Решение № 140575805, 14.10.2026, Лановецький районний суд Тернопільської області

Справа № 602/642/26

Провадження № 2/602/475/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/заочне/

"14" жовтня 2026 р. м. Ланівці

Лановецький районний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Наумчука В.А., за участі секретаря судового засідання Майхрук Н.М.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,-

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (далі - ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» або Товариство або позивач) з використанням підсистеми «Електронний суд» в особі директора Ткаченко М.М., звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі позичальник або відповідач) про стягнення заборгованості за договором.

В обґрунтування своїх вимог вказує на те, що 16.04.2019 Акціонерне товариство «АЛЬФА-БАНК» (далі АТ «АЛЬФА-БАНК» або кредитодавець, або Банк) та ОСОБА_1 уклали Кредитний договір № 591052348, на підставі якого Банк надав позичальнику кредит в сумі 11800,00 грн строком на 24 місяців, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених договором. В подальшому права вимоги за кредитним договором були послідовно відступлені позивачу на підставі договорів факторингу та відступлення права вимоги, у зв`язку з чим позивач став новим кредитором стосовно відповідача як позичальника за кредитним договором. Однак, відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору, заборгованість не погасив, внаслідок чого у нього перед позивачем існує заборгованість в сумі 14508,93 грн, з яких: заборгованість зо основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 5377,25 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 7848,08 грн, заборгованість за пенею та/або штрафами 800,00 грн, інфляційні збитки 358,97 грн, нараховані 3% річних 124,63 грн, і яку позивач просить стягнути з відповідача. Також разом із заборгованістю по договору позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, письмових заперечень проти позову до суду не подав.

Ухвалою суду від 03.07.2026 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 05 серпня 2026 року.

Справа 05.08.2026 не слухалась, у зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці, призначено судове засідання для розгляду справи на 14.09.2026.

Ухвалою суду від 14 вересня 2026 року витребувано письмові докази у АТ «СЕНС БАНК», розгляд справи відкладено на 14.10.2026.

Представник позивача в судове засідання не прибув, хоч і був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, у позовній заяві просить розгляд справи проводити за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення суду не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не прибув, хоча про день, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини свого неприбуття в судове засідання суд не повідомив.

Ураховуючи те, що відповідач, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, повторно не з`явився у судове засідання, про причини своєї неявки суду не повідомив, відзиву не подав, а позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, то керуючись ст. 280, 281 ЦПК України суд постановив провести заочний розгляд цієї справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Згідно зі частиною другою статті 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд ознайомившись з письмовими поясненнями позивача у позовній заяві, дослідивши та оцінивши докази, які містяться у матеріалах справи, встановив фактичні обставини, відповідні спірні правовідносини і дійшов наступних висновків.

Щодо укладення договору

16 квітня 2019 року ОСОБА_1 власноруч підписав Анкету-заяву про акцепт Публічної пропозиції АТ «АЛЬФА-БАНК» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «АЛЬФА-БАНК», копія якої міститься у матеріалах справи. У пункті 2.1 згаданої вище Анкети-заяви зазначено, що підписанням цього Акцепту ОСОБА_1 підтверджує акцепт Публічної пропозиції та укладення договору між ним та АТ «АЛЬФА-БАНК» на умовах викладених у Публічній пропозиції та додатках до Договору, що розміщені на веб-сторінці Банку (а.с. 39 зворот).

Тієї ж дати, 16.04.2019, ОСОБА_1 , ознайомившись з Паспортом споживчого кредиту, власноруч підписав його (а.с. 56), а також Оферту на укладання угоди про надання кредиту №591052348, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії (нижче у тексті - Оферта), у тексті якої зазначено, що він пропонує АТ «АЛЬФА-БАНК» укласти відповідну кредитну угоду, підставою для якої є Договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «АЛЬФА-БАНК». Також в Оферті вказані основні умови споживчого кредиту (а.с. 46 зворот).

