Постановление суда № 140584775, 14.10.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №442/1935/26

ОКРЕМА УХВАЛА

14 жовтня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові заяву позивача про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду у справі №442/1935/26 за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Дрогобицька міська лікарня №1» Дрогобицької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13.07.2026 у справі №442/1935/26 позов задоволено частково. Зокрема:

- визнано протиправним та скасовано рішення офтальмологічної експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства «Дрогобицька міська лікарня №1» Дрогобицької міської ради №64/25/3105/Р від 10.12.2025 про встановлення ОСОБА_1 25% втрати професійної працездатності;

- зобов`язано Комунальне некомерційне підприємство «Дрогобицька міська лікарня №1» Дрогобицької міської ради повторно провести оцінювання повсякденного функціонування ОСОБА_1 з метою визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності з урахуванням усіх наданих медичних документів, у тому числі офтальмологічних обстежень за 2025 рік, доданих до направлення від 07.11.2025, та з дотриманням механізму, визначеного Порядком встановлення ступеня стійкої втрати професійної працездатності в рамках проведення оцінювання повсякденного функціонування особи та Критеріями, затвердженими наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.06.2012 №420, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

13.08.2026 рішення суду набрало законної сили. На його підставі 03.09.2026 видано виконавчий лист та постановою заступника начальника відділу Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 17.09.2026 відкрито виконавче провадження №81989465.

25.09.2026 на розгляд суду надійшла заява позивача про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, в якій він просить визнати протиправними дії відповідача щодо встановлення йому на виконання рішення суду 0% втрати професійної працездатності; зобов`язати відповідача невідкладно ухвалити рішення, яким встановити належний ступінь стійкої втрати професійної працездатності у відповідності до Критеріїв, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.06.2012 №420 (зокрема, Таблиці 11.2), з урахуванням займаних військових посад, медичних документів, доданих до направлення від 07.11.2025, та висновку військово-лікарської комісії від 31.10.2024, з описом у протоколі розгляду складових підрахунку; не задовольняти заяву відповідача про відстрочення виконання рішення суду; на розсуд суду вжити інших заходів для забезпечення виконання рішення суду.

В обґрунтування заяви позивач зазначив, що 16.09.2026 під час повторного оцінювання експертна команда відповідача відмовилась застосовувати Критерії, затверджені наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.06.2012 №420, не врахувала усіх медичних документів, доданих до направлення від 07.11.2025, усно оголосила рішення про встановлення 0% втрати професійної працездатності та не надала позивачу протокол розгляду справи. Позивач вважає, що такі дії не є належним виконанням рішення суду.

Ухвалою суду від 28.09.2026 заяву призначено до розгляду у судовому засіданні на 07.10.2026.

29.09.2026 позивач подав клопотання про долучення до заяви витягу з рішення експертної команди №64/26/2503/В, сформованого за результатами рішення №64/26/2503/Р від 16.09.2026.

30.09.2026 представник відповідача подав клопотання, в якому зазначив, що 28.09.2026 технічні перешкоди в електронній системі оцінювання повсякденного функціонування особи усунуто, засідання експертної команди завершено, сформовано та підписано протокол оцінювання і видано витяг з рішення №64/26/2503/В. Відповідач заперечив проти вимог заяви позивача, вказав на фактичне повне виконання рішення суду та просив розглядати заяву без участі його представника в порядку письмового провадження.

Ухвалою суду від 07.10.2026, постановленою у письмовому провадженні, у відповідача витребувано належним чином засвідчені копії рішення експертної команди №64/26/2503/Р від 16.09.2026, протоколу розгляду справи експертною командою від 16.09.2026, направлення на оцінювання від 07.11.2025 з переліком доданих до нього медичних документів, документів щодо дати формування, підписання та надіслання витягу з рішення, а також письмові пояснення щодо застосованих положень Порядку та Критеріїв.

12.10.2026 представник відповідача на виконання ухвали суду від 07.10.2026 подав копії направлення на оцінювання повсякденного функціонування особи від 07.11.2025 №2af080f6-f283-4b7b-9ed0-d2c92c5707f7, протоколу розгляду справи експертною командою №64/26/2503/П та рішення експертної команди №64/26/2503/Р від 16.09.2026. У письмових поясненнях відповідач зазначив, що жодного пункту Порядку та жодної таблиці Критеріїв встановлення ступеня стійкої втрати професійної працездатності, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.06.2012 №420, щодо оцінювання ОСОБА_1 16.09.2026 не застосовано, а жодного відсотка стійкої втрати професійної працездатності за кожним діагнозом не визначено. Таке рішення відповідач обґрунтовує тим, що у довідці військово-лікарської комісії від 31.10.2024 №1941/7377 захворювання позивача визнано пов`язаним з проходженням військової служби, що, з посиланням на роз`яснення Міністерства охорони здоров`я України від 24.03.2025 та постанову Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, на думку відповідача, не дає підстав для застосування Порядку та Критеріїв. Відповідач просить вважати рішення суду від 13.07.2026 виконаним.

