Решение № 140637170, 15.10.2026, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/4833/26

Провадження № 2/346/3890/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської областів складі : судді Васильковського В.В.,

за участю секретаря Власова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Коломиї в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позицій сторін.

15.09.2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», звернувшись до суду із даним позовом, посилається на те, що 18.02.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» (надалі ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», Первісний кредитор) та ОСОБА_1 (надалі Позичальник, Відповідач, Споживач) було укладено Договір про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» №2104342 (надалі - Кредитний договір, Договір) шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до Розділу 1 Кредитного договору , ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» надає Позичальнику (Споживачу) кредит в гривні, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Кредит надається строком на 360 дні (-в), стандартна процентна ставка становить 1% в день. Договором передбачена періодичність із сплати процентів - кожні 30 днів. У випадку невиконання та/або неналежного виконання Споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, Споживач зобов`язаний сплатити Товариству штраф: у розмірі 6000,00 гривень на 3 (третій) день такого невиконання та/або неналежного виконання; та у розмірі 1200,00 гривень починаючи з 4 (четвертого) дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання. ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», свої зобов`язання за Кредитним договором виконало, та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 , яку Позичальник вказав при оформленні кредиту. Таким чином Позичальником було отримано кредит в загальній сумі 40000,00 грн. Відповідач виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов Договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, сплачуючи щомісячні платежі не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості. Усвідомлюючи виникнення фінансових зобов`язань перед Первісним Кредитором, Відповідач здійснював часткові (-у) оплати (-у) в рахунок погашення заборгованості за Договором №2104342 від 18.02.2025 року, шляхом здійснення платежів зазначених у розрахунку заборгованості за Кредитним договором, що є додатком до Позовної заяви (останній платіж було здійснено 15.12.2025 у сумі 1500,00 грн.). 27.04.2026 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (надалі Позивач, Новий кредитор) було укладено ДОГОВІР ФАКТОРИНГУ № 01.02-15/26, відповідно до умов якого Клієнт відступає (передає) Фактору Права вимоги, а Фактор набуває Права вимоги від Клієнта та сплачує Клієнту за відступлення Прав вимог Фінансування у сумі, що дорівнює ціні Договору у порядку та у строки встановлені цим Договором. Відповідно до Додатку 1 (Реєстру боржників) до ДОГОВІР ФАКТОРИНГУ № 01.02-15/26 від 27.04.2026 року, заборгованість ОСОБА_1 за Договором №2104342 складає: 101099,95 грн. Станом на дату складання позовної заяви заборгованість за Договором №2104342 від 18.02.2025 року становить: Заборгованість по основній сумі -39999,95 грн.; Заборгованість по відсотках - 47300,00 грн.; Неустойка - 13800,00 грн.; Загальна заборгованість - 101099,95 грн. Тому, просять стягнути з ОСОБА_1 , заборгованість за Договором № 2104342 від 18.02.2025 року, у розмірі 101099 грн. 95 коп., та сплачений судовий збір, у розмірі 2662 грн. 40 коп.

