Решение № 140548760, 12.10.2026, Личаківський районний суд м.Львова

Справа №463/8261/26

Провадження №2-а/463/74/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 року Личаківський районний суд м.Львова в складі:

головуючого-судді - Грицка Р.Р.,

з участю секретаря судового засідання - Вуйди В.П.,

позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в :

позивач звернувся в суд з позовною заявою до відповідачів про скасування постанови про адміністративне правопорушення Серія ЕНА № 7767323 від 23.08.2026 року.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 23.08.2026 року о 15 год. 59 хв. командир 4 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області Горбаль Андрій Романович відносно нього виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі Серії ЕНА № 7767323, якою його було незаконно визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510,0 гривень. Постанову мотивовано тим, що він 23.08.2026 року о 15 год. 49 хв. по вул.Пластова у м.Львові, керуючи транспортним засобом марки «VOLKSWAGEN CADDY» р.н. НОМЕР_1 , не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напряму при повороті ліворуч, порушивши п.9.2(б) ПДР України. Вважає, що вказана постанова є незаконною, не відповідає обставинам події, винесена за відсутності належних, достовірних та достатніх доказів. А тому, просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення.

Не погодившись із позовом представник Департаменту патрульної поліції Національної поліції України подав відзив на позовну заяву, згідно якого просив відмовити у задоволенні позову посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість. Вказує, що 23.08.2026 року близько 15 год. 49 хв. у м.Львові по вул.Пластовій,1, позивач керуючи транспортним засобом марки «VOLKSWAGEN CADDY» номерний знак НОМЕР_1 , при здійсненні маневру повороту ліворуч не подав сигнал світловим покажчиком повороту, чим порушив п.9.2(б) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. Відповідно до ч.1 ст.283 та п.1 ч.1 ст.284 КУпАП командир роти УПП у Львівській області ДПП капітан поліції Горбаль Андрій Романович виніс постанову по справі про накладення адміністративного стягнення за ч.2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу у розмірі 510,0 гривень. При винесенні оскаржуваної постанови інспектор діяв в межах Закону України «Про національну поліцію» та Закону України «Про дорожній рух». Відповідні посилання позивача про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної постанови вважає такими, що не відповідають дійсності та об`єктивній реальності, адже інспектор чітко спостерігав факт допущення позивачем порушення вимог ПДР, а тому, як посадова особа єдиного контролюючого органу у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зобов`язаний був відреагувати на факт вчинення правопорушення, що і було зроблено шляхом зупинення транспортного засобу під керуванням позивача. Позивач здійснив зупинку свого транспортного засобу та почав вести діалог з працівниками поліції. Останні, дотримуючись ст.ст.278, 279 КУпАП та Інструкції «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» № 1395 від 07.11.2015, представились, пояснили правопорушнику причину зупинки та почали з`ясовувати всі необхідні обставини для початку розгляду справи по суті. Наголосив, що під час процедури розгляду справи відносно позивача, останнього було ознайомлено із відео доказами вчинення даного правопорушення, а також із вимогами ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП. Крім того, представник Департаменту до поданого відзиву долучив відеоматеріали із нагрудних відеореєстраторів патрульних поліцейських, які, на думку представника відповідача, підтверджують факт законних дій поліцейських та факт правопорушення позивача. За таких обставин вказує, що при ухваленні рішення суд першої інстанції має врахувати зазначені обставини та не доходити висновку про відсутність вчинення адміністративного правопорушення позивачем. На підставі викладеного вважає, що інспектор діяв згідно вимог чинного законодавства, в силу чого виніс правомірну постанову, адміністративний позов позивача визнав необґрунтованим, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Крім того, просив відмовити у стягненні судового збору та витрат на правову допомогу з підстав недоведення факту понесення таких.

Матеріали справи надійшли до суду 01.09.2026 року.

Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 02.09.2026 року, прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено таку до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Визначено сторонам строк для подання відзиву, відповіді на відзив та письмових заперечень.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити. Крім того, просив вирішити питання про розподіл судових витрат шляхом стягнення на його користь суми сплаченого судового збору та витрат на правову допомогу в розмірі 5000,0 гривень.

Представник відповідача УПП у Львівській області ДПП в судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, не повідомив суд про причини неявки. Клопотання про відкладення розгляду справи не подав.

Представник відповідача Департаменту патрульної поліції в судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи. Просив розгляд справи проводити у його відсутності, при прийнятті рішення у справі врахувати обставини, вказані у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та з`ясувавши її дійсні обставини, суд приходить до наступного висновку.

За приписами частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Згідно зі статтею 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).

Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п.2.3 ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.

Пунктом 9.2(б) Правил визначено, що водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Відповідно до частини 2 статті 122 КУпАП, за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди встановлено відповідальність у вигляді накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно зі статтею 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів, зокрема, передбачені частиною 2 статті 122.

Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною 2 цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

При цьому, за приписами пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 № 1408/27853 (далі - Інструкція № 1395), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Згідно з пунктом 2 Розділу IV «Постанова по справі про адміністративне правопорушення» Інструкції № 1395, зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Законодавством передбачено зміст постанов у справах про адміністративні правопорушення, зокрема, зазначення в постанові відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис правопорушення.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що постановою командира 4 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області Горбаля Андрія Романовича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі Серії ЕНА № 7767323 від 23.08.2026 року, позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу у розмірі 510,0 гривень за порушення п.9.2(б) Правил дорожнього руху, тобто за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.

