Решение № 140608209, 01.10.2026, Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 944/5441/26

Провадження №2-о/944/315/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2026 рокум.ЯворівЯворівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Матвіїва І.М.

з участю секретаря судового засідання Димчак Х.Т.

заявника ОСОБА_1 ,

розглядаючи в судовому засіданні в залі суду в м.Яворів, в порядку окремого провадження, цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 , орган опіки та піклування Новояворівської міської ради Львівської області про видачу обмежувального припису,

в с т а н о в и в:

08 вересня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису, у якій просить суд встановити стосовно кривдника ОСОБА_2 , обмежувальний припис строком на 6 місяців, яким застосувати такі заходи тимчасового обмеження його прав: заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці спільного проживання (перебування) з ОСОБА_1 та малолітніми дітьми за адресою: АДРЕСА_1 . Заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань менше 200 метрів до місця проживання Заявника, місця її служби/роботи, а також до навчальних закладів, які відвідують малолітні діти ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Заборонити ОСОБА_2 відвідувати навчальні заклади (школи, дитячі садки), які відвідують малолітні діти, забирати дітей з навчальних закладів або будь-яким іншим чином чинити психологічний та фізичний тиск на них чи на заявника. Заборонити ОСОБА_2 особисто та через третіх осіб (у тому числі шляхом безпідставних звернень до державних органів, органів опіки та піклування чи правоохоронних органів) розшукувати, переслідувати, вести листування, вести телефонні переговори або в будь-який інший спосіб контактувати з ОСОБА_1 та малолітніми дітьми.

В обґрунтування вимог посилається на те, що заявниця разом з неповнолітніми дітьми проживають за адресою: АДРЕСА_1 . Стверджує, що тривалий час, колишній чоловік заявниці ОСОБА_2 вчиняє відносно неї та дітей домашнє фізичне і психологічне насильство, стверджує, що насильство з його боку має регулярний характер і виражається у таких формах: фізичне насильство, що виражається в неодноразове завдання побоїв та регулярних погрозах фізичною розправою і вбивством. Психологічне насильство: щоденний тиск, крики, нецензурні образи на її адресу та адресу дітей.

Систематичність протиправних дій кривдника підтверджується рішенням судів про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.173-2 КУпАП (справи №446/2055/23, №446/1416/24, №446/1417/24, №446/1942/24), а також чисельними зверненнями до Яворівського РВП ГУНП у Львівській області (зокрема, протоколом від 12.06.2026 ЄО №10920 / №10320 та заявами від 05.08.2026, 06.08.2026 вх.№M-18467, 25.08.2026 вх. №М-20694).

Вказує, що внаслідок вищеописаних подій заявниця змушена звернутися за юридичною та психологічною допомогою. З метою захисту себе та своїх малолітніх дітей від постійного психологічного тиску, залякувань і загрози життю, повністю припинила будь-яке особисте та телефонне спілкування з ОСОБА_2 , перевівши всі взаємини у площину офіційного листування. Наведені протиправні дії кривдника створюють реальну, критичну та безпосередню загрозу життю і здоров?ю заявниці, а також завдають істотної шкоди психічному та фізичному розвитку малолітніх дітей, а тому вона вимушена звертатися до суду про видачу обмежувального припису, оскільки інші заходу впливу не дають жодного результату.

Ухвалою судді Матвіїва І.М. від 09.09.2026 заяву було залишено без руху, надано строк у 10 днів для усунення вказаних недоліків.

14.09.2026 на адресу Яворівського районного суду Львівської області надійшла заява ОСОБА_1 про усунення недоліків, відповідно до якої просить заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці спільного проживання (перебування) з ОСОБА_1 та малолітніми дітьми за адресою: АДРЕСА_2 . Наголошує, що малолітні діти ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , та неповнолітній ОСОБА_8 є постійними безпосередніми свідками та жертвами систематичного психологічного й фізичного насильства з боку ОСОБА_2 .

Крім того, на підтвердження здійснення ОСОБА_2 прямого психологічного насильства, залякування та висловлення погроз фізичною розправою в присутності дітей, додає ОСОБА_9 аудіозапису конфлікту, під час якого ОСОБА_10 прямо висловлює погрози вбивством та відрізанням голови, вчиняє нецензурну лайку, агресію та психологічний тиск безпосередньо у помешканні в присутності малолітніх дітей. Додає, що ОСОБА_2 неодноразово притягався до кримінальної та адміністративної відповідальності, зокрема ч.1 ст.263 КК України, ч.1, 2 ст.173-2 КУпАП та ч.1 ст.130 КУпАП.

