Постановление суда № 140506946, 06.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

06 жовтня 2026 рокуСправа №160/3079/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рябчук О.С.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі заяву Військової частини НОМЕР_1 про роз`яснення рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/3079/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

05.10.2026 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з заявою про роз`яснення рішення від 21.05.2026 року у справі №160/3079/26, в якій просить суд:

- Роз`яснити рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.05.2026 в адміністративній справі № 160/3079/26, а саме:

1.1. Чи підлягає рішення в цій частині виконанню шляхом фактичного перерахування військовою частиною НОМЕР_1 коштів позивачу, з урахуванням того, що позивач не звільнений з військової служби, а переміщений до військової частини НОМЕР_2 і продовжує проходити службу?

1.2. Чи є належним виконанням рішення в цій частині відображення в наказі про виключення позивача зі списків особового складу та в його грошовому атестаті відомостей про використані й невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток, а також про нараховані, виплачені та невиплачені суми, з тим щоб рішення про виплату компенсації було прийняте за новим місцем служби в день звільнення позивача з військової служби?

1.3. Чи слід розуміти рішення так, що суд прирівняв день виключення позивача зі списків особового складу (05.11.2025) у зв`язку з переміщенням до нового місця служби до дня звільнення з військової служби для цілей абзацу третього пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-XII та пункту 3 розділу XXXI Порядку № 260? Якщо так, на якій підставі ці норми застосовуються до військовослужбовця, якого з військової служби не звільнено?

1.4. У разі якщо рішення підлягає виконанню шляхом фактичної виплати: яким чином військова частина НОМЕР_1 має унеможливити повторну виплату компенсації за ті самі дні або повторне надання цих днів відпустки за новим місцем служби, з урахуванням того, що всі документи про невикористані дні відпусток й нараховані та виплачені суми позивачеві вже передані до його нового місця служби та не виключено, що позивач на сьогоднішній день вже звільнений або кілька разів переводився до нового місця служби?.

В обґрунтування вимог заяви Військова частина НОМЕР_1 зазначає, що вбачає рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.05.2026 в адміністративній справі № 160/3079/26 незрозумілим й таким, що потребує роз`яснення, оскільки при визначенні дій зобов`язального характеру судом не враховано переміщення позивача до нового місця служби, а не його звільнення. Зважаючи на викладене заявник вважає, що без роз`яснення рішення неможливо належним чином та ефективно його виконати та відновити її права.

Відповідно до ч. 3 ст. 254 КАС України суд розглядає заяву про роз`яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження.

Дослідивши подану заяву, враховуючи матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 року у справі №160/3079/26 позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано противними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 наступного грошового забезпечення:

-грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2020 рік -10 діб, за 2021 - 5 діб, за 2022 - 30 діб, за 2023 - 30 діб, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу, а саме 05.11.2025 року;

-грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустку як учаснику бойових дій за 2020-2025 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу, а саме 05.11.2025 року;

-грошового забезпечення з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом на 1 січня відповідного календарного року, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 р. №704, за період з 03.04.2020 по 20.05.2023.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2020 рік -10 діб, за 2021 - 5 діб, за 2022 - 30 діб, за 2023 - 30 діб, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу, а саме 05.11.2025 року.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустку як учаснику бойових дій за 2020-2025 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу, а саме 05.11.2025 року.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2020 згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», з урахуванням раніше виплачених сум за період часу з 03.04.2020 по 31.12.2020.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2021 згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», з урахуванням раніше виплачених сум за період часу з 01.01.2021 по 31.12.2021.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022 згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», з урахуванням раніше виплачених сум за період часу з 01.01.2022 по 31.12.2022.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», з урахуванням раніше виплачених сум за період часу з 01.01.2023 по 20.05.2023.

В решті позовних вимог відмовлено.

Судові витрати зі сплати правничої допомоги стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) у розмірі 3000,00грн. (три тисячі гривень).

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 07.07.2026 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 року у справі №160/3079/26 повернуто скаржнику.

Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.

Судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У постанові від 21 березня 2019 року у справі № 807/1689/14 Верховний Суд вказав, що зміст ухвалених судових рішень повинен відповідати приписам КАС України. Рішення судів усіх інстанцій, незалежно від виду провадження, повинно бути гранично повним, зрозумілим, чітким, обов`язково містити вступну, описову, мотивувальну і резолютивну частини з додержанням зазначеної послідовності.

Зрозумілість судового рішення полягає в логічному, чіткому, переконливому викладенні змісту рішення.

Чіткість викладення передбачає, зокрема, що: терміни, вжиті у судовому рішенні, відповідають тому змісту, який вони мають за законодавством України; такі терміни чітко співвідносяться з поняттями, які вони позначають; текст правової норми, застосованої судом, відтворюється без перефразовування і при цьому зрозуміло, де наводиться правова норма, а де суд дає своє тлумачення її змісту. Судове рішення не повинно містити положень, які б суперечили або виключали одне одного, ускладнювали чи унеможливлювали його виконання.

У разі, коли судове рішення не відповідає вказаним критеріям, останнє підлягає роз`ясненню судом, який ухвалив вказане судове рішення за заявою учасника справи.

Критерії прийняття до розгляду, а також особливості розгляду судами заяв роз`яснення судових рішень встановлені статтею 254 КАС України.

