Постановление суда № 140613709, 13.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

13 жовтня 2026 рокуСправа №640/14477/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю по справі № 640/14477/21 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправною бездіяльності та стягнення середнього заробітку, -

ВСТАНОВИВ:

14 квітня 2025 року рішенням Луганського окружного адміністративного суду у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправною бездіяльності та стягнення середнього заробітку відмовлено

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2026 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора щодо непоновлення ОСОБА_1 на посаді, відповідно до рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2020 року у справі №640/524/20; стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2020 року у справі №640/524/20 за період з 01 грудня 2020 року по 24 лютого 2021 року у розмірі 91653,00 грн.; в задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 2665 (дві тисячі шістсот шістдесят п`ять) грн. 00 коп.

Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2026 року касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2026 року у справі №640/14477/21 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправною бездіяльності та стягнення середнього заробітку повернуто особі, яка її подала.

Ухвалою Верховного Суду від 11.06.2026 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2026 року у справі №640/14477/21 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправною бездіяльності та стягнення середнього заробітку.

Рішенням Вищої ради правосуддя «Про зміну територіальної підсудності судових справ Слов`янського міськрайонного суду Донецької області, Донецького окружного адміністративного суду, Луганського окружного адміністративного суду» від 21.05.2026 № 960/0/15-26, зокрема, змінено із 1 червня 2026 року територіальну підсудність судових справ Луганського окружного адміністративного суду шляхом її передачі до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

02.09.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №640/14477/21.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.09.2026 року прийнято та призначено заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю у справі № 640/14477/21 до розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін.

11.09.2026 року до суду від відповідача надійшли пояснення, в яких серед іншого зазначено, що заява позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення не містить відомостей щодо неналежного виконання Офісом Генерального прокурора постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №640/14477/21 (зокрема, виконавчі листи передано на виконання Державній казначейській службі України, і до Офісу Генерального прокурора заява про виконання судового рішення з реквізитами банківських рахунків ОСОБА_1 не подавалась), тому відсутні підстави для задоволення вимог щодо зобов`язання Офісу Генерального прокурора подати звіт про виконання судового рішення.

11.09.2026 року від позивача до суду надійшли заперечення на додаткові пояснення Офісу Генерального прокурора щодо виконання судового рішення та серед іншого зазначено, що направлення виконавчих листів до Казначейства не підтверджує виконання судового рішення. Посилання на відсутність заяви з банківськими реквізитами є безпідставним. Вказує, що стаття 382 КАС України передбачає саме контроль за виконанням судового рішення, а не формальне прийняття повідомлення відповідача про вчинення певних дій.

23.09.2026 року від Офісу Генерального прокурора до суду надійшли додаткові пояснення, в яких вказано, що на виконання судового рішення у справі №640/14477/21 здійснено добровільну сплату на користь позивача грошових коштів у розмірі 91 653,00 грн (середній заробіток за час затримки виконання рішення суду) та 2 665 грн. (судовий збір).

Розглянувши заяву позивача, докази надані на виконання рішення суду, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з частиною 2 статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Згідно частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Кодексом адміністративного судочинства України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.

Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.

Так, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 у справі № 806/2143/15 зазначив, що, зокрема, стаття 382 Кодексу адміністративного судочинства України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладена у постановах 14 травня 2020 року у справі №800/320/17, від 27 лютого 2020 року у справі №0640/3719/18 та від 11 червня 2020 року у справі №640/13988/19.

Як вбачається з матеріалів справи, Офісом Генерального прокурора, на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2026 у справі 640/14477/21 виплачено на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2020 року у справі №640/524/20 за період з 01 грудня 2020 року по 24 лютого 2021 року у розмірі 91653,00 грн. та судовий збір у розмірі 2 665 грн., що підтверджується наданими платіжними інструкціями.

Тобто, Офісом Генерального прокурора вчинено дії щодо виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2026 у справі 640/14477/21.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Офісом Генерального прокурора постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2026 у справі 640/14477/21 виконано в повному обсязі, суд зазначає про відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішенням суду у цій справі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 248, 256, 370, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю по справі № 640/14477/21 - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська