Решение № 140628911, 14.10.2026, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/6265/26

провадження 2/216/4536/26

РІШЕННЯ

іменем України

ЗАОЧНЕ

14 жовтня 2026 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Маланюка О. Я.,

за участю секретаря судового засідання: Агурейчевої А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей виконкому Центрально-Міської районної у місті ради, ОСОБА_3 , про надання дозволу на зняття з реєстраційного обліку проживання дитини без згоди батька, -

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про надання дозволу на зняття з реєстраційного обліку проживання дитини без згоди батька. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка є одноосібним власником квартири АДРЕСА_1 . У вказаній квартирі зареєстроване місце проживання її неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Шлюб між позивачкою та відповідачами було розірвано рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 28 січня 2020 року (справа № 216/4528/19). Після розірвання шлюбних відносин відповідач повністю самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, не бере участі у вихованні та матеріальному забезпеченні дитини, спільне господарство не ведеться, а фактичне місцезнаходження відповідача позивачці невідоме.

На теперішній час у позивачки виникла гостра необхідність відчуження (продажу) належного їй на праві особистої приватної власності нерухомого майна. Однак, реалізувати свої законні права власника майна позивачка не може через наявність реєстрації у квартирі неповнолітньої дитини. Зняття неповнолітньої особи віком від 14 до 18 років з реєстраційного обліку в адміністративному порядку через органи реєстрації (ЦНАП) потребує обов`язкової письмової згоди обох батьків. З огляду на тривалу відсутність відповідача та неможливість отримання його згоди, позивачка вимушена звернутися за захистом своїх прав та прав дитини до суду.

Ухвалою суду від 09 вересня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивачка та її представник - адвокат Палішева Н. О. в судове засідання не з`явилися, представник позивача надала суду письмову заяву, в якій просить розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з`явився. Судом, з урахуванням довідок з Реєстру Криворізької міської територіальної громади та Єдиного державного демографічного реєстру, згідно з якими відповідач знятий з обліку за адресою позову ще у 2014 році, а нове місце реєстрації невідоме, вжито заходів щодо його виклику через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України. Також судові повістки відповідачу направлені за останнім відомим місцем реєстрації. Будь-яких відзивів, заяв чи заперечень від відповідача на адресу суду не надходило.

Третя особа - ОСОБА_3 про розгляд справи повідомлений належним чином, копію ухвали та позову отримав особисто, в судове засідання не з`явився, заперечень проти позову суду не надав. Третя особа - Служба у справах дітей виконкому Центрально-Міської районної у місті ради належним чином повідомлена про час та місце судового розгляду, однак в судове засідання не явилася.

Враховуючи положення ст. 280-282 ЦПК України та згоду представника позивача, суд ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини:

Трикімнатна квартира АДРЕСА_1 належить на праві особистої приватної власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 03.12.2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Пахомовою Н. І. за реєстровим № 6717, що підтверджується також Витягом про державну реєстрацію прав № 32660882 від 24.12.2011 року. Згідно з абзацом 2 пункту 5 договору та нотаріально засвідченою заявою ОСОБА_2 від 03.12.2011 року, спірне житло придбане позивачкою за її особисті кошти і є її особистою власністю.

Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 07 червня 2008 року по 28 січня 2020 року. Шлюб розірвано заочним рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 28.01.2020 року у справі № 216/4528/19, яке набрало законної сили 28.02.2020 року.

Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 ). З моменту фактичного припинення шлюбних відносин батьків у 2015 році та після офіційного розлучення в 2020 році дитина проживає виключно з матір`ю.

Поточне місце проживання відповідача сторонам та органам реєстрації невідоме. Неповнолітній ОСОБА_3 , якому на момент розгляду справи виповнилося 17 років, повністю підтримує наміри матері щодо зміни місця проживання та зняття з реєстраційного обліку, про що свідчать матеріали позову.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд керується принципом верховенства права, пріоритетом найкращих інтересів дитини та непорушністю права власності, виходячи з наступного аналізу матеріального та процесуального законодавства:

Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним. Аналогічні положення закріплені у статті 319 Цивільного кодексу України (ЦК України), згідно з якою власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно з частиною 1 статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Стаття 391 ЦК України надає власнику майна право вимагати усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, навіть якщо ці перешкоди не пов`язані з позбавленням володіння.