Розглянувши заяву позивача, суд виявив порушення закону, які полягають в наступному.

Згідно зі ст.129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч.1 ст.370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами..

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.381-1 цього Кодексу, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Згідно з ч.4 цієї статті, заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

Відповідно до ч.6 ст.383 цього Кодексу, за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача суд постановляє ухвалу про залишення заяви без задоволення, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 294 цього Кодексу. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 15.09.2026 у справі №580/490/26, з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 02.07.2026 у справі №990/282/24, інститут судового контролю за виконанням судових рішень спрямований не на повторний розгляд спору по суті та не на повторне встановлення прав і обов`язків його учасників, а на забезпечення практичної реалізації вже здійсненого судом захисту порушеного права та перевірку того, чи виконано суб`єктом владних повноважень покладений на нього судовим рішенням обов`язок у визначений цим рішенням спосіб і обсязі.

У цій же постанові Верховний Суд звернув увагу: «Визначальним у розмежуванні нового адміністративного спору та спору щодо належного виконання судового рішення є не сам факт прийняття суб`єктом владних повноважень нового рішення чи вчинення ним нових дій, а їх зміст, мета та безпосередній зв`язок із виконанням судового рішення. Якщо такі рішення чи дії є способом реалізації вже встановленого судом обов`язку, питання про їх правомірність підлягає вирішенню в порядку судового контролю за виконанням судового рішення».

Крім того, у постанові від 26.07.2023 у справі №640/17504/19 Верховний Суд виклав висновок, згідно з яким «Обов`язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення)».

Отже, предметом перевірки за заявою позивача є те, чи виконано відповідачем обов`язок, покладений на нього рішенням суду від 13.07.2026, у визначений цим рішенням спосіб і обсязі, з урахуванням як резолютивної, так і мотивувальної частин рішення.

Як вбачається з протоколу розгляду справи №64/26/2503/П та рішення №64/26/2503/Р від 16.09.2026, експертна команда у складі п`яти лікарів провела очний розгляд справи позивача. Кожен член експертної команди висловився проти встановлення ступеня втрати професійної працездатності, колегіальне рішення щодо встановлення ступеня втрати професійної працездатності - «ні», відсоток втрати професійної працездатності та його причину не визначено.

В обґрунтуванні рішення №64/26/2503/Р зазначено: «Беручи до уваги те, що особа є діючим військовослужбовцем ЗСУ і у довідці ВЛК від 31.10.2024 №19417377 зазначається: захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби, встановлення ступеню стійкої втрати професійної працездатності, керуючись Порядком та Критеріями встановлення ступеня стійкої втрати професійної працездатності в рамках проведення ОПФО, затвердженими наказом МОЗ України від 05.06.2012 №420, в даному випадку є недоцільним та безпідставним, оскільки згідно з роз`ясненням МОЗ України щодо порядку оцінювання вслужбовців та представників інших силових відомств від 24.03.2025 воно здійснюється у військовослужбовців ЗСУ виключно у випадку захворювання, отриманого під час захисту Батьківщини або під час виконання обов`язків військової служби (що не було засвідчено рішенням ВЛК)».

Аналогічне обґрунтування міститься у протоколі розгляду справи №64/26/2503/П. Факт незастосування Порядку та Критеріїв відповідач підтвердив і у письмових поясненнях від 12.10.2026.

Даючи оцінку вказаному, суд враховує, що механізм встановлення ступеня стійкої втрати професійної працездатності визначено Порядком встановлення ступеня стійкої втрати професійної працездатності в рамках проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.06.2012 №420 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 10.12.2024 №2067, зі змінами, внесеними наказом Міністерства охорони здоров`я України від 10.11.2025 №1697) (далі - Порядок №420).

Відповідно до абз.1 п.5 розділу I Порядку №420, визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності здійснюється відповідно до Порядку оцінювання функціонування та за наявності доданих до електронного направлення сканованих копій таких документів:

Згідно з підп.1 п.5 розділу I Порядку №420, для осіб з числа військовослужбовців або військовозобов`язаних, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, яким часткова втрата працездатності встановлюється без встановлення інвалідності: рішення (постанови) військово-лікарської, медичної (військово-лікарської), лікарсько-експертної комісії, оформлене як довідка військово-лікарської, медичної (військово-лікарської), лікарсько-експертної комісії, свідоцтво про хворобу або витяг з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії, медичної (військово-лікарської), лікарсько-експертної комісії, оформлені за формою, визначеною законодавством.

