Решение № 140641820, 13.10.2026, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/1799/26

Провадження 2-1721/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 року Обухівський районний суд Київської області в складі: головуючого судді Висоцької Г.В., за участю секретаря Куник О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ТОВ «КРЕДИТСЕРВІС» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 22.03.2024 між ТОВ «КРЕДИТСЕРВІС» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 240322-004, за умовами якого відповідачці наданий кредит шляхом перерахування коштів на її платіжну картку.

Кредитний договір укладений в електронній формі відповідно до Закону України Про електронну комерцію.

В порушення норм закону та умов договору ОСОБА_1 , отримавши кредитні кошти, зобов`язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконувала, у зв`язку з чим станом на 06.01.2026 має заборгованість у розмірі 48460,21 гривень, з яких: 21202,79 гривень заборгованість за простроченим тілом кредиту; 27257,42 гривень заборгованість за простроченими відсотками.

На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з відповідачки на користь ТОВ «КРЕДИТСЕРВІС» заборгованість за кредитним договором № 240322-004 від 22.03.2024 в розмірі 48460,21 гривень та судові витрати.

Ухвалою судді від 27.03.2026 року відкрито провадження по справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача ТОВ «КРЕДИТСЕРВІС» у судове засідання не з`явився, у позові просив справу розглянути без його участі.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Відповідачка подала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що позивач неправомірно нараховував проценти на суму комісії, що потягло нарахування процентів у більшому розмірі та спрямування сплачених нею коштів на погашення неправильно нарахованих процентів. Внаслідок цього сума заборгованості безпідставно збільшилася. Відповідачка вказала, що сплатила позивачу 22 800,00 грн сімома платежами в період з 02.04.2024 по 27.11.2024. Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка учасника справи, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, доводи, викладені в позовній заяві та відзиві на неї, з`ясувавши повно та всебічно обставини, факти та відповідні їм правовідносини, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» (в редакції станом на дату укладення договору, далі Закон № 675-VIII) визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч.ч. 4, 6 ст. 11 Закону № 675-VIII).

В силу ч. 12 ст. 11 Закону № 675-VIII електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону № 675-VIII).

При цьому, електронним підписом, тобто одноразовим ідентифікатором, є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (ст. 3 Закону № 675-VIII).

Іншими словами, це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Судом встановлено, що 22.03.2024 між ТОВ «КРЕДИТСЕРВІС» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 240322-004, підписаний відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором D77428. Відповідно до п. 3.13.4, 3.9, 3.10 Індивідуальної частини договору сума кредиту визначена у розмірі 26 315,79 грн, з яких на картковий рахунок позичальника підлягало перерахуванню 20 000,00 грн, а 6 315,79 грн (24 % від суми кредиту) утриманню на користь кредитодавця як одноразова комісія за видачу кредиту в момент його видачі; строк кредитування 365 днів; процентна ставка за перший місяць користування кредитом 146,00 % річних, за всі наступні місяці 361,35 % річних; денна процентна ставка 0,67 %.

Пунктом 7.3 договору передбачено, що за кожен день користування кредитом в активний період за умови дотримання активних умов проценти нараховуються за ставкою 146,00 % річних. Згідно з п. 6.1 договору проценти за користування кредитом нараховуються на залишок суми кредиту виходячи зі строку фактичного користування кредитом. Пунктом 7.6 договору визначено черговість зарахування платежів позичальника.

Відповідно до платіжної інструкції № 477 від 22.03.2024 ТОВ «КРЕДИТСЕРВІС» перерахувало на картковий рахунок ОСОБА_1 20 000,00 грн з призначенням платежу «Перерахування кредитних коштів зг. дог. № 240322-004 від 22.03.2024 р. без ПДВ, з вирах. комісії за оформл. 6315 грн 79 коп.».

Згідно з кредитним договором повернення кредиту та сплата відсотків за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком платежів; сума кредиту, відсотки за користування кредитом, нараховані штраф та/або пеня складають заборгованість за договором; заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок Товариства у строк, встановлений договором.

В свою чергу, відповідачка зобов`язалась своєчасно повернути кредит та сплачувати відсотки за користування кредитом в порядку, встановленому договором, виконувати інші обов`язки, передбачені цим договором.

Відповідно до приписів статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

Оскільки частиною другою статті 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, отже, акцептуючи пропозицію ТОВ «КРЕДИТСЕРВІС», ОСОБА_1 погодилась на запропоновані кредитором умови користування та порядок надання ним грошових коштів.

