Решение № 140566655, 13.10.2026, Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

справа №176/3549/25

провадження №2/176/243/26

РІШЕННЯ

Іменем України

13 жовтня 2026 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі головуючої судді Павловської І.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні суду в м. Жовті Води цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

АТ «Таскомбанк» звернувся до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 7294872233 від 11 серпня 2020 року, яка в частині тіла кредиту, річних процентів та щомісячних процентів станом на 01 липня 2025 року становить 55 823,67 грн, у тому числі:

- заборгованість за тілом кредиту, у тому числі прострочена, 31 362,83 грн;

- заборгованість за річними процентами, у тому числі простроченими, 4,83 грн;

- заборгованість за щомісячними процентами, у тому числі простроченими, 24 456,01 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати.

Разом з тим, Ухвалою судді Жовтоводського міського суду замінено первісного позивача Акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК» у справі № 176/3549/25 за позовом Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК», щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» заборгованості за кредитним договором № 7294872233 від 11 серпня 2020 р., на його правонаступника ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, 2).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11 серпня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 7294872233.

Відповідно до умов кредитного договору позичальнику надано кредит у розмірі 59 036,11 грн строком на 36 місяців зі сплатою річних процентів у розмірі 0,01 % та щомісячних процентів у розмірі 3 % від суми кредиту.

Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов`язався повертати кредит та сплачувати проценти за користування ним відповідно до встановленого графіка платежів.

Кредитні кошти мали спрямовуватися на погашення заборгованості позичальника перед іншими фінансовими установами, оплату страхового платежу та додаткових послуг шляхом перерахування відповідних сум на рахунки визначених отримувачів.

Як зазначає позивач, первісний кредитор виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши кредитні кошти у передбачений договором спосіб.

Разом із тим відповідач належним чином не виконував своїх зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку із чим виникла заборгованість за кредитом та процентами за користування ним.

З метою врегулювання заборгованості кредитор повідомляв відповідача про наявність боргу та необхідність його погашення. Крім того, відповідачу було направлено повідомлення-вимогу про дострокове повернення кредиту та погашення заборгованості, однак заборгованість погашена не була.

За розрахунком позивача, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 7294872233 від 11 серпня 2020 року станом на 01 липня 2025 року становить 55 823,67 грн, з яких:

- заборгованість за тілом кредиту, у тому числі прострочена, 31 362,83 грн;

- заборгованість за річними процентами, у тому числі простроченими, 4,83 грн;

- заборгованість за щомісячними процентами, у тому числі простроченими, 24 456,01 грн.

На підтвердження розміру заборгованості позивачем надано розрахунок заборгованості за кредитним договором та виписку за особовими рахунками.

У подальшому АТ «Таскомбанк» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 7294872233 від 11 серпня 2020 року в розмірі 55 823,67 грн, а також понесені судові витрати.

Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2025 року у справі відкрито провадження та визначено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

22 жовтня 2025 року від позивача надійшли додаткові письмові пояснення, у яких зазначено, що після звернення до суду було виявлено технічні неточності у змісті позовної заяви та доданих до неї документах.

Зокрема, помилково зазначено, що кредитний договір № 7294872233 від 11 серпня 2020 року укладено між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 , тоді як фактично його було укладено між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та відповідачем. Також до позовної заяви помилково додано договір про відступлення права вимоги, який не відповідає фактичним обставинам справи.

Позивач вказав, що право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до АТ «Таскомбанк» на підставі договору факторингу № 171221, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та АТ «Таскомбанк», що підтверджується реєстром боржників від 17 грудня 2021 року.

На підтвердження викладених обставин позивач долучив до додаткових пояснень договір факторингу, реєстр боржників та платіжну інструкцію, які просив долучити до матеріалів справи та врахувати під час її розгляду.

27 жовтня 2025 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Лапшин В.В. подав відзив на позовну заяву, у якому вважав вимоги позивача необґрунтованими та недоведеними.

