Решение № 140649825, 14.10.2026, Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 688/4223/26

№ 2-о/688/115/26

Рішення

Іменем України

14 жовтня 2026 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого - судді Огородніка І.В.,

при секретарі Варшавської Я.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шепетівка справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Михайлюцька сільська рада Шепетівського району Хмельницької області про встановлення факту належності правостановлючого документа (заповіту),

ВСТАНОВИВ:

Заявниця ОСОБА_1 , через представника - адвоката Спеціального С.П., звернулась до суду із заявою про встановлення факту належності правостановлючого документа (заповіту).

Подану заяву, обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Сенігів Шепетівського району Хмельницької області помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Смерть зареєстрована 18 квітня 2001 року виконавчим комітетом Рилівської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області, актовий запис № 5; було видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 . Ці відомості підтверджуються копією актового запису про смерть та повним витягом із Державного реєстру актів цивільного стану громадян № 00051645982 від 06 червня 2025 року.

21 березня 2001 року в селі Рилівка Шепетівського району Хмельницької області було складено заповіт від імені « ОСОБА_2 », ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителя села Сенігів. Заповіт посвідчено секретарем Рилівської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області Сторожук В.А. та зареєстровано в реєстрі за № 17.

За цим заповітом усе належне заповідачу майно, а також земельний сертифікат (пай) серії ХМ № 0108894 заповідано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Отже, особу спадкоємиці в заповіті зазначено правильно та однозначно.

22 серпня 2024 року заявниці видано дублікат зазначеного заповіту, що має силу оригіналу, видачу дубліката зареєстровано в реєстрі за № 2. Дублікат відтворює відомості первісного заповіту, зокрема неправильне по батькові « ОСОБА_3 » та дату народження ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Водночас актовий запис про смерть та повний витяг із Державного реєстру актів цивільного стану громадян містять правильні анкетні дані спадкодавця: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Саме розбіжність у по батькові та даті народження не дає можливості без судового рішення однозначно ототожнити заповідача, названого в заповіті, з померлим спадкодавцем.

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 01 травня 2026 року у справі № 688/5644/24 (провадження № 2-о/688/1/26) задоволено заяву ОСОБА_1 та встановлено факт належності ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ХМ № 0108894, виданого на ім`я « ОСОБА_2 ».

Вказане судове рішення має безпосереднє доказове значення для цієї справи, оскільки в заповіті індивідуально визначено той самий сертифікат серії ХМ № 0108894. Належність цього сертифіката ОСОБА_2 вже встановлена судом, а збіг його серії та номера в заповіті об`єктивно пов`язує заповіт саме з померлим спадкодавцем.

Під час розгляду справи № 688/5644/24 суд також дослідив оригінал заповіту, його дублікат, документи органу місцевого самоврядування, погосподарську книгу та показання свідків. ОСОБА_4 , яка працювала секретарем Рилівської сільської ради й посвідчувала заповіт, підтвердила, що в березні 2001 року до неї звертався відомий їй житель села Сенігів ОСОБА_2 . Свідченнями також підтверджено, що іншої особи з таким прізвищем та ім`ям у селі Сенігів не проживало.

Довідки Михайлюцької сільської ради та відомості погосподарської книги підтверджують, що ОСОБА_2 до дня смерті постійно проживав один у АДРЕСА_1 . У заповіті місцем проживання заповідача також зазначено село Сенігів.

Таким чином, належність заповіту ОСОБА_2 підтверджують у сукупності: однакові прізвище та ім`я; те саме місце проживання; зазначення в заповіті унікального сертифіката серії ХМ № 0108894.

Заявниця є особою, на користь якої складено заповіт. Встановлення факту належності заповіту необхідне їй для продовження нотаріального оформлення спадщини після смерті ОСОБА_2 та одержання свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

У відповіді приватного нотаріуса Шепетівського районного нотаріального округу Хмельницької області Шмигельського Ю. П. від 08 жовтня 2024 року № 577/01-16 зафіксовано розбіжність між по батькові спадкодавця в правовстановлюючих документах і в актовому записі про смерть та роз`яснено необхідність звернення до суду. Після усунення розбіжності щодо сертифіката рішенням у справі № 688/5644/24 аналогічна розбіжність залишається безпосередньо в заповіті.

