Решение № 140456491, 06.10.2026, Корецький районний суд Рівненської області

Cправа № 563/1976/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.10.2026 року

Корецький районний суд Рівненської області

в складі: головуючого судді Загородько Н.А.

секретар судового засідання Миколайчук М.О.

за участю:

представника заявника адвоката Виноградової-Мацнєвої Є.В.

представника Міністерства оборони України Стадника С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Корець цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про встановлення факту проживання однією сім`єю та факту перебування на утриманні, -

в с т а н о в и в:

Адвокат Виноградова-Мацнєва Є.В. в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та факту перебування ОСОБА_1 на утриманні її брата - ОСОБА_2 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув. В обгрунтування заяви вказала, що ОСОБА_1 є рідною сестрою ОСОБА_2 і з 2017 року і по день його призову на військову службу вони проживали разом. Вказує, що ОСОБА_1 перебувала на утриманні брата. Батьки ОСОБА_1 та загиблого брата померли, за життя ОСОБА_2 одружений не був та власної сім`ї не мав. Зазначає, що ОСОБА_1 повністю залежала від братового утримання, оскільки має проблеми зі здоров`ям. Доходи її покійного брата до дня його смерті були основним доходом їхньої сім`ї, які забезпечували повсякденні життєві потреби на достатньому рівні. ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання бойового завдання загинув. Вказує, що ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_2 , інших спадкоємців, які заявили свої права як спадкоємці за законом, немає. Просить встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також перебування ОСОБА_1 на утриманні її брата, оскільки це надасть підстави для реалізації її права на отримання допомоги від держави у встановленому законом порядку.

Заявник ОСОБА_1 та її представник адвокат Виноградова-Мацнєва Є.В. в судовому засіданні підтримали заяву та просили її задоволити. Крім того, ОСОБА_1 повідомила, що з 2017 року проживала з братом, оскільки життя із чоловіком не склалося, син залишився проживати із батьком. Фактично не працювала ніде, так як має проблеми зі здоров`ям і їх спільне життя забезпечував ОСОБА_2 , який офіційно не був працевлаштований, але мав непостійні заробітки і кошти, отримані від здачі в оренду земельних ділянок.

Представник заінтересованої особи військової частини НОМЕР_1 до суду подав заяву, в якій просив справу розглянути за відсутності представника заінтересованої особи.

Представник заінтересованої особи Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином.

Представником Міністерства оборони України подано пояснення, в яких він вказав, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 18 березня 2026 року у справі № 339/471/24, для визнання особи утриманцем у розумінні статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» необхідно встановити не лише факт утримання, а й відповідність особи критеріям, які надають право на пенсію у разі втрати годувальника. Таким чином, поняття «утриманець» має комплексний характер і включає два взаємопов`язані елементи фактичне утримання та юридичну відповідність вимогам, визначеним статтями 30, 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Відсутність будь-якого з цих елементів виключає можливість визнання особи утриманцем у розумінні закону. Верховний Суд окремо наголосив, що сам по собі факт спільного проживання або отримання матеріальної допомоги не є достатнім. Обов?язковою є перевірка того, чи належить особа до кола непрацездатних членів сім?ї та чи має вона право на пенсію у разі втрати годувальника. Зазначив, що у даній справі заявницею не доведено наявність обставин, які відповідно до статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» надають їй статус непрацездатного члена сім?ї загиблого військовослужбовця. Заявниця є повнолітньою сестрою загиблого військовослужбовця. Відповідно до пункту «а» частини четвертої статті 30 зазначеного Закону, брати та сестри мають право на пенсію у разі втрати годувальника виключно за умови, якщо вони є непрацездатними, тобто або не досягли 18 років, або стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття, а також за відсутності працездатних батьків. Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що заявниця є особою з інвалідністю, а також доказів того, що така інвалідність була встановлена їй до досягнення 18-річного віку. Відповідно, не доведено її належність до категорії непрацездатних членів сім?ї у розумінні закону. 3 огляду на викладене, у справі відсутні належні правові підстави для встановлення юридичного факту у заявленому обсязі, оскільки не доведено ключову обставину - відповідність заявниці статусу утриманця у розуміні чинного законодавства. На підставі викладеного Міністерство оборони України просить суд відмовити у задоволенні заяви.