У відзиві зазначено, що, за твердженням позивача, між відповідачем та ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» виникли кредитні правовідносини на підставі кредитного договору № 7294872233 від 11 серпня 2020 року, за умовами якого сума кредиту становила 59 036,11 грн, строк кредитування 36 місяців, річна процентна ставка 0,01 % від суми боргу за договором, а щомісячні проценти 3 % від суми кредиту.

Водночас представник відповідача звернув увагу на умови пункту 1.4 кредитного договору, відповідно до якого позичальник доручив кредитодавцю здійснити за рахунок кредитних коштів платежі на користь інших осіб, зокрема АТ «Ідея Банк» у розмірі 19 578,75 грн, ПАТ «Кредит Ту Ю» у розмірі 27 401,83 грн, ПАТ «Страхова компанія «ТАС» у розмірі 8 456,50 грн, ТОВ «МайСефеті» у розмірі 650,00 грн та ТОВ «ЦФР» у розмірі 600,00 грн.

За твердженням представника відповідача, загальна сума зазначених платежів становить 56 687,08 грн, що не відповідає сумі кредиту, визначеній у договорі, 59 036,11 грн. Різниця між цими сумами становить 2 349,03 грн.

У зв`язку із цим представник відповідача вказав на невідповідність між визначеною договором сумою кредиту та сумами платежів, передбачених його умовами.

Крім того, представник відповідача зазначив, що матеріали справи не містять належних доказів перерахування кредитодавцем кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених кредитним договором, зокрема на рахунки зазначених у договорі отримувачів.

На його думку, позивач не довів факту належного виконання первісним кредитором своїх зобов`язань щодо надання кредиту.

З огляду на викладене представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

10 листопада 2025 року представник позивача ОСОБА_2 подав відповідь на відзив, у якій зазначив, що між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 11 серпня 2020 року було укладено кредитний договір № 7294872233, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 59 036,11 грн строком на 36 місяців зі сплатою щомісячних процентів у розмірі 3 % від суми кредиту та річних процентів у розмірі 0,01 %.

Умовами кредитного договору передбачалося спрямування кредитних коштів на погашення заборгованості відповідача перед іншими фінансовими установами, оплату страхового платежу та додаткових послуг відповідно до волевиявлення позичальника. Згідно з погодженим графіком платежів щомісячний платіж становив 3 274,40 грн та включав повернення основної суми кредиту і сплату процентів.

Позивач вважав безпідставними доводи відповідача щодо невиконання первісним кредитором зобов`язань із надання кредиту, оскільки перерахування коштів на визначені позичальником рахунки відповідало погодженим умовам договору.

На думку позивача, заперечення відповідача щодо отримання кредитних коштів самі по собі не спростовують виникнення між сторонами договірних правовідносин.

Відповідно до умов кредитного договору відповідач зобов`язався своєчасно повертати кредитні кошти та сплачувати проценти за користування ними. Однак свої зобов`язання належним чином не виконував, унаслідок чого виникла заборгованість.

Позивач також послався на загальні положення цивільного законодавства щодо обов`язковості договору та необхідності належного виконання договірних зобов`язань.

17 грудня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та АТ «Таскомбанк» було укладено договір факторингу № 171221, за умовами якого банк набув права грошової вимоги до боржників за відповідними кредитними договорами, включеними до портфеля заборгованості.

У зв`язку з переходом права вимоги АТ «Таскомбанк» набуло статусу кредитора за відповідним зобов`язанням та право вимагати від відповідача належного виконання умов кредитного договору.

Позивач не погодився з доводами, викладеними у відзиві, оскільки вважав, що вони не спростовують існування договірних зобов`язань відповідача та його обов`язку повернути кредитні кошти і сплатити проценти.

З огляду на викладене АТ «Таскомбанк» підтримало позовні вимоги в повному обсязі та просило суд відхилити заперечення відповідача, викладені у відзиві, і задовольнити позов про стягнення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі.

У свою чергу, представник відповідача подав до суду заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначив, що відповідач не погоджується з доводами позивача щодо належного виконання первісним кредитором зобов`язань за кредитним договором № 7294872233 від 11 серпня 2020 року.

Представник відповідача зазначив, що первісним кредитором ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» не підтверджено фактичного перерахування кредитних коштів на погашення заборгованості відповідача перед іншими фінансовими установами, оплату страхового платежу та додаткових послуг відповідно до умов кредитного договору. При цьому відповідач особисто кредитних коштів не отримував.

Представник відповідача вказав, що здійснення відповідачем платежів на погашення заборгованості не підтверджує саме по собі виконання первісним кредитором зобов`язань щодо надання кредиту. Також зазначив, що наведені позивачем доводи щодо здійснення переказів не підтверджують фактичного зарахування коштів на рахунки визначених отримувачів.

Також послався на те, що первісний кредитор зобов`язаний передати новому кредитору документи та інформацію, які підтверджують право вимоги. На його думку, позивач повинен обґрунтувати наявність права вимоги до відповідача та розмір заявленої до стягнення заборгованості.

Ухвалою суду від 13 жовтня 2026 року задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про заміну позивача його правонаступником у цивільній справі № 176/3549/25 за позовом Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 7294872233 від 11 серпня 2020 року, а саме замінено первісного позивача Акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, 2).

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, з`ясувавши обставини справи, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, доходить таких висновків.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 11 серпня 2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 7294872233, відповідно до умов якого позичальнику передбачалося надання кредиту в розмірі 59 036,11 грн строком на 36 місяців зі сплатою щомісячних процентів у розмірі 3 % від суми кредиту та річних процентів у розмірі 0,01 %.

Відповідно до пункту 1.4 кредитного договору позичальник доручив кредитодавцю спрямувати кошти кредиту на погашення заборгованості перед іншими фінансовими установами, оплату страхового платежу та додаткових послуг шляхом перерахування відповідних сум на рахунки визначених отримувачів.

Загальна сума таких платежів, зазначених у договорі, становить 56 687,08 грн, з яких 19 578,75 грн передбачалося перерахувати АТ «Ідея Банк», 27 401,83 грн ПАТ «Кредит Ту Ю», 8 456,50 грн ПАТ «Страхова компанія «ТАС», 650,00 грн ТОВ «МайСефеті» та 600,00 грн ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень».

Отже, з огляду на погоджений сторонами порядок надання кредиту, істотне значення для вирішення спору має встановлення не лише факту укладення кредитного договору, а й фактичного виконання первісним кредитором обов`язку щодо надання кредитних коштів у погодженому договором порядку.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати позичальникові грошові кошти (кредит) у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом статті 1046 ЦК України договір позики є реальним договором, який вважається укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Зазначене положення підлягає врахуванню при оцінці доводів щодо фактичного надання кредитних коштів з огляду на погоджений сторонами спосіб виконання відповідного обов`язку.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Водночас обов`язок позичальника повернути кредитні кошти та сплатити проценти передбачає необхідність установлення обставин, з якими закон і договір пов`язують виникнення відповідного грошового зобов`язання, зокрема фактичного надання кредиту.

Саме по собі підписання кредитного договору підтверджує погодження його умов, однак не завжди є достатнім доказом виконання кредитодавцем обов`язку з надання коштів, якщо умовами договору передбачено їх перерахування на рахунки третіх осіб, а факт такого перерахування оспорюється.

За правилами статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках.

Відповідно до частин першої та третьої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а відповідно до статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жоден доказ не має для суду наперед установленої сили.

На підтвердження наявності заборгованості позивачем подано, зокрема, розрахунок заборгованості за кредитним договором станом на 03 червня 2025 року та виписку по особових рахунках кредитного договору № НОМЕР_1 за період з 11 серпня 2020 року до 03 червня 2025 року.

Згідно з розрахунком заборгованості позивач визначив загальну суму боргу в розмірі 55 823,67 грн, яка складається з 31 362,83 грн заборгованості за основним боргом, 4,83 грн заборгованості за річними процентами та 24 456,01 грн заборгованості за щомісячними процентами.

