Приговор № 140491272, 09.10.2026, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/5014/26

1-кп/583/447/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2026 р. Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого-судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Охтирка кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12026200460000631 від 09.07.2026 року по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Бугрувате Охтирського району Сумської області, освіта вища, пенсіонера, директора ФГ «Ніксан», одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , не судимого,

за ч. 2 ст. 197-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

На території Охтирського району, в тому числі в межах та поза межами с. Восьме Березня Охтирського району Сумської області , протікає річка Хухра, що відповідно до класифікації річок, у розумінні ст. 79 Водного кодексу України, є малою річкою і з урахуванням вимог ст. 88 Водного кодексу України ширина прибережної захисної смуги для річки становить 25 м.

У невстановлений слідством час і день, на початку весни 2026 року, перебуваючи на земельній ділянці в межах прибережної захисної смуги річки, що розміщена між земельною ділянкою з кадастровим номером 5920380800:03:001:1246 та річкою Хухра, та несформованою земельною ділянкою від якої зі східного боку розміщена земельна ділянка з кадастровим номером 5920380800:03:001:1248, а із західного земельна ділянка з кадастровим номером 5920380800:03:001:5079 поряд з вул. Трирічна в с. Восьме Березня Охтирського району, у ОСОБА_4 в порушення ст. 13 Конституції України, ст. 88-89 Водного кодексу України, ст. 35, 60, 112, 125, 126 Земельного кодексу України, виник умисел, направлений на самовільне її зайняття.

Реалізуючи задумане, обвинувачений ОСОБА_4 , достовірно знаючи про відсутність відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу у його власність або надання у користування земельної ділянки, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, самовільно, без належного оформлення права власності, права користування чи оренди на землю та їх державної реєстрації, здійснив самовільне зайняття несформованої земельної ділянки комунальної власності площею 0,0812 га, із якої частина земельної ділянки площею 0,0546 га розташовується між земельною ділянкою з кадастровим номером 5920380800:03:001:1246 та річкою Хухра, та частина земельної ділянки площею 0,0266 розташовується між річкою Хухра (на півночі) та несформованою земельною ділянкою від якої зі східного боку розміщена земельна ділянка з кадастровим номером 5920380800:03:001:1248, а із західного земельна ділянка з кадастровим номером 5920380800:03:001:5079 та яка знаходиться в охоронній зоні прибережної захисної смуги руслового ставу річки Хухра, шляхом засадження сільськогосподарською культурою «соняшник».

Своїми діями, що виразилися у самовільному зайнятті земельної ділянки, розміром 0,0812 га, в прибережній захисній смузі р. Хухра, обвинувачений ОСОБА_4 завдав шкоду державі в особі Державної екологічної інспекції, що відповідно до довідки Державної екологічної інспекції у Сумській області становить 414 грн. 82 коп.

Крім того, всупереч ст. 61 Земельного кодексу України, своїми діями, що виразилися у розорюванні та засіванні сільськогосподарської культури - соняшник, тобто використанні земельної ділянки не за цільовим призначенням, порушення режиму, нормативів і правил використання земель прибережної захисної смуги р. Хухра, обвинувачений ОСОБА_4 завдав шкоди державі в особі Державної екологічної інспекції, що відповідно до довідки Державної екологічної інспекції у Сумській області, становить 1587 грн. 45 коп.

Отже своїми умисними суспільно небезпечними діями обвинувачений ОСОБА_4 заподіяв державі в особі Державної екологічної інспекції майнову шкоду на загальну суму 2002 грн. 27 коп.

Своїми діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 197-1 КК України самовільне зайняття земельної ділянки, вчинене щодо земель в охоронних зонах.

Відповідно до ст. 468 КПК України - у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно п. 1 ч.4 ст.469 КПК України - угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо, зокрема, кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів (крім кримінальних проваджень щодо корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією).

Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Відповідно до ч. 5 ст. 469 КПК України - укладення угоди про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

До суду разом з обвинувальним актом надійшла письмова угода про визнання винуватості, укладена 29.09.2026 року між прокурором Охтирської окружної прокуратури ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_4 , за участю захисника ОСОБА_5 , згідно якої підозрюваний ОСОБА_4 під час досудового розслідування повністю визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-2 КК України, та зобов`язується беззастережно визнати обвинувачення у судовому провадженні. Прокурор та підозрюваний узгодили міру покарання за ч. 2 ст. 197-2 КК України із застосування положень ст. 65, 69 КК України у виді штрафу у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400,00 грн.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 зазначив, що він розуміє надані йому законом права, розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст. 473 КПК України, характер пред`явленого обвинувачення, та вид покарання, який до нього буде застосований в результаті затвердження угоди про визнання винуватості судом, та просить затвердити угоду про визнання винуватості.

Захисник та прокурор пояснили, що їм зрозумілі наслідки затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України та просять затвердити зазначену угоду.

Потерпілий Державна екологічна інспекція надала письмову згоду прокурору на укладення угоди між підозрюваним та прокурором про визнання винуватості.

Суд проаналізував надані матеріали, вислухав пояснення обвинуваченого, захисника, думку прокурора, який вважає, що угода про визнання винуватості може бути затверджена судом, дійшов наступного висновку.

Як вбачається з наданих матеріалів, дії обвинуваченого ОСОБА_4 обґрунтовано кваліфіковані як кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 197-1 КК України самовільне зайняття земельної ділянки, вчинене щодо земель в охоронних зонах.

Обвинувачений свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, визнає.

Встановлено, що укладення угоди про визнання винуватості між підозрюваним та прокурором є добровільним. Зміст та порядок укладення угоди відповідає вимогам ст.ст. 469, 472 КПК України.

Міра покарання, узгоджена підозрюваним та прокурором, визначена з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, відсутності обтяжуючих обставини, наявності кількох пом`якшуючих покарання обставини: щирого каяття, добровільного відшкодування завданого збитку, добровільного перерахування коштів на потреби Збройних сил України, та того, що тяжких наслідків не настало, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, одружений, є особою з інвалідністю 3 групи, позитивно характеризується за місцем проживання, визначено обвинуваченому ОСОБА_4 більш м`який вид основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 2 ст. 197-1 КК України, із застосування положень ст. 69 КК України у виді штрафу у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400,00 грн.

Таким чином, міра покарання, узгоджена підозрюваним та прокурором, відповідає загальним та спеціальним засадам призначення покарання, встановленим законом України про кримінальну відповідальність.

Тому суд вважає, що умови угоди про визнання винуватості відповідають інтересам суспільства та не порушують права, свободи та інтереси сторін та інших осіб.

Підстав для відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених ч.7 ст. 474 КПК України, не встановлено.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості.

Клопотання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком суду законної сили не надійшло, тому суд вважає за необхідне запобіжний захід обвинуваченому до набрання вироком законної сили не обирати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374- 376, 475 Кримінального процесуального кодексу України, суд -

ЗАСУДИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 29 вересня 2026 року між прокурором Охтирської окружної прокуратури ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань № 12026200460000631 від 09.07.2026 року за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 197-1 КК України.

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України та призначити йому покарання за цим законом із застосуванням ч.1 ст. 69 КК України у виді штрафу у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400,00 грн.

Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирати.

Вирок може бути оскаржений обвинуваченим, захисником, прокурором виключно з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, до Сумського апеляційного суду через Охтирський міськрайонний суд Сумської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Роз`яснити учасникам судового провадження їх право на отримання в суді копії вироку.

Суддя Охтирського

міськрайонного суду: ОСОБА_1