Решение № 140637268, 06.10.2026, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 348/1152/26

Номер провадження 2/350/934/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого судді Пулика М.В.,

секретаря судового засідання Юречко Т.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у селищі Рожнятів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

установив:

Стислий виклад позиції позивача

Представник позивача звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА» заборгованість за договором про надання грошових коштів у позику №7209670225 від 24 лютого 2025 року у загальному розмірі 36 396,00 грн, а також понесені судові витрати.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 24 лютого 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання грошових коштів у позику №7209670225.

За умовами договору відповідачці надано кредитні кошти у розмірі 6 000,00 грн строком на 360 днів. Стандартна процентна ставка за користування кредитом становила 1 % за кожен день користування кредитом, а починаючи зі 181-го календарного дня користування кредитом - 0,87 % за кожен день користування кредитом. Договір укладено в електронній формі шляхом реєстрації відповідачки в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця та підписано нею електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Кредитодавець свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі та перерахував ОСОБА_1 кредитні кошти у сумі 6 000,00 грн на банківську платіжну картку № НОМЕР_1 .

Посилаючись на неналежне виконання відповідачкою взятих на себе договірних зобов`язань щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів, позивач зазначає, що за договором утворилася заборгованість у загальному розмірі 36 396,00 грн, яка складається з:6 000,00 грн - заборгованості за тілом кредиту;18 396,00 грн - заборгованості за процентами за користування кредитом;12 000,00 грн - пені за порушення зобов`язань за договором. У зв`язку з наведеним позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ІННОВА-НОВА» заборгованості за договором №7209670225 від 24 лютого 2025 року, а також судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Стислий виклад позиції відповідачки

14 серпня 2026 року ОСОБА_1 подала до суду відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позову у заявленому позивачем розмірі заперечила.

Відповідачка не заперечувала факту укладення 24 лютого 2025 року договору про надання грошових коштів у позику №7209670225, отримання за цим договором кредитних коштів у розмірі 6 000,00 грн та наявності обов`язку щодо повернення фактично отриманої суми кредиту.

Водночас ОСОБА_1 не погодилася з розміром заявленої до стягнення заборгованості за процентами та пенею. Щодо нарахованих процентів відповідачка зазначила, що сума процентів у розмірі 18 396,00 грн у декілька разів перевищує суму отриманого нею кредиту - 6 000,00 грн, а тому вважала такий розмір процентів надмірним та несправедливим для споживача.

Посилаючись на принципи справедливості, добросовісності та розумності, положення законодавства про захист прав споживачів, а також на необхідність забезпечення справедливого балансу між інтересами кредитодавця та позичальника, відповідачка просила суд не стягувати проценти у заявленому позивачем розмірі та зменшити їх до розумного і співмірного розміру, орієнтовно до 50-100 відсотків від суми основного боргу.

Також відповідачка посилалася на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18, вважаючи, що суд вправі оцінювати співмірність заявлених кредитором нарахувань з урахуванням конкретних обставин справи та засад справедливості, добросовісності і розумності.

Щодо заявленої позивачем до стягнення пені у розмірі 12 000,00 грн ОСОБА_1 заперечила проти її стягнення, посилаючись, зокрема, на пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким на період дії в Україні воєнного стану встановлено особливості відповідальності позичальника за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором позики або кредитним договором.

Відповідачка також просила врахувати її сімейний і матеріальний стан, зазначаючи, що має на утриманні шістьох неповнолітніх дітей, а стягнення заявленої позивачем суми заборгованості створить для неї надмірний фінансовий тягар.

Окремо ОСОБА_1 заперечила проти покладення на неї витрат позивача на професійну правничу допомогу, вважаючи їх неспівмірними зі складністю цієї справи та обсягом наданих представником позивача послуг. Посилаючись на положення статей 137, 141 ЦПК України, зазначає, що розмір таких витрат повинен відповідати критеріям їх реальності, необхідності, розумності та співмірності зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт, витраченим часом та ціною позову.

Представник ТОВ «ІННОВА-НОВА» Андрущенко М.В. подав відповідь на відзив, у якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив доводи відповідачки відхилити.

Представник позивача зазначив, що відповідачка фактично не заперечує ні факту укладення договору, ні отримання 6 000,00 грн кредитних коштів, ні виникнення обов`язку щодо їх повернення. На думку позивача, спір між сторонами фактично стосується лише розміру процентів, пені та судових витрат.

