Постановление суда № 140558824, 13.10.2026, Тетіївський районний суд Київської області

13.10.2026 Справа № 940/977/26

Провадження по справі № 6/940/104/26

У Х В А Л А

Іменем України

13 жовтня 2026 року Тетіївський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Мандзюка С.В.

за участю секретаря судового засідання Мудрик Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Тетієві заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просить розстрочити виконання рішення Тетіївського районного суду Київської області у справі № 940/977/26 в частині стягнення 27507,98 грн та встановити такий графік платежів: 11.10.2026 - 6000,00 грн; 11.11.2026 - 6000,00 грн; 11.12.2026 - 6000,00 грн; 11.01.2027 - 6000,00 грн; 11.02.2027 - 3507,98 грн.

В обґрунтування заяви зазначено, що 10.08.2026 у цивільній справі № 940/977/26 ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованості за кредитним договором у розмірі 24721,80 гривень. На підставі зазначеного рішення суду, 10.09.2026 Тетіївським районним судом Київської області видано виконавчий лист та 21.09.2026 приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Сидорчуком А.А. відкрито виконавче провадження № 82009999.

Водночас заявником вказано, що на даний час у нього не має офіційного працевлаштування та стабільного офіційного доходу, одноразове виконання рішення суду в повному обсязі є для нього вкрай ускладненим.

Також заявником зазначено, що він не ухиляється від виконання рішення суду та має намір погасити присуджену судом суму частинами.

У судове засідання заявник ОСОБА_1 не прибув, про дату, час і місце розгляду заяви повідомлений належним чином.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали заяви та цивільної справи, суд дійшов такого висновку.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 10.08.2026 у цивільній справі № 940/977/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором позов задоволено та ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 26.11.2025-100000415 від 26.11.2025 у розмірі 24721 гривня 80 копійок, понесені судові витрати у виді судового збору в розмірі 2662 гривні 40 копійок та витрат на відправлення копії позовної заяви з додатками у розмірі 123 гривні 78 копійок.

Згідно з статтею 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Частиною 3 статті 435 ЦПК України визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно з ч. 4 статті 435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Згідно з ч. 1 статті 33 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Як вбачається з роз`яснень, викладених у пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання», при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до норм ЦПК і ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Виконання судового рішення у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Розстрочення рішення суду може бути застосована судом лише у виключних випадках, оскільки рішення суду підлягає обов`язковому виконанню у повній мірі в строки і порядок, передбачений чинним законодавством.

Статтею 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Так, обґрунтовуючи заяву про розстрочення виконання рішення суду, ОСОБА_1 зазначив, що на теперішній час у нього не має офіційного працевлаштування та стабільного офіційного доходу, одноразове виконання рішення суду в повному обсязі є для нього вкрай ускладненим.

Однак, ОСОБА_1 до заяви про розстрочення виконання рішення суду не надано жодних доказів, які б підтверджували обставини, що ускладнюють виконання ним рішення суду, зокрема, доказів на підтвердження відсутності доходів, соціальних виплат, пенсії чи допомоги по безробіттю, відомості про відсутність у власності нерухомого майна, коштів на банківських рахунках, захворювання, яке позбавляє можливості працевлаштуватися, тощо.

За таких обставин заявником не доведено існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення суду у розумінні статті 435 ЦПК України.

При розгляді заяв щодо розстрочення виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відстрочення/розстрочення виконання рішення; наявність підстави для розстрочення має бути доведена боржником. Строки такого розстрочення мають знаходитись у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання відстрочення/розстрочення для повного виконання рішення суду. Надання розстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.

Водночас суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 30.10.2019 у справі № 2-1230/11, відповідно до якої системний аналіз наведених норм свідчить про те, що при вирішенні заяви державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Складне матеріальне становище боржника може бути враховане судом, проте воно має бути підтверджене сукупністю доказів про всі доходи, майно, обов`язкові витрати та фінансові зобов`язання.

У цій справі заявником не надано відомостей про всі доходи, майно, обов`язкові витрати та фінансові зобов`язання станом на теперішній час, що не дає можливості встановити його матеріальний стан.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду необхідно відмовити.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 353, 435 ЦПК України, суд

постановив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Тетіївського районного суду Київської області від 10.08.2026 у цивільній справі №940/977/26 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя С.В. МАНДЗЮК