05.10.2026 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому посилається на те, що вона не визнає позовні вимоги у заявленому розмірі та заперечує проти їх задоволення, оскільки подані позивачем матеріали у своїй сукупності не підтверджують належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами існування права грошової вимоги саме у заявленому розмірі. Особливого значення набуває те, що за власним розрахунком первісного кредитора Відповідачем уже фактично сплачено 103 300,05 грн., при первісній сумі кредиту 40 000 грн., тоді як позивач додатково вимагає стягнути ще 101 099,95 грн., при цьому основна сума кредиту, за його розрахунком, нібито зменшилася лише на 0,05 грн. Позивач стверджує, що 18.02.2025 Відповідач пройшла ідентифікацію та верифікацію із використанням BankID НБУ, після чого ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» нібито направило на номер телефону Відповідача одноразовий ідентифікатор T090 о 09:46:12, який о 09:46:21 був введений в інформаційній системі кредитодавця. Саме з цими діями позивач пов`язує укладення договору. До матеріалів справи дійсно долучено текст договору, у якому зазначено, що він підписаний одноразовим ідентифікатором T090. Однак матеріали справи не містять окремих первинних технічних даних, з яких суд міг би перевірити заявлену позивачем послідовність електронних дій, зокрема: журналу конкретної сесії особистого кабінету; технічного підтвердження надсилання та доставки коду T090; первинного журналу введення цього коду; метаданих електронного документа; технічних даних пристрою чи IP-адреси; документа щодо конкретної сесії BankID НБУ 18.02.2025. Тобто в матеріалах міститься результат, сформований системою кредитодавця, але немає повного первинного технічного ланцюга, який дозволяв би незалежно перевірити, що відповідні електронні дії здійснені саме Відповідачем. Вказує на те, що не заперечує саму допустимість електронної форми договору як способу укладення правочину, але заперечує можливість вважати належність конкретного електронного волевиявлення Відповідачу доведеною виключно самим текстом документа, сформованого інформаційною системою кредитодавця, та твердженнями цього кредитодавця у позові. Договором зазначено суму кредиту 40 000 грн., та реквізити платіжної картки, на яку кошти мали бути перераховані. Позивач посилається на документ ТОВ «ПЕЙТЕК» як на підтвердження перерахування 40 000 грн. Відповідач не стверджує, що сам по собі такий документ є неналежним доказом. Водночас він повинен оцінюватися судом з урахуванням своєї правової природи: це документ платіжної установи, сформований на підставі її даних, а не виписка банку Відповідача про рух коштів на рахунку. Тому сам по собі цей документ не усуває необхідності оцінити всю доказову сукупність щодо укладення договору, належності платіжного засобу та наступного виконання зобов`язання. Незалежно від інших заперечень, особливе значення для вирішення справи має реальне виконання зобов`язання Відповідачем. За власним розрахунком первісного кредитора: нараховано 40 000 грн. тіла кредиту; 144 400 грн. процентів; 20 000 грн. штрафних санкцій; фактично зараховано платежів 103 300,05 грн. Із цих 103 300,05 грн. кредитор відніс: 97 100 грн. у проценти; 6 200 грн. у штраф; лише 0,05 грн. у погашення основної суми кредиту. Після цього кредитор продовжує обліковувати 39 999,95 грн. основного боргу, 47 300 грн. процентів і 13 800 грн. штрафу. Таким чином, із кредиту у 40 000 грн., Відповідачем уже сплачено 103 300,05 грн., тобто більш ніж у 2,5 рази більше фактично наданої суми. Проте позивач додатково просить стягнути ще 101 099,95 грн. Отже, за конструкцією позивача загальний економічний результат одного кредиту у 40 000 грн. складає: 103 300,05 грн. уже сплачено + 101 099,95 грн. заявлено до стягнення = 204 400 грн. Вказує на те, що розрахунок заборгованості складений самим ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ». У матеріалах відсутній повний комплект первинних платіжних документів, які б дозволяли перевірити всі операції, що сукупно утворили вже сплачені 103 300,05 грн. Також, зазначає те, що нарахування 13 800 грн. штрафу не узгоджується з пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Крім цього, посилається на те, що розрахунок кредитора не відповідає власній умові договору про 360 днів та 144 000 грн. процентів. Спірний договір прямо визначає: сума кредиту - 40 000 грн.; строк кредиту - 360 днів; ставка - 1 % на день; загальні витрати за весь строк - 144 000 грн.; загальна вартість кредиту 184 000 грн. Графік платежів також містить рівно 360 днів та загальну суму процентів 144 000 грн. Натомість фактичний розрахунок кредитора містить загальну суму нарахованих процентів 144 400 грн., тобто на 400 грн. більше суми, прямо визначеної самим договором і графіком. Тому, просить відмовити у задоволенні позовних вимог, у разі якщо суд дійде висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, визначити розмір заборгованості виключно в межах тих складових, які належно, допустимо, достовірно та достатньо доведені позивачем, із повним урахуванням усіх фактично сплачених Відповідачем 103 300,05 грн., належної черговості їх зарахування та фактичного залишку основного боргу у відповідні періоди При такому перерахунку відмовити у стягненні 13 800 грн. неустойки, не враховувати як належне погашення штрафу 6 200 грн. фактично сплачених Відповідачем коштів та здійснити належний перерахунок тіла і процентів, судові витрати розподілити відповідно до фактичного результату розгляду справи та пропорційно задоволеним вимогам.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 16.09.2026 року відкрито спрощене позовне провадження по даній справі без виклику сторін.

ІІІ. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 18.02.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» №2104342, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до умов якого, ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» надає Позичальнику (Споживачу) кредит в гривні, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Кредит надається строком на 360 дні, стандартна процентна ставка становить 1% в день (а.с. 8-11), що підтверджується копією Паспорту споживчого кредиту (а.с. 12-13).

Відповідно до копії Розрахунку заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту № 2104342 від 18.02.2025 року, внаслідок невиконання відповідачем обов`язків, передбачених вказаних Договором, станом на 27.04.2026 року, загальна сума заборгованості становить 101099 грн. 95 коп., яка складається з: 39999 грн. 95 коп. заборгованість за сумою кредиту; 47300 грн. заборгованість за відсотками ; 13800 грн. неустойка (а.с. 19 зворотний, 20-24).

