Решение № 140491249, 08.10.2026, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/3070/26

2/583/1613/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого Плотникова Н.Б.

при секретарі Логвиненко Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Охтирка справу за позовом

АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК»

до ОСОБА_1 , ОСОБА_2

про звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

17.06.2026 р. позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про звернення стягнення на предмет іпотеки, в якому просить в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № SUA0G40000007178 від 25.04.2008 року, в розмірі 107115.37 [Долар США] (41200.66 [Долар США] - заборгованість за кредитом; 35971.84 [Долар США] заборгованість по процентам за користування кредитом; 7674.06 [Долар США] заборгованість по винагороді за користуванням кредитом; 22268.81 [Долар США] пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором) звернути стягнення на житловий будинок загальною площею 59.30, житловою площею 27.90, та земельну ділянку площею 0,0600 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу на електронному аукціоні у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження"; виселити громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (ІПН: НОМЕР_1 ), який зареєстрований та/або проживає у житловому будинку (предмет іпотеки), розташованому за адресою: АДРЕСА_1 . Позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до укладеного договору № SUA0G40000007178 від 25.04.2008 р. ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 200000.00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 25.04.2023 р.. На підставі заяви ОСОБА_2 від 07.08.2008 р., сторонами було укладено Додаткову угоду до кредитного договору № SUA0G40000007178 від 25.04.2008 р., згідно якої було здійснено конвертацію боргу у валюту долар США. В подальшому, 25.01.2011 р., було також укладено Додаткову угоду. Вказані угоди підписані ОСОБА_2 особисто, що свідчить про його обізнаність та згоду зі зміненими умовами Договору. Згідно умов зазначеного договору погашення заборгованості повинно здійснюватися в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, винагородою, а також інші витрати. У порушення норм закону та умов договору ОСОБА_2 зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, що призвело до збитків позивача. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_2 станом на 02.06.2026 року має заборгованість - 107115.37 [Долар США], яка складається з наступного: 41200.66 [Долар США] - заборгованість за кредитом; 35971.84 [Долар США] - заборгованість по процентам за користування кредитом; 7674.06 [Долар США] - заборгованість по винагороді за користуванням кредитом; 22268.81 [Долар США] - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором. В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором АТ КБ «ПРИВАТБАНК» і ОСОБА_1 25.04.2008 р. уклали договір іпотеки № SUA0G40000007178 (надалі договір іпотеки). Згідно з договором іпотеки ОСОБА_1 надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок загальною площею 59.30, житловою площею 27.90, та земельну ділянку площею 0,0600 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Майно належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, виписки із рішення Охтирського міського народного суду від 13.04.1977 р. та Державного акту на право власності на землю. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 300 000 грн. 00 коп.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяв та просить позов задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги визнала та зазначила, що її син ОСОБА_2 дійсно брав кредит, водив її до нотаріуса, де вона підписувала договір про передання в заставу житлового будинку та земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 . Даний будинок та земельна ділянка належать їй на праві власності. Вона ( ОСОБА_1 ) не знає, чому її син не погашав заборгованість. Їй представники банку сказали, що борг великий і будинок заберуть. В даному будинку ніхто не проживає, всі виписалися з нього десь 2 чи 3 роки тому. ОСОБА_2 там не проживав, де він зараз проживає вона ( ОСОБА_1 ) не знає.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву не подав.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідачки ОСОБА_1 , вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що 25.04.2008 між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк») (Кредитор) та ОСОБА_2 (Позичальник) укладено кредитний договір № SUA0G40000007178, відповідно до якого кредитор зобов`язується надати позичальнику кредит у розмірі 200 000 грн. (шляхом видачі готівки через касу/ зарахування кредитором коштів на поточний рахунок позичальника НОМЕР_2 , відкритий у кредитора) зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 15% річних, а також інші платежі в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором, а також сплатити винагороду за надання фінансового інструменту в розмірі 3% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, строком погашення не пізніше 25-04-2023. Кредит надається на поліпшення якості окремого житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 10-13).

Відповідно до п. 3.1 договору про іпотечний кредит виконання позичальником зобов`язань за цим договором (в тому числі і додатковими угодами до нього) забезпечується іпотекою нерухомого майна житлового призначення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , визначеного в іпотечному договорі (а.с. 10-13).

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК» і ОСОБА_1 25.04.2008 уклали договір іпотеки № SUA0G40000007178 (надалі договір іпотеки). Згідно з договором іпотеки ОСОБА_1 з метою забезпечення належного виконання зобов`язання, що випливає з Договору про іпотечний кредит від 25.04.2008 № SUA0G40000007178, укладений між іпотекодержателем та ОСОБА_2 , надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок загальною площею 59.30 кв.м, житловою площею 27.90 кв.м, та земельну ділянку площею 0,0600 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Майно належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, виписки із рішення Охтирського міського народного суду від 13.04.1977 р. та Державного акту на право власності на землю СМ №083922. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 300 000 грн. 00 коп. ( а.с. 23 24, 25-28).

25.04.2008 р. ОСОБА_2 отримав кредитні кошти на свій рахунок № НОМЕР_2 в сумі 20000,00 грн., що підтверджується заявою на видачу готівки № 20 (а.с. 18).

07.08.2008 р. ОСОБА_2 звернувся до ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК» з письмовою заявою, в якій прохав прийняти рішення, яким змінити валюту кредиту по іпотечному кредиту № SUA0G40000007178 від 25.04.2008, залишок заборгованості по даному договору в розмірі 200876,33 грн. конвертувати в валюту долари США по курсу процессинга на дату укладення додаткової угоди до договору (а.с.30).

07.08.2008 р. на підставі заяви ОСОБА_2 від 07.08.2008 ( а.с. 30), сторонами було укладено Додаткову угоду до кредитного договору № SUA0G40000007178 від 25.04.2008 , згідно якої Договір про іпотечний кредит № SUA0G40000007178 від 25.04.2008 р. було викладено у новій редакції, відповідно до якої банк зобов`язується надати позичальникові кредитні кошти шляхом перерахування на рахунок № НОМЕР_3 на строк з 07.08.2008 р. по 25.04.2023 р. включно у вигляді строкового кредиту у розмірі 43292,31 доларів США на наступні цілі: на придбання нерухомості, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,17% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагорода за резервування ресурсів у розмірі 3% річних від суми зарезервованих ресурсів. Станом на 07.08.2008 р. залишок заборгованості по Договору про іпотечний кредит № SUA0G40000007178 від 25.04.2008 р. складає 200876,33 грн., що еквівалентно 43292,31 доларів США. Погашення заборгованості за цим договором здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник сплачує відсотки, розраховані відповідно до п.п. 3.1, 3.3, винагороди, розраховані відповідно до п.п. 1.1, 3.6 цього договору. Погашення кредиту провадиться в строки відповідно до Графіка погашення кредиту (Додаток №1), який розраховується згідно залишку заборгованості за кредитом станом на 07.08.2008 р. (п.8.1 Договору). Забезпечення виконання позичальником зобовязань за даним договором виступає іпотека нерухомого майна, а саме: жилий будинок, розташований за адресою: : АДРЕСА_2 . При порушенні позичальником зобовязань із погашення кредиту, позичальник сплачує банку пеню у розмірі 0,15% від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожний день прострочки, але не менше 1 грн. (п.8.4 Договору) ( а.с. 14-16).

25.01.2011 ОСОБА_2 було укладено Додаткову угоду до кредитного договору № SUA0G40000007178 від 25.04.2008, згідно якої було здійснено перерахування коштів у вигляді строкового кредиту у розмірі 45604,26 Доларів США з кінцевим терміном повернення 25.04.2025 р. Згідно з умовами зазначеного договору погашення заборгованості повинно здійснюватися в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 730,56 Доларів США для погашення заборгованості за Кредитним договором, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, винагородою, а також інші витрати ( а.с. 20).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № SUA0G40000007178 від 25.04.2008 р., станом на 02.06.2026 року утворилась заборгованість у розмірі 107 115,37 доларів США, яка складається з: 41200,66 доларів США - заборгованість за кредитом; 35971,84 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 7674,06 доларів США - заборгованість по винагороді за користуванням кредитом; 22268,81 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором. Вказана позивачем сума підтверджується детальним розрахунком із зазначенням суми кредиту, процентної ставки, періоду нарахування відсотків, здійсненої ОСОБА_2 оплати, дату початку виходу кредиту на прострочення, а також суми нарахувань, які підлягають стягненню (а.с. 41-43).

Крім того, позивачем надано виписки по рахункам № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 , № НОМЕР_7 , що належать ОСОБА_2 , за період з 25.04.2008 по 02.06.2026 ( а.с. 44-50).

Судом встановлено, що позивачем на адресу відповідачів 20.03.2026 направлялося повідомлення вимога про усунення порушення неналежного виконання кредитного зобов`язання по іпотечному договору ( а.с. 36 40).

Відповідно до відповіді з відділу з питань державної реєстрації Охтирської міської ради від 02.07.2026 №15-16/2525 за адресою АДРЕСА_1 відсутні зареєстровані особи.

Як вбачається з довідки №5/177 від 08.07.2026, виданої квартальним комітетом «Гусинський», ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 , не проживає, будинок стоїть порожній, а за інформацією сусідів він перебуває за кордоном.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з договорів та інших правочинів.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Правочином є найбільш розповсюджений юридичний факт, за допомогою якого набуваються, змінюються, або припиняються права та обов`язки в учасників цивільних правовідносин.

Цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань.

Зміст договору як угоди (правочину) складає сукупність визначених на розсуд сторін та погоджених ними умов, у яких закріплюються їх права і обов`язки, що складають зміст договірного зобов`язання (частина перша статті 628 ЦК України). При цьому зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (частина третя статті 509 ЦК України, пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 526,530,610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Окремим видом застави є іпотека (стаття 575 ЦК України). Метою іпотеки є надання кредитору додаткового до основного права вимоги звернення стягнення на майно.

За змістом частини першої статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, - це вид забезпечення виконання зобов`язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов`язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов`язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов`язань або зменшити їх.

Забезпечувальне зобов`язання (взаємні права й обов`язки) виникає між іпотекекодержателем (кредитором за основним зобов`язанням) та іпотекодавцем (боржником за основним зобов`язанням).

Відповідно до статті 589 ЦК України, частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплене в статті 590 ЦК України й передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правове регулювання звернення стягнення на іпотечне майно передбачено Законом України «Про іпотеку», згідно з частиною третьою статті 33 якого звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Отже, чинним законодавством передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання.

Станом на 02.06.2026 року позивачем заявлено до стягнення заборгованість у розмірі 107115,37 доларів США, яка складається з: 41200,66 доларів США - заборгованість за кредитом; 35971,84 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 7674,06 доларів США - заборгованість по винагороді за користуванням кредитом; 22268,81 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, яка відповідачами не спростована (а.с. 41-43).

Позивачем на адресу відповідачів 20.03.2026 направлялося повідомлення вимога про усунення порушення неналежного виконання кредитного зобов`язання по іпотечному договору, яка залишена без задоволення ( а.с. 36 40).

Позичальник свої зобов`язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконав, грошові кошти своєчасно не повернув, у зв`язку з чим виникли підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Пункт 5-2 розділу VI Закону України «Про іпотеку» (в редакції Закону № 2120-ІХ) на період дії воєнного стану зупиняє дію лише окремих норм Закону в частині реалізації предмета іпотеки та виселення мешканців (статті 37, 38, 40, 41, 47), але не містить заборони на ухвалення судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом винесення відповідного судового рішення є самостійним заходом захисту прав іпотекодержателя і не ототожнюється з його подальшою реалізацією. Мораторій воєнного стану відстрочує лише виконавчі дії, але не позбавляє кредитора права отримати судове підтвердження своїх вимог.

Така правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові Верховного Суду від 22 червня 2022 року у справі № 296/7213/15 та від 29 червня 2022 року у справі № 201/9754/17.

Отже, вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки підлягають задоволенню.

Згідно з Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»», на території України діє воєнний стан у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України.

Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»» Верховна Рада України затвердила Указ Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Верховна Рада України постановила розділ VI «Прикінцеві положення» Закону України «Про іпотеку» доповнити пунктом 5-2 такого змісту:

«5-2. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти), статей 41, 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах) цього Закону».

Враховуючи, що на момент ухвалення судом рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки воєнний стан в Україні триває, виконання рішення суду зупиняється на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Щодо позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» про виселення ОСОБА_3 з будинку за адресою АДРЕСА_1 суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Частина перша статті 12 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до частини другої статті 39 Закону України «Про іпотеку» одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Згідно з частиною першою статті 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного жилого приміщення, є стаття 109 Житлового кодексу України, в частині першій якої передбачені підстави виселення.

Відповідно до частини другої статті 109 ЖК України громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинне бути зазначене в рішенні суду.

Таким чином, частина друга статті 109 ЖК України встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян із жилих приміщень, придбаних не за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою цього приміщення, без одночасного надання іншого постійного жилого приміщення.

Тлумачення частини другої статті 109 ЖК України, з урахуванням змісту статті 379, глави 26 ЦК України дають підстави дійти висновку, що виселення без надання іншого житлового приміщення відбувається у тому разі якщо саме це житлове приміщення було придбане за кредитні кошти. У разі, якщо за кредитні кошти було набуто інший об`єкт цивільних прав (частку в праві спільної часткової власності), а не житлове приміщення, що передано в іпотеку, то виселення без одночасного надання іншого постійного житлового приміщення не допускається.

Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого постійного житлового приміщення при зверненні стягнення на житлове приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного житлового приміщення.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що в разі звернення стягнення на іпотечне майно в судовому порядку та ухвалення судового рішення про виселення мешканців з іпотечного майна, яке придбане не за рахунок кредитних коштів, підлягають застосуванню як положення частини другої статті 39 та/або частини першої статті 40 Закону, так і частини другої статті 109 ЖК України.

Відповідні правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 18 березня 2015 року у справі № 6-39цс15, від 02 вересня 2015 року у справі № 6-1049цс15, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-1892цс15, від 21 грудня 2016 року у справі № 6-1731цс16, від 22 червня 2016 року у справі № 6-197цс16, та який підтриманий Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12729/15-ц (провадження № 14-317цс18), у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 295/4514/16-ц (провадження № 61-29115сво18), у постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 265/4748/16-ц (провадження № 61-16347св18).

У постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12729/15-ц (провадження № 14-317цс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що правовий висновок Верховного Суду України про належне застосування статті 40 Закону № 898-IV та статті 109 ЖК Української РСР, викладений у постановах від 22 червня 2016 року у справі № 6-197цс16 та від 21 грудня 2016 року у справі № 6-1731цс16, є законним та обґрунтованим, враховує вимоги як вітчизняного, так і міжнародного законодавства про дотримання положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, а також ураховує, що такі обмеження неволодіючого власника встановлені законом, вони є необхідними в демократичному суспільстві та застосовуються з дотриманням балансу інтересів сторін спірних правовідносин, оскільки наявні інші ефективні способи захисту прав неволодіючого власника

Положеннями статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).

Судом встановлено, що спірний житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , не був придбаний за кредитні кошти, оскільки належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 24.05.1977 р., посвідченого Другою Охтирською держнотконторою, реєстр №1399, виписки із рішення Охтирського міського народного суду від 13.04.1977 р., що підтверджується Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 18.04.2008 р. (а.с. 25).

Зазначена нерухомість була передана в іпотеку АТ КБ «ПриватБанк» відповідно до договору іпотеки від 25.04.2008 року.

Тобто, вказане вище нерухоме майно набуте у власність ОСОБА_1 не за рахунок кредитних коштів, ще до укладення іпотечного договору № SUA0G40000007178 від 25.04.2008 року, на підставі якого спірне нерухоме майно було передане в іпотеку з метою забезпечення виконання зобов`язань за договором про іпотечний кредит від 25.04.2008 року № SUA0G40000007178.

Матеріали справи не містять доказів надання відповідачу ОСОБА_2 іншого постійного жилого приміщення (з вказанням адреси такого приміщення для зазначення у рішенні суду), що є обов`язковою умовою при вирішенні питання про виселення, оскільки нерухоме майно набуте у власність відповідачем ОСОБА_1 не за рахунок кредитних коштів.

Крім того, ОСОБА_2 в будинку за адресою АДРЕСА_1 не зареєстрований та не проживає, що підтверджується відповіддю №2958766 від 30.06.2026 р. з Єдиного державного демографічного реєстру та довідкою квартального комітету «Гусинський» від 08.07.2026 р..

Таким чином, керуючись частиною другою статті 109 ЖК України, з огляду на те, що банк не запропонував постійного жилого приміщення, яке має бути надане відповідачу одночасно з виселенням, а суд не має повноважень визначати на власний розсуд, до якого житлового приміщення мають бути виселені мешканці квартири, що є предметом іпотеки, на який звернуто стягнення, крім того, банк не надав належних доказів наявності у відповідача у власності (постійному користуванні) іншого житлового нерухомого майна, а тому у задоволенні позовних вимог про виселення відповідача ОСОБА_2 необхідно відмовити.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню в дольовому порядку судові витрати по справі, а саме судовий збір в сумі 56993,82 грн, сплата якого підтверджується відповідними квитанціями ( а.с. 6-9).

На підставі викладеного, ст.ст. 526, 530, 625, 1048, 1049, 1054 ЦК України, Закону України «Про іпотеку», керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за кредитним договором № SUA0G40000007178 від 25.04.2008 рок в розмірі 107115,37 доларів США, звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок загальною площею 59.30 кв.м, житловою площею 27.90 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,0600 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , які належать на праві власності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_8 ) шляхом продажу на електронному аукціоні у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження".

Зупинити виконання цього рішення у частині звернення стягнення на предмет іпотеки на електронних торгах на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

В іншій частині позовні вимоги АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_8 , АДРЕСА_3 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ 14360570, вул. Грушевського, 1 Д м. Київ, 01001) судовий збір по 28496,91 грн з кожного.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Охтирського міськрайонного суду

Сумської області Н.Б. Плотникова