Решение № 140607793, 07.10.2026, Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

____________________ Справа № 299/2181/26

Номер провадження 2/299/1070/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.10.2026 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі: головуючого судді Дочинця С.І., при секретарі Роман К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Виноградівського районного суду Закарпатської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "ТАЙГЕР-ФІНАНС", в особі представника Усенко Михайла Ігоровича до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ТОВ «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 99541853 від 01.12.2024 року в розмірі 32 117,74 грн, а також судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 01 грудня 2024 року між ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 99541853, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 6 400,00 грн із зобов`язанням повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування кредитом, комісію та інші передбачені договором платежі у встановлені строки.

Позивач стверджує, що кредитний договір було укладено в електронній формі шляхом використання відповідачем електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що, на його думку, підтверджує належне волевиявлення сторін на укладення правочину. Після укладення договору його текст було розміщено в особистому кабінеті відповідача, а кредитні кошти перераховано на платіжну картку позичальника шляхом безготівкового переказу. На підтвердження своїх доводів позивач посилається на довідку про ідентифікацію відповідача та платіжне доручення про перерахування кредитних коштів.

Як зазначає позивач, свої зобов`язання за кредитним договором він виконав у повному обсязі, натомість відповідач належним чином умов договору не виконала, кредитні кошти не повернула та передбачені договором платежі не сплатила, унаслідок чого утворилася заборгованість у загальному розмірі 32 117,74 грн, з яких: 6 400,00 грн прострочена заборгованість за основною сумою кредиту, 21 557,74 грн заборгованість за процентами за користування кредитом, 960,00 грн заборгованість за комісією за видачу кредиту та 3 200,00 грн заборгованість за штрафами.

Крім того, позивач вказує, що з метою досудового врегулювання спору відповідачці було направлено письмову претензію про погашення кредитної заборгованості від 02.03.2026 року, однак вжиті заходи не призвели до погашення боргу та врегулювання спору.

З огляду на викладене, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором у розмірі 32 117,74 грн, судовий збір у розмірі 2 662,40 грн і витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

Представник позивача ТОВ «ФК Тайгер-Фінанс», в особі представника Усенка М.І. про дату, час та місце проведення судового засідання з розгляду даної цивільної справи повідомлений належним чином шляхом надсилання судової повістки про виклик до суду в електронний кабінет, у судове засідання не з`явився. Натомість, в позовній заяві зазначає про розгляд справи за відсутності представника позивача, не заперечує щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, однак через підсистему «Електронний суд» подала до суду декілька заяв, у яких просила зменшити розмір заявленої до стягнення заборгованості та надати їй можливість погасити заборгованість за тілом кредиту в розмірі 6 400,00 грн. На обґрунтування поданих заяв відповідачка зазначила, що 01.12.2024 року між нею та ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» було укладено кредитний договір № 99541853, за умовами якого вона отримала кредит у розмірі 6 400,00 грн. Вказала, що раніше неодноразово користувалася послугами цієї фінансової компанії та завжди своєчасно виконувала свої зобов`язання за кредитними договорами. Прострочення виконання зобов`язань за спірним договором, за її словами, виникло у зв`язку з різким погіршенням стану здоров`я та перенесеною 10.12.2024 року складною операцією, внаслідок чого їй було встановлено інвалідність довічно та втрачено можливість працювати. Відповідачка також зазначила, що має низку серйозних захворювань, зокрема важку форму бронхіальної астми, кісту спинного мозку та серцеву недостатність, а її єдиним джерелом доходу є пенсійна виплата по інвалідності в розмірі 3 700,00 грн. Крім того, повідомила про складне матеріальне становище своєї сім`ї, зумовлене необхідністю допомагати в лікуванні неповнолітньої онуки, яка має два аутоімунні захворювання та проходить лікування за кордоном.

