Постановление суда № 140533674, 12.10.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1305/25

УХВАЛА

12 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши у порядку письмового провадження звіт ІНФОРМАЦІЯ_1 про виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

I. Зміст заяви та позиція сторін.

11.08.2026 судом зареєстровано від ІНФОРМАЦІЯ_2 Звіт про виконання рішення суду від 26.11.2025 року по справі № 420/1305/25, поданий на виконання ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 18.06.2026 року, яким просить його прийняти, мотивуючим тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у добровільному порядку щомісячно направлялись основні заявки-розрахунки на фінансування для виплати грошового забезпечення та підйомної допомоги військовослужбовцям, виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» за напрямом грошового забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_3 за лютий 2026 по серпень 2026 року з метою виплати заборгованості ОСОБА_1 на виконання рішення суду, однак через відсутність коштів вказані заявки не профінансовані. ІНФОРМАЦІЯ_3 постійно вживає заходи направлені на виконання судового рішення. Також просить враховувати факт воєнного стану (загальновідома обставина), що очевидно впливає на виділення коштів і відповідно ускладнює виконання судового рішення.

11.08.2026 року судом зареєстровано від Позивача заперечення, яким просить не приймати звіт ІНФОРМАЦІЯ_2 , накласти на начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 штраф у розмірі, передбаченому ст. 382 КАС України та встановити новий строк для подачі звіту з зобов`язанням надати затверджений розрахунок суми індексації грошового забезпечення Позивача. При цьому, Позивач вважає формальними подані Відповідачем докази запиту коштів на виконання рішення суду по справі № 420/1305/25.

II. Процесуальні дії суду.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.08.2026 року вказаний Звіт переданий на розгляд судді Дубровній В.А.

Згідно частини 1 статті 382-2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.

Ознайомившись з матеріалами звіту ГУ ПФУ про виконання судового рішення, суд вважає за можливе призначити здійснити його розгляд в порядку письмового провадження.

ІIІ. Обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року по справі № 420/1305/25 позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_5 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 р. по 28.02.2018 р. включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року

Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 31 травня 2018 року індексації грошового забезпечення відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_5 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 31 травня 2018 року індексації грошового забезпечення відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 у загальній сумі 11691,93 гривень (одинадцять тисяч шістсот дев`яності одна гривня 93 копійки).

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення набрало законної сили 13 січня 2026 року.

Ухвалою суду від 18.06.2026 р. встановлено судовий контроль за виконанням даного рішення суду та зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 подати протягом одного місяця з дати прийняття цієї ухвали звіт про виконання рішення суду.

11.08.2026 року ІНФОРМАЦІЯ_3 було подано до суду Звіт про виконання рішення суду по справі № 420/1305/25, яким просить його прийняти, мотивуючи тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 щомісячно направляються основні заявки-розрахунки на фінансування для виплати заборгованості ОСОБА_1 на виконання рішення суду, однак через відсутність коштів вказані заявки не профінансовані. На підтвердження вказаного до Звіту долучено наступні документи, зокрема,

- основна заявка-розрахунок № 943/9/1735 від 06.08.2026 на фінансування для виплати грошового забезпечення та підйомної допомоги військовослужбовцям, виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" за напрямом грошового забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_2 на серпень 2026 року

- розрахунок потреби в коштах для військовослужбовців, звільнених з військової служби (переміщених до інших військових частин), виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 Інші поточні видатки" за напрямом грошового забезпечення, яким запитуються кошти у сумі 111 007 грн. на виконання рішення суду по справі № 420/1305/25 від 26.11.2025 року.

ІV. Норми права, які застосував суд.

За приписами положень статей 129 та 129-1 Конституції України обов`язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частини 2 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. ( частина 1 статі 381-1 КАС країни)

Розгляд звіту про виконання судового рішення врегульовано статтею 382-2 КАС України, в редакції Закону № 4094-IX від 21.11.2024 р., який набрав чинності 19.12.2024 року, якою передбачено, що звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити, поміж іншого, відомості про виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання; у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення; перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому. ( пункти 5-7 частини другої статті 382-2 КАС України).

Питання щодо прийняття судом рішення за наслідками розгляду звіту про виконання судового рішення визначені статтею 382-3 КАС України, зокрема,

- за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. (частина перша статті 382-3 КАС України)

- суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу. (частина другої статті 382-3 КАС України).

- якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу. ( частина 11 ст.382-3 КАС України).

V. Оцінка та висновок суду.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду без поважних на те причин тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами статті 382-3 КАС України. А тому, вирішуючи питання щодо прийняття або відмови у прийнятті звіту про виконання судового рішення з подальшим застосуванням таких заходів судового контролю як встановлення нового строку для подання звіту й накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень (боржника), суд має встановити факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Зокрема суд повинен з`ясувати чи вживалися суб`єктом владних повноважень (зокрема в особі його керівника) всі необхідні та вичерпні заходи для своєчасного і повного виконання судового рішення, та які саме заходи; чи діяв зазначений керівник при вжитті тих чи інших заходів добросовісно, пропорційно, своєчасно та обґрунтовано; чи існували документально підтверджені поважні обставини, які ускладнюють виконання судового рішення. Необхідність встановлення судом цих обставин під час розгляду звіту про виконання судового рішення, ухваленого у справі, яка стосується здійснення пенсійних (соціальних та ін.) виплат, випливає безпосередньо зі змісту частин другої і п`ятої статті 382-3 КАС України.

У постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі № 560/523/19 зазначено, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства.

Верховний Суд у постанові від 26.01.2021 у справі №611/26/17 додатково роз`яснив, що означає обов`язковість судового рішення. Зазначив, що це стан, за якого таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).

Як вбачається з резолютивної частини рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.11.2026 по справі № 420/1305/25, ІНФОРМАЦІЯ_3 зобов`язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 р. по 28.02.2018 р., а також індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 31 травня 2018 року у сумі 11 691,93 гривень.

Згідно поданого Звіту та доданих до нього матеріалів, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 не надано докази нарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 р. по 28.02.2018 р. включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.

Крім того, зі Звіту та доданих до нього матеріалів вбачається не виконання судового рішення в частині виплати нарахованих сум індексації грошового забезпечення за двома періодами у звязку з відстуністю на рахунку ІНФОРМАЦІЯ_2 коштів за КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки", отримання яких на даний момент очікується.

Тобто, судове рішення в частині виплати нарахованої Позивачу індексації грошового забезпечення залишається невиконаним.

Як зазначалось вище, за положеннями статті 382-2 КАС України звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити, поміж іншого, відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення; перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому

Щодо виконання відповідачем вказаної норми КАС України, то зі змісту Звіту та доданих до нього доказів, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 подана основна заявка-розрахунок № 943/9/1735 від 06.08.2026 на фінансування для виплати грошового забезпечення та підйомної допомоги військовослужбовцям, виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" за напрямом грошового забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_2 на серпень 2026 року, до якої додано розрахунок потреби в коштах для військовослужбовців, звільнених з військової служби (переміщених до інших військових частин), виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 Інші поточні видатки" за напрямом грошового забезпечення, яким запитуються кошти у сумі 111 007 грн. на виконання рішення суду по справі № 420/1305/25 від 26.11.2025 року.

Суд приймає до уваги, що ІНФОРМАЦІЯ_3 є розпорядником коштів третього рівня та фінансується забезпечувальним фінансовим органом, яким є Сухопутні війська Збройних Сил України, а відтак не виконання судового рішення у цій частині пов`язане з об`єктивними причинами, які не залежать від волі ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки фінансове забезпечення військових частин здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, що підтверджується наказом Міністерства оборони України № 280 від 22.07.2017 року (у редакції наказу Міністерства оборони України №104 від 22 квітня 2021 року).

При цьому, суд зазначає, що основним призначенням стадії виконання судового рішення є фактичне втілення судових присуджень у матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Проте проблема невиконання рішень національних судів у соціальних та інших публічно-правових спорах має загальнодержавний характер та пов`язана виключно із проблемою фінансування цих витрат з Державного бюджету, особливо в умовах воєнного стану. Тобто проблема з виконанням рішення суду у цій справі не є індивідуальною, а охоплюється загальною проблемою належного виконання судових рішень, пов`язаних з виплатою бюджетних коштів, яка потребує системного підходу до її вирішення на найвищих рівнях органів державної влади.

Згідно з пунктами 20 та 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Як зазначає відповідач, він вчинив та продовжує вчиняти вичерпні дії, спрямовані на якнайшвидше виконання рішення суду у даній справі, в межах, визначених чинним законодавством.

У свою чергу, повнота та своєчасність отримання необхідного для виконання рішення суду по цій справі фінансування не обумовлена подальшим вчиненням відповідачем будь-яких інших дій, окрім як уточнення потреб в коштах на кожен наступний місяць та подання до забезпечувального органу (розпорядника бюджетних коштів другого рівня) відповідних заявок.

Суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.43 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу фінансове забезпечення заходів, пов`язаних з організацією військової служби і виконанням військового обов`язку, здійснюється за рахунок і в межах коштів Державного бюджету України. Додаткове фінансування цих заходів може відбуватися за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством.

Статтею 23 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей встановлено, що фінансове забезпечення витрат, пов`язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до приписів ст. 1 Бюджетного кодексу України бюджетним кодексом України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу.

За визначенням п.12 ч.1 ст.2 Бюджетного кодексу України бюджетні установи - це органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.

Отже, ІНФОРМАЦІЯ_3 є бюджетною установою та на нього поширюється дія Бюджетного кодексу України.

Суд звертає увагу, що грошові кошти у вигляді заборгованості з грошового забезпечення, які належать позивачу, не є власністю ІНФОРМАЦІЯ_2 , не знаходяться на її рахунках. Фактично, у повному обсязі виконання судового рішення можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України, після отримання їх від головного розпорядника коштів. Виділення коштів із державного бюджету на фінансування відповідної бюджетної програми не залежить від волевиявлення Військової частини НОМЕР_1 .

Разом з тим, не виділення наразі коштів на виплату позивачу індексації грошового забезпечення не свідчить про виконання належним чином та у повному обсязі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.11.2026 по справі № 420/1305/25, а лише є підтвердженням того, що невиконання судового рішення об`єктивно не залежить лише від дій посадових осіб військової частини.

Схожу за змістом правову позицію викладено Верховним Судом у справі №640/16655/21 (ухвала від 06.06.2024).

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомлено суд про всі можливі заходи, які вчиняються ним для належного виконання рішення суду по даній справі, що свідчить про відсутність з боку ІНФОРМАЦІЯ_2 , зокрема його керівника бездіяльності при виконання рішення суду у цій справі.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення ( ч. 2 ст. 382-3 КАС України).

У постанові Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19 зазначено, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства.

Постановою Верховного Суду від 30.04.2020 у справі №804/2076/17 встановлена наступна позиція Верховного Суду: "Сам факт відсутності певного результату не може бути достатнім підтвердженням того, що суб`єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб`єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи".

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Враховуючи, що невиконання відповідачем рішення суду в частині виплати нарахованої Позивачу індексації грошового забезпечення обумовлюється об`єктивними причинами, а належних доказів, які б свідчили про намір суб`єкта владних повноважень ухилитися від виконання судового рішення, не отримано, суд доходить висновку про відсутність підстав для накладення штрафу на керівника ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Натомість, відповідачем наведено обґрунтовані підстави, які доводять існування обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, а також факт вжиття з боку боржника належних заходів для реального виконання рішення суду, які мали б забезпечити своєчасне і повне його виконання. Проте відсутність належного фінансування з боку держави не залежить від волевиявлення ІНФОРМАЦІЯ_2 .

При цьому, суд зазанчає, що специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює.

Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про наявність вини, тобто умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях посадової особи суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення саме цієї посадової особи від виконання рішення суду (див. зокрема постанову Верховного Суду від 10.02.2022 у справі № 160/13013/19).

Зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, або встановлення нового строку подання звіту, або накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу є правом суду, а не його обов`язком.

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 13 травня 2021 року у справі № 9901/598/19.

Вищенаведеним спростовується довід Позивача про наявність підстав для накладення на керівника ІНФОРМАЦІЯ_2 штрафу за невиконання судового рішення.

Щодо наданої Позивачем Постанови № 80843612 від 24.07.2026 року про накладення штрафу на ІНФОРМАЦІЯ_6 , як доказ умисного не виконання судового рішення у виконавчому провадженні, то суд не приймає його до уваги, оскільки вказаний документ прийнятий державним виконавцем в межах повноважень, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", що є відмінним від інституту судового контролю, яке врегульовано нормами КАС України.

Як зазначив Верховний Суд в ухвалі від 04.07.2023 року у справі № 200/3958/19-а, судом можуть бути вжиті заходи реагування судового контролю за невиконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу відповідальну за виконання рішення суду. При цьому, для прийняття судом звіту суб`єкта владних повноважень необхідним є встановлення виконання відповідним суб`єктом судового рішення у повному обсязі та у спосіб, визначений таким рішенням (п. 40).

За положеннями частини 11 статті 382-3 КАС України якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.

Положеннями ч.3 ст.381-1 КАС України передбачено, що встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки, тому суд враховує, що в країні триває воєнний стан, а в ТЦК та СП наразі існує чимала заборгованість по виплатах, нарахованих на виконання судових рішень, в той час як виділення бюджетного фінансування на відповідні видатки є тривалим процесом.

З урахуванням наведеного та для повного виконання рішення суду, суд дійшов висновку про можливість надання відповідачу нового строку для подання звіту про виконання судового рішення у цій справі - три місяці з дня отримання цієї ухвали.

Керуючись ст. ст. 241-243, 248, 382-1, 382-2, 382-3 КАС України, суд

ухвалив:

Відмовити у прийнятті Звіту ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11.08.2026 року про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.11.2025 по справі № 420/1305/25.

Звільнити начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від сплати штрафу у зв`язку з відмовою суду у прийнятті звіту.

Встановити новий строк для подання звіту про виконання рішення суду та зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 протягом 3-х (трьох) місяців з дати отримання копії даної ухвали подати звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.11.2025 по справі № 420/1305/25, а також докази розрахунку ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 р. по 28.02.2018 р. включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.

Роз`яснити ІНФОРМАЦІЯ_1 , що звіт про виконання рішення суду маєє відповідати вимогам, встановленим частинами 2, 3 статті 382-2 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя В.А.Дубровна