Ухвалою суду від 14.09.2026 року заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду в порядку окремого провадження в судовому засіданні на 17 вересня 2026 року в межах строку, визначеного ч.2 ст.350-5 ЦПК України.

16.09.2026 на адресу Яворівського районного суду Львівської області надійшла заява ОСОБА_1 , відповідно до якої просить суд при ухваленні рішення про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 , додатково покласти на нього обов?язковий захід тимчасового обмеження прав зобов`язати пройти програму для кривдників відповідно до ч.2 ст.26 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству".

17.09.2026 - за клопотанням представника заінтересованої особи адвоката Гулько Ж.В. з метою ознайомлення із заявою та надання відзиву було відкладено на 22.09.2026 року.

22.09.2026 - до суду від представника заінтересованої особи адвоката Гулько Ж.В. надійшли заперечення, згідно якого просить відмовити у задоволенні заяви про видачу обмежувального припису в повному обсязі. В обґрунтування заперечення, зазначив що заявленими вимогами, вважає їх необґрунтованими в заявленому обсязі та такими, що не підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами. Заінтересована особа не заперечує, що між сторонами існує тривалий конфлікт, пов`язаний із сімейними відносинами, участю батька у вихованні дітей та порядком його спілкування з ними. Саме по собі посилання заявниці на наявність конфліктних ситуацій між батьками, непорозуміння щодо виховання дітей та порядку спілкування з ними не свідчить про вчинення домашнього насильства щодо дітей. Звернення особи до поліції, органу місцевого самоврядування, служби у справах дітей, медичного закладу чи іншого органу саме по собі підтверджує факт такого звернення, однак не означає автоматичного підтвердження всіх викладених у ньому тверджень. ОСОБА_2 звертається до суду та заперечує проти заявлених вимог у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 протягом тривалого часу створює перешкоди у його спілкуванні з дітьми та участі у їх вихованні. Наголошує, що згідно рішення виконавчого комітету Новояворівської міської ради №658 від 15 жовтня 2025 року «Про встановлення порядку участі у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми» - встановлено порядок участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми. При цьому пунктом 2 рішення №658 передбачено, що ОСОБА_1 не повинна чинити перешкод у спілкуванні з малолітніми дітьми відповідно до встановленого порядку

Щодо постанов за статтею 173-2 КУпАП, на які посилається заявниця заінтересована особа не заперечує існування відповідних судових рішень та не має наміру приховувати їх від суду. Зокрема, постановою Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 23.10.2024 року у справі № 446/1942/24 розглядався конкретний епізод, який, відповідно до тексту постанови, мав місце 06.08.2024 року. Наявність відповідного судового рішення підлягає врахуванню судом, однак сама по собі не означає автоматичного встановлення того, що станом на момент розгляду цієї справи у 2026 році існує актуальний ризик продовження або повторного вчинення домашнього насильства.

Стаття 130 КУпАП стосується правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, зокрема керування транспортними засобами у стані сп`яніння або відмови від проходження відповідного огляду, однак предметом розгляду таких справ не є поведінка особи щодо членів сім`ї та не встановлюється факт домашнього насильства щодо заявниці або дітей. Додає, що ОСОБА_2 не здійснював керування транспортним засобом у стані сп`яніння у присутності дітей та не перевозив дітей під час подій, за якими були винесені зазначені постанови.

Щодо вироку за частиною першою статті 263 КК України, зазначає що кримінальне провадження стосувалося придбання та зберігання боєприпасів без передбаченого законом дозволу. Предметом розгляду цього кримінального провадження, також не було встановлення факту вчинення домашнього насильства щодо ОСОБА_1 або дітей.

Ключовим для вирішення питання про застосування обмежувального припису є встановлення не лише обставин, які мали місце у минулому, а й того, чи існує на момент розгляду справи реальна необхідність у застосуванні такого заходу та чи зумовлюють встановлені обставини необхідність захисту заявниці або дітей шляхом встановлення конкретних обмежень щодо ОСОБА_2

22.09.2026, 28.09.2026 та 29.09.2026 - судове засідання перенесено через перебування судді у відпустці.