Щодо процентів позивач вказав, що їх розмір та порядок нарахування безпосередньо визначені договором, з умовами якого відповідачка погодилася шляхом його підписання одноразовим ідентифікатором. Проценти у сумі 18 396,00 грн, за твердженням позивача, нараховані виключно в межах передбаченого договором строку кредитування, а відповідачкою не подано власного контррозрахунку заборгованості. Посилання ОСОБА_1 на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 позивач вважав нерелевантним, оскільки у тій справі вирішувалося питання щодо процентів як міри відповідальності за прострочення грошового зобов`язання, тоді як у цій справі заявлені договірні проценти за користування кредитом.

Стосовно пені позивач послався на пункт 7.4 договору, яким передбачено відповідальність позичальника за порушення строків повернення позики та сплати процентів. При цьому позивач підтримав вимогу про стягнення пені у сумі 12 000,00 грн.

Щодо сімейного та матеріального стану відповідачки позивач зазначив, що наявність у неї шістьох неповнолітніх дітей сама по собі не припиняє та не змінює цивільного зобов`язання, яке виникло на підставі добровільно укладеного договору.

Представник позивача також підтримав вимогу про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн та зазначив, що остаточний їх розмір має бути визначений судом з урахуванням поданих доказів, обсягу фактично виконаної роботи та результатів розгляду справи.

У зв`язку з наведеним ТОВ «ІННОВА-НОВА» просило позов задовольнити у повному обсязі.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 15 липня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 19 серпня 2026 року витребувано в Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» документи щодо належності відповідачці банківського рахунку. Витребувані докази надійшли до суду та були досліджені під час розгляду справи.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Судом установлено, що 24 лютого 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено Договір про надання грошових коштів у позику №7209670225, відповідно до умов якого відповідачці надано кредитні кошти у сумі 6 000,00 грн строком на 360 днів.

Умовами договору передбачено, що стандартна процентна ставка за користування кредитом становить 1 % за кожен день користування кредитом, а починаючи зі 181-го календарного дня користування кредитом - 0,87 % за кожен день користування кредитом. Відповідачка зобов`язалася повернути отримані кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними у порядку та строки, визначені договором.

Договір укладено в електронній формі з використанням інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця та підписано відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

На виконання умов договору первісний кредитодавець перерахував ОСОБА_1 кредитні кошти у сумі 6 000,00 грн на банківську платіжну картку № НОМЕР_1 .

Відповідно до наданих позивачем відомостей про платіжну операцію, 24 лютого 2025 року о 14 год. 56 хв. здійснено переказ грошових коштів у сумі 6 000,00 грн на зазначену платіжну картку, номер транзакції 1563596662, отримувач - MAKAROVA OLENA PETRIVNA.

На підтвердження фактичного перерахування кредитних коштів позивачем також надано інформацію щодо платіжної операції, відповідно до якої 24 лютого 2025 року о 14 год. 56 хв. проведено операцію №1563596662 на суму 6 000,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 , із зазначенням отримувача - MAKAROVA OLENA PETRIVNA.

Отримані на виконання ухвали суду банківські документи суд оцінює у сукупності з договором, анкетою клієнта та документами щодо здійснення переказу.

При цьому з анкети клієнта також убачається зазначення ОСОБА_1 платіжного засобу № НОМЕР_1 як платіжного засобу, пов`язаного з отриманням кредиту.

Наведені докази є взаємоузгодженими, стосуються однієї особи, одного кредитного договору та однієї платіжної операції і в своїй сукупності підтверджують фактичне надання ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 6 000,00 грн.

Крім того, факт отримання зазначеної суми відповідачкою прямо не заперечується, а тому спору між сторонами щодо фактичного надання кредиту немає.

Водночас ОСОБА_1 належним чином взятих на себе зобов`язань за договором не виконала, отримані кредитні кошти у встановлені договором строки не повернула та передбачені договором проценти у повному обсязі не сплатила, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Згідно з наданим позивачем розрахунком загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 , пред`явлений до стягнення, становить 36 396,00 грн, з яких: 6 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 18 396,00 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом; 12 000,00 грн - пеня за порушення зобов`язань за договором.

При цьому відповідачка не заперечує проти стягнення основної суми боргу у розмірі 6 000,00 грн, однак не погоджується з розміром нарахованих процентів та заперечує проти стягнення пені.

Таким чином, між сторонами виникли правовідносини, що випливають із договору споживчого кредитування, а спір стосується належного виконання ОСОБА_1 грошових зобов`язань за договором №7209670225 від 24 лютого 2025 року, а також правомірності та розміру нарахованих процентів і пені.

Оцінка суду

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частинами першою, другою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

За змістом частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частинами першою, п`ятою та шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи спір, суд виходить із того, що факт укладення ОСОБА_1 договору про надання грошових коштів у позику №7209670225 від 24 лютого 2025 року, отримання нею грошових коштів у сумі 6 000,00 грн та виникнення обов`язку щодо їх повернення сторонами фактично не оспорюється.

Відповідачка у відзиві не заперечила ані факту укладення договору, ані факту отримання кредитних коштів, а навпаки погодилася з наявністю обов`язку повернути основну суму кредиту у розмірі 6 000,00 грн. Спір між сторонами фактично виник щодо правомірності та розміру нарахованих процентів у сумі 18 396,00 грн, пені у сумі 12 000,00 грн, а також щодо розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона - боржник зобов`язана вчинити на користь другої сторони - кредитора певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

За змістом статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій, у тому числі електронній, формі.

Згідно зі статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, якими обмінялися сторони. Правочин також вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Абзацом другим частини другої статті 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформленою в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію», за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Матеріали справи містять електронний договір №7209670225 від 24 лютого 2025 року, паспорт споживчого кредиту, графік платежів, документи щодо електронної ідентифікації позичальника та інші матеріали, які в сукупності містять відомості про особу позичальника, номер та дату договору, суму кредиту, строк кредитування, процентні ставки, порядок повернення кредиту та інші істотні умови кредитування.

Факт укладення договору відповідачкою не оспорюється, а тому у суду відсутні підстави ставити під сумнів існування між сторонами відповідного договірного зобов`язання. Крім того, факт фактичного надання відповідачці кредитних коштів підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа - кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

З огляду на встановлений факт отримання відповідачкою кредитних коштів у сумі 6 000,00 грн, настання строку виконання грошового зобов`язання та відсутність доказів повернення основної суми кредиту, суд доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 6 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту.

Щодо заборгованості за процентами

Позивач просить стягнути з відповідачки 18 396,00 грн заборгованості за процентами за користування кредитом.

З умов договору встановлено, що строк кредитування становить 360 днів. Стандартна процентна ставка визначена сторонами у розмірі 1 % за кожен день користування кредитом, а починаючи зі 181-го календарного дня - 0,87 % за кожен день користування кредитом.

Тобто розмір процентної ставки, порядок її застосування та строк кредитування були безпосередньо визначені у договорі, з яким відповідачка погодилася при його укладенні.

Суд бере до уваги доводи ОСОБА_1 про те, що розмір заявлених до стягнення процентів - 18 396,00 грн - більш як утричі перевищує суму фактично отриманих нею кредитних коштів - 6 000,00 грн.

Разом із тим саме по собі співвідношення суми нарахованих процентів до суми отриманого кредиту не є самостійною та достатньою правовою підставою для звільнення позичальника від погодженого договором обов`язку зі сплати процентів або для їх довільного зменшення судом.

Суд окремо звертає увагу, що позивач не заявляє до стягнення проценти за невизначений період після закінчення строку кредитування. Заявлена сума 18 396,00 грн сформована у межах строку користування кредитом, установленого договором, а отже правова підстава для її нарахування випливає безпосередньо з умов договору та статті 1048 ЦК України.

Відповідачка, укладаючи договір, погодила суму кредиту, строк кредитування та конкретний розмір процентної ставки. Матеріали справи не містять доказів того, що при укладенні договору відповідачка була позбавлена можливості ознайомитися з відповідними умовами, що такі умови були приховані від неї або що її волевиявлення на укладення договору було відсутнім чи сформованим унаслідок обману, помилки або примусу.

Договір у встановленому законом порядку недійсним не визнаний, а його окремі умови щодо розміру процентної ставки відповідачкою у межах цієї справи не оспорювалися шляхом заявлення відповідних самостійних вимог.

Суд також враховує, що проценти, заявлені позивачем до стягнення, за своєю правовою природою є платою за користування кредитними коштами, передбаченою договором, а не заходом цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Наведений позивачем розрахунок процентної заборгованості відповідає передбаченому договором порядку нарахування процентів та здійснений у межах погодженого сторонами строку кредитування.

ОСОБА_1 не подала суду власного контррозрахунку, який би свідчив про неправильність визначеного кредитором періоду нарахування, неправильне застосування процентної ставки, неврахування здійснених нею платежів або арифметичну помилку в розрахунку.

При цьому саме твердження про те, що проценти доцільно обмежити 50 або 100 відсотками від суми кредиту, не ґрунтується на конкретній нормі закону чи умові укладеного сторонами договору та не містить розрахунку, який би дозволяв суду встановити інший розмір дійсно існуючої процентної заборгованості.

Сімейний та матеріальний стан відповідачки, у тому числі наявність у неї на утриманні шістьох неповнолітніх дітей, безумовно є обставиною, яка характеризує її особисте становище, однак сама по собі не припиняє цивільного зобов`язання, не змінює погоджених сторонами умов договору та не є встановленою законом підставою для звільнення від сплати договірних процентів.

