Решение № 140444896, 06.10.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/10943/26

Провадження № 2/643/6957/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого - судді Семенової Я.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Кашуби Ю.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Охорона-32» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -

у с т а н о в и в :

Стислий зміст позовних вимог та доводів позивача

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Охорона-32» в особі представника адвоката Матарикіної С.П. через підсистему «Електронний суд» звернувся до Салтівського районного суду міста Харкова з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Охорона-32» заборгованість за Договором на охорону пультом централізованого спостереження і реагування з виїздом мобільної групи №48079/1А від 11.01.2022 в сумі 7595,91 грн, а також суму судових витрат, понесених позивачем.

В обґрунтування пред`явлених позовних вимог представником позивача зазначено, що 11.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Охорона-32» та ОСОБА_1 було укладено Договір №48079/1А на охорону пультом централізованого спостереження і реагування з виїздом мобільної групи на об`єкт відповідача, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначив, що відповідно до пункту 1.5. Договору, договір укладається після обладнання «об`єкта» комплектом засобів сигналізації. На виконання умов пункту 1.5 Договору для надання послуг позивачем на об`єкті було встановлено обладнання - прилад приймально-контрольний «Лунь-25ТР», який належить позивачеві на праві власності та який не переходить у власність відповідача протягом всього часу дії цього договору. Зауважував, що при підписанні договору на охорону пультом централізованого спостереження і реагування з виїздом мобільної групи, відповідач підтвердив факт передачі йому приладу приймально-контрольного «Лунь», що належить позивачу на праві власності, на об`єкт відповідача за адресою: АДРЕСА_1 . Посилався, що згідно з договором відповідач несе повну матеріальну відповідальність за збереження встановленого позивачем ППК «Лунь», а в разі його пошкодження, знищення, викрадення та/або неповернення за будь-яких обставин у відповідності до пункту 8.1.4. Договору в 3-х денний строк в безумовному порядку сплачує на розрахунковий рахунок позивача його вартість у розмірі еквівалентному 160 доларів США за курсом, встановленим НБУ на день проведення розрахунку. Посилався, що саме неповернення відповідачем позивачу встановленого на «об`єкті» відповідача ППК «Лунь-25ТР» у строки, встановлені договором, спричинило порушення прав позивача, у зв`язку з чим подається дана позовна заява про стягнення заборгованості за договором. Зазначив, що відповідачем не було надано позивачу доступ на «об`єкт» для проведення демонтажу встановленого ППК «Лунь» та не проведено всі необхідні розрахунки з дотриманням умов договору, у тому числі, передбачені пунктами 3.13., 8.1.4. Договору. Крім того, зауважував, що відповідач, відмовившись надати позивачу доступ на «Об`єкт» для проведення демонтажу встановленого ППК «Лунь» та відмовившись провести усі необхідні розрахунки з дотриманням умов Договору, свідчать про припинення договору діями самого відповідача. Відповідно до договору, у зв`язку з заборгованістю, листом №56/1 від 17.09.2024 позивач повідомив відповідача про розірвання зазначеного вище договору в односторонньому порядку. Також такий лист про розірвання договору був направлений на усі номери мобільного телефону відповідача, які співпадають з номерами телефонів відповідача, зазначеними останнім у Додатку №1 до Договору. Крім того, відповідачу було направлено роз`яснення адвоката, як додаткове повідомлення відповідача про розірвання вищезазначеного договору, вих. №07/05 від 07.05.2025. Посилався, що після розірвання в односторонньому порядку договору відповідач в 3-х денний строк не повернув ППК «Лунь-25ТР» позивачу, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі еквівалентній 160 доларів США. На дату подачі даної позовної заяви сума еквівалентна 160 доларів США складає 7021,97 гривень в національній валюті за курсом, встановленим НБУ на 23.04.2026, та вираховується як 160 доларів США х 43,8873 (курс гривні к долару США), та дорівнює 7021,97 гривень. Посилався, що у відповідача на дату подання позовної заяви заборгованість за надані позивачем послуги з охорони за Договором №48079/1А від 11.01.2022 відсутня. Крім зазначеного, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з 28.09.2024 по 23.04.2026 в сумі 453,89 грн, три відсотки річних за порушення виконання грошового зобов`язання в сумі 120,05 грн за період з 28.09.2024 по 23.04.2026, витрати, понесені позивачем у зв`язку зі сплатою судового збору в сумі 2662,40 грн , витрати, пов`язані з розглядом справи в сумі 52,90 грн та 248,68 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Аргументи учасників справи

Відповідач процесуальним правом на подання відзиву на позов не скористався, будь-які клопотання та заяви від відповідача до суду не надходили.

Рух справи

Салтівський районний суд міста Харкова ухвалою від 01 червня 2026 року залишив без руху позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Охорона-32», установив позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків - 5 днів з дня вручення копії ухвали.

Салтівський районний суд міста Харкова ухвалою від 10 червня 2026 року продовжив Товариству з обмеженою відповідальністю «Охорона-32» процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви, надавши строк 5 днів з дня вручення копії ухвали.

