Постановление суда № 140640766, 14.10.2026, Ружинський районний суд Житомирської області

Справа № 291/706/26

Провадження №2/291/646/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року селище Ружин

Ружинський районний суд Житомирської області у складі

головуючого судді Федорчук І.В.

за участі секретаря Герасимчук Н. П.

представника позивача Гладишевої С.Ф.,

представника відповідача Химчука В.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Ружинського районного суду Житомирської області у порядку загального позовного провадження заяву представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігнет-Центр» про відмову від частини позовних вимог та клопотання про закриття провадження у справі в іншій частині позовних вимог і повернення судового збору у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігнет-Центр» до ОСОБА_1 , Приватного підприємства «Ташір» про визнання відсутнім права оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації права оренди та визнання укладеною додаткової угоди,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сігнет-Центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та Приватного підприємства «Ташір», у якому просило:

-визнати відсутнім право оренди Приватного підприємства «Ташір» щодо земельної ділянки площею 3,0242 га, кадастровий номер 1825283800:02:000:0078;

-скасувати державну реєстрацію права оренди Приватного підприємства «Ташір» щодо зазначеної земельної ділянки, номер запису 64495750;

-визнати укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки від 14 квітня 2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Сігнет-Центр».

За подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір у загальному розмірі 7 987,20 грн, з розрахунку 2 662,40 грн за кожну з трьох немайнових позовних вимог, що підтверджується платіжною інструкцією № 1444 від 06 липня 2026 року.

14 жовтня 2026 року представник позивача подав заяву про відмову від позовної вимоги до ОСОБА_1 про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 14 квітня 2013 року. На обґрунтування заяви зазначив, що 4 липня 2026 року ОСОБА_1 відчужила спірну земельну ділянку ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу № 1153, право власності якої зареєстровано за номером запису 65492520.

Також представник позивача просив закрити провадження у справі в частині вимог до Приватного підприємства «Ташір» у зв`язку з відсутністю предмета спору, оскільки право оренди цього підприємства щодо спірної земельної ділянки припинене. Одночасно просив повернути з державного бюджету 1 331,20 грн судового збору, що становить 50 відсотків збору, сплаченого за вимогу, від якої позивач відмовився, та 5 324,80 грн судового збору, сплаченого за дві вимоги до

Приватного підприємства «Ташір».

Дослідивши матеріали справи, заяву та клопотання представника позивача, суд доходить таких висновків.

Щодо відмови від позовної вимоги до ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 49 ЦПК України позивач має право відмовитися від позову на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з частиною першою статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

За змістом пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Як установлено судом, позивач відмовився від вимоги про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 14 квітня 2013 року, заявленої до ОСОБА_1 , у зв`язку з відчуженням останньою спірної земельної ділянки іншій особі.

Зазначена відмова є волевиявленням позивача щодо розпорядження своїми процесуальними правами. Суд не встановив обставин, які б свідчили, що прийняття відмови суперечитиме закону або порушуватиме права, свободи чи інтереси інших осіб.

З огляду на викладене суд вважає за можливе прийняти відмову ТОВ «Сігнет-Центр» від цієї позовної вимоги та закрити провадження у справі в зазначеній частині на підставі пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України.

Щодо вимог до Приватного підприємства «Ташір»

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №497919879 від 13 жовтня 2026 року, право оренди Приватного підприємства «Ташір» щодо земельної ділянки площею 3,0242 га, кадастровий номер 1825283800:02:000:0078, зареєстроване за номером запису 64495750 на підставі договору оренди від 23 квітня 2026 року, припинене 30 червня 2026 року на підставі документа про припинення орендних правовідносин від 25 червня 2026 року. Відомості про припинення права внесені до Державного реєстру 2 липня 2026 року.

Таким чином, на час вирішення заяви право оренди Приватного підприємства «Ташір» щодо спірної земельної ділянки припинене, а відомості про його припинення відображені в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Позовна вимога про визнання відсутнім права оренди була спрямована на усунення невизначеності щодо наявності у Приватного підприємства «Ташір» права користування спірною земельною ділянкою. Оскільки це право припинене, необхідність у судовому підтвердженні його відсутності відпала. За таких обставин предмет спору в частині цієї вимоги відсутній, що є підставою для закриття провадження відповідно до пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України.

Щодо позовної вимоги про скасування державної реєстрації права оренди суд ураховує, що за даними зазначеного витягу запис № 64495750 містить відомості про право оренди, яке припинене. Відомості про припинення права внесені до реєстру, а отже, на час розгляду клопотання за цим записом не відображається чинне право оренди Приватного підприємства «Ташір».

