Постановление суда № 140491271, 09.10.2026, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/3943/26

1-кп/583/386/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2026 р. Охтирський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

(в режимі відеоконференції)

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Охтирка кримінальне провадження № 12026200460000391 від 06.05.2026 стосовно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки Сумської області, Охтирського району, с. Бугрувате, українки, громадянки України, непрацюючої, розлученої, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України,

в с т а н о в и в:

Ухвалою судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 08 жовтня 2026 року по кримінальному провадженню № 12026200460000391 від 06.05.2026 стосовно ОСОБА_4 , обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України, призначено підготовче судове засідання.

У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 вважав за можливе призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту.

Обвинувачена ОСОБА_4 , захисник ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні не заперечували проти призначення судового розгляду .

З урахуванням думки учасників судового провадження щодо можливості призначення судового розгляду, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього документи, суд дійшов висновку про можливість призначення судового розгляду з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення:

1) затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу;

2) закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу;

3) повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу;

4) направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження;

5) призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру;

6) доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь.

Під час підготовчого судового засідання підстав для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4, 6 частини 3 статті 314 КПК України, не встановлено.

Обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України.

Прокурором дотримані вимоги територіальної підсудності, підстав для закриття провадження або повернення його прокурору не встановлено.

Таким чином, порушення вимог КПК України, які б унеможливили призначення справи до судового розгляду, відсутні.

Судовий розгляд з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження слід проводити відкрито, обмеження щодо цього, передбачені ч. 2 ст. 27 КПК України, відсутні.

Відповідно до ст. 316 КПК України після завершення підготовки до судового розгляду суд постановляє ухвалу про призначення судового розгляду, який має бути призначений не пізніше десяти днів після постановлення ухвали про його призначення.

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність завершення підготовчого судового провадження та призначення справи до судового розгляду.

Крім того, прокурор ОСОБА_3 у підготовчому судовому засіданні заявив клопотання про продовження застосування стосовно обвинуваченої ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів. Клопотання мотивує тим, що строк тримання обвинуваченої під вартою закінчується 10 жовтня 2026 року, однак судовий розгляд кримінального провадження не може бути завершений у межах строку дії запобіжного заходу, при цьому ризики, передбачені ст. 177 КПК України, що стали підставою для застосування до обвинуваченого саме цього виключного запобіжного заходу, не зникли та не зменшилися. Зокрема, наявні ризики переховуватися від органів суду, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні двох тяжких кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України та одного особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, та їй відповідно загрожує покарання від дев`яти до дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна; незаконно впливати на свідків, одним з яких у провадженні є її син; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме своєю відмовою у прибутті за викликом до суду або несвоєчасним прибуттям; вчинити інше кримінальне правопорушення, зокрема таке, що пов`язане із продовження своєї протиправної діяльності, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні двох корисливих тяжких та одному особливо тяжкому злочинах у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, не має офіційних джерел доходів. При цьому прокурор зазначив, що запобігти вищезазначеним ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, неможливо, у зв`язку з чим заперечує проти задоволення клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу.

Захисник ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, надав письмове клопотання про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт. Клопотання мотивує тим, що вважає недоведеними зазначені в клопотанні ризики, пославшись на те, що сама санкція статті не є підставою для застосовування виключного запобіжного заходу. Обвинувачена свою вину визнає, щиро кається, сприяє досудовому розслідуванню. Окрім того, ОСОБА_4 раніше не судима, тобто відсутня схильність до вчинення нею правопорушень, має на утриманні трьох дітей, одна з яких є малолітньою. Неповнолітній син обвинуваченої вже був допитаний на стадії досудового розслідування, впливати на нього вона не буде. Із чоловіком обвинувачена ОСОБА_4 розлучена. Її батьки є непрацездатними (пенсійного віку), у зв`язку з чим їм складно доглядати за дитиною. ОСОБА_4 позитивно характеризується за місцем проживання, є волонтером, здійснила донат на потреби ЗСУ в сумі 65000,00 грн. Зазначив, що державні кордони наразі контролюються Збройними Силами України, що унеможливлює ризик втечі ОСОБА_4 за кордон. У зв`язку з наведеним вважає, що в розумінні ст. 177 КПК України не вичерпані можливості застосування більш м`якого виду запобіжного заходу.

Обвинувачена ОСОБА_4 , яка брала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, підтримала думку свого захисника, заперечувала проти задоволення клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просила застосувати більш м`який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Заслухавши учасників судового провадження, суд дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку застосування стосовно обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 12 серпня 2026 року ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 24 години 00 хвилин 10 жовтня 2026 року.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно зі ст. 29 Конституції України ніхто не може триматися під вартою інакше, як на підставах та в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим злочинів, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з положеннями ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою злочинів, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість злочинів, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд вважає, що ризики, які були враховані слідчим суддею при застосуванні обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на даний час не зменшилися.