Разом із тим сам по собі розрахунок заборгованості є документом, сформованим кредитором на підставі даних його обліку, та відображає здійснений ним розрахунок, однак не замінює первинних документів, які підтверджують господарські операції, покладені в основу відповідних облікових записів, якщо саме факт таких операцій є спірним.

Досліджена судом виписка по особових рахунках кредитного договору № НОМЕР_1 не містить відомостей про перерахування 11 серпня 2020 року або в інші дати кредитних коштів у розмірі 59 036,11 грн на рахунок відповідача, а також не відображає операцій із перерахування передбачених пунктом 1.4 кредитного договору сум на рахунки п`яти зазначених у договорі отримувачів.

Натомість наведені у виписці операції датовані 23 лютого 2024 року та стосуються відображення заборгованості на позабалансових рахунках унаслідок її списання за рахунок нарахованого резерву на підставі рішення правління банку.

Зокрема, за рахунком 9611.2.01129449.000002 відображено дебетовий оборот у сумі 31 362,83 грн із призначенням платежу щодо оприбуткування на позабалансі заборгованості, списаної за рахунок нарахованого резерву, а за рахунком 9611.3.01129449.000003 дебетовий оборот у сумі 24 456,01 грн із призначенням щодо оприбуткування на позабалансі заборгованості за відсотками, списаної за рахунок нарахованого резерву.

Отже, зазначена виписка відображає облікові операції, пов`язані зі списанням заборгованості та її відображенням на позабалансових рахунках, але не підтверджує факту первісного надання кредиту, перерахування коштів на рахунки отримувачів, визначених пунктом 1.4 кредитного договору, або зарахування таких коштів відповідачу.

При цьому списання заборгованості за рахунок резерву та її облікове відображення на позабалансових рахунках саме по собі не свідчить ані про виконання первісним кредитором обов`язку з надання кредиту, ані про правильність визначення розміру заборгованості, заявленої до стягнення.

Суд також бере до уваги, що матеріали справи не містять платіжних доручень або платіжних інструкцій, які підтверджували б фактичне перерахування ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» коштів на рахунки АТ «Ідея Банк», ПАТ «Кредит Ту Ю», ПАТ «Страхова компанія «ТАС», ТОВ «МайСефеті» та самого первісного кредитора відповідно до умов кредитного договору.

Надана позивачем копія платіжної інструкції стосується перерахування коштів за договором факторингу та підтверджує проведення розрахунків у межах правовідносин між первісним і новим кредиторами, але не підтверджує виконання первісним кредитором обов`язку з надання кредитних коштів відповідачу в порядку, передбаченому пунктом 1.4 кредитного договору.

Таким чином, зазначений документ не усуває встановленої судом відсутності належних доказів фактичного перерахування кредитних коштів на погоджені сторонами рахунки.

Відповідно до статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, важливу для їх здійснення.

Разом із тим передання права вимоги за договором факторингу не створює для боржника нових обов`язків, не передбачених первісним зобов`язанням, і не звільняє нового кредитора від обов`язку довести існування права вимоги, його обсяг та підстави виникнення.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тому сам факт укладення 17 грудня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та АТ «Таскомбанк» договору факторингу № 171221, а також наявність витягу з реєстру боржників можуть підтверджувати оформлення відступлення права вимоги за умови належного підтвердження включення відповідного боржника та зобов`язання до реєстру, однак самі по собі не доводять фактичного надання первісним кредитором кредитних коштів і правильності розрахунку заборгованості.

За змістом статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови отримання письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги, у якому визначено грошову вимогу, що підлягає виконанню, та зазначено фактора, якому має бути здійснений платіж.

Водночас повідомлення боржника про заміну кредитора та підтвердження переходу права вимоги не підміняють доказів існування самого зобов`язання в заявленому розмірі.

Отже, доведення правонаступництва позивача за грошовою вимогою не звільняє його від необхідності підтвердити обставини, з якими пов`язане виникнення обов`язку відповідача повернути кредит та сплатити проценти.

