Решение № 140608208, 14.10.2026, Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 944/3377/26

Провадження №2/944/2499/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.10.2026 рокум.ЯворівЯворівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Матвіїва І.М.

з участю секретаря судового засідання Димчак Х.Т.

представника позивача Бехти М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Яворів, у дистанційному судовому провадженні в режимі відеоконференції з поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Яворівський відділ державної виконавчої служби у Яворівському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зміну розміру аліментів,

в с т а н о в и в:

Адвокат Бехта М.І. в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів.

В обґрунтування вимог посилається на те, що сторони з 28.05.2005 перебували у зареєстрованому шлюбі. У шлюбі у сторін народилися троє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після розірвання шлюбу у 15.09.2021 року, діти проживали є з нею та повністю перебували на її утриманні. Судовим наказом від 02.09.2021 року Яворівського районного суду Львівської області вирішено стягувати щомісячно з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання трьох неповнолітніх дітей в розмірі 1/2 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше на кожну дитину 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку до досягнення дітьми повноліття, починаючи з дня подання заяви 22.07.2021. Яворівським ВДВС у Яворівському районі Львівської області ЗМУ МЮ (м.Львів) відкрито виконавче провадження ВП №66944548 від 29.09.2021 про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на підставі вказано вище судового наказу.

Починаючи з 18.09.2023 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не нараховуються, оскільки він досяг повноліття, а з 09.11.2024 аліменти на утримання з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не нараховуються, оскільки вона досягла повноліття.

Відповідно до копії розрахунку по заборгованості по виконавчому провадженні №66944548 від 01.04.2026, розмір аліментів автоматично не змінюється на 1/4, діє принцип пропорційності: якщо суд призначив 1/2 на трьох дітей, то вважається, що на кожну дитину припадає по 1/6 (1/2 поділити на 3).

Донька - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 проживає разом з Позивачкою за адресою: АДРЕСА_1 , навчається у середній загальноосвітній школі №100 м.Львова. У зв`язку з навчанням дитини Позивач постійно несе витрати на придбання канцелярського приладдя, навчальних матеріалів, шкільного одягу та взуття, а також на участь у шкільних заходах та інших потребах, пов`язаних з освітнім процесом. Крім того, дитина потребує належного харчування, медичного обслуговування, сезонного одягу та інших необхідних речей для забезпечення її повноцінного розвитку та навчання. З кожним роком витрати на утримання дитини зростають, що суттєво впливає на матеріальне становище Позивачки.

На даний час двоє дітей досягли повноліття, у зв`язку з чим обов`язок Відповідача щодо їх утримання припинився. Разом з тим неповнолітня донька продовжує потребувати належного матеріального забезпечення, а розмір аліментів у частці 1/6 доходу Відповідача не забезпечує належного рівня її утримання. Тому, позивач просить суд змінити розмір аліментів, визначений судовим наказом Яворівського районного суду Львівської області від 02.09.2021 у справі № 944/3870/21, які стягуються з відповідача, на користь позивача, на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 1/6 частини заробітку (доходу) платника аліментів на 1/4 частину заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 16.06.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд призначав справу до розгляду на 18 серпня 2026 року, однак відповідач заявив клопотання про відкладення розгляду справи для надання терміну для подачі відзиву.

Позивач в судове засідання не з`явилася, представник позивача адвокат Бехта М.І. в судовому засіданні, позовні вимоги підтримала, надала пояснення, аналогічні наведеним у позовній заяві, просить позов задовольнити.

30.09.2026 відповідач, будучи повідомленим про розгляд справи, до суду повторно не прибув, участь у розгляді справи в суді не взяв, відзиву не подавав, однак подав заяву про відкладення розгляду справи, посилаючись на хворобу та перебування на лікарняному.

Разом з тим, провадження у цій справі відкрито 16.06.2026 року і до цього часу справа не знайшла свого вирішення.

Суд зазначає, що відповідач мав достатній час для висловлення своєї позиції з приводу заявлених позовних вимог ОСОБА_1 (подати відзив), а також мав право взяти участь в судовому засіданні по справі особисто або в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду на підставі ст.212 ЦПК України чи залучити для представлення своїх інтересів при розгляді справи в суді представника, відповідно до ст.ст. 58, 60 ЦПК України.