Відповідно до п.6 розділу I Порядку №420, за наявності у особи наслідків, що виникли в результаті нещасного випадку чи професійного захворювання, дорожньо-транспортної пригоди, поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання у військовозобов`язаних, військовослужбовців поліцейських, осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, а також у працівників правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, що призвело до втрати професійної працездатності (далі - випадок), ступінь стійкої втрати професійної працездатності визначається у відсотках залежно від тяжкості наслідків, але не нижче найменшого значення відсотка втрати професійної працездатності, наведеного у Критеріях встановлення ступеня стійкої втрати професійної працездатності в рамках проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05 червня 2012 року №420, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 16 серпня 2012 року за №1388/21700.

З аналізу змісту наведених норм випливає, що для військовослужбовця, якому часткова втрата працездатності встановлюється без встановлення інвалідності, підставою для визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності є рішення (постанова) військово-лікарської комісії, оформлене, зокрема, як довідка військово-лікарської комісії. За наявності у військовослужбовця наслідків захворювання, що призвело до втрати професійної працездатності, ступінь стійкої втрати професійної працездатності визначається у відсотках не нижче найменшого значення, наведеного у Критеріях. Умови про отримання захворювання саме під час захисту Батьківщини чи під час виконання обов`язків військової служби Порядок №420 не містить.

Як вбачається з обґрунтування рішення №64/26/2503/Р, експертна команда мала у своєму розпорядженні довідку військово-лікарської комісії від 31.10.2024 №1941/7377, якою захворювання позивача визнано пов`язаним з проходженням військової служби.

У рішенні від 13.07.2026 суд, застосувавши цю норму, дійшов такого висновку: «Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що за наявності у військовослужбовця наслідків захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, експертна команда зобов`язана визначити ступінь стійкої втрати професійної працездатності виходячи з тяжкості наслідків та поточного клініко-функціонального стану особи, застосувавши Критерії, але не нижче найменшого значення відсотка, наведеного у них, а у разі прогресуючого характеру захворювання, етіологічно пов`язаного з випадком, підвищити відсоток втрати професійної працездатності».

Таким чином, висновок суду про обов`язковість застосування Порядку №420 та Критеріїв ґрунтувався на пов`язаності захворювання позивача з проходженням військової служби, встановленій довідкою військово-лікарської комісії від 31.10.2024 №1941/7377. Цю ж обставину відповідач поклав в основу протилежного висновку про недоцільність та безпідставність застосування Порядку №420 та Критеріїв. Тим самим відповідач фактично переоцінив висновки суду, викладені у рішенні, яке набрало законної сили, що не відповідає вимогам ч.1 ст.370 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд відхиляє посилання відповідача на роз`яснення Міністерства охорони здоров`я України від 24.03.2025, оскільки таке роз`яснення не є нормативно-правовим актом і не може змінювати зміст Порядку №420 та Критеріїв. Крім того, наявна у матеріалах справи публікація Міністерства охорони здоров`я України «Оцінювання військовослужбовців та представників інших відомств» від 24.03.2025 не містить формулювання про проведення оцінювання у військовослужбовців виключно у випадку захворювання, отриманого під час захисту Батьківщини. Навпаки, серед причин, за якими поранення, травми, контузії, каліцтва або захворювання отримані особою, у ній поряд із «захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби» зазначено також «проходження військової служби чи служби в органах внутрішніх справ, поліції, СБУ, інших військових формуваннях».

Необґрунтованими є також посилання представника відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» (далі - Постанова №975). Згідно з абз.1 п.1 цього Порядку, цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, та осіб, звільнених з військової служби (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст).

Відповідно до абз.1 п.18 цього Порядку, у разі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від ступеня втрати працездатності, який установлюється експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи або медико-соціальною експертною комісією, у розмірі, що визначається у відсотках прожиткового мінімуму.

Отже, Постанова №975 регулює призначення і виплату одноразової грошової допомоги, а умови її призначення стосуються права особи на таку виплату. Ступінь втрати працездатності, від якого залежить розмір допомоги, Постанова №975 не встановлює, а відсилає до рішення експертної команди. Тому положення цієї постанови не можуть бути підставою для відмови експертної команди у визначенні ступеня стійкої втрати професійної працездатності за Порядком №420 і Критеріями. До того ж в обґрунтуванні рішення №64/26/2503/Р експертна команда на Постанову №975 не посилалась.

