Решение № 140636939, 14.10.2026, Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/1538/26

Номер провадження 2/341/1098/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

14 жовтня 2026 року місто Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді Аннишина С.І.

за участі секретаря судового засідання Рарик В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Галичі, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовно ю заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційно-інжинірингова компанія «Нова технологія» про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційно-інжинірингова компанія «Нова технологія» про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивач знаходився у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інноваційно-інжинірингова компанія «Нова технологія». Відповідно до наказу № К-246 від 08.07.2026 ОСОБА_2 звільнено за згодою сторін (ч.1ст.36КЗпП). За час роботи позивачу нарахована, але невиплачена заробітна плата у розмірі 81 610,57 грн, що підтверджується довідкою, наданою відповідачем. Позивачем самостійно визначено середньоденний заробіток в розмірі 1455,00 грн на підставі наявних розрахункових документів та відомостей про нараховану заробітну плату. Однак в день звільнення 08.07.2026 р., відповідач не здійснив виплату належних коштів, що є грубим порушенням частини 1 статті 116 КЗпП України. За таких обставин, просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки в розрахунку при звільненні.

Ухвалою судді від 17.08.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с. 10).

У судове засідання сторони не з`явились.

Позивач ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» 30.08.2026 скерував клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційно-інжинірингова компанія «Нова технологія» в судове засідання двічі не з`явився, про час та дату повідомлявся належним чином поштовим повідомленням, яке отримав особисто його представник, та через систему «Електронний суд», про причини неявки в суд не повідомив, правом на подання відзиву не скористався.

Відповідно до частини 3 статті 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин, відзив на позов до суду не надав, будь-яких клопотань та заяв від відповідача подано до суду не було, а також за наявності згоди позивача, суд, відповідно до частини 8 статті 178 ЦПК України розглядає справу за наявними у справі матеріалами, та відповідно до статті 280 ЦПК України, може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, у зв`язку з наступним.

Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

В судовому засіданні встановлено, що позивач знаходився у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інноваційно-інжинірингова компанія «Нова технологія».

Відповідно до відповіді з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №3453892, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інноваційно-інжинірингова компанія «Нова технологія» станом на момент розгляду справи є діючою юридичною особою, дата державної реєстрації 07.10.2021, основний вид економічної діяльності ремонт і технічне обслуговування готових металевих виробів.

Згідно з наказом №К-246 від 08.07.2026 р. ОСОБА_1 звільнено за згодою сторін (ч.1ст.36 КЗпП), що підтверджується наказом К-246 про припинення трудового договору. (а.с.5).

Згідно з довідкою, виданою Товариством з обмеженою відповідальністю «Інноваційно-інжинірингова компанія «Нова технологія» ОСОБА_1 працював у товаристві з 18.12.2024 до 08.07.2026 на посаді слюсар по ремонту артилерійського озброєння 5-го розряду, його сукупний дохід за період з 01.01.2026 до 08.07.2026 склав 152 671,62 грн. Станом на 08.07.2026 за товариством рахується заборгованість із виплати заробітної плати у розмірі: 81610,57 грн (а.с.6).

Спірні відносини між сторонами виникли з підстав того, що при звільненні позивача повний розрахунок з ним не проведено.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Відповідно до статті 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно з частиною 1 статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Аналіз норм статей 47, 116 КЗпП України, Закону України «Про оплату праці» свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, тощо) належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. Така правова позиція викладена в поставах Верховного Суду України № 6-1395цс16 від 26.10.2016, № 6-788цс16 від 14.12.2016, № 6-2912цс16.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Судом з урахуванням вказаної норми надається оцінка доводів позивача в частині обґрунтування вимог про стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі в заявленому розмірі.

Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Про надання відомостей щодо нарахованої і виплаченої зарплати вказано в статті 110 КЗпП України і статті 30 Закону України «Про оплату праці» - при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати.

Відповідно до статті 116 КЗпП, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно з пунктом 2.2 Рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу вказано, що за статтею 47 Кодексу роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Так, в день звільнення позивача відповідач, в порушення статті 116 КЗпП України, не провів з позивачем повний розрахунок.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі, яка була нарахована але не виплачена при звільненні в розмірі 81 610,57 грн, посилаючись на довідку про нараховані доходи з січня 2026 року по липень 2026 року та наявну заборгованість товариства станом на 08.07.2026, тобто на момент звільнення позивача. .