За змістом заявлених вимог позивач прагнув усунути правову невизначеність, пов`язану з реєстрацією права оренди Приватного підприємства «Ташір» на спірну земельну ділянку, та припинити перешкоди, зумовлені існуванням такого права. Припинення права оренди та внесення відповідних відомостей до Державного реєстру усунули обставину, з якою позивач пов`язував необхідність судового захисту.

За таких конкретних обставин суд доходить висновку, що після припинення права оренди та внесення відповідних відомостей до реєстру предмет спору відсутній також у частині вимоги про скасування державної реєстрації права оренди Приватного підприємства «Ташір». Подальший розгляд цієї вимоги за відсутності чинного зареєстрованого права оренди не забезпечуватиме

додаткового захисту права позивача, заради якого було подано позов.

Тому провадження у справі в частині обох позовних вимог до Приватного підприємства «Ташір» підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Щодо повернення судового збору

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі, крім випадків, якщо провадження закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом.

Згідно з частиною другою статті 7 цього Закону в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, судовий збір повертається повністю.

Отже, закриття провадження у зв`язку з відсутністю предмета спору є самостійною підставою для повернення позивачу з державного бюджету судового збору в повному розмірі, сплаченому за відповідні позовні вимоги.

Як установлено судом, за кожну з двох позовних вимог до Приватного підприємства «Ташір» позивач сплатив по 2 662,40 грн судового збору. Оскільки провадження щодо обох цих вимог закривається у зв`язку з відсутністю предмета спору, позивачу підлягає поверненню з державного бюджету 5 324,80 грн судового збору.

Водночас щодо позовної вимоги до ОСОБА_1 провадження закривається внаслідок прийняття відмови позивача від позову. Тому передбачений пунктом 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» виключає повернення судового збору за цією вимогою на підставі зазначеної норми.

Частиною першою статті 142 ЦПК України передбачено, що в разі відмови позивача від позову до початку розгляду справи по суті суд вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Однак у цій справі заяву про відмову від позовної вимоги подано після початку розгляду справи по суті. Отже, передбачені частиною першою статті 142 ЦПК України умови для повернення 50 відсотків судового збору відсутні.

З огляду на викладене клопотання про повернення 1 331,20 грн судового збору, сплаченого за позовну вимогу до ОСОБА_1 , задоволенню не підлягає.

Таким чином, із загальної суми судового збору 7 987,20 грн позивачу підлягає поверненню з державного бюджету 5 324,80 грн, сплачених за дві позовні вимоги до Приватного підприємства «Ташір». У поверненні 1 331,20 грн за вимогою, від якої позивач відмовився, слід відмовити. Решта 1 331,20 грн збору, сплаченого за цією вимогою, також не повертається, оскільки провадження в цій частині закривається внаслідок прийняття відмови позивача від позову.

Керуючись статтями 49, 142, 206, 255, 256, 258261 ЦПК України, статтею 7 Закону України «Про судовий збір», суд,

постановив:

Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігнет-Центр» про відмову від частини позовних вимог задовольнити.

Прийняти відмову Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігнет-Центр» від позовної вимоги до ОСОБА_1 про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 14 квітня 2013 року.

Закрити провадження у справі в частині позовної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігнет-Центр» до ОСОБА_1 про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 14 квітня 2013 року на підставі пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України.

Клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігнет-Центр» про закриття провадження у справі в частині позовних вимог до Приватного підприємства «Ташір» задовольнити.

Закрити провадження у справі в частині позовної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігнет-Центр» до Приватного підприємства «Ташір» про визнання відсутнім права оренди земельної ділянки площею 3,0242 га, кадастровий номер 1825283800:02:000:0078, на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Закрити провадження у справі в частині позовної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігнет-Центр» до Приватного підприємства «Ташір» про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки площею 3,0242 га, кадастровий номер 1825283800:02:000:0078, номер запису 64495750, на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Сігнет-Центр» з державного бюджету судовий збір у розмірі 5 324 (п`ять тисяч триста двадцять чотири) гривні 80 копійок, сплачений згідно з платіжною інструкцією № 1444 від 06 липня 2026 року за позовні вимоги до Приватного підприємства «Ташір» про визнання відсутнім права оренди та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки.

У задоволенні клопотання про повернення з державного бюджету 1 331 (однієї тисячі трьохсот тридцяти однієї) гривні 20 копійок судового збору, що становить 50 відсотків суми, сплаченої за позовну вимогу до ОСОБА_1 про визнання укладеною додаткової угоди, відмовити.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до частини другої статті 256 ЦПК України повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, щодо вимог, провадження в яких закрито, не допускається.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга, яка подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, а у разі складення ухвали відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України з дня складення повноїухвали суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повну ухвалу суду складено 15 жовтня 2026 року.

Суддя І.В. Федорчук