Посилаючись на наведені обставини, відповідачка просила суд зменшити суму заборгованості, не стягувати нараховані проценти в заявленому розмірі та скасувати штрафні санкції, оскільки не має фінансової можливості сплатити заявлену позивачем суму 32 117,74 грн. При цьому висловила готовність погасити основну суму кредиту в розмірі 6 400,00 грн одним платежем протягом 30 календарних днів, наголошуючи, що допущене прострочення не було умисним, а стало наслідком складних життєвих обставин. Також відповідачка повідомила про неможливість особистої участі в судовому засіданні у зв`язку зі станом здоров`я.

Вивчивши доводи позовної заяви, дослідивши наявні у справі письмові докази, суд вирішив наступне.

Судом встановлено, що 01.12.2024 року між ТОВ «Фінансова компанія "Тайгер-Фінанс» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №99541853, шляхом підписання заявки, що є невід`ємною частиною даного договору, відповідно до умов якого ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 6400 грн.

Згідно п. 1.1., 1.2., 1.3., 1.4., 1.5. договору, кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.1.3. договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2. договору (далі кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити проценти за користування кредитом (далі плата) відповідно до графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. кредит надається з метою задоволення потреб позичальника. Типом кредиту є кредит. Сума (загальний розмір) кредиту становить 6 400 грн. у валюті - українська гривня. Кредит надається/видається 2024 року загальним строком на 360 днів за умови виконання позичальником Графіку платежів, з 01.12.2024. Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється графіком платежів. Повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом має здійснюватися позичальником відповідно до графіку платежів. Остаточний термін (дата) повернення кредиту і сплати процентів за користування кредитом (за умови дотримання Графіку платежів) - 26.11.2025.

Загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом (без врахування суми (тіла) кредиту) складає 22 579,20 гривень в грошовому виразі та 2463,86 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1 договору.

Тип процентної ставки за цим договором - фіксована. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 28979,20 гривень. Денна процентна ставка становить 0,98 %.

Пільгова процентна ставка за користування кредитом становить: 0,7 відсотків в день. Особливості нарахування пільгової процентної ставки визначені п. п. 2.2.2., 2.2.3. цього Договору.

Пунктами 2.2.2. та 2.2.3. передбачено, що зарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату фактичного повернення кредиту (включно) на залишок фактичної заборгованості за день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3 договору.

У відповідності до п. 2.3. договору, позичальник за наявності відповідної пропозиції кредитодавця має право на продовження строку користування/повернення кредиту на на погоджених умовах користування кредитом умовах користування кредитом на певну кількість днів доступну у пропозиції, відповідно до розділу 12 Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту кредитодавця. Для продовження строку користування кредитом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 12 Правил, у т.ч. сплатити комісію за продовження кредиту та певну частку Заборгованості по кредиту. Можливі строки продовження та ставки/розмір комісії за продовження кредиту наведені у таблиці.

Вказаний договір підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатора - yHcBCLHO 01.12.2024 о 21:28:49.

Із паспорта споживчого кредиту, який підписаний позичальником ОСОБА_1 вбачається, що відповідач отримав та ознайомлений з інформацією щодо тип кредиту, яким є кредит; суми/ліміт кредиту; строку кредитування; мети отримання кредиту - на споживчі потреби особисті; спосіб та строк надання кредиту; інформацією про загальні витрати за кредитом; орієнтовної вартості кредиту для споживача за весь строк кредитування; реальна річна ставка відсотків, порядку повернення кредиту.

Із довідки, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія» Тайгер-Фінанс» 09 березня 2026 року №1846/І вбачається, що ОСОБА_1 пройдено ідентифікацію із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, yHcBCLHO який відправлено позичальнику 01.12.2024 року на номер мобільного телефону.

Згідно довідки, виданої ТОВ "Фінансова компанія "Контрактовий дім" від 16.02.2026 року вбачається про успішність перерахування грошових коштів у розмірі 6400 грн. 01.12.2024 року, номер транзакції 1519474780.

Станом на 25.11.2025 року у відповідача ОСОБА_1 утворилась заборгованість у розмірі 32117,74 грн., яка складається з заборгованості по тілу кредиту 6400 грн., заборгованість за відсотками 21557,74 грн., комісія - 960 грн. та 3200 грн. штрафні санкції.

З претензії від 02.03.2026 вбачається, що позивачем надіслано відповідачу ОСОБА_1 про необхідність погашення заборгованості у розмірі 32117,74 гривень.

Згідно ст. ст. 526, 527, 530 Цивільного Кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та цивільного законодавства.

Згідно із п. 1. ст. 1054 Цивільного Кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч. 1 ст. 1048 Цивільного Кодексу України розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. З положень кредитного договору та ст. ст. 1054, 1055 ЦК України вбачається, що сторонами дотримано в повному обсязі вимог цивільного законодавства щодо предмету договору, його ціни, строку повернення кредиту, розміру відсотків, письмової форми.

У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Судом установлено, що 01 грудня 2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 99541853, за умовами якого відповідачці надано кредит у розмірі 6 400,00 грн строком на 360 днів, з остаточною датою повернення кредиту та сплати процентів за умови дотримання графіка платежів 26 листопада 2025 року.

Договір укладено в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Факт підписання договору відповідачкою підтверджується довідкою про проходження ідентифікації із застосуванням одноразового ідентифікатора, а факт перерахування кредитних коштів довідкою ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» від 16 лютого 2026 року, згідно з якою 01 грудня 2024 року здійснено успішний переказ коштів у розмірі 6 400,00 грн.

Отже, суд вважає доведеними обставини укладення між сторонами кредитного договору та надання відповідачці кредитних коштів у погодженому розмірі. Водночас належних доказів повернення отриманого кредиту матеріали справи не містять, а відповідачка у поданих до суду заявах не заперечувала факту отримання кредиту та висловила готовність повернути його основну суму.

Таким чином, унаслідок невиконання відповідачкою зобов`язань за кредитним договором виникла заборгованість за основною сумою кредиту в розмірі 6 400,00 грн, яка підлягає стягненню на користь позивача.

Разом із тим, вирішуючи питання щодо обґрунтованості вимог про стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 21 557,74 грн, суд ураховує таке.

Згідно зі статтею 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до частини третьої статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі №679/1103/23 зазначено, що принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі №910/719/19 (пункт 6.20)).

Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов`язанні має створити умови для виконання боржником свого обов`язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту (частина перша статті 613 ЦК України).

З огляду на те, що спірні правовідносини виникли з договору споживчого кредиту, відповідачка є споживачем фінансової послуги, а позивач професійним учасником ринку фінансових послуг, умови договору підлягають оцінці не лише з погляду формального погодження сторонами його положень, а й з урахуванням принципів справедливості, добросовісності та розумності, а також необхідності забезпечення належного захисту прав споживача.

Як убачається з умов кредитного договору, сума наданого відповідачці кредиту становила 6 400,00 грн, денна процентна ставка 0,98 %, а загальні витрати позичальника за кредитом, без урахування основної суми кредиту, визначено в розмірі 22 579,20 грн. При цьому позивач просить стягнути з відповідачки проценти за користування кредитом у розмірі 21 557,74 грн, тобто суму, яка більш ніж утричі перевищує основну суму кредиту.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 9 квітня 1985 року №39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 9 квітня 1985 року №39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року №543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У Рішенні від 11 липня 2013 року №7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками фізичними особами.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 7 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

У постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23 зазначено, що під час розгляду справи суд апеляційної інстанції не спростував доводів щодо несправедливих умов нарахування розміру відсотків за несвоєчасно виконане зобов`язання за кожен день прострочення, зазначивши лише про те, що позичальник із позовом про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії не звертався. При цьому відсутність такого позову не є перешкодою для врахування інтересів відповідача у цій справі з метою дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Суд бере до уваги, що сам по собі факт погодження позичальником процентної ставки та інших умов кредитного договору не звільняє суд від обов`язку перевірити обґрунтованість заявлених до стягнення сум, їх відповідність умовам договору та вимогам законодавства, а також дотримання засад справедливості, добросовісності й розумності.

У цьому випадку заявлений до стягнення розмір процентів є непропорційно великим порівняно із сумою фактично наданого кредиту. Стягнення процентів у такому розмірі за обставин цієї справи призвело б до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін на шкоду відповідачці як споживачу фінансової послуги та покладало б на неї надмірний фінансовий тягар.

Крім того, суд ураховує, що відповідачка звернулася до суду із заявами про зменшення заявленої до стягнення заборгованості, в яких пояснила причини невиконання кредитного зобов`язання різким погіршенням стану здоров`я та складними життєвими обставинами. На підтвердження наведених обставин нею надано копії медичних документів, зокрема виписки-епікризи з медичної картки стаціонарного хворого та результати магнітно-резонансної томографії.

Зазначені документи суд оцінює в сукупності з іншими матеріалами справи та бере до уваги як підтвердження наявності в відповідачки істотних проблем зі здоров`ям, які, за її поясненнями, негативно вплинули на можливість здійснювати трудову діяльність і належним чином виконувати фінансові зобов`язання.

Суд також ураховує пояснення відповідачки щодо її матеріального становища, зокрема те, що єдиним джерелом її доходу є пенсійна виплата по інвалідності в розмірі 3 700,00 грн, а також наведені нею обставини необхідності допомагати в лікуванні неповнолітньої онуки. Хоча зазначені обставини самі по собі не припиняють зобов`язання за кредитним договором та не звільняють позичальника від обов`язку повернути отримані кошти, вони підлягають урахуванню під час оцінки доводів відповідачки та пропорційності майнових вимог позивача.

Водночас суд зауважує, що зменшення заявлених до стягнення процентів у цій справі не ґрунтується виключно на скрутному матеріальному становищі відповідачки або стані її здоров`я, а зумовлене насамперед необхідністю оцінки співмірності заявленої суми процентів із розміром наданого кредиту та дотримання балансу інтересів сторін у споживчих кредитних правовідносинах.

За наведених обставин суд доходить висновку, що стягнення з відповідачки процентів у заявленому позивачем розмірі 21 557,74 грн не відповідатиме засадам розумності, справедливості та добросовісності й призведе до непропорційного обтяження споживача фінансової послуги.

З огляду на співвідношення основної суми кредиту та заявлених процентів, умови договору, характер спірних правовідносин, а також необхідність забезпечення справедливого балансу інтересів сторін суд вважає обґрунтованим визначити розмір процентів, що підлягають стягненню з відповідачки, у сумі 6 400,00 грн, тобто в розмірі основної суми наданого кредиту. У стягненні решти заявлених процентів у розмірі 15 157,74 грн належить відмовити.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за комісією за видачу кредиту в розмірі 960,00 грн суд зазначає таке.

Відповідно до положень ст.9 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець зобов`язаний розкривати споживачу інформацію про загальні витрати за споживчим кредитом, а умови договору мають відповідати вимогам законодавства щодо захисту прав споживачів фінансових послуг.

Саме по собі включення до тексту договору положення про сплату комісії не є безумовною підставою для її стягнення. Для задоволення відповідної вимоги позивач повинен довести правомірність установлення такого платежу, його характер, зміст послуги, за яку він справляється, та відповідність умов щодо його сплати вимогам законодавства.

Із досліджених судом матеріалів справи не вбачається належного обґрунтування того, за яку саме окрему послугу встановлено комісію за видачу кредиту в розмірі 960,00 грн та які дії кредитодавця становлять зміст такої послуги. Доказів надання відповідачці окремої додаткової послуги, за яку передбачено справляння цієї комісії, позивачем не надано.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами правових підстав для стягнення з відповідачки комісії за видачу кредиту в розмірі 960,00 грн, а тому в задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

Щодо вимог про стягнення штрафних санкцій у розмірі 3 200,00 грн суд виходить із такого.

За змістом статей 549, 551 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. Право на неустойку виникає за наявності встановлених законом або договором підстав для її стягнення.

Разом із тим, відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування в разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит банком або іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплатити на користь кредитодавця неустойку (штраф, пеню) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання грошового зобов`язання за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем.

Отже, з огляду на те, що кредитний договір укладено 01 грудня 2024 року, а позивач заявляє до стягнення штрафні санкції за прострочення виконання грошового зобов`язання, їх стягнення має оцінюватися з урахуванням наведених законодавчих обмежень.