Згідно Листа № 20260427-4088 від 27.04.2026 року, відповідно до відомостей, що містяться в Реєстрі платіжної інфраструктури ТОВ «ПЕЙТЕК», код ЄДРПОУ 44103264 (далі - Товариство), є фінансовою установою, що має право на надання платіжних послуг. Відповідно до отриманої ліцензії від Національного банку України (рішення від 29.05.2023 № 21/990-PK), що переоформлена Національним банком України 24.05.2024 (витяг Національного банку України із Державного реєстру фінансових установ про внесення 24.05.2024 запису до Державного реєстру фінансових установ про переоформлення ліцензій), Товариство надає послуги з переказу коштів без відкриття рахунку. Між ТОВ «ПЕЙТЕК» та ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» було укладено Договір про організацію переказу грошових коштів №06062022-1 від 2022-06-06. Відповідно до зазначеного договору 18.02.2025 року було успішно перераховано кошти в сумі 40000 грн., на платіжну картку ОСОБА_1 (а.с. 24 зворотний).

Як встановлено з матеріалів справи, 27.04.2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» було укладено ДОГОВІР ФАКТОРИНГУ № 01.02-15/26, відповідно до умов якого Клієнт відступає (передає) Фактору Права вимоги, а Фактор набуває Права вимоги від Клієнта та сплачує Клієнту за відступлення Прав вимог Фінансування у сумі, що дорівнює ціні Договору у порядку та у строки встановлені цим Договором (а.с. 25-28).

ІV. Норми права, якими регулюються правовідносини сторін.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст.81 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Частиною четвертою статті 263 ЦПК України, встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 512 ЦК України, передбачено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема внаслідок відступлення права вимоги.

Згідно ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату ( у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої (боржника).

Частиною першою статті 526 ЦК України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.

За частиною першою статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За частиною першою статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною першою статті 1050 ЦК України, передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За частиною ж другою цієї статті якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому на підставі статті 1048 цього Кодексу.

Водночас за змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За статтями 512, 514 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату ( у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої (боржника).

Відповідно до ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Відповідно до ст. 1079 ЦК України, сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Закон України «Про електронні довірчі послуги» (надалі Закон) визначає правові та організаційні засади надання електронних довірчих послуг, у тому числі транскордонних, права та обов`язки суб`єктів правових відносин у сфері електронних довірчих послуг, порядок здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг, а також правові та організаційні засади здійснення електронної ідентифікації.

Електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис.

Закон України «Про електронну комерцію» - визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронні довірчі послуги» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

V. Оцінка суду.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони підтверджуються, доходить висновку, що позов слід задовольнити частково з таких підстав.

Умовами Договору № 2104342 від 18.02.2025 року, передбачені наступні істотні умови кредитування:

Сума кредиту 40000 грн.

Процентна ставка 1 % за кожен день користування Кредитом.

З умовами угоди відповідач ознайомлена, про що свідчить її електронно-цифровий підпис.

Суд вважає доведеним підписання угоди відповідачкою і відхиляє аргумент представника відповідача що відсутності доказів укладення кредитного договору.

Через невиконання відповідачем умов договору, виникла заборгованість, яка складається з: 39999 грн. 95 коп. заборгованість за сумою кредиту; 47300 грн. заборгованість за відсотками;

Вказана заборгованість підтверджується розрахунком.

Суд відхиляє аргумент відповідача щодо неправильності здійснених позивачем зарахувань внесених відповідачкою коштів, оскільки черговість таких зарахувань передбачена п. 5.6. договору про надання споживчого кредиту (а.с.9, зворотній бік).

Вказане положення договору відповідачкою не оспорювалося.

Що стосується стягнення 13800 гривень неустойки, суд вважає, що в її стягненні слід відмовити з наступних підстав.

Згідно п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указами Президента України воєнний стан неодноразово продовжувався і діяв на момент звернення до суду.

Таким чином, суд погоджується з аргументом представника відповідача та доходить висновку, що в стягненні неустойки слід відмовити.

VI. Судові витрати.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, в сумі 2 662 грн. 40 коп.

На підставі наведеного та ст. ст. 207, 625, 626, 628, 638, 1048, 1049, 1050, 1054, 1077-1079 ЦК України, керуючись ст.ст. ст.ст. 12, 81, 247, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за Договором № 2104342 від 18.02.2025 року, у розмірі 87299 (вісімдесят сім тисяч двісті дев`яносто дев`ять) гривень 95 (дев`яносто п`ять) копійок, сплачений судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 (сорок) копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається до Івано-Франківського Апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після п овернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», код ЄДРПОУ: 37616221, адреса: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя:Васильковський В. В.