Виправити первісний заповіт або одержати документ з іншими анкетними даними в адміністративному чи нотаріальному порядку неможливо: заповідач помер, а орган місцевого самоврядування при видачі дубліката вправі лише відтворити зміст документа, що зберігається в його справах, а не змінювати особисте волевиявлення заповідача. Тому судове встановлення факту є єдиним належним способом усунення документальної розбіжності.

Заявниця не оспорює дійсність заповіту, не просить змінити його зміст і не заявляє вимоги про визнання права власності на спадкове майно. Відомостей про осіб, які заперечують належність заповіту спадкодавцеві або претендують на вирішення спору про право в межах цієї справи, немає. Отже, заява підлягає розгляду в порядку окремого провадження.

Просить суд встановити факт належності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Сенігів Шепетівського району Хмельницької області, заповіту, складеного 21 березня 2001 року в селі Рилівка від імені « ОСОБА_2 », ІНФОРМАЦІЯ_3 , посвідченого секретарем Рилівської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області Сторожук В. А. та зареєстрованого в реєстрі за N9 17, за яким усе майно, у тому числі земельний сертифікат (пай) серії ХМ № 0108894, заповідано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; дублікат заповіту видано 22 серпня 2024 року та зареєстровано в реєстрі за N° 2.

Представник заявника подав до суду заяву у якій просив справу розглядати у його відсутність та відсутність заявника ОСОБА_5 .

Представник заінтересованої особи Михайлюцької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області в судове засідання не з`явився, сільський голова Б. Книш подав до суду заяву про розгляд справи без участі представника сільської ради, при винесенні рішення поклався на думку суду.

Вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У відповідності до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику про справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Сенігів Шепетівського району Хмельницької області помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Смерть зареєстрована 18 квітня 2001 року виконавчим комітетом Рилівської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області, актовий запис № 5; було видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 . Ці відомості підтверджуються копією актового запису про смерть та повним витягом із Державного реєстру актів цивільного стану громадян № 00051645982 від 06 червня 2025 року.

21 березня 2001 року в селі Рилівка Шепетівського району Хмельницької області було складено заповіт від імені « ОСОБА_2 », ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителя села Сенігів. Заповіт посвідчено секретарем Рилівської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області Сторожук В.А. та зареєстровано в реєстрі за № 17.

За цим заповітом усе належне заповідачу майно, а також земельний сертифікат (пай) серії ХМ № 0108894 заповідано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Отже, особу спадкоємиці в заповіті зазначено правильно та однозначно.

22 серпня 2024 року заявниці видано дублікат зазначеного заповіту, що має силу оригіналу, видачу дубліката зареєстровано в реєстрі за № 2. Дублікат відтворює відомості первісного заповіту, зокрема неправильне по батькові « ОСОБА_3 » та дату народження ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Водночас актовий запис про смерть та повний витяг із Державного реєстру актів цивільного стану громадян містять правильні анкетні дані спадкодавця: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Саме розбіжність у по батькові та даті народження не дає можливості без судового рішення однозначно ототожнити заповідача, названого в заповіті, з померлим спадкодавцем.

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 01 травня 2026 року у справі № 688/5644/24 (провадження № 2-о/688/1/26) задоволено заяву ОСОБА_1 та встановлено факт належності ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ХМ № 0108894, виданого на ім`я « ОСОБА_2 ».

Довідки Михайлюцької сільської ради та відомості погосподарської книги підтверджують, що ОСОБА_2 до дня смерті постійно проживав один у АДРЕСА_1 . У заповіті місцем проживання заповідача також зазначено село Сенігів.