Відповідачем не надано доказів, які підтверджують погашення заборгованості з заробітної плати перед позивачем та поважність причин несвоєчасного розрахунку при звільненні чи інших обставин, які мають значення для розгляду зазначеної справи.

Враховуючи що сума невиплаченої позивачу заборгованості з виплати заробітної плати становить 81610,57 грн, позивачем зазначена сума не оспорювалась, а також матеріали справи не містять доказів, які ставлять під сумнів інформацію, надану відповідачем, суд вважає що саме зазначена сума заробітної плати нарахованої, але не виплаченої при звільненні підлягає стягненню з відповідача.

Щодо стягнення з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інноваційно-інжинірингова компанія «Нова технологія» на користь позивача середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд зазначає наступне.

Із змісту статті 117 КЗпП України вбачається, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статті 117 КЗпП України.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року, справа № 755/12623/19, провадження № 14-47цс21, середній заробіток за статтею 117 КЗпП України за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) та є своєрідною санкцією для роботодавця за винні дії щодо порушення трудових прав найманого працівника. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

При стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на підставі статті 117 КЗпП України, суд керується постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Абзацом 3 пункту 2 Порядку № 100 передбачено, що у всіх інших випадках (крім випадків обчислення середньої заробітної плати для оплати щорічної відпустки) збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку №100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

За правилами пункту 8 розділу ІV Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Як встановлено, станом на день ухвалення рішення у справі фактичний розрахунок відповідачем з позивачем не проведено.

Оскільки відповідно до вимог статті 117 КЗпП з вини власника не було виплачено належних звільненому позивачу сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, суд вважає, що вимога про стягнення середнього заробітку є підставною.

У позовній заяві позивач просив суд про стягнення середнього заробітку за весь час затримки, починаючи з 09 липня 2026 року, по день ухвалення судового рішення, виходячи з самостійно визначеного ним середньоденного заробітку у сумі 1 455,00 грн.

Згідно з інформацією, наданою відповідачем, нарахована позивачу заробітна плата за травень - червень 2026 року (два місяці, що передують місяцю звільнення) становить 43443,20 грн без відрахування обов`язкових платежів та внесків (21 618,36 грн + 21 824,84 грн). Кількість фактично відпрацьованих позивачем робочих днів протягом двох місяців перед звільненням становить 43 дні.

Таким чином, середньоденна заробітна плата позивача становить 1010,31 грн (43443,20 грн /43 робочих дні).

Отже, середній заробіток позивача за час затримки розрахунку при звільненні за період з 09.07.2026 (наступний день після звільнення) до 14.10.2026 (день постановлення рішення суду) складає 70 721,70 грн (1 010,31 грн х 70 робочих днів), без утримання податків й інших обов`язкових платежів, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а тому позовні вимоги в даній частині підлягають частковому задоволенню.

Крім того, у статті 265 ЦПК України закріплено, що у рішенні суд зазначає про розподіл судових витрат.

Питання щодо розподілу судових витрат вирішується відповідно до статті 141 ЦПК України. Так, згідно з частиною 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», з відповідача необхідно стягнути в дохід держави судовий збір у розмірі 2 255,55 грн., а саме за дві позовні вимоги, з яких: 1331,20 грн - судовий збір за позовну вимогу про стягнення заборгованості по заробітній платі та 924,35 грн - судовий збір пропорційно розміру задоволеної позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні).

На підставі викладено, керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265, 268, 280-282, 289, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційно-інжинірингова компанія «Нова технологія» про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційно-інжинірингова компанія «Нова технологія» (код ЄДРПОУ 44556690) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суму невиплаченої заробітної плати у розмірі 81 610 (вісімдесят одна тисяча шістсот десять) гривень 57 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційно-інжинірингова компанія «Нова технологія» (код ЄДРПОУ 44556690, м. Івано-Франківськ, вул. Хриплінська, 11щ) на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 70 721 (сімдесят тисяч сімсот двадцять одна) гривня 70 копійок

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційно-інжинірингова компанія «Нова технологія» на користь держави 2 255 (дві тисячі двісті п`ятдесят п`ять) гривень 55 копійок судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

відповідач: Товариствj з обмеженою відповідальністю «Інноваційно-інжинірингова компанія «Нова технологія», місцезнаходження юридичної особи: м. Івано-Франківськ, вул. Хриплінська, 11щ, офіс 15, код ЄДРПОУ 44556690.

СуддяСвятослав АННИШИН