Як вбачається із змісту оскаржуваної постанови ОСОБА_1 23.08.2026 року о 15 год. 49 хв. по вул.Пластова у м.Львові, керуючи транспортним засобом марки «VOLKSWAGEN CADDY» р.н. НОМЕР_1 , не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напряму при повороті ліворуч, порушивши п.9.2(б) Правил дорожнього руху, відтак вбачались ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП.

Для підтвердження порушення позивачем п.9.2(б) ПДР України відповідач, відповідно до ст.251 КУпАП, зобов`язаний надати докази, зокрема, належний відеозапис чи матеріали фіксації події.

Відповідачем на підтвердження правомірності дій поліцейського до матеріалів справи надано відеозапис з нагрудної камери поліцейського, проте, з представленого відеозапису шляхом його огляду судом не встановлено факту вчинення позивачем інкримінованого йому у вину адміністративного правопорушення, так як на представленому відеозаписі зафіксовано лише сам факт оформлення адміністративного матеріалу відносно позивача.

Оцінюючи, як доказ, відеоматеріали надані відповідачем, суд звертає увагу на те, що на них не зафіксовано повністю подію. На відео не зафіксовано факт неподання ОСОБА_1 сигналу світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті ліворуч, спостерігається лише розмова останнього з працівниками поліції. Жодної демонстрації відеозаписів факту неподання ОСОБА_1 сигналу світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті ліворуч не фіксується, а тому такий доказ є недостатнім та не переконливим.

Натомість згідно представленого позивачем відеозапису з камер Управління безпеки та вуличної інфраструктури Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради, який оглянуто судом, встановлено, що вимоги правил дорожнього руху щодо подання сигналу світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті ліворуч позивач виконав. І суд відповідно надає віри представленому відеозапису, оскільки належність та достовірність представленого доказу стороною відповідача не спростовано.

Отже, доказів порушення позивачем ОСОБА_1 , як водієм транспортного засобу пункту п.9.2(б) Правил дорожнього руху, що є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 122 КУпАП, надані відеозаписи не містять. В тому числі будь яких інших доказів вчинення позивачем даного адміністративного правопорушення відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого, відповідно до процесуального законодавства, покладено обов`язок доведення правомірності своїх рішень та дій, не надано.

Відповідно до правової позиції, яка міститься у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року по справі № 177/525/17 факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.

При цьому, суд враховує, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.

Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем у справі не надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статтею 122 КУпАП.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення .

З наведених положень та обставин справи слідує, що відповідачем неправомірно визнано позивача винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення Серії ЕНА № 7767323 від 23.08.2026 року, якою накладено адміністративне стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу у розмірі 510,0 гривень, а тому, постанову необхідно скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Згідно з вимог ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, зокрема витрат на професійну правничу допомогу.

Судом встановлено, що під час звернення з позовом до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 665,60 гривень, що стверджується долученою до матеріалів справи копією квитанції QGSS-E6SA-60BG-GVIT від 01.09.2026 року.

Крім того, позивач просив стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,0 гривень. На підтвердження факту понесення таких долучив копію договору № б/н про надання правової допомоги від 24.08.2026 року, укладеного між адвокатом Михавків Іваном Васильовичем та ОСОБА_1 , а також акт прийому-передачі виконаних робіт № 1-09/26 від 11.09.2026 року, згідно якого вартість виконаних робіт становить 5000,0 гривень: аналіз матеріалів та консультація (1 година) - 1000,0 гривень; адвокатський запит та отримання відповіді (відео) (1 година) - 1000,0 гривень; підготовка позовної заяви (2 години) - 2000,0 гривень; підготовка процесуальних документів (1 година) - 1000,0 гривень.

Відповідно до положень ст.134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову, понесені та доведені позивачем судові витрати, суд вважає за необхідне стягнути на користь останнього за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, зокрема сплачений судовий збір у розмірі 665,60 гривень та витрати на правову допомогу в розмірі 1500,0 гривень.

Стягуючи витрати на правову допомогу саме в розмірі 1500,0 гривень, суд врахував складність справи та виконані адвокатом роботи (надані послуги), час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також значенням справи для сторони.

Керуючись ст.ст.5, 6, 9, 14, 16, 72-77, 79, 132, 139, 241-246, 286 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову Серії ЕНА № 7767323 від 23.08.2026 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену командиром 4 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області Горбаль Андрієм Романовичем - скасувати, а справу за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 665,60 гривень та витрати на правову допомогу в розмірі 1500,0 гривень.

Рішення може бути оскаржено згідно з ч.4 ст.286 КАС України протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення набирає законної сили в порядку ст.272 КАС України.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .

Відповідач: Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, місцезнаходження: 79040, м.Львів, вул.Перфецького,19, код ЄДРПОУ - 40108646.

Відповідач: Департамент патрульної поліції Національної поліції України, місцезнаходження: 03048, м.Київ, вул.Федора Ернста,3, код ЄДРПОУ - 40108646.

Повний текст судового рішення складено - 12 жовтня 2026 року.

Суддя Грицко Р.Р.