У судовому засіданні заявниця підтримала заяву, з підстав, зазначених у ній. Додатково зазначила, що ОСОБА_2 часто вживає алкогольні напої, постійно вчиняє щодо неї та дітей домашнє насильство психологічного характеру, а також застосовував фізичне насильство. Заявниця боїться за своє життя та за життя своїх дітей. Окрім цього, просила взяти до уваги та долучити висновок психолога ОСОБА_11 від 28.09.2026. Просила заяву задовольнити та видати обмежувальний припис.

ОСОБА_2 та його представник адвокат Гулько Ж.В. в судове засідання не з`явилися, представник надіслала до суду заяву, відповідно до якої просить розгляд справи проводити без участі заінтересованої особи та його представника. Заяву про видачу обмежувального припису залишити без задоволення.

Представник орган опіки та піклування Новояворівської міської ради Львівської області в судове засідання не з`явилися, надіслала до суду заяву, відповідно до якої просить розгляд справи проводити без участі заінтересованої особи.

Суд, заслухавши пояснення учасників провадження, на підставі повного, всебічно, об`єктивного та безпосереднього дослідження та оцінки доказів встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Згідно ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до розділу ІV глави 13 ЦПК України розгляд справ про видачу і продовження обмежувального припису поводиться в порядку окремого провадження.

Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, від даного шлюбу у сторін народилися троє дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Указом Президента України № 373/2026 від 08.05.2026 ОСОБА_1 присвоєно звання «Мати-героїня».

ОСОБА_1 разом з неповнолітніми дітьми проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно рішення виконавчого комітету Новояворівської міської ради №658 від 15 жовтня 2025 року «Про встановлення порядку участі у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми» - встановлено порядок участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми. Пунктом 2 рішення № 658 передбачено, що ОСОБА_1 не повинна чинити перешкод у спілкуванні з малолітніми дітьми відповідно до встановленого порядку

Протоколами про адміністративне правопорушення серії протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ №952816 від 03.09.2023, серії ВАВ №952817 від 03.09.2023 складеного відносно ОСОБА_2 встановлено, що останній 03.09.2023, близько 12:00 год., перебуваючи за місцем свого проживання, вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_1 , а саме: нецензурно висловлювався в її сторону, шарпав за руку та волосся. Також, 03.09.2023, близько 12:00 год., перебуваючи за місцем свого проживання, вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно своєї малолітнього сина, який був присутній під час конфлікту між батьками. Своїми діями вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення. ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Постанови Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області постановленої в рамках розгляду справи №446/2055/23 від 08.09.2023 року.

Протоколом про адміністративне правопорушення серії протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №375037 від 15.06.2024 складеного відносно ОСОБА_2 встановлено, що останній 15.06.2024, близько 16:00 год., перебуваючи за місцем свого проживання, вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї дружини у присутності малолітньої доньки. Своїми діями вчинив правопорушення, передбачене ч.2 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення. ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Постанови Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області постановленої в рамках розгляду справи №446/1416/24 від 08.07.2024 року.

Протоколами про адміністративне правопорушення серії протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №375033, ВАД № 375034, ВАБ № 953695 від 15.06.2024 складеного відносно ОСОБА_2 встановлено, що останній 15.06.2024, близько 16:00 год., перебуваючи за місцем свого проживання, вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї дружини у прнисутності малолітньої доньки. Також, 15.06.2024, близько 16:00 год., перебуваючи за місцем свого проживання, вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї малолітньої доньки, а саме донька була присутня під час сварки з батьками. Крім цього, 15.06.2024, близько 16:00 год, перебуваючи за місцем свого проживання, вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно своєї дружини, а саме: у підвищеному тоні словесно ображав, шарпав за руку та одяг. Своїми діями вчинив правопорушення, передбачене ч.2 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення. ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Постанови Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області постановленої в рамках розгляду справи №446/1417/23 від 10.07.2024 року.

Протоколом про адміністративне правопорушення серії протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №375016 складеного відносно ОСОБА_2 встановлено, що останній 06.08.2024, близько 00:30 год., перебуваючи за місцем свого проживання, вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї дружини. Своїми діями вчинив правопорушення, передбачене ч.2 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення. ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Постанови Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області постановленої в рамках розгляду справи №446/1942/24 від 23.10.2024 року.

