання відповідачем гранту, зміст обов`язкових умов його надання, порушення строків працевлаштування необхідної кількості працівників та розмір фактично сплачених податків, зборів і єдиного внеску підтверджуються належними письмовими доказами.

Натомість відповідач не надав належних доказів, які б спростовували встановлені обставини невиконання обов`язкових умов договору або підтверджували наявність передбачених законом підстав для звільнення від обов`язку повернення коштів гранту.

Таким чином, з урахуванням установлених обставин, положень Порядку № 739 та умов договору про надання гранту суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову та стягнення з ТОВ «Княже поле» на користь Мінекономіки коштів у сумі 7275645,95 грн на рахунок в АТ «Ощадбанк». Вимога про розірвання договору про надання гранту не підлягає задоволенню з огляду на закінчення строку його дії.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як убачається з матеріалів справи, Мінекономіки звернулося до суду з позовом, що містить вимоги майнового і немайнового характеру, та сплатило судовий збір у розмірі 118528,00 грн.

Приписами частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року становить 3028,00 грн.

Частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання позовної заяви, яка має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, установленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Згідно із частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, за подання позовної заяви в електронній формі судовий збір за майнову вимогу в розмірі 7700000,00 грн становить 92400,00 грн, а за немайнову вимогу 2422,40 грн. Загальний розмір судового збору, що підлягав сплаті за подання позову, становить 94822,40 грн.

За результатами розгляду справи суд вирішив задовольнити позов частково та стягнути із ТОВ «Княже поле» на користь Мінекономіки 7275645,95 грн коштів гранту, відмовивши в задоволенні решти позовних вимог.

З огляду на викладене та враховуючи розмір задоволених позовних вимог, відповідно до статті 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 87307,75 грн.

Водночас, оскільки позивач сплатив судовий збір у розмірі 118528,00 грн, тоді як належний до сплати розмір становить 94822,40 грн, сума надмірно сплаченого судового збору складає 23705,60 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої та частини другої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж установлено законом, в розмірі переплаченої суми.

За таких обставин Мінекономіки має право звернутися до суду із клопотанням про повернення з Державного бюджету України надмірно сплаченого судового збору в розмірі 23705,60 грн у порядку, передбаченому статтею 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Княже поле» (07455, Київська обл., Броварський р-н, с. Княжичі, вул Слави, буд. 29; код ЄДРПОУ 43110155) на користь Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України (01008, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, буд. 12/2; код ЄДРПОУ 37508596) кошти гранту в сумі 7275645 (сім мільйонів двісті сімдесят п`ять тисяч шістсот сорок п`ять) грн 95 коп. на рахунок в Акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України» № НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ 00032129).

3. Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Княже поле» (07455, Київська обл., Броварський р-н, с. Княжичі, вул Слави, буд. 29; код ЄДРПОУ 43110155) на користь Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України (01008, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, буд. 12/2; код ЄДРПОУ 37508596) 87307 (вісімдесят сім тисяч триста сім) грн 75 коп. судового збору.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до статей 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 16.10.2026.

Суддя О.В. Щоткін