Сам факт перебування особи на лікарняному, підставою для відкладення судових засідань бути не може, враховуючи, що вказана справа є малозначною, незначної складності, розглядається судом у спрощеному позовному провадженні, пріоритетним для якої є швидке вирішення, що відповідає завданням цивільного судочинства (ст.ст. 2, 19, 274 ЦПК України).

За змістом ст. 223 ЦПК України, повторна неявка учасника справи незалежно від причин неявки, не перешкоджає розгляду справи.

Відтак, оскільки суд позбавлений можливості в черговий раз відкласти розгляд справи на підставі ст. 223 ЦПК України, в межах строку встановленого ст.210 ЦПК України, дану справу слід розглянути на підставі наявних доказів у відсутність відповідача в загальному порядку.

Згідно з частиною другою статті 43 ЦПК України відповідач зобов`язаний добросовісно здійснювати процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки. Відповідно до принципу юридичної визначеності, як складової конституційного принципу верховенства права, це зобов`язує відповідача самостійно цікавитися перебігом розгляду судом пред`явленого до нього позову та вживати заходів для реалізації свого права на захист. Тривала відсутність такого інтересу з боку відповідача свідчить про його небажання захищати свої процесуальні права та фактичне самоусунення від участі у справі.

Суд бере до уваги, що учасник справи зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах судового розгляду, що стосуються безпосередньо його прав та обов`язків, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі надані внутрішнім законодавством засоби для прискорення процедури слухання. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, викладеною, зокрема, у рішенні у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховний Суд від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22), відповідно до якої пасивна поведінка сторони у процесі, зокрема відсутність зацікавленості у перебігу справи, не може розцінюватися як підстава для покладення на суд обов`язку відкладати розгляд справи або створювати умови для штучного затягування судового процесу.

Отже, відповідач зобов`язаний добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, а їх невиконання не може перешкоджати суду у здійсненні правосуддя та забезпеченні розгляду справи у розумний строк.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2022 року у справі №175/4075/18 (провадження № 61-5401св22), якщо належним чином повідомлені сторони чи їх представники не з`явилися у судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він має право, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. При цьому відкладення розгляду справи є правом суду, а не його обов`язком, і застосовується лише у разі неможливості вирішення спору у відповідному судовому засіданні без участі сторін за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Третя особа Яворівський відділ державної виконавчої служби у Яворівському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

Суд перейшов до стадії ухвалення рішення, відповідно до абз.2 ч.1 ст.244 ЦПК України, оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відклав його ухвалення та проголошення на 15:00 год 12.10.2026 року. 12.10.2026 проголошення судового рішення перенесено через перебування судді у відпустці на 13:00 год 14.10.2026.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи, оцінивши зібрані по справі письмові докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з частиною другою ст.51 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, від даного шлюбу у сторін народилися троє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому ІНФОРМАЦІЯ_4 виповнилося 18 років, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якій ІНФОРМАЦІЯ_5 виповнилося 18 років та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно з судовим наказом від 02.09.2021 року Яворівського районного суду Львівської області (справа 944/3870/21) вирішено стягувати щомісячно з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/2 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше на кожну дитину 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку до досягнення дітьми повноліття, починаючи з дня подання заяви 22.07.2021.

Згідно акту про фактичне проживання ОСББ «Лідер 1» від 14.05.2026 встановлено що в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , проживають ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно довідки №172 від 06.04.2026 - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 навчається у 6-А класі СЗШ №100 м.Львова.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працює швачкою в ТзОВ «Бадер Україна», її оклад становить 15400,00 грн відповідно до довідки №131 від 20.05.2026.

Яворівським ВДВС у Яворівському районі Львівської області ЗМУ МЮ (м.Львів) відкрито виконавче провадження ВП №66944548 від 29.09.2021 про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на підставі судового наказу №944/3870/21 від 15.09.2021.

Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментах ВП №66944548 при примусовому виконанні виконавчого листа №944/3870/21 від 15.09.2021 виданого Яворівським районним судом Львівської області, утворилась заборгованість станом на 01.04.2026, що становить у сумі 119735,48 гривень. Розмір аліментів автоматично не змінюється на 1/4, діє принцип пропорційності: якщо суд призначив 1/2 на трьох дітей, то вважається, що на кожну дитину припадає по 1/6 (1/2 поділити на 3). Коли старшим дітям виповнюється 18 років, виконавче провадження щодо них припиняється. Стягнення продовжується лише на молодшу дитину в тій частці, яка припадала на неї раніше - тобто 1/6. Виконавець не має права самостійно збільшувати частку з 1/6 до 1/4.

Матеріали справи не містять відомостей про перебування на утриманні відповідача інших неповнолітніх дітей або непрацездатних членів сім`ї.

Так, відповідно до частин 1 та 2 статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Предметом їх основного піклування є найкращі інтереси дитини. Обов`язок виховувати та розвивати дитину найважливіший обов`язок матері і батька. Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року №31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№2) від 27 листопада 1992 року, № 250,ст.35-36, 90) і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Згідно з ч. 1ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

За приписами ст.150, 157 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, той з батьків, хто проживає окремо від дитини зобов`язаний брати участь у її вихованні та утриманні.

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (ст. 141 СК України).

Стаття 180 Сімейного кодексу України передбачає, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері так і батька до досягнення нею повноліття.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.

Аналогічні висновки містяться також і в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі №632/580/17 (провадження № 61-51сво18) та постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №536/1557/17 (провадження №61-7584св18), від 30 червня 2020 року у справі №343/945/19 (провадження №61-2057св20).

Разом з тим, ч. 5 ст. 183 СК України встановлено, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину однієї чверті, на двох дітей однієї третини, на трьох і більше дітей половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Згідно зі ст. 180, ч. 3 ст. 181 СК України, батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Частиною 2 ст. 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно з ч.ч 1, 2, 3 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Вказана норма напряму визначає порядок дій сторін у справі та органів і осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень за умови досягнення найстаршою дитиною повноліття. Зокрема, якщо старшій дитині виповнилося 18 років, виплата аліментів на неї припиняється, а аліменти на утримання іншої дитини (дітей) повинні стягуватися щомісячно без урахування рівної частини, яка припадала на дитину, що досягла повноліття.

Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом 21 березня 2023 року по справ 591/3056/18.

У постанові від 27 листопада 2025 року у справі №758/5829/24 Верховний Суд зазначив, що застосування частини третьої статті 183 СК України разом зі статтею 192 СК України не виключається. При вирішенні вимог про зміну раніше встановленого розміру аліментів застосуванню підлягає не лише стаття 192 СК України, а й положення статей 182, 184 СК України, які регулюють визначення розміру та способу виконання аліментного обов`язку.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Окрім того, суд ураховує, що відповідач не позбавлений права згодом змінити розмір аліментів за наявності підстав, передбачених статтею 192 СК України.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п.23 Постанови Пленуму ВС України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», у випадку зміни розміру аліментів у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Судом встановлено, що на підставі судового наказу від 02.09.2021 року Яворівського районного суду Львівської області у справі №944/3870/21, з відповідача на користь позивачки на утримання трьох неповнолітніх дітей були стягнуті аліменти у єдиній частці (в розмірі 1/2 частини) від заробітку доходу батька дітей, яка стягувалася до досягнення старшою дитиною повноліття.

Після досягнення повноліття старшими дітьми, аліменти на утримання молодшої дочки, стягуються з боржника на користь стягувача за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття, тобто в розмірі 1/6 частини доходів відповідача. Разом з тим, суд вважає, що позивачка правомірно звернулася до суду з цим позовом про збільшення розміру аліментів з 1/6 частини до 1/4 частини на утримання дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у відповідності з положеннями ч.3, 5 ст. 183 СК України.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач є працездатною особою. Доказів наявності обставин, які б свідчили про неможливість відповідача сплачувати аліменти у заявленому розмірі, зокрема незадовільного стану його здоров`я, втрати працездатності, наявності інших осіб, яких він зобов`язаний утримувати, чи інших обставин, що істотно обмежують його матеріальні можливості, матеріали справи не містять. Відповідач відзиву на позов та доказів на спростування наведених позивачем обставин суду не подав.

