Решение № 140491250, 08.10.2026, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/4027/26

2/583/2013/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого Плотникова Н.Б.

при секретарі Логвиненко Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Охтирка справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

05.08.2026 року до суду надійшла позовна заява ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» заборгованість за кредитним договором № 12273-05/2026 від 06.05.2026 р. в розмірі 33450,00 грн., судовий збір в сумі 2662,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн. Позовні вимоги мотивує тим, що 06.05.2026 р. між ОСОБА_1 та ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» було укладено договір про надання кредиту № 12273-05/2026, за умовами якого позичальник отримав кредит в розмірі 15000,00 грн. на строк 120 днів, процентна ставка 0,90 % в день. Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти відповідно до умов договору в розмірі 15000,00 грн., а відповідач порушив умови договору і кредит не повернув, тому позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

25.08.2026 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості у розмірі 33450,00 грн.; зменшити правову допомогу з 6000,00 грн. до 2000,00 грн. Свої заперечення мотивує тим, що 06.05.2026 між ним ( ОСОБА_1 ) та ТОВ СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" був укладений договір про надання кредиту №12273-05/2026, сума кредиту за договором становила 15 000 грн., яку він визнає і готовий повернути. Згідно із позовною заявою Позивач, розраховуючи заборгованість, включив до неї і штрафні санкції у розмірі 7500 грн., що прямо суперечить положенням чинного законодавства, зокрема пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України. До того ж, ставить під сумнів заборгованість по відсоткам у розмірі 9450 грн., адже згідно розрахунку заборгованості не зрозуміло їх збільшення в геометричній прогресії, що ставить його у скрутне матеріальне становище. Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Також вважає, що витрати на правничу допомогу заявлені у позовній заяві є надмірними, необгрунтованими і неспівмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

01.09.2026 р. від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій просить позов задовольнити у повному обсязі, мотивуючи тим, що відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечує, що між ним та ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» було укладено кредитний договір № 12273-05/2026 від 06.05.2026 та, що ОСОБА_1 було отримано кредит в розмірі 15000 грн. Згідно п. 1.4. Кредитного договору за користування кредитом Товариством нараховуються проценти в розмірі 0,90 % в день на залишок заборгованості, що є платою за користування кредитом та комісія за видачу кредиту в сумі 1500,00 грн. (що складає 10,00 % від суми кредиту). Тип процентної ставки: фіксована. Тип комісії - одноразова комісія (нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі Кредиту, якщо умови цього Договору передбачають сплату комісії за видачу Кредиту). Поряд з цим, згідно п. 1.4.1. Договору денна процентна ставка складає (17700.00/15000.00)/120*100%= 0,98% та застосовується у межах строку кредитування, вказаного в п. 1.2 цього Договору. Нарахування відсотків у розмірі 9450 грн. є обґрунтованим, здійсненим у межах погодженої сторонами денної процентної ставки, визначеної умовами договору, та відповідає положенням ст. 1048 ЦК України, оскільки розрахунок здійснено виключно на суму фактично отриманого та неповернутого кредиту (тіла кредиту) за період користування коштами в межах встановленого строку кредитування у зв`язку з чим нараховані відсотки є арифметично обумовленими розміром основного зобов`язання, прямо залежать від нього та є повністю співмірними з сумою тіла кредиту. Звертає увагу суду на те, що відповідачем не спростовано розрахунок заборгованості належними та допустимими доказами, не надано альтернативного розрахунку заборгованості, а подані заперечення зводяться виключно до формального та необґрунтованого заперечення позовних вимог без наведення конкретних обставин чи доказів на їх підтвердження. Крім того, відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів повернення кредитних коштів на умовах та в порядку, визначених кредитними договорами, що свідчить про невиконання відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань. Також зазначив, що позивач надав разом із позовом усі необхідні докази отримання професійної правничої допомоги по справі, що підтверджують співмірність та справедливість витрат на професійну правничу допомогу із складністю справи, часом, обсягом та ціною позову, а отже стягнення із відповідача витрат на професійну (правову) допомогу адвоката у розмірі 6 000,00 грн. підлягають до повного задоволення.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, в письмовій заяві просить розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