Представник Міністерства оборони України в судовому засіданні підтримав раніше подані пояснення та просив відмовити у задоволенні заяви.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_2 працював у нього певний час "в сезон", але розрахувався, оскільки потрібно було доглядати за сестрою ОСОБА_4 , яка потребувала допомоги. ОСОБА_4 втрачала свідомість, не могла працювати ніде. Після того як ОСОБА_5 мобілізували, то він просив його допомагати сестрі по необхідності.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_1 приїхала жити до ОСОБА_2 , хазяйнувала в хаті, але працювати не могла у зв`язку із проблемами зі здоров`ям. ОСОБА_2 працював неофіційно, допомагав сестрі.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_1 приїхала жити до ОСОБА_2 десь років 9-10 назад. ОСОБА_2 неофіційно працював, а ОСОБА_4 має проблеми зі здоров`ям, тому працювати не могла. ОСОБА_4 розпоряджалася коштами, які ОСОБА_5 отримував за здачу паїв в оренду.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_1 проживала з братом ОСОБА_2 , який заробляв гроші непостійними заробітками, а ОСОБА_1 працювати не могла, так як має проблеми із серцем.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_1 жила у свекрухи, працювати не могла і їй часто викликали "швидку допомогу". Переїхала жити до брата ОСОБА_2 в с.Самостріли, який здавав в оренду паї і отримував за це гроші, за які вони обоє і жили.

Заслухавши учасників, свідків, дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення її по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є рідним братом та сестрою, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами та не заперечується сторонами.

Батьки ОСОБА_2 - ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_11 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвами про їх смерть серії НОМЕР_2 від 04 липня 2013 року, серії НОМЕР_3 від 25 травня 2001 року.

ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 . Смерть стрільця-помічника гранатометника З стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_4 солдата ОСОБА_12 , 1977 року народження, вважати такою, що настала внаслідок мінометного обстрілу та отримання ним мінно-вибухової травми з численними осколковими проникаючими пораненнями голови, тулуба та кінцівок під час виконання бойового завдання на ВОП "СОКІЛ" РОП "ЯБЛУНЯ" 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_5 північніше н.п. Дружба Бахмутського району Донецької області 12.11.2024, при безпосередній участі у бойових діях та здійсненні ним заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації та у зв?язку з виконанням обов?язків військової служби захисту Батьківщини, згідно довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 10 грудня 2024 року № 1490/1890.

Згідно повідомлення № 01-5/6193 від 13 листопада 2024 року ОСОБА_1 надійшло сповіщення, що ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання бойового завдання по захисту територіальної цілісності України внаслідок мінометного обстрілу позицій сил оборони в районі північніше населеного пункту Дружба Бахмутського району Донецької області. Вказане також підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть № 895 від 15 листопада 2024 року.

Згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_6 , виданого 01 вересня 1985 року ОСОБА_13 уклала шлюб з ОСОБА_14 , після реєстрації шлюбу змінила прізвище на " ОСОБА_15 ".

Згідно довідки Самострілівського старостинського округу Рівненського району Рівненської області №284 від 18 листопада 2024 року ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ним проживали його сестра ОСОБА_1 та племінниця - ОСОБА_16 .

Відповідно до довідки Самострілівського старостинського округу Рівненського району Рівненської області №283 від 18 листопада 2024 року поховання ОСОБА_2 здійснила його сестра ОСОБА_1 .

Після смерті ОСОБА_2 , спадкоємцем за законом, що прийняла спадщину є сестра спадкодавця - ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою №240/01-16 приватного нотаріуса Дицяк Т.М. від 31 грудня 2025 року. Інших спадкоємців, що заявили свої права як спадкоємці за законом - немає. Свідоцтва про право на спадщину на земельні ділянки видано на ім`я ОСОБА_1 .