Протоколом про адміністративне правопорушення серії протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №454354 від 10.10.2025 складеного відносно ОСОБА_2 встановлено, що останній 29 вересня 2025 року близько 17 год 00 хв перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 вчинив домашнє насильство психологічного характеру щодо своєї дружини ОСОБА_1 , в ході якого нецензурною лайкою, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілої. Своїми діями вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення. ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Яворівського районного суду Львівської області постановленої в рамках розгляду справи №944/5608/25 від 29.12.2025 року.

З талону-повідомлення єдиного обліку №7372 про прийняття та реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію від 18.08.2026 року вбачається, що на службу «102» від гр. ОСОБА_1 , 18.08.2026 о 18:51 годин надійшло повідомлення про те, що ОСОБА_2 неналежно виконує батьківські обов`язки щодо малолітнього сина ОСОБА_12 .

Відповідно до ухвали слідчого судді Яворівського районного суду Львівської області згідно поданої скарги поданої скарги зазначає, що ОСОБА_1 12.06.2026 року в порядку статті 214 КПК України було подано заяву про вчинення злочину до Яворівського ВП ГУ НП у Львівській області. У своїй заяві про вчинене кримінальне правопорушення заявник вказує конкретні факти про те, що просить вжити заходів до колишнього чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 який 11.06.2026 року близько 23:00 год. в АДРЕСА_3 , вчинив відносно заявниці в черговий раз домашнє насильство, а саме ображав нецензурними словами, шарпав за верхній одяг та погрожував фізичною розправою, в присутності малолітніх дітей, а саме ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зобов`язано службову особу Яворівського відділу поліції ГУ НП у Львівській області, уповноважену на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальне правопорушення, внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення на підставі заяви ОСОБА_1 , яке 12.06.2026 було зареєстроване у Журналі єдиного обліку Яворівського ВП ГУ НП у Львівській області за №10920, та надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань у строк, передбачений ч.1 ст.214 КПК України.

З висновку психолога ОСОБА_11 від 28.09.2026, яка проводила психологічну консультацію із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 вбачається, що за результатами консультації можна зробити висновок, що діти є свідком конфліктів. Дії батька вплинули на психоемоційний стан дітей у зв`язку із пережитим почуттям відчаю, страху, безпорадності в складній і загрозливій ситуації. Діти, систематично перебувають у середовищі насильства щодо матері, не можуть розглядатися лише як свідки конфлікту між дорослими. Вони є безпосередньо психологічно залученими до цієї ситуації та самі зазнають її негативного впливу. Їхня безпека, емоційний стан, відчуття захищеності, стосунки з батьками та процес формування моделей міжособистісної взамодії можуть зазнавати негативного впливу навіть у тих випадках, коли фізичне насильство безпосередньо не спрямоване на дитину. Рекомендовано, щоб взаємодія батька з дітьми здійснювалася з урахуванням їхнього віку, актуального психоемоційного стану та потреби у фізичній і психологічній безпеці. У взаємодії з дітьми неприпустимими є залучення їх до ситуацій із потенційно небезпечними предметами, використання зброї або її демонстрація як елементу гри чи навчання, а також моделювання агресивних способів розв?язання конфліктів. Доцільно спрямовувати взаємодію з дітьми на формування безпечних моделей комунікації, довіри, емоційної регуляції, поваги до особистих меж та ненасильницького вирішення конфліктів.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні показав, що заявниця приходиться йому мамою, а ОСОБА_2 вітчимом. У період часу коли свідок проживав разом з мамою, то у неї з вітчимом були часті конфлікти побутового характеру, одного разу ОСОБА_2 не пускав його до будинку, так як останній прийшов пізно ввечері. Мати розказувала, що конфлікти у них виникають часто, безпосереднім свідком таких подій він не був, оскільки останніми роками проживає окремо від них у м.Львів.

Свідок ОСОБА_14 під час судового засідання зазначив, що заявниця є його матір`ю, а ОСОБА_2 вітчимом. Водночас свідок додав, що протягом останніх чотирьох років він не підтримує з вітчимом жодного спілкування. У період часу коли свідок проживав з матір`ю у сім`ї регулярно відбувалися побутові сварки. Свідок засвідчив факти неправомірної поведінки вітчима 67 років тому, яка виражалася у тому що останній бив дітей, не пускав до будинку. Мати розказувала, що конфлікти у них виникають часто, безпосереднім свідком таких подій він не був, оскільки останніми роками проживає окремо.