В судове засідання сторони не з`явились, про час і місце судового засідання повідомлені. В зв`язку з чим справа розглядається відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у відсутність учасників справи та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 06.05.2026 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання кредиту № 12273-05/2026. Згідно з умовами цього договору відповідач отримав кредит в сумі 15000,00 грн. на строк 120 днів з 06.05.2026 р. по 02.09.2026 р. (п.1.1, 1.2). За користування кредитом товариством нараховуються проценти в розмірі 0,90 % в день на залишок основної суми боргу, що є платою за користування кредитом та комісія за видач кредиту в сумі 1500,00 грн. Тип процентної ставки фіксована, тип комісії одноразова комісія) (п.1.4). Денна процентна ставка складає 0,98 % та застосовується у межах строку кредитування, вказаного у п. 1.2 цього договору. Орієнтована загальна вартість кредиту станом на дату укладення цього договору складає 32700,00 грн. Загальні витрати по кредиту складають 17700,00 грн. (а.с. 9-24).

ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» умови договору виконано та 06.05.2026 р. перераховано ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 12000,00 грн. на його банківську картку № НОМЕР_1 , номер якої надано йому позичальником, що підтверджується квитанцією про зарахування № 1085966174 від 06.05.2026 р., довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 23.07.2026 р.

Доказів того, що банківська картка з відповідним номером ОСОБА_1 не належить, матеріали справи не містять.

Отже, позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у загальній сумі 15000,00 грн., що не заперечує сам відповідач у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 ст. 639 ЦК України).

Нормою ст. 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає порядок укладення електронного договору.

Так пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі «Інтернет» або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що договір про надання кредиту № 12273-05/2026 від 06.05.2026 р. між ОСОБА_1 та ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» укладено та підписано сторонами в електронній формі за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток.

Таким чином, кредитний договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами даного правочину.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, не доведено, що він не використовував одноразовий ідентифікатор для підписання електронної форми кредитного договору, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідач належним чином своїх зобов`язань за кредитним договором не виконала, своєчасно кредитні кошти та відсотки товариству не повернула, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором № 12273-05/2026 від 06.05.2026 р. заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем станом на 20.07.2026 р. становить 33450,00 грн. та складається з: заборгованості по тілу кредиту в розмірі 15000,00 грн.; заборгованості за відсотками в розмірі 9450,00 грн., заборгованості за комісією 1500,00 грн., заборгованості за штрафами 7500,00 грн. (а.с. 27).

Щодо нарахованих штрафів в розмірі 7500,00 грн. за прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Таким чином, нараховані штрафи в розмірі 7500,00 грн. стягненню не підлягає.

Доводи відповідача про те, що відсотки є явно завищеними, не відповідають засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд не бере до уваги.

У п.5 ч.3 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів» та у рішенні Конституційного суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 йдеться про несправедливість умов договору, якими передбачена завищена (непомірно висока) компенсація за невиконання, прострочення виконання обов`язку з повернення коштів. У межах розгляду цієї справи позивачем заявлена вимога про стягнення процентів за користування кредитними (чужими) коштами у межах строку кредитування (строку дії договору), тобто сторонами визначена плата за правомірне користування чужими коштами. Проценти за користування кредитними коштами не є неустойкою.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № 12273-05/2026 від 06.05.2026 р. вбачається, що відсотки за користування кредитом були нараховані за ставкою 0,90 % за період з 06.05.2026 р. по 14.07.2026 р. (70 днів), загальний розмір нарахованих відсотків становить 9450,00 грн., що не суперечить умовам укладеного між сторонами договору, зокрема п.п. 1.2, 1.4 договору та не перевищує загальні витрати по кредиту в розмірі 17770,00 грн. (п. 1.4.1 договору).

З огляду на викладене, суд вважає, що відсутні правові підстави для зменшення розміру заборгованості за нарахованими процентами, тому суд погоджується з нарахованими позивачем за період кредитування: з 06 травня 20261 року по 14 липня 2026 року процентами у розмірі 9450,00 грн.

Щодо комісії за надання кредиту суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 р. (в редакції станови на час укладення кредитного договору) до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Виходячи з аналізу вимог п. 4 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 8, ч. 1 ст. 1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року по справі №496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

Відповідно до п. 1.4 Кредитного договору комісія за видачу кредиту становить 1500,00 грн.

Оскільки підписуючи кредитний договір № 12273-05/2026 від 06.05.2026 р. сторони досягли згоди щодо умов, зокрема про нарахування комісії за видачу кредиту, тому нарахування комісії за надання кредиту є правомірним.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Договір, укладений з відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» у встановленому порядку недійсним не визнаний, тобто, в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності указаного правочину.

У цій справі позичальник не довів належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених договорами, презумпція правомірності яких не спростована.

Фактично, порушене право кредитора залишилось незахищеним, а тому підлягає захисту в судовому порядку.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» заборгованості за кредитним договором № 12273-05/2026 від 06.05.2026 р. заборгованість в розмірі 25950,00 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту в розмірі 15000,00 грн.; заборгованість за відсотками в розмірі 9450,00 грн., заборгованість за комісією 1500,00 грн.

Враховуючи наявність підстав для задоволення позову, з відповідача підлягають стягненню судові витрати, відповідно до положень Глави 8 ЦПК України.

Так положеннями ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4).

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 8 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача надані: договір № 44022416 про надання правової допомоги від 02.01.2026 р.; додаткову угоду № 12273-05/2026 від 20.07.2026 р.; детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Горобей Р.Г. від 20.07.2026 р. (а.с. 29-33).

Оцінюючи співмірність витрат на оплату послуг адвоката, суд виходить з наступного.

В детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних Горобей Р.Г. від 20.07.2026 р. зазначено, що адвокатом Горобей Р.Г. виконано наступні роботи, необхідні для надання правничої допомоги за позовом ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» щодо стягнення кредитної заборгованості: усна консультація 0,5 год. 250,00 грн., письмова консультація 0,5 год. 500,00 грн., правовий аналіз спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» - 1 год. 1500,00 грн., складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості 2 год. 3000,00 грн., формування додатків до позовної заяви 0,5 год. 750,00 грн.. всього 6000,00 грн.

Враховуючи обставини справи, надані стороною позивача докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, а також враховуючи, що дана цивільна справа не є справою значної складності, об`єм виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) є незначним, суд дійшов висновку, що заявлений стороною позивача розмір вартості послуг за правничу допомогу у загальній сумі 6000,00 грн. є завищеним і неспівмірним із предметом даного позову, в зв`язку з чим наявні підстави для застосування положень ч. 5 ст. 137 ЦПК України щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 3000,00 грн.

Крім того, при подачі позовної заяви до суду позивачем був сплачений судовий збір в сумі 2662,40 грн. (а.с. 8).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд здійснює розподіл судових витрат та стягує із відповідача на користь позивача судові витрати пропорційно до задоволених вимог (78 %).

Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню з відповідача в рахунок відшкодування судових витрат 4416,67 грн. (5662,40 грн. х 78 %).

На підставі викладеного, ст. ст. 207, 517, 526, 1048, 1049, 1054, 1077 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» (вул. Фізкультури, 30 В м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 44022416) заборгованість за договором про надання кредиту № 12273-05/2026 від 06 травня 2026 року в сумі 25950,00 грн. та 4416,67 грн. в рахунок відшкодування судових витрат, а всього 30366,67 грн.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Охтирського міськрайонного суду

Сумської області Н.Б. Плотникова