На підставі статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною другою статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Частиною першою статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

ТОВ «КРЕДИТСЕРВІС» свої зобов`язання виконало в повному обсязі, в обумовлені в договорі терміни, перерахувавши кошти відповідачці.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за період з 22.03.2024 по 06.01.2026 відповідачка сплатила на погашення заборгованості 22 800,00 грн, а саме: 02.04.2024 4 500,00 грн, 19.05.2024 4 300,00 грн, 22.06.2024 5 000,00 грн, 25.07.2024 3 500,00 грн, 18.09.2024 2 000,00 грн, 16.10.2024 1 500,00 грн, 27.11.2024 2 000,00 грн. Позивач зарахував із зазначених коштів 5 113,00 грн у погашення тіла кредиту та 17 687,00 грн у погашення процентів, нарахував проценти за користування кредитом у загальному розмірі 44 944,42 грн та визначив заборгованість відповідачки у розмірі 48 460,21 грн, з яких 21 202,79 грн заборгованість за тілом кредиту, 27 257,42 грн заборгованість за процентами.

Суд звертає увагу, що викладені в тексті позовної заяви відомості про надання відповідачці кредиту в розмірі 20 000 грн, утримання комісії в розмірі 4 800,00 грн та перерахування на її рахунок 15 200,00 грн не відповідають ні умовам договору, ні платіжній інструкції № 477 від 22.03.2024, тому суд встановлює обставини справи на підставі зазначених письмових доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором. Ці положення застосовуються до кредитного договору в силу ч. 2 ст. 1054 ЦК України.

Отже, проценти є платою за користування грошовими коштами, які фактично передані позичальникові, а обов`язок повернути кредит виникає щодо суми, фактично наданої позичальникові. Видача кредиту є основним договірним обов`язком кредитодавця, за виконання якого він отримує плату у вигляді процентів, а не окремою послугою, що надається споживачеві.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21), застосувавши положення частин першої, другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», виснувала, що умова договору про споживчий кредит щодо встановлення плати за дії, які не є платною послугою для споживача, є нікчемною, та зобов`язала кредитодавця здійснити перерахунок заборгованості позичальника з урахуванням нікчемності такої умови.

Хоча зазначена постанова ухвалена щодо комісії за обслуговування кредиту, сформульований у ній принцип, згідно з яким споживач не може бути зобов`язаний оплачувати дії кредитодавця, що не є наданою йому послугою, підлягає застосуванню і до комісії за видачу кредиту, оскільки видача кредиту є виконанням кредитодавцем власного договірного обов`язку.

Аналогічний підхід послідовно застосовується Верховним Судом. Так, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06.11.2023 у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) дійшов висновку, що якщо в кредитному договорі кредитодавець не зазначив та не надав доказів наявності, переліку послуг, за які встановлено плату, положення договору про таку плату є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». При цьому Об`єднана палата відступила від протилежного висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 172/410/21, про обов`язковість сплати такої комісії з огляду на презумпцію правомірності правочину.

У цій справі договором взагалі не передбачено жодної послуги, яка надається споживачеві за рахунок комісії: комісія встановлена «за видачу кредиту», тобто за виконання кредитодавцем власного обов`язку за кредитним договором, а позивач не навів і не довів, які саме послуги отримала відповідачка за сплату 6 315,79 грн.

Суд також враховує, що розмір комісії (6 315,79 грн) становить 31,6 % від суми, фактично отриманої відповідачкою, і нічим не обґрунтований позивачем. Верховний Суд у постанові від 31.01.2024 у справі № 450/126/20 виснував, що встановлення комісії, розмір якої не обґрунтований вартістю реально наданих споживачеві послуг і є непропорційним сумі кредиту та процентів, не відповідає вимогам справедливості, добросовісності та розумності та статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на час укладення договору).

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Згідно зі ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини. Отже, суд, визначаючи розмір заборгованості, зобов`язаний врахувати нікчемність умови договору незалежно від того, чи заявлялися сторонами вимоги з цього приводу. Саме на суд покладено обов`язок перевірити розрахунок заборгованості та за наявності підстав застосувати наслідки нікчемності умов договору (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 та у справі № 916/190/18). Визнання нікчемної умови недійсною не є належним способом захисту, а наслідком її нікчемності є перерахунок заборгованості (постанови Верховного Суду від 29.11.2023 у справі № 461/2857/20, від 10.06.2026 у справі № 579/1552/23).

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що умова п. 3.4 Індивідуальної частини договору про утримання комісії за видачу кредиту в розмірі 6 315,79 грн є нікчемною, ця сума не входить до тіла кредиту, яке позичальниця зобов`язана повернути, і проценти на неї нараховуватися не можуть. Розмір заборгованості відповідачки підлягає визначенню виходячи з фактично отриманої нею суми кредиту 20 000,00 грн.

Суд також не погоджується з порядком зарахування позивачем платежів відповідачки, за яким платежі, внесені до настання дати чергового платежу за Графіком платежів, зараховувалися у погашення процентів за повний розрахунковий період, ще не нарахованих на дату платежу (зокрема, платіж від 02.04.2024 зараховано в погашення процентів у розмірі 3 263,06 грн за період до 22.04.2024). Оскільки проценти є платою за фактичне користування кредитом (п. 6.1 договору, ч. 1 ст. 1048 ЦК України), платіж може бути зарахований у погашення лише процентів, нарахованих на дату його внесення, а залишок платежу відповідно до п. 7.6 договору спрямовується на погашення тіла кредиту.

Відповідачка вносила платежі до 22.06.2024 включно своєчасно, а черговий платіж, строк сплати якого настав 22.07.2024, внесла 25.07.2024, тобто з порушенням Графіка платежів. Тому до 21.07.2024 включно проценти підлягають нарахуванню за ставкою 146,00 % річних (п. 7.3 договору), а з 22.07.2024 за ставкою 361,35 % річних (п. 3.10 Індивідуальної частини договору). Обидві ставки у перерахунку на день (0,40 % та 0,99 % відповідно), як і денна процентна ставка за договором (0,67 %), не перевищують максимального розміру денної процентної ставки, встановленого Законом України «Про споживче кредитування» з урахуванням п. 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Строк кредитування за договором сплинув 22.03.2025, а тому проценти за користування кредитом підлягають нарахуванню до 21.03.2025 включно. Позивач вимоги про стягнення процентів поза межами строку кредитування не заявляв.

Здійснивши розрахунок заборгованості із застосуванням методу «факт/365», за яким день видачі кредиту враховується, а день погашення ні, суд встановив таке.

За період з 22.03.2024 по 01.04.2024 (11 днів) на залишок кредиту 20 000,00 грн за ставкою 146,00 % річних нараховано 880,00 грн процентів. Платіж від 02.04.2024 у розмірі 4 500,00 грн зараховується в сумі 880,00 грн у погашення процентів та в сумі 3 620,00 грн у погашення тіла кредиту, після чого залишок тіла кредиту становить 16 380,00 грн.

За період з 02.04.2024 по 18.05.2024 (47 днів) на залишок 16 380,00 грн за ставкою 146,00 % річних нараховано 3 079,44 грн процентів. Платіж від 19.05.2024 у розмірі 4 300,00 грн зараховується в сумі 3 079,44 грн у погашення процентів та в сумі 1 220,56 грн у погашення тіла кредиту, залишок тіла кредиту 15 159,44 грн.

За період з 19.05.2024 по 21.06.2024 (34 дні) на залишок 15 159,44 грн за ставкою 146,00 % річних нараховано 2 061,68 грн процентів. Платіж від 22.06.2024 у розмірі 5 000,00 грн зараховується в сумі 2 061,68 грн у погашення процентів та в сумі 2 938,32 грн у погашення тіла кредиту, залишок тіла кредиту 12 221,12 грн.

За період з 22.06.2024 по 21.07.2024 (30 днів) на залишок 12 221,12 грн за ставкою 146,00 % річних нараховано 1 466,53 грн процентів, а за період з 22.07.2024 по 24.07.2024 (3 дні) за ставкою 361,35 % річних 362,97 грн процентів. Платіж від 25.07.2024 у розмірі 3 500,00 грн зараховується в сумі 1 829,50 грн у погашення процентів та в сумі 1 670,50 грн у погашення тіла кредиту, залишок тіла кредиту 10 550,62 грн.

За період з 25.07.2024 по 21.03.2025 (240 днів) на залишок тіла кредиту 10 550,62 грн за ставкою 361,35 % річних нараховано 25 068,27 грн процентів (з 25.07.2024 по 17.09.2024 5 744,81 грн, з 18.09.2024 по 15.10.2024 2 924,63 грн, з 16.10.2024 по 26.11.2024 4 386,95 грн, з 27.11.2024 по 21.03.2025 12 011,88 грн). Платежі від 18.09.2024 (2 000,00 грн), 16.10.2024 (1 500,00 грн) та 27.11.2024 (2 000,00 грн) на загальну суму 5 500,00 грн повністю зараховуються у погашення процентів.

