Постановление суда № 140459059, 06.10.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/16495/25 4-с/760/12/26У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року суддя Солом`янського районного суду міста Києва Усатова І.А., при секретарі Омельяненко С.В., розглянувши справу за скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), боржник: ОСОБА_2 ,

В С Т А Н О В И В :

Скаржник звернулася до суду з даною скаргою та просить: визнати постанову старшого державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бондар Олександра Дмитровича у виконавчому провадженні ВП НОМЕР_2 від 04.06.2025 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника в частині визначення розміру стягнення в 20% від заробітку (доходу) ОСОБА_2 , неправомірною; зобов`язати старшого державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бондар Олександра Дмитровича звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , в межах виконавчого провадження ВП НОМЕР_2 в розмірі 50 % від заробітку (доходу) до повного погашення заборгованості в розмірі 456 769 гривень 21 копійка.

Зазначає, що 18.03.2009 Солом`янський районний суд м. Києва видав виконавчий лист № 2-4040-1, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 16.09.2008 і до повноліття ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 до 18.02.2025 року та 22.01.2025 на підставі вказаного виконавчого документа старшим державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бондар Олександром Дмитровичем відкрито виконавче провадження ВП НОМЕР_2 (ідентифікатор доступу НОМЕР_3, адреса для ознайомлення та онлайн-оплати: https://asvpweb.minjust.gov.ua/).

Вказала, що 07.05.2025 старшим державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бондар Олександром Дмитровичем здійснено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні ВП НОМЕР_2, відповідно до якої боржнику ОСОБА_2 нараховано заборгованість зі сплати аліментів за період з 04.05.2015 по 04.2025 року в розмірі 456 769,21 гривень.

Також зазначила, що 04.06.2025 старшим державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бондар Олександром Дмитровичем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника в розмірі 20 % від доходу, щомісячно, до повного погашення заборгованості зі сплати аліментів в розмірі 456769,21 гривні та 369.00 гривень виконавчого збору.

Однак з даним розміром відрахування з заробітної плати погодитися не може, вважає визначений розмір відрахувань таким, що порушує право її дитини на належне утримання враховуючи наступне.

Посилається, що положення ч. 2 ст. 70 ЗУ «Про виконавче провадження» імперативно визначають розмір відрахувань з заробітної плати на погашення заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 50% від заробітної плати.

При цьому, обставина досягнення дитиною 18-річного віку не змінює статус призначених платежів (аліментів) та не є підставою для зменшення розміру відрахувань з заробітної плати.

Всупереч вимогам ч. 2 ст. 70 ЗУ «Про виконавче провадження» старшим державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бондар Олександром Дмитровичем до боржника за виконавчим провадженням про стягнення аліментів було застосовано відрахування з заробітної плати в розмірі 20%, що не допускається положеннями ст. 70 ЗУ «Про виконавче провадження».

З урахуванням викладеного, заявник просить скаргу задовольнити.

01.12.2025 через підсистему «Електронний суд» надійшли від Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління міністерства юстиції України додаткові пояснення. У своїх додаткових поясненнях Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зазначив, що у зв`язку з отриманням ухвали суду про надання матеріалів виконавчого провадження направляє до суду матеріали виконавчого провадження № НОМЕР_2. До додаткових пояснень долучено довіреність на представника, виписку з ЄДР, матеріали виконавчого провадження, а також супровідний лист.

У судове засідання сторони не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Оскільки сторони не прибули в судове засідання, а перешкод для розгляду справи судом не встановлено, то суд здійснює судовий розгляд у судовому засіданні без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеною в постанові від 5 вересня 2022 року № 1519/2-5034/11 (№ 61-175сво21) порядок ухвалення судового рішення та його проголошення залежить від того, чи судове засідання, яким завершений розгляд справи, відбулось у присутності учасників справи, чи за їхньої відсутності; повне судове рішення було складено чи складання повного судового рішення було відкладено.

У разі розгляду судом справи без виклику учасників справи або учасники справи в судове засідання не з`явились, ухвалення рішення відбувається у такому самому порядку, проте з урахуванням певних винятків: а) рішення не проголошується; б) датою ухвалення рішення є дата складання повного судового рішення. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання таке судове засідання не проводиться. У цьому випадку судове рішення не проголошується (частина четверта статті 268 ЦПК України) і датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення (друге речення частини п`ятої статті 268 ЦПК України).

З урахуванням розумності положення частини п`ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.

Відтак, суд зазначає датою виготовлення рішення дату складання повного його тексту, незважаючи на те, що вона відмінна від дати судового засідання, на яку було призначено розгляд справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Вбачається, що 18.03.2009 Солом`янським районним судом м. Києва видано виконавчий лист № 2-4040-1, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 16.09.2008 і до повноліття ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 до 18.02.2025 року .

22.01.2025 на підставі вказаного виконавчого документа старшим державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бондарем Олександром Дмитровичем відкрито виконавче провадження ВП НОМЕР_2 (ідентифікатор доступу НОМЕР_3, адреса для ознайомлення та онлайн-оплати: https://asvpweb.minjust.gov.ua/).

07.05.2025 старшим державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Бондарем Олександром Дмитровичем здійснено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні ВП НОМЕР_2, відповідно до якої боржнику ОСОБА_2 нараховано заборгованість зі сплати аліментів за період з квітня 2015 року по квітень 2025 року в розмірі 456 769,21 гривень.

04.06.2025 старшим державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Бондарем Олександром Дмитровичем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника в розмірі 20 % від доходу, щомісячно, до повного погашення заборгованості зі сплати аліментів в розмірі 456769,21 гривні та 369,00 гривень виконавчого збору.

Скаржник вважає, що у порушення вимог закону державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника в розмірі 20 % від доходу.

За змістом ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення (п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Для цілей ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод виконання рішення розцінюється як складова частина судового розгляду.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 18-рп/2012 від 13.12.2012).

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження». Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 2 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад:

1) верховенства права;

2) обов`язковості виконання рішень;

3) законності;

4) диспозитивності;

5) справедливості, неупередженості та об`єктивності;

6) гласності та відкритості виконавчого провадження;

7) розумності строків виконавчого провадження;

8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями;

9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У частині 1 ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів/електронних грошей, що знаходяться на рахунках у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів/електронних грошей, що знаходяться на рахунках у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 ЗУ «Про виконавче провадження» розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до ч. 2 ст. 70 ЗУ «Про виконавче провадження» з заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості:

- у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків;

- за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.

Отже, законодавцем встановлено різні граничні розміри відрахувань залежно від виду стягнення. При цьому 20-відсоткова межа застосовується до інших видів стягнень, тоді як для стягнення аліментів та заборгованості зі сплати аліментів законодавець встановив спеціальну межу у розмірі 50 відсотків.

Як встановлено судом вище, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2, виданий саме у справі про стягнення аліментів та передбачає стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь стягувача у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

Матеріалами виконавчого провадження підтверджується, що станом на 07 травня 2025 року державним виконавцем визначено заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 456 769,21 грн.

Тобто предметом виконання у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 після досягнення дитиною повноліття є не нове самостійне грошове зобов`язання, відмінне від аліментного, а заборгованість, що виникла у зв`язку з невиконанням рішення суду про стягнення аліментів.

При цьому саме по собі досягнення дитиною повноліття не припиняє обов`язку боржника щодо погашення вже утвореної заборгованості зі сплати аліментів.

Такий підхід відповідає роз`ясненню Міністерства юстиції України від 09.02.2026, відповідно до якого заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття. Таким чином, факт досягнення дитиною повноліття не змінює правової природи вже утвореної заборгованості та не перетворює її на інший вид стягнення.

Аналогічний підхід до застосування положень статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» наведений Верховним Судом у постанові від 16 червня 2021 року у справі № 161/20072/18, у якій суд виходив із того, що для аліментних зобов`язань законом встановлено спеціальний порядок визначення розміру відрахувань із заробітної плати боржника. Верховний Суд при цьому розмежував загальну межу відрахувань та спеціальне правило щодо аліментів.

Крім того, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2026 року у справі № 296/6029/22 наголошено на обов`язку державного виконавця діяти відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», а також прямо наведено положення частини другої статті 70 цього Закону, відповідно до яких у разі стягнення аліментів із заробітної плати може бути утримано до 50 відсотків.

Разом із тим суд звертає увагу, що положення абзацу другого частини другої статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» не встановлює обов`язку у кожному випадку утримувати саме 50 відсотків заробітної плати, а визначає граничний розмір відрахувань, який може бути застосований до повного погашення заборгованості.

Таким чином, визначаючи постановою від 04 червня 2025 року розмір відрахувань із заробітної плати боржника у 20 відсотків, державний виконавець правомірно застосував положення частини другої статті 70 Закону України «Про виконавче провадження».

Відтак, застосування державним виконавцем розміру відрахувань у 20 відсотків від доходу боржника не суперечить вимогам частини другої статті 70 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки зазначена норма не містить імперативної вимоги щодо обов`язкового утримання саме 50 відсотків заробітної плати боржника.

При цьому судом встановлено, що державним виконавцем при винесенні постанови від 04.06.2025 застосовано положення статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до їх змісту, а визначений ним розмір відрахувань у 20 відсотків не перевищує встановленого законом граничного розміру.

Таким чином, доводи скаржника про неправомірність дій державного виконавця з огляду на визначення ним розміру відрахувань у 20 відсотків є необґрунтованими, оскільки ґрунтуються на помилковому розумінні положень частини другої статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» як таких, що зобов`язують виконавця застосовувати саме максимальний, а не граничний розмір відрахувань.

Відповідно до частини другої статті 451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, суд відмовляє у задоволенні скарги.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні скарги в повному обсязі.

Керуючись статтями 12, 76-81, 258-261, 447-453 ЦПК України, статтями 68, 70 Закону України «Про виконавче провадження», суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні скарги.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя І.А. Усатова