Таким чином, належність заповіту ОСОБА_2 підтверджують у сукупності: однакові прізвище та ім`я; те саме місце проживання; зазначення в заповіті унікального сертифіката серії ХМ № 0108894.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та статтею 8 Конституції України гарантовано кожному право звернення до суду за захистом конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Згідно статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 7 ст.19 ЦПК України визначено, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно ч.1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

За правилами ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Факти, що мають юридичне значення - це факти, з якими закон пов`язує виникнення, зміну або припинення правовідносин. Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду у порядку окремого провадження, зокрема, за умови, що факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав фізичних та юридичних осіб.

Згідно з п. 6 ч.1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

За положеннями ст. ст. 1233, 1234 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

У відповідності до ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Частиною 1 ст.1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, які визначені в заповіті. Відповідно до частин 1, 2, 3 ст.1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

У абзаці 2 пункту 2, пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

Виникнення особистих і майнових прав громадян, їх зміну і припинення закон завжди пов`язує з настанням чи зміною певних обставин, тобто з юридичними фактами. У більшості випадків вони підтверджуються різними свідоцтвами, довідками та іншими документами, що видаються громадянам в адміністративному порядку. Проте не завжди заінтересована особа має можливість довести документально, що той чи інший факт мав місце (неможливість поновлення втраченого документа або виправлення наявних у ньому помилок тощо). Тому в певних випадках допускається судовий порядок встановлення фактів, що мають юридичне значення. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у цивільному процесі в порядку окремого провадження (лист Верховного Суду України від 01.01.2012 «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення»).

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

У п.71 рішення у справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ зазначив, що принцип належного врядування, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. Разом з тим, потреба виправити допущену в минулому помилку не повинна непропорційним чином утручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки держоргану має покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Суд також враховує висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, який викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.03.2021 справа №692/1164/18 провадження №61-14767св20. Згідно вказаної постанови, розбіжності щодо прізвища, імені та батькові спадкодавця в свідоцтві про смерть та в заповіті на переконання суду, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні заяви. Хоча заповіт містить технічні помилки, але вказаним правочином було оформлено дійсне волевиявлення спадкодавця на розпорядження належним йому майном на випадок його смерті у присутності уповноваженої на вчинення відповідних нотаріальних дій особи, яка засвідчила заповіт, та при посвідченні заповіту були дотримані вимоги щодо його форми - заповіт складено у письмовій формі із зазначенням місця і часу його складання, секретар сільської ради встановила особу заповідача, перевірила його дієздатність, роз`яснила заповідачу зміст статей 1241, 1307 ЦК України та посвідчила особистий підпис на заповіті. При складанні та посвідченні заповіту дотримано таємницю заповіту відповідно до статті 1255 ЦК України. Наявність технічних помилок не спростовує волевиявлення заповідача та не свідчать про порушення вимог щодо форми і порядку посвідчення заповіту.

Окрім того, наявність формальних помилок при складанні заповіту не свідчить про нікчемність заповіту та не спростовує презумпцію правомірності правочину, якщо заповідач не був визнаний судом недієздатним чи обмежено дієздатним, мав право на складання заповіту, заповіт відповідав волі заповідача, власноруч підписаний заповідачем, має письмову форму, посвідчений та зареєстрований у встановленому законом порядку (постанова Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 522/904/16-ц та від 03.07.2019 у справі № 725/2412/15-ц.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 256 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, а також те, що встановлення даного факту необхідно заявнику для оформлення документів про прийняття спадщини за заповітом, тому суд вважає, що заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

На підставі наведеного та, керуючись ст.ст. 212-215, 256, 259 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Михайлюцька сільська рада Шепетівського району Хмельницької області про встановлення факту належності правостановлючого документа (заповіту) - задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Сенігів Шепетівського району Хмельницької області, заповіту, складеного 21 березня 2001 року в селі Рилівка від імені « ОСОБА_2 », ІНФОРМАЦІЯ_3 , посвідченого секретарем Рилівської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області Сторожук В. А. та зареєстрованого в реєстрі за № 17, за яким усе майно, у тому числі земельний сертифікат (пай) серії ХМ № 0108894, заповідано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; дублікат заповіту видано 22 серпня 2024 року та зареєстровано в реєстрі за № 2.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

В разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Ігор ОГОРОДНІК