Головою правління АТ «АЛЬФА-БАНК» Михайльо В.В. підписано Акцепт на укладання угоди про надання кредиту № 591052348, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 16.04.2019 (нижче у тексті - Акцепт), яким прийнято пропозицію ОСОБА_1 на укладення угоди про надання кредиту (а.с. 55 зворот).

Внизу під текстом Оферти міститься підпис позичальника, який підтверджує те, що він отримав Акцепт пропозиції на укладення відповідної угоди від 16.04.2019.

Окрім того, матеріали справи містять копії власноруч підписаних ОСОБА_1 : Додатку № 1 до Угоди про надання кредиту №591052348 від 16.04.2019 Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, Довідки про систему гарантування вкладів фізичних осіб, Заяви (Акцепту) №248591052348111 про прийняття пропозиції укласти договір страхування, а також Договору добровільного страхування життя позичальника АТ «АЛЬФА-БАНК» (а.с. 55, 59-59 зворот).

Станом на 16.04.2019 АТ «АЛЬФА-БАНК» (код ЄДРПОУ 23494714) було внесене до Державного реєстру банків та мало чинну ліцензію на здійснення банківської діяльності (з 12.09.2022 перейменоване в АТ «СЕНС БАНК»), що убачається із загальнодоступної інформації, яка міститься на офіційному веб-сайті Національного банку України в мережі Інтренет за посиланням: https://bank.gov.ua/ua/supervision/.

Частиною першою статті 1054 ЦК України (тут і нижче норми права застосовуються у редакціях, які діяли на дату виникнення спірних правовідносин) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до частини першої-другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За положеннями статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).

Таким чином, між сторонами у письмовій формі у паперовому вигляді укладено Кредитний договір № 591052348 від 16.04.2019 (далі у тексті Кредитний договір).

Щодо змісту спірних правовідносин та умов кредитного договору.

На підставі укладеного Кредитного договору між сторонами виникли кредитні правовідносини, а саме відносини зі споживчого кредитування, які регулюються нормами Цивільного кодексу України, Закону України «Про споживче кредитування», інших актів цивільного законодавства.

Кредитним договором передбачені такі умови споживчого кредиту:

- тип кредиту кредит готівкою;

- сума кредиту 11800,00 грн;

- процентна ставка, становить 0,01% річних, тип ставки фіксована;

- строк надання кредиту 24 місяців;

- комісійна винагорода за обслуговування кредиту за період з 5-го місяця користування кредитом по 24-ий місяць користування кредитом 4,65% від суми кредиту;

- дата повернення кредиту 16.04.2021;

- графік платежів з повернення кредиту, сплати процентів за його користування, суми комісійної винагороди та інших платежів визначені у Додатку №1.

Графіком платежів (Додаток №1 до Кредитного договору) передбачена щомісячна оплата за кредитним договором рівними частинами упродовж 24 місяців (ануїтетні платежі). До ануїтетного платежу включено погашення суми кредиту, процентів, а також комісії за розрахунково-касове обслуговування, розмір якої починаючи з 5-го щомісячного платежу становить 548,70 грн.

Щодо факту надання кредитних коштів позичальнику

Факт надання кредитних коштів позичальнику у сумі 11800,00 грн підтверджується меморіальним ордером №868724 від 16.04.2019, а також банківською випискою руху коштів за рахунком клієнта ОСОБА_1 за період з 16.04.2019 по 17.05.2021, наданими АТ «СЕНС БАНК» на виконання ухвали суду про витребування доказів (а.с. 82-83, 85).

Щодо заміни кредитора у спірному зобов`язанні.

17 травня 2021 року, АТ «АЛЬФА-БАНК», як клієнт з однієї сторони, та ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС», як фактор, з іншої сторони, уклали Договір факторингу № 2 (нижче у тексті Договір факторингу №2), за пунктом 2.1 якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає фактору, а фактор набуває належне клієнтові право вимоги до боржників за договорами (Основні договори), перелік яких міститься в Додатку №1-1 до Договору, що додається до даного договору на паперовому носії. Сторони погодили, що за фактом відступлення прав вимоги фактор стає стороною усіх Основних договорів, укладених між клієнтом і боржниками, перелік яких міститься в Додатку 1-1 до договору, в силу чого до фактора переходять всі права, які належать клієнту за Основними договорами, на умовах передбачених Основними договорами, в тому числі, але не виключно, права нарахування відсотків, комісій, неустойки, що передбачені умовами Основних договорів (а.с. 10-15).