Донька сторін є неповнолітньою: на час розгляду справи доньці виповнилося 12 років. Зі зростанням та дорослішанням дитини закономірно змінюється і збільшується обсяг витрат, необхідних для забезпечення її належного харчування, одягом, навчання, фізичного та соціального розвитку, а також задоволення інших повсякденних потреб.

У сукупності наведені обставини свідчать про зміну потреб дитини у порівнянні з часом первісного визначення розміру аліментів та враховуються судом при вирішенні питання про збільшення їх розміру.

Відповідно до статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, а розірвання шлюбу між батьками та проживання їх окремо не впливають на обсяг їхніх прав і не звільняють від обов`язків щодо дитини.

Рівність обов`язків батьків щодо утримання дитини при цьому не означає необхідності їх однакової за розміром грошової участі. Той із батьків, з ким проживає дитина, бере участь у її утриманні не лише шляхом безпосередніх матеріальних витрат, але й забезпечує житлом, харчуванням, доглядом, вихованням, організацією навчання та повсякденного життя дитини.

За встановлених обставин збереження аліментів на неповнолітню дитину сторін у розмірі 1/6 частини доходів відповідача, не забезпечує належної та пропорційної участі батька в утриманні спільної дитини відповідно до його матеріальних можливостей.

Визначаючи розмір аліментів у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача, суд виходить із необхідності забезпечення балансу між належним утриманням дитини та матеріальними можливостями платника аліментів. Такий розмір не є надмірним, відповідає обов`язку обох батьків забезпечувати потреби неповнолітньої дитини.

Отже, враховуючи, вік і потреби неповнолітньої дитини, відсутність доказів існування обставин, які перешкоджали б відповідачу сплачувати аліменти у більшому розмірі, суд доходить висновку про наявність передбачених статтями 182, 183, 192 СК України підстав для збільшення розміру аліментів на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з 1/6 до 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Такий розмір аліментів, на переконання суду, відповідає принципу найкращих інтересів дитини, є необхідним та достатнім для забезпечення її гармонійного розвитку та водночас не порушує справедливого балансу між інтересами дитини і матеріальними можливостями платника аліментів.

Враховуючи те, що цим рішенням змінюється встановлений попереднім судовим рішенням розмір аліментів, аліменти у визначеному цим рішенням розмірі підлягають стягненню з дня набрання цим рішенням законної сили. До набрання цим рішенням законної сили аліменти підлягають стягненню у розмірі, визначеному попереднім судовим рішенням.

Також суд звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати.

Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», а позовні вимоги підлягають задоволенню, відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України, суд покладає обов`язок зі сплати судового збору на відповідача у розмірі 1331 грн 20 коп., як за позовну вимогу немайнового характеру.

На підставі викладеного, керуючись ст.180, 182, 184, 191, 192, 200 Сімейного Кодексу України, ст. 2, 4, 76-81, 89, 133, 141, 210, 259, 263-265, 273, п.15.5 п.15 ч.1 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Яворівський відділ державної виконавчої служби у Яворівському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зміну розміру аліментів задовольнити частково.

Змінити розмір аліментів, які стягуються на підставі, судового наказу від 02.09.2021 року виданого Яворівським районним судом Львівської області по цивільній справі №944/3870/21, та стягувати з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Після набрання законної сили рішенням суду відкликати судовий наказ виданий Яворівським районним судом Львівської області від 02.09.2021 року по цивільній справі №944/3870/21.

Стягнути із ОСОБА_2 , судовий збір на користь держави в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Повне судове рішення складено 14 жовтня 2026 року.

Повне найменування сторін:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Третя особа - Яворівський відділ державної виконавчої служби у Яворівському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, код ЄДРПОУ 34978144, юридична адреса: вул.Львівська,2 м.Яворів Львівської області.

Суддя І.М.Матвіїв