З огляду на наведене, враховуючи умови договору, строк кредитування, порядок визначення процентної ставки, наданий позивачем розрахунок та відсутність доказів його спростування, суд доходить висновку, що вимога про стягнення з ОСОБА_1 18 396,00 грн заборгованості за процентами є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення пені

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідачки пені у розмірі 12 000,00 грн.

Зі змісту договору вбачається, що сторонами передбачена відповідальність позичальника за порушення строків виконання зобов`язань за договором.

Разом із тим можливість установлення відповідної відповідальності договором не означає, що така відповідальність підлягає застосуванню незалежно від імперативних приписів закону, які діють у відповідний період.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою - штрафом, пенею - є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит банком або іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки - штрафу, пені - за таке прострочення.

Цим же пунктом передбачено, що неустойка - штраф, пеня - та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем.

Договір №7209670225 укладено 24 лютого 2025 року, тобто вже у період дії в Україні воєнного стану.

Заявлена позивачем до стягнення пеня у сумі 12 000,00 грн безпосередньо пов`язана з простроченням відповідачкою виконання грошового зобов`язання за договором, укладеним у період дії воєнного стану.

Отже, на такі правовідносини поширюється спеціальне правило пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, яке прямо звільняє позичальника від обов`язку сплати неустойки за прострочення виконання кредитного зобов`язання у відповідний період.

Посилання позивача на те, що умова про пеню була погоджена сторонами в договорі, не спростовує зазначеного висновку, оскільки свобода договору не є абсолютною та реалізується з урахуванням імперативних положень цивільного законодавства.

За таких обставин вимога ТОВ «ІННОВА-НОВА» про стягнення з ОСОБА_1 пені у розмірі 12 000,00 грн задоволенню не підлягає.

Таким чином, із заявленої позивачем заборгованості у загальному розмірі 36 396,00 грн обґрунтованими є вимоги про стягнення: 6 000,00 грн - заборгованості за тілом кредиту;18 396,00 грн - заборгованості за процентами.

Загальний розмір заборгованості, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ІННОВА-НОВА», становить 24 396,00 грн.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем заявлено до стягнення з відповідачки заборгованість за договором про надання грошових коштів у позику у загальному розмірі 36 396,00 грн.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 24 396,00 грн, з яких 6 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 18 396,00 грн - заборгованість за процентами. У задоволенні вимоги про стягнення пені у розмірі 12 000,00 грн відмовлено.

Таким чином, позовні вимоги задоволено на 67,03 % від заявленої до стягнення суми.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог та положення частини першої статті 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ІННОВА-НОВА» підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 784,59 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Згідно з частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони.

При вирішенні питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд має оцінити не лише факт їх заявлення та документального підтвердження, а й реальність, необхідність та розумність заявленого розміру таких витрат з урахуванням конкретних обставин справи.

Позивач просив стягнути з відповідачки 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідачка у відзиві заперечила проти покладення на неї заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на їх неспівмірність із складністю справи та обсягом виконаної представником позивача роботи.

Оцінюючи заявлений до відшкодування розмір витрат, суд враховує, що спір виник щодо стягнення заборгованості за одним кредитним договором та належить до поширеної категорії кредитних спорів. Справа не характеризується значною фактичною чи правовою складністю, не потребувала проведення судових експертиз, допиту свідків, дослідження значного обсягу суперечливих доказів або вирішення складних чи виключних правових питань.

Позовна заява ґрунтується переважно на умовах кредитного договору, розрахунку заборгованості та положеннях цивільного законодавства, які є типовими для цієї категорії справ.

Ураховуючи характер та складність спору, обсяг фактично виконаної представником позивача роботи, підготовку позовної заяви та відповіді на відзив, ціну позову, часткове задоволення позовних вимог, а також заперечення відповідачки щодо співмірності таких витрат, суд, виходячи з критеріїв реальності, необхідності, розумності та пропорційності, вважає обґрунтованим покласти на відповідачку 2 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином, з відповідачки на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА» підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1 784,59 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 1-4, 19, 89, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА» (код ЄДРПОУ 44127243, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 10) заборгованість за Договором про надання грошових коштів у позику №7209670225 від 24 лютого 2025 року у загальному розмірі 24 396 (двадцять чотири тисячі триста дев`яносто шість) гривень 00 копійок, з яких: 6 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 18 396,00 грн - заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА» судовий збір у розмірі 1 784 (одна тисяча сімсот вісімдесят чотири) гривні 59 копійок та 2000 (дві тисячі) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На рішення може бути подана апеляція до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 14.10.2026.

Суддя: