Постановление суда № 140590349, 13.10.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

13.10.2026 року справа №520/22221/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Марини Лук`яненко, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:

1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо нездійснення виплати пенсії ОСОБА_1 з 13.09.2025 року у фактично нарахованому розмірі відповідно рішення суду у справі №520/12470/25;

2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплачувати ОСОБА_1 пенсію починаючи з 13.09.2025 року нарахованої на виконання рішення суду у справі №520/12470/25 щомісяця у повному нарахованому розмірі з загальних видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій, призначених відповідно до Закону №1058-IV, без віднесення таких виплат до виокремлених у бюджеті Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій, перерахованих на виконання рішень суду, та без застосування будь-якого часткового, пропорційного чи відстроченого порядку виплати (в межах окремих бюджетних асигнувань або з перенесенням невиплачених сум на наступні бюджетні періоди).

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2026 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач не виконує судове рішення у справі №520/12470/25 про призначення пенсії, посилаючись на норми постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня №821, якою затверджено новий Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених чи перерахованих на виконання судових рішень, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

У відзиві на позов відповідач зазначає, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком в Головному управління Пенсійного фонду України в Харківській області відповідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2025 у справі №520/12470/25 Головним управління Пенсійного фонду України в Черкаській області розглянуто заяву та призначено пенсію. Виплата пенсії ОСОБА_1 проводиться Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, оскільки вона перебуває на обліку в Управлінні. Головним управлінням нараховані пенсійні кошти за період з 19.04.2025 до 31.08.2026 в розмірі 82268,56 грн. внесено до Реєстру судових рішень. З загальної суми нарахованої пенсії ОСОБА_1 виплачено: в листопаді 2025 виплачено 36715,84 грн., в лютому 2026 виплачено 3849,00 грн., в березні 2026 виплачено 6000,00 грн., в квітні 2026 виплачено 3403,00 грн., в травні 2026 виплачено 2458,00 грн., в червні 2026 виплачено 7156,00 грн. Залишок невиплачених коштів станом на 03.08.2026 року складає 22686 гривень 72 копійок. З визнанням рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі №320/51895/25 постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень (далі - Постанова №821) протиправною та нечинною, інший чинний нормативно-правовий акт, який би визначав порядок здійснення видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, на сьогодні відсутній. Отже, із визнанням Постанови №821 протиправною та нечинною виникла прогалина та правова невизначеність у правовому регулюванні механізму фінансування з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату ретроспективних судових рішень та перерахованих пенсій за рішенням суду. Разом з тим обов`язок розпорядників бюджетних коштів застосовувати чинний пункт 14 розділу Прикінцеві положення Закону №4695 не скасований. Ураховуючи наведене, спрямування коштів на виплату перерахованих пенсій за рішенням суду та виплату ретроспективних судових рішень може здійснюватися виключно у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку, що передбачає прийняття Кабінетом Міністрів України відповідного акта.

Проаналізувавши обставини справи, суд зазначає, згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття "суд, встановлений законом" зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й до дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Положеннями статті 2 КАС України закріплено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За правилами пункту 5 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень.

Спором адміністративної юрисдикції у розумінні пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, у тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим і відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Поняття "позов, який не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства" необхідно тлумачити більш широко: вказане поняття стосується як позову, який не може розглядатися за правилами адміністративного судочинства, так і тих позовів, які не підлягають судовому розгляду.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Статтею 383 КАС України передбачені вимоги та порядок заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.

Окрім цього, станом на дату звернення представника позивача до суду з позовом є чинними норми статей 381-1, 382-1, 382-2, 382-3 Кодекс адміністративного судочинства України щодо вжиття судом заходів судового контролю за виконанням судових рішень.

У спірних правовідносинах, позивач фактично не погоджується з виконанням пенсійним органом судового рішення у справі №520/12470/25, оскільки виплату пенсії на виконання вказаного рішення суду пенсійним органом здійснено наступним чином: у листопаді 2025 виплачено 36715,84 грн., у лютому 2026 виплачено 3849,00 грн., у березні 2026 виплачено 6000,00 грн., у квітні 2026 виплачено 3403,00 грн., утравні 2026 виплачено 2458,00 грн., у червні 2026 виплачено 7156,00 грн. Тобто, як зазначає позивач, на виконання вказаного рішення судупозивач не отримує пенсію у нарахованому розмірі.

Суд вважає за необхідне звернути увагу позивача, що виконання судового рішення не може бути предметом нового спору, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень, тому вимоги щодо невжиття відповідачем заходів для виконання рішення суду, судом перевірці не підлягають.

З огляду на вищенаведене, обраний позивачем у цій частині спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення в іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконання судового рішення являє собою завершальну стадію судового провадження.

Аналогічна за змістом правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі № 686/23317/13-а, від 06.02.2019 року у справі №816/2016/17, а також в постанові Верховного Суду від 15 вересня 2026 року у справі №580/490/26.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За таких обставин, суд висновує, що вказаний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та не підлягає судовому розгляду в цілому, а тому провадження у справі слід закрити.

Згідно ч. 2 ст. 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Керуючись положеннями статей 47, 142, 189, 238, 239, 243, 244, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Закрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснити, що ухвала підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги у строк згідно з ч.1 ст. 295 КАС України, тобто протягом 15 днів з дати складення повного судового рішення, а набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України, тобто негайно після підписання.

Суддя Марина Лук`яненко