Згідно з положеннями вказаної статті, за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз`яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали. Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.

Верховним Судом у постанові від 13 вересня 2019 року у справі №816/1512/15 зазначено, що роз`яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом. Зокрема, це стосується недотримання вимоги ясності, визначеності судового рішення, яка означає, що судове рішення не може містити положень, що викликають суперечки під час виконання рішення. Підставою для подання заяви про роз`яснення рішення, є його незрозумілість.

Таким чином, у заяві про роз`яснення рішення зазначається, що саме у рішенні є незрозумілим, в чому полягає неясність рішення, які припускаються варіанти тлумачення рішення, як це впливає на його виконання.

Верховний Суд у постанові від 30 квітня 2020 року у справі № 22а-11177/08 також вказав, що фактично роз`ясненням рішення є зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового акта, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше. При цьому, суд, роз`яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в постановлене рішення.

Системне тлумачення вищевказаних положень процесуального закону дозволяє дійти висновку, що рішення суду може бути роз`яснено у разі, якщо без такого роз`яснення його важко виконати, оскільки існує значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення. Тобто, роз`яснення рішення суду - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні відповідної неясності і викладенні рішення суду у більш ясній і зрозумілій формі. Зрозумілість рішення полягає в тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення. Ясність судового рішення полягає у логічному, чіткому, переконливому і зрозумілому викладенні змісту рішення. Недотримання цих вимог може ускладнити або взагалі унеможливити виконання рішення суду. Вимога логічності, зокрема, передбачає, що текст рішення має відображати причинно-наслідкові зв`язки у межах речення чи всього документу. Зокрема, мотивувальна частина рішення має відповідати його резолютивній частині.

Подібні висновки також були неодноразово висловлені Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 13 липня 2016 року у справі № №21-6440іп15, від 12 липня 2017 року у справі № 802/1028/13-а, а також у постановах Верховного Суду від 26 січня 2018 року у справі №138/815/17, від 16 липня 2020 року у справі №619/3407/16-а, від 30 грудня 2020 року у справі №766/9580/17, від 26 травня 2022 року у справі №620/1269/20.

Проаналізувавши рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 року у справі №160/3079/26 у взаємозв`язку з мотивами поданої позивачем заяви про її роз`яснення, суд доходить висновку, що доводи відповідача не стосуються питання незрозумілості/нечіткості цього рішення суду. Суд зауважує, що в межах розгляду даного адміністративного позову судом надавалась оцінка щодо наявного права позивача на отримання грошової компенсації за невикористані дні відпустки.

При цьому незгода відповідача з висновками суду є підставою для його оскарження, а не підставою для роз`яснення його змісту зі зміною резолютивної частини рішення.

Розглядаючи подану заяву суд встановив, що остання не містить чітких посилань на те, що певні частини рішення суду від 21 травня 2026 року у справі №160/3079/26 викликають труднощі в їх розумінні.

На цій підставі суд зауважує, що роз`яснення порядку та способу виконання рішення суду, шляхом використання механізму, визначеного статтею 254 КАС України, не допускається.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 20 лютого 2019 року у справі № 814/907/16, від 01 вересня 2020 року у справі № 806/984/18.

Суд зазначає, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду є вмотивованим і зрозумілим. Вказані Закони України та нормативно-правові акти якими керувався суд при вирішенні позову, містять чіткий порядок виконання, у мотивувальній та резолютивній частинах рішення суду зазначено усі обставини справи та мотиви, які суд врахував при прийнятті рішення, і положення Закону, яким він керувався з огляду на об`єкт порушеного права.

Натомість, заявник просить суд роз`яснити власне не сам текст рішення, а необхідність вчинення відповідачем певних дій, враховуючи прийняте судом рішення.

Суд звертає увагу, що порушені заявником у заяві питання фактично полягають у роз`ясненні механізму виконання ухваленого судом рішення та наданні юридичної консультації, що виходить за межі повноважень суду та є недопустимим з точки зору КАС України, оскільки суд не є тим органом, який уповноважений надавати такого виду роз`яснення та консультації.

Суд зазначає, що незгода відповідача з рішенням суду не є підставою для його роз`яснення, оскільки відповідач вважає, що зобов`язання покладені судом протиправно та саме ця частина викликає труднощі у розумінні відповідача.

Більш того, суд визначив законодавчі межі, в рамках яких ІНФОРМАЦІЯ_1 має виконати покладені на неї законом функції.

Крім того, згідно з висновками, що сформульовані у рішенні ЄСПЛ «BALAN v. The Republic of Moldova (No. 2)» (заява № 49016/10), яке головним чином стосується встановлення правомірності роз`яснення судового рішення, Суд зобов`язаний не допускати порушення принципу правової визначеності під час розгляду заяви про роз`яснення судового рішення. У цій справі ЄСПЛ вказав, що роз`яснення рішення, яке в результаті фактично змінює спосіб його виконання, виходить за межі звичайного тлумачення чи виправлення канцелярських або судових помилок, що має наслідки, несумісні з принципом юридичної визначеності, гарантовані статтею 6 Конвенції.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для роз`яснення рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/3079/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Керуючись ст.ст. 243, 248, 254, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви Військової частини НОМЕР_1 про роз`яснення рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/3079/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Рябчук