Прокурор, звертаючись до суду з клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченій, посилається на наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачена може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

- переховуватися від органів суду, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні двох тяжких кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, за які їй загрожує покарання від шести до десяти років позбавлення волі з конфіскацією майна та одного особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, за вчинення якого їй загрожує покарання від дев`яти до дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- незаконно впливати на свідків, зокрема на свого сина ОСОБА_7 . Той факт, що свідок ОСОБА_7 допитаний в ході досудового розслідування, ще не свідчить про відсутність вказаного ризику;

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме своєю відмовою у прибутті за викликами до прокурора чи суду або несвоєчасним прибуттям за викликом вчинити інше кримінальне правопорушення, зокрема таке, що пов`язане із продовження своєї протиправної діяльності, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні двох корисливих тяжких та одному особливо тяжкому злочинах у сфері незаконного обігу психотропних речовин, не має офіційного джерела доходів.

Суд звертає увагу і на те, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Так, ризик переховуватися від органів досудового розслідування та суду має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимостей може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Надаючи оцінку можливості обвинуваченої переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що остання з метою уникнення ймовірного покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих їй злочинів, може вдатися до відповідних дій, оскільки з обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні двох тяжких і одного особливо тяжкого злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних речовин, відповідальність за які, зокрема, передбачена у виді позбавлення волі строком від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Крім того, судом встановлено наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, з огляду на те, що свідки в даному кримінальному проваджені судом ще не допитані, а тому існує ризик, що обвинувачена може незаконно впливати на них з метою надання неправдивих свідчень. Більше того, один із свідків у провадженні є її неповнолітнім сином, на якого вона має вплив, а суд приймає показання свідків безпосередньо під час судового розгляду.

Надаючи оцінку наявності ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, суд звертає увагу, що ОСОБА_4 , хоча й має міцні соціальні зв`язки, однак є особою молодого віку, має задовільний стан здоров`я, при цьому ніде не працює, отже не має законних джерел до існування, тобто в сукупності її поведінка дає підстави вважати, що обвинувачена може вчинити інше кримінальне правопорушення, зокрема, продовжити злочинну діяльність у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та переховуватися від суду.

Також суд враховує і характер кримінальних правопорушень, вчинених обвинуваченою, які мають високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої наслідками не лише для конкретної особи, а й для суспільства та те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченої, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, а тому в даному випадку тримання обвинуваченої під вартою є виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу.

Доводи обвинуваченої та її захисника про відсутність ризиків є непереконливими, оскільки при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу дається оцінка сукупності обставин, які можуть свідчити про існування чи відсутність саме ризиків (можливості) вчинення дій.

Суд вважає, що наведені захистом позитивні характеристики обвинуваченої не спростовують наявності ризиків її неправомірної процесуальної поведінки, а наявність пом`якшуючих обставин згідно з вимогами КПК України будуть оцінені судом у сукупності з іншими доказами в справі при ухваленні вироку за наслідками судового розгляду кримінального провадження. Медичних даних, які б свідчили про неможливість перебування обвинуваченої в умовах тримання під вартою, суду не надано.

Також суд враховує, що в умовах воєнного стану питання щодо забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченої набуває особливого значення, оскільки здійснення правосуддя в особливих умовах ускладнюється наявністю певних перешкод, які не існують у мирний час, та вимагає від учасників судового розгляду відноситись до виконання своїх обов`язків та реалізації наданих прав з більшою відповідальністю і зобов`язує суд діяти більш ефективно та організовано. Беручи до уваги, що на даний час вторгнення РФ на територію України триває, частина території України тимчасово окупована, є підстави вважати, що обвинувачена може виїхати на вказану територію поза межами контролю прикордонного органу.

Враховуючи існування зазначених вище обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку, що більш м`який запобіжний захід не може бути беззаперечним стримуючим фактором подальшої належної процесуальної поведінки обвинуваченої, а навпаки - суттєво підвищить імовірність реалізації встановлених в судовому засіданні ризиків, тому не може бути застосований до обвинуваченої ОСОБА_4 , оскільки відсутні об`єктивні гарантії того, що запропонований стороною захисту запобіжний захід буде дієвим і здатним запобігти встановленим ризикам.

З огляду на те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, суд вважає за необхідне не визначати розмір застави у кримінальному провадженні.

Керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193, 194, 196, 197, 314-316, 369-372 КПК України, суд -

п о с т а н о в и в:

Призначити по кримінальному провадженню № 12026200460000391 від 06.05.2026 стосовно ОСОБА_4 , обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України, судове засідання, яке провести в залі судових засідань Охтирського міськрайонного суду Сумської області 16 жовтня 2026 року о 15 годині 00 хвилин.

Судовий розгляд кримінального провадження буде проведений суддею ОСОБА_1 одноособово у відкритому судовому засіданні.

Викликати в судове засідання осіб, які братимуть участь у судовому розгляді: прокурора, обвинувачену, захисника.

Відмовити в задоволенні клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу.

Клопотання прокурора Охтирської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження застосування стосовно обвинуваченої ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів задовольнити.

Продовжити обвинуваченій ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів, обчислюючи строк тримання під вартою з 09 жовтня 2026 року.

Визначити строк дії ухвали до 24 години 00 хвилин 07 грудня 2026 року.

Ухвала про застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена в частині продовження строку дії запобіжного заходу шляхом подання апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1