Таким чином, за період з 22.03.2024 по 21.03.2025 відповідачці нараховано проценти за користування кредитом у загальному розмірі 32 918,89 грн. Зі сплачених відповідачкою 22 800,00 грн у погашення процентів зараховано 13 350,62 грн, у погашення тіла кредиту 9 449,38 грн. Заборгованість відповідачки за тілом кредиту становить 10 550,62 грн (20 000,00 9 449,38), за процентами за користування кредитом 19 568,27 грн (32 918,89 13 350,62), а загалом 30 118,89 грн.

Докази погашення зазначеної заборгованості відповідачка суду надала.

Частиною 1 статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ст. 625 ЦК України).

Доводи відзиву відповідачки про неправомірне нарахування процентів на суму комісії та про неправильне зарахування сплачених нею коштів знайшли своє підтвердження під час розгляду справи. Факт сплати відповідачкою 22 800,00 грн сімома платежами в період з 02.04.2024 по 27.11.2024 підтверджується розрахунком заборгованості, наданим самим позивачем, і позивачем не оспорюється. Як встановлено судом, включення суми комісії 6 315,79 грн до тіла кредиту призвело до нарахування процентів на кошти, які відповідачка не отримувала, а зарахування її платежів у погашення завищених і ще не нарахованих на дату платежу процентів до штучного збереження залишку тіла кредиту на рівні 21 202,79 грн і подальшого нарахування процентів на цей залишок. Тому заявлений позивачем розмір заборгованості є необґрунтовано завищеним, а сама заборгованість підлягає стягненню в розмірі, визначеному судом.

За таких обставин суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КРЕДИТСЕРВІС» заборгованості за кредитним договором № 240322-004 від 22.03.2024 у розмірі 30 118,89 грн, з яких 10 550,62 грн заборгованість за тілом кредиту, 19 568,27 грн заборгованість за процентами за користування кредитом. У задоволенні решти позовних вимог на суму 18 341,32 грн слід відмовити.

Також судом встановлено, що стороною позивача до винесення рішення по суті заявлені до стягнення з відповідачки витрати на правову допомогу та подано докази розміру понесених судових витрат на правничу допомогу.

Так, з матеріалів справи виходить, що правову допомогу ТОВ «КРЕДИТСЕРВІС» відповідно до договору № 25-01/2023 від 25.01.2023 про надання правової допомоги здійснювало Адвокатське об`єднання ПРАВОВИЙ ДІАЛОГ. Представництво та захист прав і законних інтересів клієнта, надання необхідної правової допомоги здійснювалось за винагороду в розмірі, встановленому по узгодженню сторін.

Акт про надання правової допомоги від 23.06.2025 № 3 до договору № 25-01/2023 від 25.01.2023 про надання правової допомоги свідчить, що Адвокатським об`єднанням надано відповідні юридичні послуги на суму 7000,00 гривень.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Проаналізувавши наведений в акті про отримання правової допомоги обсяг виконаних робіт, а також подані у справі документи, суд доходить висновку, що відображена інформація щодо характеру, обсягу та рівня оплати виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) не повною мірою відповідає критерію розумності та необхідності, є дещо завищеною.

Зокрема, суд відмічає, що справа не є справою значної складності, яка потребувала опрацювання різних галузей законодавства, представником позивача не проводились власні розрахунки розміру кредитної заборгованості, практика судів у справах такої категорії є сталою, тому підготовка позову не могла потребувати оцінки перспектив судового врегулювання спору.

З урахуванням наведеного вище та конкретних обставин справи, ступеня обґрунтованості та реальності понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, розумності їхнього розміру, принципу співмірності судових витрат, розміру наданої правничої допомоги, складністю справи та виконаними адвокатом послугами, часом, витраченим на виконання робіт з надання правової допомоги, обсягом наданих послуг, ціною позову і значенням справи для сторін, результатами розгляду справи, суд вважає необхідним обмежити розмір витрат на професійну правничу допомогу сумою 2500,00 гривень.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позовні вимоги задоволено на 62,15 % (30 118,89 грн із заявлених 48 460,21 грн), а тому з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 553,79 грн (2 500,00 ? 62,15 %).

З цих же підстав з відповідачки на користь ТОВ «КРЕДИТСЕРВІС» підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1 654,73 грн (2 662,40 ? 62,15 %).

Керуючись ст.ст. 215, 217, 526, 530, 610, 625-629, 634, 638, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», ст.ст. 12, 13, 141, 258, 259, 263- 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» заборгованість за кредитним договором № 240322-004 від 22.03.2024 у розмірі 30 118,89 грн, з яких 10 550,62 грн заборгованість за тілом кредиту, 19 568,27 грн заборгованість за процентами за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» судовий збір у розмірі 1 654,73 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 553,79 грн, а всього 3 208,52 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття постанови судом апеляційної інстанції.

Суддя Г.В.Висоцька