Крім того, рішенням суду від 13.07.2026 відповідача зобов`язано врахувати усі надані медичні документи, у тому числі офтальмологічні обстеження за 2025 рік, додані до направлення від 07.11.2025. Як вбачається з п.26 направлення, до нього додано консультативні висновки офтальмологів ОСОБА_2 від 24.02.2025, ОСОБА_3 від 13.05.2025 та ОСОБА_4 від 23.09.2025. Обґрунтування рішення №64/26/2503/Р містить посилання лише на консультативний висновок від 23.09.2025. Відомостей про оцінку інших офтальмологічних обстежень 2025 року ні рішення, ні протокол розгляду справи не містять.

Отже, з установлених обставин у взаємозв`язку з наведеними нормами слідує, що відповідач, провівши 16.09.2026 повторне оцінювання, не виконав покладений на нього рішенням суду обов`язок у визначений цим рішенням спосіб. Зокрема, ступінь стійкої втрати професійної працездатності позивача із застосуванням механізму, визначеного Порядком №420 і Критеріями, не визначено, а медичні документи 2025 року враховано не в повному обсязі.

Стосовно вимоги позивача про зобов`язання відповідача ухвалити рішення, яким встановити належний ступінь стійкої втрати професійної працездатності за Критеріями (зокрема, Таблицею 11.2) з урахуванням займаних позивачем військових посад, суд зазначає таке.

Як вказано у постанові Верховного Суду від 15.09.2026 у справі №580/490/26, «Судове рішення підлягає безпосередньому виконанню без ухвалення додаткового судового рішення, а питання щодо його невиконання чи неналежного виконання підлягають вирішенню в порядку судового контролю, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, та/або із застосуванням заходів, визначених законодавством про виконавче провадження».

Обов`язок повторно провести оцінювання із застосуванням Порядку №420 і Критеріїв вже покладено на відповідача рішенням суду від 13.07.2026, яке підлягає виконанню, у тому числі в межах відкритого виконавчого провадження. За змістом ч.6 ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, передбачено постановлення ухвали в порядку ст.249 цього Кодексу, а не покладення на відповідача нового обов`язку. Крім того, як зазначено у рішенні суду від 13.07.2026, вибір конкретних положень Критеріїв та визначення відсотка втрати професійної працездатності належать до компетенції експертної команди, яку суд не вправі підміняти. Тому ця вимога задоволенню не підлягає.

Крім того, суд зауважує, що доводи позивача, які стосуються порушення функцій зору, медичних протипоказань та їх співвідношення з обов`язками за військовими посадами, стосуються медичної оцінки, яка належить до компетенції експертної команди. Посилання позивача на мотиви дій посадових осіб відповідача та на ознаки кримінального правопорушення виходять за межі предмета розгляду заяви в порядку ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.1 ст.249 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Згідно з ч.ч.4, 5 цієї статті, в окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.

На виконання вимог ч.4 ст.249 Кодексу адміністративного судочинства України суд зазначає, що відповідачем порушено вимоги ч.1 ст.370 Кодексу адміністративного судочинства України, пп.5, 6 розділу I Порядку №420. Порушення полягає у прийнятті на виконання рішення суду від 13.07.2026 рішення №64/26/2503/Р від 16.09.2026 без застосування механізму, визначеного Порядком №420 і Критеріями, без визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності позивача та без оцінки всіх офтальмологічних обстежень за 2025 рік, доданих до направлення від 07.11.2025. Вказане, на думку суду, є підставою для постановлення окремої ухвали та її направлення відповідачу для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Враховуючи зміст вказівок та час, необхідний для проведення повторного оцінювання, суд вважає за необхідне встановити строк для надання відповіді про вжиті заходи - не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали.

Керуючись ст.ст.241, 243, 248, 249, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в :

вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню Комунальним некомерційним підприємством «Дрогобицька міська лікарня №1» Дрогобицької міської ради вимог закону, про які зазначено в мотивувальній частині ухвали.

Окрему ухвалу направити Комунальному некомерційному підприємству «Дрогобицька міська лікарня №1» Дрогобицької міської ради (вул.Шептицького, 9, м.Дрогобич, Львівська область, 82100) - для вжиття відповідних заходів реагування та забезпечення виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13.07.2026 у справі №442/1935/26.

Про вжиті заходи повідомити Львівський окружний адміністративний суд (вул.Чоловського, 2, м.Львів, 79018) не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали.

Окрема ухвала може бути оскаржена особами, яких вона стосується.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.