Постановление суда № 140505227, 07.10.2026, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 489/7736/25

Номер провадження 6/489/373/26

УХВАЛА

07 жовтня 2026 року місто Миколаїв

Інгульський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Кокорєва В. В.,

за участі секретаря судового засідання Ковальової С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 10 Інгульського районного суду м. Миколаєва заяву заявника ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа, виданого Інгульським районним судом м. Миколаєва у справі №489/7736/25 таким, що не підлягає виконанню

встановив

Заявник звернувся до суду із заявою, в якій просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист, виданий Інгульським районним судом м. Миколаєва у справі №489/7736/25.

В обґрунтування заяви вказав, що 30.04.2026 Інгульським районним судом м. Миколаєва було ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором розмірі 34216,29 грн. Проте, на наступний день після набрання рішенням суду законної сили, заявник почала добровільно сплачувати заборгованість. Таким чином, станом на 09.07.2026 нею було добровільно сплачено кошти у розмірі 488,69 грн. 23.06.2026 стягувач звернувся до суду із заявою про видачу виконавчого листа у даній справі, на що судом видано такий виконавчий лист. Але через незрозумілі їй причини, знаючи про часткове погашення боргу заявником, стягувачем не було враховано факту часткового погашення боргу, що призвело до видачі судом 02.07.2026 виконавчого листа на повну суму заборгованості, зазначену у рішення суду. 09.07.2026 стягувач звернувся до приватного виконавця про примусове виконання рішення суду та вдруге повністю ігнорував факт часткового погашення боржником боргу та сума, яка підлягає стягнення насправді менша.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про час і місце розгляду заяви повідомлялись належним чином.

З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, судом встановлено такі факти та відповідні правовідносини.

30.04.2026 Інгульським районним судом м. Миколаєва ухвалено рішення, яким позов задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором від 27.12.2021 у розмірі 34216,29 грн., з яких: 18909,65 грн. - прострочене тіло кредиту, 15306,64 грн. - відсотки за користування кредитом; судові витрати.

23.06.2026 представник позивача звернувся до суду із заявою про видачу виконавчого документа у даній справі.

02.07.2026 Інгульським районним судом м. Миколаєва видано виконавчі листа у даній справі.

Відповідач (боржник) надав суду копії платіжних інструкцій про сплату нею в рахунок виконання рішення суду грошових коштів на загальну суму 488,69 за період з 01.06.2026 по 02.07.2026.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

При цьому, суд зауважує, що словосполучення «або з інших причин» стосується саме припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань, переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Наведена норма має чітку конструкцію й передбачає, що у разі якщо виконавчий лист було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Відповідно Постанови Верховного Суду від 20.02.2019 року № 2-4671/11, наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові, зокрема, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання, та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання тощо.

Однак, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій норми процесуального права.

У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального або процесуального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом.

Верховним Судом у постанові від 19.01.2023 у справі № 824/2/22 викладено висновок, що у зазначеній категорії справ саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від незаконного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження. Отже, закон передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, однак наявними є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом.

Як слідує з матеріалів справи, заявника посилається саме на часткове добровільне виконання рішення суду.

В той же час, доказів на підтвердження повної сплати боржником суми заборгованості за вказаним судовим рішенням суду не надано.

Із урахуванням наведеного, посилання заявника про те, що оскільки рішенням Інгульського районного суду міста Миколаєва у справі №489/7736/25 було встановлено заборгованість відповідача за кредитним договором та враховуючи часткову оплату на виконання такого рішення боржником, то виконавчий лист у даній справі необхідно визнати таким, що не підлягає виконанню, суд вважає безпідставними, адже наявність виконавчого листа не свідчить про те, що у стягувача було відсутнє право вимоги до боржника (як матеріально-правова підстава для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню), що само по собі не дає підстави для визнання виконавчого листа Інгульського районного суду міста Миколаєва таким, що не підлягає виконанню.

Одночасно суд роз`яснює заявнику, що сплату ним заборгованості за вказаним судовим рішенням необхідно здійснювати через приватного виконавця, в якого на виконанні перебуває виконавче провадження з примусового виконання рішення суду у справі № 489/7736/25. Квитанції про часткову сплату заборгованості в період між ухваленням рішення та пред`явленням виконавчого листа до виконання можна надати виконавцю для врахування. У випадку незгоди з діями приватного виконавця в ході здійснення вказаного виконавчого провадження, заявник може захистити свої права на підставі ст. 447 ЦПК України.

Враховуючи викладене, суд вважає, що заява ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 259, 260 ЦПК України суд

ухвалив

Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому копія ухвали суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної копії ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали складено 07.10.2026.

Суддя В. В. Кокорєв