Оцінюючи подані докази в їх сукупності, суд враховує, що пунктом 1.4 кредитного договору сторони погодили спеціальний порядок використання кредитних коштів шляхом їх перерахування на рахунки визначених отримувачів.

За таких умов належними доказами виконання кредитодавцем свого обов`язку могли б бути відповідні розрахункові документи, які дають змогу встановити платника, отримувача, суму, дату та призначення платежу, або інші належні та допустимі докази, що достовірно підтверджують проведення відповідних операцій.

Проте таких доказів матеріали справи не містять.

Наявність підписаного кредитного договору, паспорта кредиту, графіка платежів, розрахунку заборгованості та виписки, яка не містить відомостей про спірні перекази, не дає можливості встановити факт перерахування коштів у порядку, передбаченому договором, без припущень щодо здійснення відповідних операцій.

При цьому суд не ототожнює відсутність у матеріалах справи доказів перерахування кредитних коштів із безумовним встановленням факту того, що кредитний договір не укладався або кошти взагалі не надавалися.

Однак у межах цього спору саме позивач повинен довести ті обставини, на які він посилається як на підставу стягнення заборгованості, зокрема фактичне надання кредиту в погодженому порядку, виникнення обов`язку відповідача повернути кошти, а також розмір непогашеного основного боргу та процентів.

Недоведеність цих обставин не може бути усунута припущенням про те, що передбачені договором платежі були здійснені лише тому, що відповідні суми зазначені в тексті договору або включені до розрахунку заборгованості.

Згідно зі статтями 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, установлений договором чи законом.

Водночас висновок про прострочення боржника та виникнення обов`язку сплатити заявлені кредитором суми має ґрунтуватися на встановленні існування відповідного зобов`язання та його змісту.

За відсутності належних доказів фактичного надання кредиту в погодженому сторонами порядку, а також за відсутності документального підтвердження операцій, покладених в основу розрахунку заборгованості, суд не має достатніх підстав вважати доведеними обставини виникнення та розмір грошової вимоги в заявленому позивачем обсязі.

Крім того, визначений позивачем розмір заборгованості за щомісячними процентами становить 24 456,01 грн, а за основним боргом 31 362,83 грн.

Проте розрахунок, який містить підсумкові суми нарахувань і відображає внутрішні облікові дані кредитора, сам по собі не дає можливості перевірити правильність усіх нарахувань без належних вихідних даних про фактичне надання кредиту, рух коштів, здійснені платежі, порядок їх зарахування та залишок заборгованості за кожний відповідний період.

За таких обставин суд не може покласти в основу рішення лише складений позивачем розрахунок, оскільки це суперечило б вимогам статей 76, 77, 79, 81 та 89 ЦПК України щодо належності, достовірності, достатності й оцінки доказів.

Отже, за результатами дослідження матеріалів справи суд доходить висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами фактичного перерахування первісним кредитором кредитних коштів відповідно до пункту 1.4 кредитного договору № 7294872233 від 11 серпня 2020 року, а також не підтверджено в достатньому обсязі правильність визначення заборгованості, заявленої до стягнення.

Виписка по особових рахунках відображає операції зі списання та позабалансового обліку заборгованості, а не первісне надання кредитних коштів, тоді як розрахунок заборгованості та документи щодо відступлення права вимоги не усувають зазначених недоліків доказування.

З огляду на те, що відповідно до статей 12, 81 ЦПК України ризик недоведеності обставин, на які сторона посилається на обґрунтування своїх вимог, покладається на цю сторону, суд вважає позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 7294872233 у розмірі 55 823,67 грн недоведеними, а тому доходить висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 84, 89, 141, 247, 258-261, 263-265, 274-279 ЦПК України, статтями 514, 517, 525, 526, 610, 612, 1046, 1049, 1054, 1082 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», яке є правонаступником Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Жовтоводського міського суду

Дніпропетровської області Інна ПАВЛОВСЬКА