За таких обставин суд доходить висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідачки штрафних санкцій у розмірі 3 200,00 грн, у зв`язку із чим у задоволенні позовних вимог у цій частині належить відмовити.

Таким чином, за результатами розгляду справи суд вважає доведеними позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 6 400,00 грн та процентів за користування кредитом у розмірі 6 400,00 грн, а всього 12 800,00 грн.

У задоволенні позовних вимог про стягнення процентів у частині, що перевищує визначений судом розмір, комісії за видачу кредиту та штрафних санкцій слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується положеннями статей 133, 137, 141 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Згідно з пунктом 3 частини другої цієї статті інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Як убачається з матеріалів справи, при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. Таким чином, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог із відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 061,05 грн (2 662,40 грн х 12 800,00 грн / 32 117,74 грн).

Щодо вирішення питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Відповідно до частин першої, другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих послуг та виконаних робіт, а також ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

При визначенні суми витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає відшкодуванню за рахунок відповідачки, суд ураховує характер спірних правовідносин, категорію та складність справи, ціну позову, обсяг матеріалів, які підлягали опрацюванню, характер і зміст підготовлених представником позивача процесуальних документів, а також обсяг роботи, об`єктивно необхідної для представництва інтересів позивача в суді.

Суд зазначає, що ця справа стосується стягнення заборгованості за договором споживчого кредиту, обставини укладення якого, надання кредитних коштів та виникнення заборгованості підтверджуються письмовими доказами. Розгляд справи не вимагав вирішення складних правових питань, проведення експертиз, збирання значного обсягу додаткових доказів або вчинення інших процесуальних дій, які б об`єктивно зумовлювали значні витрати часу адвоката. Водночас підготовка позовної заяви, аналіз умов кредитного договору, розрахунку заборгованості та документів на підтвердження заявлених вимог передбачали виконання адвокатом відповідної професійної роботи.

Визначаючи співмірний розмір витрат на професійну правничу допомогу, суд також ураховує, що позов задоволено частково, оскільки заявлені до стягнення проценти за користування кредитом зменшено, а у стягненні комісії та штрафних санкцій відмовлено. За таких обставин покладення на відповідачку обов`язку відшкодувати всі заявлені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн не відповідало б критеріям розумності, необхідності та співмірності судових витрат із фактичним обсягом виконаної роботи й результатом розгляду справи.

Оцінивши надані докази в їх сукупності, з урахуванням складності справи, обсягу виконаної адвокатом роботи, характеру наданих послуг, ціни позову та результатів його розгляду, суд доходить висновку, що обґрунтованим і співмірним розміром витрат на професійну правничу допомогу в цій справі є 2 500,00 грн. Такий розмір, на переконання суду, відповідає критеріям розумності й пропорційності та забезпечує справедливий баланс інтересів сторін.

Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом задоволено позовні вимоги на загальну суму 12 800,00 грн із заявлених 32 117,74 грн, частка задоволених позовних вимог становить 39,8539 %. Отже, пропорційно до задоволеної частини позову з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 996,33 грн (2 500,00 грн х 12 800,00 грн / 32 117,74 грн).

Згідно із ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 223, 259, 263-265, 279, 280, 354, 355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» в особі представника Усенко Михайла Ігоровича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» заборгованість за Договором про споживчий кредит № 99541853 від 01.12.2024 у розмірі 12800 (дванадцять тисяч вісімсот) гривень, з яких: 6400 (шість тисяч чотириста) грн сума заборгованості по кредиту; 6400 (шість тисяч чотириста) грн сума заборгованості за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» судовий збір у розмірі 1061 (одна тисяча шістдесят одна) гривень 05 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» витрати за надання правової допомоги у розмірі 996 (дев`ятсот дев`яносто шість) гривень 33 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відомості про учасників:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Тайгер-Фінанс», код ЄДРПОУ 43561909, що знаходиться за адресою: 79000, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус.

Представник позивача Усенко Михайло Ігорович.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

ГоловуючийДочинець С. І.