Суд констатує, що наявність реєстрації неповнолітньої дитини у квартирі, яка є особистою приватною власністю позивачки, за умови фактичного неотримання згоди другого з батьків, створює для позивачки як власника реальні й істотні перешкоди в реалізації її правомочностей щодо розпорядження майном, зокрема його вільного відчуження.

Частиною 2 статті 313 ЦК України встановлено, що фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний вибір місця проживання.

Згідно з частиною 2 статті 160 Сімейного кодексу України (СК України), місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою за згодою батьків або одного з них, з ким вона проживає.

Оскільки третя особа - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є неповнолітньою особою у віці 17 років, він наділений імперативним законом правом самостійно обирати своє місце проживання та надавати згоду на зміну реєстрації спільно з матір`ю, з якою фактично проживає.

Згідно зі статтями 150, 155 СК України, виховання дитини є обов`язком батьків. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Батько та мати мають рівні права та обов`язки щодо дитини (ст. 141 СК України).

Відповідно до статті 18 Закону України «Про надання публічних послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» та Порядку декларування та реєстрації місця проживання (Постанова КМУ № 265), орган реєстрації позбавлений права самостійно з`ясовувати сімейні обставини і вимагає обов`язкову письмову згоду обох батьків або документ, що її замінює (зокрема, рішення суду).

Суд звертає увагу, що неотримання згоди відповідача зумовлене його самоусуненням від виховання сина та тривалим неотриманням поштової кореспонденції. Бездіяльність відповідача не повинна штучно обмежувати та створювати перешкоди у реалізації цивільних і майнових прав як дитини, так і матері, з якою вона проживає.

При вирішенні даного спору суд враховує статтю 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України, яка проголошує, що в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Усталена практика Верховного Суду (зокрема, постанови у справах № 753/10825/19 та № 607/11691/20) чітко вказує на те, що «інтереси дитини є превалюючими над інтересами батьків. Відсутність згоди одного з батьків, який не проживає з дитиною та фактично не бере участі у її вихованні, не може бути безумовною перешкодою для зміни місця проживання дитини та зняття її з реєстраційного обліку, якщо це здійснюється в інтересах самої дитини та не порушує її прав».

Враховуючи, що неповнолітній ОСОБА_3 проживає з матір`ю, житло є її особистою власністю, дитина згодна на зміну реєстрації, а відповідач з 2020 року взагалі не цікавиться сином, суд приходить до висновку про законність, обґрунтованість та необхідність задоволення позовних вимог для забезпечення найкращих інтересів дитини та усунення перешкод власнику.

Оскільки позивачкою не заявлялися вимоги щодо розподілу судових витрат, та така не просила в позові стягнути судовий збір з відповідача такий підлягає залишенню за позивачкою.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 16, 313, 319, 321, 391 ЦК України, ст. 141, 150, 155, 157, 160 СК України, ст. 4, 12, 13, 19, 76-81, 141, 263-265, 274, 279, 280-283 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на зняття з реєстраційного обліку проживання дитини без згоди батька - задовольнити повністю.

Надати дозвіл ОСОБА_1 на зняття з реєстраційного обліку проживання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , без згоди батька - ОСОБА_2 .

Дане рішення суду після набрання ним законної сили є законною підставою для уповноважених органів реєстрації (Центрів надання адміністративних послуг, органів місцевого самоврядування) для здійснення відповідних реєстраційних дій щодо зняття ОСОБА_3 з реєстраційного обліку місця проживання за вказаною адресою без пред`явлення письмової згоди батька.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Дані учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ; місце реєстрації: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ; останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_3 .

Третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ; місце реєстрації: АДРЕСА_3 .

Третя особа: Служба у справах дітей виконкому Центрально-Міської районної у місті ради; код ЄДРПОУ: 36608314; місцезнаходження: 50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Свято-Миколаївська, буд. 27.

Текст рішення складено та підписано 14.10.2026 року.

Суддя О.Я.МАЛАНЮК