У п. 6221 Додатку 1-1 до Договору факторингу №2 «Характеристика прав вимоги, переданих фактору клієнтом за договором та боржників за основними договорами» від 17.05.2021 зазначено: дату та номер Кредитного договору, П.І.Б. відповідача, його РНОКПП, суми заборгованості за Кредитним договором (а.с. 17-18).

Згідно з п. 2.3 Договору факторингу №2 право вимоги вважається відступленим фактору з дати повної (остаточної) оплати фактором Ціни прав вимоги відповідно до п. 4.2 цього договору. В дату здійснення повної (остаточної) оплати фактором Ціни прав вимоги відповідно до п. 4.2 цього договору сторони підписують Акт приймання-передачі Реєстру боржників за формою, встановленою в Додатку №2 до цього договору.

У п. 4.2 Договору факторингу №2 сторони домовились, що фактор зобов`язаний передати у розпорядження клієнту грошові кошти і сплатити клієнтові Ціну прав вимоги в розмірі 16500000 грн шляхом перерахування на відповідний рахунок клієнта, відкритий в АТ «АЛЬФА-БАНК» в дату підписання договору.

На підтвердження виконання умов Договору факторингу №2 позивачем до позовної заяви додано копію платіжного доручення № 253 від 17.05.2021, згідно з яким ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС» перерахувало на відповідний рахунок АТ «АЛЬФА-БАНК» кошти в сумі 16 500 000,00 грн (а.с. 16).

Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України (у редакції, яка діяла на дату укладення Договору факторингу №2) за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

З наведених вище правових норм убачається, що договір факторингу є правочином, внаслідок якого відбувається заміна кредитора у зобов`язанні.

Статтею 1079 ЦК України встановлено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Суд установив, що на момент укладення Договору факторингу №2 його сторони володіли спеціальною правоздатністю для вчинення відповідного правочину. Так, відповідно до загальнодоступної інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті НБУ «Комплексна інформаційна система Національного банку України» в мережі Інтернет за адресою: https://kis.bank.gov.ua/, ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС» (код ЄДРПОУ 43000243) була видана ліцензія на діяльність фінансової компанії з факторингу від 24.09.2019, яка діяла до 21.03.2024.

Таким чином, право вимоги до відповідача за Кредитним договором перейшло з 17.05.2021 від АТ «АЛЬФА-БАНК» до ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС» на підставі Договору факторингу №2.

У подальшому, ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС» як клієнт, з однієї сторони, та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» як фактор, з іншої сторони, уклали договір факторингу №18-05/21 від 18.05.2021 (нижче у тексті Договір факторингу №18-05/21), за п. 2.1 якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає фактору, а фактор набуває належне клієнтові право вимоги до боржників за договорами (Основні договори), перелік яких міститься в Додатку №1-1 до Договору, що додається до даного договору на паперовому носії. Сторони погодили, що за фактом відступлення прав вимоги фактор стає стороною усіх Основних договорів, укладених між клієнтом і боржниками, перелік яких міститься в Додатку 1-1 до договору, в силу чого до фактора переходять всі права, які належать клієнту за Основними договорами, на умовах передбачених Основними договорами, в тому числі, але не виключно, права нарахування відсотків, комісій, неустойки, що передбачені умовами Основних договорів (а.с. 19-24).

У п. 6221 Додатку 1-1 до Договору факторингу №18-05/21 «Характеристика прав вимоги, переданих фактору клієнтом за договором та боржників за основними договорами» від 18.05.2021 зазначено: дату на номер Кредитного договору, П.І.Б. відповідача, його РНОКПП, суми заборгованості за Кредитним договором (а.с. 29-31).

Згідно з п. 2.3 Договору факторингу №18-05/21 право вимоги вважається відступленим фактору з дати підписання сторонами Акту приймання-передачі Реєстру боржників за формою, встановленою в Додатку №2 до договору. Акт приймання-передачі Реєстру боржників підписується в день укладення цього договору.

18 травня 2021 року сторони Договору факторингу №18-05/21 підписали Акт приймання-передачі Реєстру боржників до цього договору, що підтверджується копією зазначеного акта, наявного у матеріалах справи (а.с. 28).

На підтвердження проведення розрахунків за Договором факторингу №18-05/21 між його сторонами позивачем надано копії відповідних платіжних доручень (а.с. 25-27 зворот).

Суд установив, що на момент укладення Договору факторингу №18-05/21 його сторони володіли спеціальною правоздатністю для вчинення відповідного правочину. Так, відповідно до загальнодоступної інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті НБУ «Комплексна інформаційна система Національного банку України» в мережі Інтернет за адресою: https://kis.bank.gov.ua/, ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 36799749) була видана ліцензія на діяльність фінансової компанії з факторингу від 30.07.2017, яка діяла до 20.04.2023.

Таким чином, відповідно до положень ст. 512, 514, 1077 ЦК України право вимоги до відповідача за Кредитним договором перейшло з 18.05.2021 від ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС» до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» на підставі Договору факторингу №18-05/21.

Окрім того, 10.01.2023 ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» як Первісний кредитор, з однієї сторони, та позивач - ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» як Новий кредитор, з іншої сторони, підписали (уклали) Договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги (нижче у тексті Договір відступлення), за пунктом 2.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, Первісний кредитор відступає шляхом продажу Новому кредитору належні Первісному кредитору, а Новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги Первісного кредитора до боржників, зазначених у Додатках №1 та №3 до цього договору (надалі також Реєстр боржників), включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників, за договорами позики (кредитними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них. Новий кредитор сплачує Первісному кредитору за Права вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку, визначених цим Договором. Права вимоги, що є предметом цього Договору належить Первісному кредитору на підставі в т.ч. Договору факторингу № 18-05/21 від 18.05.2021 (а.с. 32-37).

Згідно з п. 5.2 Договору відступлення права вимоги вважаються відступленими (переданими) первісним кредитором та набутими (прийнятими) новим кредитором в день належного підписання сторонами Акта приймання-передачі Реєстру боржників в друкованому (підписаному) вигляді (Додаток № 4).

10 січня 2023 року ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» склали і підписали Акт прийому-передачі Реєстру боржників за Договором відступлення (Додаток №4 до договору) про те, що на виконання умов Договору відступлення первісний кредитор передав, в новий кредитор прийняв Реєстр боржників кількістю 207 307. Після цього, з урахуванням умов Договору відступлення від первісного кредитора до нового кредитора переходять права вимоги заборгованості до боржників і новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей (а.с. 39).

На підтвердження проведення розрахунків за Договором відступлення позивач надав Акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2023, складений між ним та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (а.с. 27).

У п. 76812 підписаного сторонами Реєстру боржників до Договору відступлення вказано: номер та дата Кредитного договору, П.І.Б. позичальника, його РНОКПП, сума виданого кредиту, суми заборгованостей за основним зобов`язанням, за нарахованими процентами, загальна сума заборгованості, тощо (а.с. 7-8).

Таким чином, з огляду на встановлені обставини, відповідно до положень ст. 512, 514 ЦК України та умов Договору відступлення, право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором перейшло з 10.01.2023 від ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» до позивача і з цієї дати останній є новим кредитором у кредитному правовідношенні, яке виникло між кредитодавцем та відповідачем на підставі Кредитного договору.

Щодо обґрунтованості розміру позовних вимог

На обґрунтування суми заборгованості за Кредитним договором позивачем надано розрахунок заборгованості, згідно з яким заборгованість відповідача перед позивачем станом на 10.06.2026 становить 14508,93 грн, що складається з суми заборгованості за тілом кредиту 5377,25 грн, за відсотками 7848,08 грн, за пенею 800,00 грн, 3% річних 124,63 грн та інфляційних збитків 358,97 грн (а.с. 9).

Зі змісту розрахунку заборгованості ОСОБА_1 , виконаного ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» станом на 10.01.2023, убачається, що сума 3% річних нарахована на суму основного боргу (5377,25 грн) за період прострочення з 18.05.2021 по 23.02.2022 включно, а сума інфляційних збитків нарахована з цієї ж суми боргу за період червень 2021 року лютий 2022 року (а.с. 58).

Як слідує з детального розрахунку заборгованості за кредитом у гривні, а також банківської виписки руху коштів по рахунку, наданих суду Банком в порядку витребування доказів, за період з 16.04.2019 по 17.05.2021 кредитодавець нарахував позичальнику: відсотки за користування кредитом у сумі 1,33 грн, комісію за обслуговування кредиту в сумі 10974,00 грн, а також штраф за прострочку платежів у сумі 1600,00 грн (а.с. 82-84).

За цей же період позичальником здійснено на виконання Кредитного договору платежів на суму 10 350,00 грн, з яких Банком зараховано у рахунок погашення: боргу за тілом кредиту 6422,75 грн, відсотків за користування кредитом 0,69 грн, комісії за обслуговування кредиту 3126,56 грн, штрафу за прострочку платежів 800,00 грн.

З наведеного вище випливає те, що сума «заборгованості за відсотками» (7848,08 грн), зазначена у розрахунку, доданому позивачем до позовної заяви, складається із суми заборгованості за процентами за користування кредитом (0,64 грн) та суми комісії за обслуговування кредиту (7847,44 грн).

З метою ухвалення законного, обґрунтованого та такого, що ґрунтується на засадах верховенства права, судового рішення, суд перевіряє правомірність нарахування кожної складової суми заборгованості окремо.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог, суд виходить з наступних міркувань.

Згідно з положеннями статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу приписів ч. 1 ст. 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний не лише повернути кредит, а й сплатити проценти.

Суд, перевіривши правильність нарахування суми заборгованості за процентами (відсотками) за користування кредитом у наведеному вище розрахунку заборгованості, дійшов висновку, що вони здійснені в розмірі, передбаченому Кредитним договором, в межах строку кредитування, встановленого цим договором, та з урахуванням часткової оплати, здійсненої відповідачем.

Щодо позовних вимог в частині стягнення заборгованості за комісією, неустойкою (штрафом), тілом кредиту, 3% річних та інфляційними збитками.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 №1734-VIII, який набрав чинності 10.06.2017 (нижче у тексті Закон №1734-VIII) загальні витрати за споживчим кредитом це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону №1734-VIII до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов`язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника (за наявності).

Таким чином, вищенаведені норми передбачають право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Водночас Закон №1734-VIII розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону №1734-VIII після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Частиною п`ятою статті 12 Закону №1734-VIII встановлено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом, щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові від 06.11.2023 по справі № 204/224/21 Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду виснувала, якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Як убачається зі змісту Кредитного договору, Банком за обслуговування кредитної заборгованості встановлена щомісячна плата у період з 5-го місяця користування кредитом по 24-ий місяць користування кредитом у розмірі 4,65% від початкової суми кредиту, яка включена до суми щомісячного ануїтетного платежу за договором.

Зазначена плата є, по суті, комісією за обслуговування кредитної заборгованості.

При цьому, у Кредитному договорі не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням кредиту, що надаються позичальнику, та за які кредитодавцем встановлена комісія. У матеріалах справи також відсутні докази наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні Кредитного договору. За відсутності у змісті Кредитного договору розмежування між тими послугами, за які стягується комісія, та послугами кредитодавця, зазначеними у ч. 1 ст. 11 Закону №1734-VIII, суд дійшов висновку про те, що комісія за обслуговування кредиту може нараховуватися, у т.ч. за послуги кредитодавця, які мають надаватися споживачу безоплатно.

Відтак, з огляду на викладене вище, відповідні умови Кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за управління та обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частини першої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону.

Окрім того, Банком у період з 16.10.2019 по 16.02.2020 було нараховано штраф за прострочку платежів у сумі 1600,00 грн, в рахунок погашення боргу за яким Банком зараховано часткову оплату, здійснену позичальником на суму 800,00 грн. Заборгованість за штрафом згідно з наявними у матеріалах справи розрахунками заборгованості становить 800,00 грн.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Зі змісту положення ч. 1 ст. 546 ЦК України випливає, що неустойка є одним з видів забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Суд, проаналізувавши зміст документів, з яких складається Кредитний договір, та у яких викладені його умови, а саме Оферту і Акцепт, констатує, у них відсутні умови щодо нарахування неустойки (штрафу, пені) за порушення позичальником зобов`язання та, відповідно, обов`язку сплати позичальником такої неустойки кредитодавцю.

Інформація про штрафи за кожне прострочення платежу у розмірі 100,00 грн та 300,00 грн залежно від тривалості такого прострочення зазначена лише у пункті 6 «Додаткова інформація» Паспорту споживчого кредиту.

У зв`язку з цим, суд зауважує, що паспорт споживчого кредиту не є складовою частиною спірного Кредитного договору і не містить умов цього договору, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Паспорт споживчого кредиту є лише способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця щодо надання відповідно до вимог Закону № 1734-VIII інформації споживачу, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.

Подібні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20.

З огляду на наведене вище, суд дійшов висновку про те, що позивач не довів укладення між кредитодавцем та позичальником правочину щодо неустойки (штрафу) у письмовій формі, що свідчить про нікчемність такого правочину в силу приписів ст. 547 ЦК України та про неправомірність нарахування суми штрафу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК України).

Згідно з частинами першою, п`ятою статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Суд на підставі частини п`ятої статті 216 ЦК України вважає за потрібне застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину.

Ураховуючи що, до спірних правовідносин підлягає застосуванню положення статті 216 ЦК України, сума основного боргу підлягає зменшенню на суми комісії за обслуговування кредиту та штрафу.

Подібні за змістом правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 14 травня 2024 року у справі № 750/11580/2.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на наведене вище, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за комісією в сумі 7847,44 грн та заборгованості за штрафом в сумі 800,00 грн слід відмовити.

Разом з тим, оскільки суд встановив, що кредитодавець безпідставно зарахував сплачені позичальником кошти в сумі 3126,56 грн в рахунок погашення заборгованості за комісією та 800,00 грн в рахунок погашення заборгованості за штрафом, то сума боргу за тілом кредиту підлягає зменшенню на 3926,56 грн (3126,56 грн + 800,00 грн).

Відповідно, суми нарахованих трьох процентів річних та інфляційних збитків слід перерахувати зі встановленої судом суми основного боргу 1450,69 грн (5377,25 грн 3926,56 грн) у межах тих періодів прострочення, за які вони були нараховані кредитором.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, сума 3% річних від простроченої суми за період прострочення з 18.05.2021 по 23.02.2022 включно (282 дні) становить: 33,62 грн (1450,69 грн х 3% /365 днів х 282 дні).

За період червень 2021 лютий 2022 року зведений індекс споживчих цін (індекс інфляції) за даними Державної служби статистики України складає 106,67.

Таким чином, сума інфляційних збитків за вказаний період становить: 96,67 грн (1450,69 грн х 106,67 /100 1450,69 грн).

Узагальнені висновки суду по суті позову

Підсумовуючи викладене вище, суд дійшов висновку про те, що обґрунтованими є позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 1450,69 грн, заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитом в сумі 0,64 грн, суми 3% річних в розмірі 33,62 грн, а також інфляційних збитків у сумі 96,67 грн.

Отже позов слід задовольнити частково, на суму 1581,62 грн (1450,69 + 0,64 + 33,62 + 96,67).

В решті позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо розподілу судових витрат.

Позивач просить стягнути з відповідачки понесені судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме сплачений судовий збір в розмірі 2 662,40 гривень, та витрати на правничу допомогу у розмірі 9 000,00 гривень.

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у сумі 2662,40 гривень згідно з платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 0662290136 від 18.06.2026 (а.с. 1).

Ураховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у розмірі 10,9% від заявленої суми (1581,62 х 100 / 14 508,93), то з відповідача слід стягнути судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 290,20 гривень (2 662,40 х 10,9 %).

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У матеріалах справи міститься Договір № 01-07/2024 про надання правової допомоги, укладений від 01.07.2024 між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (Клієнтом) та Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» (Адвокатське об`єднання), в особі керуючого партнера Бурдюг Т.В., згідно з пунктом 1.1 якого Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором (а.с. 49-50).

Відповідно до п.2.1 Договору № 01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024 Адвокатське об`єднання, на підставі звернення Клієнта, яке оформлено у формі заявки на надання юридичної допомоги, приймає на себе зобов`язання з надання юридичної допомоги, передбаченої у пунктах 2.1.1 2.1.7 цього договору.

Як убачається зі змісту Витягу з Акту № 22 про надання юридичної допомоги від 29.05.2026 та Заявки на надання юридичної допомоги № 1502 від 01.05.2026 сторони Договору №01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024 погодили надання правових (юридичних) послуг Адвокатським об`єднанням по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), договір № 591052348, а саме: надання усної консультації тривалістю 2 год вартістю 3000,00 грн та складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду тривалістю 2 год вартістю 6000,00 грн. Загальна вартість послуг склала 9000,00 гривень (а.с. 52 - 52 зворот).

Отже, наданими позивачем доказами підтверджується понесення ним витрат на правничу допомогу, пов`язану з цією справою, у сумі 9000,00 гривень.

За частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною третьою статті 141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, серед іншого, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Верховний Суд неодноразово висновував те, що при визначенні суми відшкодування розміру витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру (див., до прикладу, додаткові постанови Верховного Суду від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №9009/371/18, постанову від 05.06.2019 у справі №922/928/18).

У частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Подібні за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року № 686/5757/23.

У цій справі суд, оцінюючи розумність розміру витрат на юридичну допомогу, заявлених до відшкодування, враховує, зокрема, складність цієї справи, а також пропорційність їх розміру до предмета спору.

Ця справа є малозначною (не складною) справою, розгляд якої проводився в спрощеному провадженні. Спір, який виник між сторонами у справі, відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за договором споживчого кредитування; матеріали справи не містять великої кількості документів, на збирання і дослідження яких адвокат витратив би значний час. У спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

За таких обставин, розподіляючи понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, суд вважає, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування таких витрат в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх заявлений розмір, на переконання суду, не відповідає критерію розумної необхідності таких витрат та є непропорційним до ціни позову, у розумному вимірі.

З огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, а також пропорційно до розміру задоволених позовних вимог суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 350,00 гривень.

На підставі викладеного вище, керуючись статтями 12, 13, 81, 89, 141, 211, 247, 258, 259, 263-265, 272, 273, 279-282, 354, 355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» суму заборгованості за Кредитним договором №591052348 від 16.04.2019 у розмірі 1581,62 грн (одна тисяча п`ятсот вісімдесят одна гривня 62 коп.).

3. У решті позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» судові витрати у виді сплаченого судового збору в розмірі 290,20 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 350,00 грн, а всього судових витрат у сумі 640,20 грн (шістсот сорок гривень 20 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуте Лановецьким районним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

УЧАСНИКИ СПРАВИ:

ПОЗИВАЧ: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», місцезнаходження: вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, м. Київ, 01133, ЄДРПОУ 44276926.

ВІДПОВІДАЧ: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя: В. НАУМЧУК