Надаючи оцінку фактичним обставинам, встановленим в судовому засіданні суд виходить з таких норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.350-2 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Згідно з п.3 ч.1 ст.350-4 ЦПК України, у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності). У разі неможливості надати докази, визначені п.3 ч.1 цієї статті до заяви може бути додано клопотання про їх витребування.

Відповідно до ч.1,2,4 ст.350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.

Згідно з пунктами 3, 4, 17 частини першої статті 1Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб (ч.2 ст.26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Пунктом 7 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Згідно з ч.3, 4 ст.26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.

У п.9 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

З урахуванням змісту вищевказаних правових норм видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних обставин і наявності ризиків.

Разом з тим, в матеріалах справи взагалі відсутні відомості про проведення оцінки ризиків. Також відсутні будь-які докази на підтвердження викладених у заяві обставин, окрім як лише особистих тверджень заявниці. Тобто, належних і достатніх доказів з метою оцінки ризиків оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, заявниця не надала.

Обмежувальний припис є тимчасовим заходом, який виконує захисну та запобіжну функцію і направлений на попередження вчинення насильства та забезпечення першо-чергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених зазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 5 вересня 2019 у справі №756/3859/19).

Обмежувальний припис використовується як ефективний спосіб захисту від вчинення дій з домашнього насильства, однією з характеристик якого є повторюваність.

Згідно з правовими позиціями викладеними Верховним Судом, зокрема, в Постановах від 27 листопада 2019 року у справі №753/23624/18, від 09 грудня 2019 року у справі № 756/11732/18, від 18 грудня 2019 року у справі № 754/9263/19, від 14 січня 2019 року у справі № 754/6995/19, від 06 лютого 2020 року у справі № 753/8626/19, під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві. Звернення заявника до органів поліції самі по собі, не підтверджують факт вчинення насильства, що є необхідною умовою застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

У постанові від 23.07.2020 року по справі № 138/2655/19 Верховний Суд надаючи оцінку доводам скаржника вказав, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що заявник не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення особою навмисного домашнього насильства, не визначають ризиків продовження чи повторного вчинення такого та чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для заявника , що є необхідною умовою для застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а свідчать лише про наявність тривалого конфлікту між сторонами.

Таким чином, сам по собі факт вчинення домашнього насильства у минулому не є безумовною та достатньою підставою для видачі обмежувального припису. Під час вирішення питання про застосування такого заходу суд має встановити не лише факт попереднього насильства, але й наявність на момент розгляду справи обґрунтованого ризику його продовження чи повторного вчинення, для запобігання якому необхідне застосування саме тимчасового судового заходу.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 21 листопада 2018 року у справі № 756/2072/18 (провадження № 61-19328св18), від 09 грудня 2019 року у справі № 756/11732/18 (провадження № 61-49077св18).

Згідно приписів ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У справі № 640/23804/18 (провадження № 61-3848св19) Верховний Суд у постанові від 29 серпня 2019 року, підтримуючи висновки судів попередніх інстанцій щодо відмови в задоволенні заяви про видачу обмежувального припису, вказав, що звернення заявника до органів поліції не підтверджує факт вчинення заінтересованою особою домашнього насильства, що є необхідною умовою застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Судом встановлено, що наведені заявницею документи дійсно свідчать про наявність у минулому конфліктних ситуацій між учасниками справи та про вчинення ОСОБА_2 , зокрема у 2023, 2024 та 2025 році дій, які були предметом розгляду компетентних органів.

Інші наведені у заяві обставини, пов`язані з подіями 2023- 2025 року, також не свідчать самі по собі про наявність актуального ризику вчинення домашнього насильства станом на час розгляду цієї справи у вересні 2026 року.

При цьому суд бере до уваги, що між подіями, які підтверджені письмовими доказами, та зверненням до суду із заявою про видачу нового обмежувального припису минув значний проміжок часу.

Із матеріалів справи не вбачається належних та достатніх доказів того, що після відповідних подій 2025 року ОСОБА_2 вчинив щодо ОСОБА_1 нові конкретні дії, які на час розгляду справи свідчили б про продовження або повторення домашнього насильства.

Посилання представника заявниці на те, що домашнє насильство продовжується, саме по собі не може бути достатньою підставою для застосування обмежувального припису за відсутності конкретних фактичних даних про відповідні дії заінтересованої особи та доказів, які б підтверджували актуальність такого ризику.

Суд також враховує, що за даними Єдиного державного реєстру судових рішень, які були предметом дослідження суду, відсутні відомості про інші судові справи щодо вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства саме щодо заявниці, які б свідчили про безперервність або систематичність насильницької поведінки щодо неї.

Згідно ч.3 ст.6 ЗУ «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Рішенням Ради суддів України від 25.11.2021 року №55 «Про використання суддями ЄДРСР у режимі повного доступу» затверджено, що повний доступ до усіх інформаційних ресурсів ЄДРСР судді можуть використовувати безпосередньо для здійснення правосуддя.

Суд не позбавлений можливості самостійно перевірити відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень та є відкритими.

Вказана позиція узгоджується із висновками, викладеними у постанові КЦС/ВС від 24.10.2024 за результатами розгляду справи № 752/8103//13-ц.

При цьому наявність постанов про притягнення особи до адміністративної відповідальності за події, які мали місце у минулому, не звільняє заявника від необхідності довести існування передбаченого законом ризику продовження або повторного вчинення домашнього насильства на час вирішення питання про застосування обмежувального припису.

Суд наголошує, що обмежувальний припис не є покаранням за вже вчинене домашнє насильство. Його призначення полягає у забезпеченні безпеки постраждалої особи шляхом тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, у випадку існування відповідного ризику.

Відтак, факт притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності у минулому, має значення для оцінки обставин справи, однак сам по собі не доводить існування актуального ризику повторного вчинення домашнього насильства у вересні 2026 році.

Суд також враховує, що обмежувальний припис є заходом, який істотно втручається у права особи, стосовно якої він встановлюється, а тому його застосування повинно бути обґрунтованим, необхідним та пропорційним заявленій меті - забезпеченню безпеки постраждалої особи. Верховний Суд також наголошує на необхідності оцінки пропорційності втручання у права особи під час вирішення питання про застосування обмежувального припису.

З огляду на наведене суд приходить до висновку, що надані заявником докази підтверджують наявність у минулому окремих фактів конфліктної та насильницької поведінки, однак не містять достатніх даних, які б на час розгляду справи свідчили про існування реального та актуального ризику продовження чи повторного вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства щодо ОСОБА_1 .

Суд не применшує значення встановленого факту домашнього насильства, який мав місце у 2023-2025 році, та не ставить під сумнів право заявниці на захист від домашнього насильства. Водночас предметом розгляду у цій справі є саме питання необхідності застосування на час розгляду справи нового тимчасового судового заходу - обмежувального припису.

Сам факт наявності у ОСОБА_1 емоційного стресу та тривожності, пов`язаного з конфліктими ситуаціями що виникають з ОСОБА_2 , суд вважає недостатнім доказом наявності підстав для задоволення заяви. Сама лише вказівка у заяві те, що кривдник не залишає її у спокої та вчиняє це впродовж тривалого часу не є достатньою підставою для видачі обмежувального припису.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з частиною першою статті 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.

З урахуванням часу, що минув після підтверджених подій 2023-2025 року, відсутності належних доказів нових проявів домашнього насильства щодо заявниці у теперішній час, відсутності достатніх даних про актуальний ризик його продовження чи повторного вчинення, суд вважає заяву такою, що не підлягає задоволенню.

Крім того, суд вважає обґрунтованими заперечення заінтересованої особи та її представника щодо того, що заборона наближатися до дітей ближче ніж на 200 метрів за умови наявності у ОСОБА_2 права на побачення з дітьми відповідно до рішення органу опіки та піклування неминуче призведе до порушення його права на участь у вихованні та спілкуванні з дітьми, що є явно непропорційним стосовно обраного обмежувального заходу.

Ураховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати слід віднести за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 259, 263-265, 350-2 - 350-8 ЦПК України, ст.ст. 1, 24, 26 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суд,

в и р і ш и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 , орган опіки та піклування Новояворівської міської ради Львівської області про видачу обмежувального припису відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст рішення суду складено 14 жовтня 2026 року.

Заявник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Заінтересована особа - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .

Заінтересована особа - Новояворівська міська рада Яворівського району Львівської області, юридична адреса: вул.Т.Шевченка,2 м.Новояворівськ Львівської області. Код ЄДРПОУ 04373301.

Суддя І.М.Матвіїв