Згідно виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, довідки КНП «Гощанський центр ПМСД» Гощанської селищної ради від 19 лютого 2025 року вбачається, що ОСОБА_1 було проведено операцію із резекції правої долі щитовидної залози.

Згідно виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, довідки КНП «Гощанський центр ПМСД» Гощанської селищної ради від 03 лютого 2026 року ОСОБА_1 перебувала на амбулаторному лікуванні з 20 січня 2026 по 29 січня 2026 року в нервопатології. Має діагноз гіпертензивна хвороба серця без застійної серцевої недостатності; гіпертонічна хвороба ІІ стадії, ступінь 3, ризик 4; остеохондроз; атеросклеротична серцево-судинна хвороба ІХС; аортокардіосклероз.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Пунктом 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» передбачено, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання. Утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі у виді витрат на утримання житла, його ремонті, сплату комунальних платежів, купівлі продуктів харчування, речей першої необхідності тощо. Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Відповідно до Судової практики розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, викладеної у листі Верховного суду від 01.01.2012, до заяви про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні, в якій зазначається мета цього встановлення, можуть надаватися: 1) докази, що підтверджують факт перебування заявника на утриманні особи, яка померла (документи, акти, листи ділового й особистого характеру); 2) докази, які встановлюють, що надані заявнику матеріальні засоби є основним і постійним джерелом його існування (корінці поштових переказів, квитанції та інші документи, що свідчать про одержання заявником грошей або іншої допомоги від годувальника); 3) довідка із ЖЕКу або сільської ради про те, що заявник звертався до них за одержанням документа про перебування на утриманні померлого, однак йому в цьому було відмовлено через відсутність відомостей про утримання або на тій підставі, що заявник не був на утриманні; 4) документи, які свідчать про те, що заявник є членом сім`ї померлого (крім спадкування за ч. 2 ст. 1265 ЦК утриманцю не потрібно доводити, що він є членом сім`ї померлого) - копія свідоцтва про шлюб, народження, усиновлення тощо; 5) документи, які встановлюють, що заявник був неповнолітньою або непрацездатною особою, не був членом сім`ї спадкодавця, але перебував на утриманні останнього не менше п`яти років та одержував від нього матеріальну допомогу, що була єдиним джерелом засобів до існування (копія свідоцтва про народження, довідка про інвалідність, інші письмові докази); 6) копія свідоцтва про смерть годувальника.

Факт проживання разом жодним чином не підтверджує факту перебування на утриманні.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Положеннями частини першої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

У статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції в редакції Закону № 2489-IX від 29.07.2022 року, чинній на час смерті брата заявника) зазначено осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а саме: у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Відповідно до частин першої, другої, третьої ст.30 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих, які перебували на їх утриманні. Непрацездатними членами сім`ї вважаються зокрема: а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків.

Окрім того, відповідно до статті 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

Аналогічні норми закріплено і в статтях 37, 38 Закону України "Про пенсійне забезпечення" .

Системне тлумачення вказаних норм свідчить, що статус утриманця надається лише тим членам сім`ї, які одночасно: належать до категорії непрацездатних осіб (ст. 30 Закону), перебували на утриманні померлого (ст. 31 Закону).

Змістом абзацу першого частини другої статті 3 СК України встановлено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (частина четверта статі 3 СК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Пунктом 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 "Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" передбачено, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалася, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання. Утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі у виді витрат на утримання житла, його ремонті, сплату комунальних платежів, купівлі продуктів харчування, речей першої необхідності тощо. Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Конституційний Суд України в рішенні від 03 червня 1999 року у справі №1-8/99 (№5-рп/99) роз`яснив, що членом сім`ї, що перебуває на утриманні військовослужбовця є та з визначених у пункті 1 цього рішення особа, що перебуває на повному утриманні військовослужбовця або одержує від нього допомогу, яка є для неї постійним і основним джерелом засобів до існування.

В постановах Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року в справі №592/17552/18, від 22 жовтня 2020 року в справі №210/343/19 та від 31 серпня 2022 року в справі №592/13089/21 вказано, що якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.

За таких обставин, для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого судам необхідно враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Законом не визначено, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них, як на підставу своїх вимог та заперечень. Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає заявник є підставою для відмови у задоволенні заяви.

Для реалізації вказаних заявницею прав на отримання матеріальних виплат та гарантій, передбачених Законом України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців і членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Про деякі питання виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», підлягає доведенню факт перебування на утриманні загиблого (померлого) військовослужбовця як непрацездатного члена сім`ї, якими вважаються зокрема: а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків (ст. 30 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб").

Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги необхідно з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодних доказів, які б підтверджували належність ОСОБА_1 до категорії непрацездатних осіб, що мають право на призначення пенсії у разі втрати годувальника відповідно до вимог ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», суду не надано. Відсутні також належні докази того, що допомога, яку вона отримувала від брата, була для неї єдиним або основним джерелом засобів існування, а не додатковою підтримкою.

Саме такий правовий висновок викладено у постанові Верховного суду від 24 вересня 2025 року у справі №442/1002/24.

Суду не надано підтверджень того, що ОСОБА_2 до його мобілізації був працевлаштований і мав змогу утримувати, окрім себе ще інших осіб.

Також встановлено, що 01 вересня 1985 року нею було укладено шлюб із ОСОБА_17 , однак матеріали справи не містять даних щодо розірвання шлюбу чи інших доказів, що вона не перебувала на утримання свого чоловіка у зазначений заяві період часу. Відсутність доходів у ОСОБА_17 (чоловік) не свідчить проте, що заявниця не отримувала від нього будь-якого забезпечення.

Отже, сама лише наявність факту допомоги з боку загиблого брата не є достатньою підставою для визнання заявниці утриманкою, оскільки відсутня перша обов`язкова умова її непрацездатність. При цьому сам факт того, що заявник протягом тривалого часу хворіє, не може свідчити про її непрацездатність у розумінні закону, а лише підтверджує, що вона фактично не працювала. Відповідно, відсутність доходу не ототожнюється з відсутністю працездатності та не створює підстав для надання статусу утриманця.

Відповідно до вимог закону, утримання має передбачати систематичність і сталість наданої допомоги, а також те, що ця допомога була основним і постійним джерелом засобів до існування для особи, яка претендує на статус утриманця.

Під час розгляду справи було встановлено, що заявником не надано суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували належність заявника до переліку категорії осіб, які б у разі встановлення факту спільного проживання однією сім`єю з загиблим братом та перебування на його утриманні, надавали їй право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції на час виникнення спірних правовідносин, а саме на час загибелі ОСОБА_2 .

Відтак, встановлення юридичного факту, а саме факту її проживання однією сім?єю з рідним братом ОСОБА_2 та перебування на його утриманні в період з 2017 року по 12 листопада 2024 року, про який просить заявник, не породить для неї юридичних наслідків, тобто не призведе до набуття права на отримання одноразової грошової допомоги.

Всупереч вимогам частини 1 статті 81 ЦПК України, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, заявник в підтвердження своїх вимог щодо встановлення факту перебування на утриманні ОСОБА_2 належних доказів не надала і судом їх не здобуто.

Отже, суд не вбачає підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 .

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.76, 264, 265, 293, 315, 319 ЦПК України,

в и р і ш и в :

В задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про встановлення факту проживання однією сім`єю та факту перебування на утриманні - відмовити.

Апеляційна скарга може бути подана до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;

заінтересована особа Військова частина НОМЕР_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_7 ;

заінтересована особа Міністерство оборони України, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_8 ;

заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, ЄДРПОУ 21084076, зареєстроване місцезнаходження: 33028, м.Рівне, вул.О.Борисенка, 7.

Повний текст рішення складено 09 жовтня 2026 року.

Суддя: Н.А. Загородько