Салтівський районний суд міста Харкова ухвалою від 17 червня 2026 року відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Участь у справі сторін та інших учасників справи

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно, через підсистему «Електронний суд» від представника позивача - адвоката Матарикіної С.П. надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника ТОВ «Охорона-32». У поданій заяві представник позивача просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, зазначила, що проти ухвалення заочного рішення позивач не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно в порядку ст. 128 ЦПК України, шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання відповідно до відомостей з Реєстру територіальної громади міста Харкова, отриманих судом згідно з вимогами ч. 6 ст. 187 ЦПК України.

За правилами п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Судова повістка, яка направлялася судом за зареєстрованим місцем проживання відповідача повернулася до суду, як неотримана відповідачем із зазначенням у довідці про причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».

У зв`язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив, відповідно до статті 280 ЦПК України суд за згодою позивача вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Ураховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

За правилами ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Як виснував Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 05 вересня 2022 року, прийнятій у справі №1519/2-5034/11, провадження №61-175сво21, «згідно з частиною п`ятою статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. З урахуванням розумності положення частини п`ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін».

З урахуванням положень ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення цього рішення суду є 06 жовтня 2026 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

11 січня 2022 року між ТОВ «Охорона-32» та ОСОБА_1 укладено Договір №48079/1А на охорону пультом централізованого спостереження і реагування з виїздом мобільної групи, згідно з яким ОСОБА_1 передає, а ТОВ «Охорона-32» приймає під охорону на пульт централізованого спостереження «об`єкт», розташований за адресою: АДРЕСА_1 , де знаходяться матеріальні цінності, які належать ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 1.5. Договору, договір укладається після обладнання «об`єкта» засобами сигналізації. В разі потреби, для підключення «об`єкту» до ПЦС ОСОБА_1 забезпечує допуск фахівця ТОВ «Охорона-32» для встановлення ППК «Лунь», за допомогою якого ведеться спостереження за «об`єктом» та його охорона. ППК являється і залишається власністю ТОВ «Охорона-32» і не переходить у власність ОСОБА_1 протягом всього часу дії цього договору. ОСОБА_1 несе повну матеріальну відповідальність за збереження встановленого ТОВ «Охорона-32» ППК з настанням наслідків, передбачених п. 8.1.4 цього Договору.

Згідно з п. 3.13 договору, в разі розірвання цього договору ОСОБА_1 зобов`язаний провести в 3-х денний строк всі необхідні взаєморозрахунки за цим договором, а також забезпечити в 3-х денний строк доступ фахівця ТОВ «Охорона-32» на «об`єкт» для проведення демонтажу встановленого виконавцем (ТОВ «Охорона-32») ППК. Наслідки неповернення ППК з будь яких підстав передбачені п. 8.1.4. цього Договору.

Згідно з п. 8.1.4 Договору в разі пошкодження, знищення, викрадення та/або неповернення за будь-яких обставин встановленого на «об`єкті» Приладу приймально-контрольного «Лунь-25ТР», ОСОБА_1 у 3-х денний строк в безумовному порядку сплачує на розрахунковий рахунок ТОВ «Охорона-32» його вартість у розмірі еквівалентному 160 доларів США. Оплата проводиться в національній валюті України за курсом, встановленим НБУ на день проведення розрахунку.

Відповідно до пункту 10.2. Договору, за вимогою однієї зі сторін, цей договір може бути припинений або призупинений на певний строк, при цьому сторона-заявник зобов`язана не пізніше ніж за 5 календарних днів листом письмово повідомити про це іншу сторону, а також провести необхідні взаєморозрахунки та виконати всі зобов`язання з дотриманням умов цього договору, у тому числі передбачені п. 3.13 цього договору.

Крім того, ОСОБА_1 та ТОВ «Охорона-32» підписали Додаток №1 до договору №48079/1А від 11.01.2022 Паспорт об`єкта 48079/1А.

17.01.2022 між ОСОБА_1 та ТОВ «Охорона-32» було укладено Додаткову угоду до договору №48079/1А від 11.01.2022, якою погодили, що в суму щомісячної абонплати входять інформаційні послуги (мобільна клавіатура) вартістю 30,00 грн.

Згідно з Актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 10.01.2022 прилад приймально-контрольний «Лунь-25ТР» встановлено за адресою: АДРЕСА_1 .

17.09.2024 за Вих. №56/1 ТОВ «Охорона-22» повідомило ОСОБА_1 про дострокове розірвання Договору №48079/1А від 11.01.2022 з 24.09.2024 та необхідність повернути встановлений на об`єкті охорони ППК або сплати його вартість в сумі 6616,00 грн.

Крім того, 06.05.2025 ОСОБА_1 було направлено роз`яснення адвоката Вих. №07/05 від 07.05.2025 щодо необхідності повернути приймально контрольний прилад позивачу або сплатити його вартість у розмірі, еквівалентному 160,00 доларів США, що на дату повідомлення відповідача становить 6 603,89 гривень.

Згідно з наданим позивачем розрахунком ціни позову, заборгованість ОСОБА_1 становить 7 595,91 гривень, яка складається з: основної суми заборгованості за ППК «Лунь-25ТР» - 160 доларів, на дату подання позовної заяви 160 доларів США х 43,8873 (курс гривні к долару) та дорівнює 7 021,97 грн; інфляційні втрати за період з 28.09.2024 по 23.04.2026 в сумі 453,89 грн; 3% річних за період з 28.09.2024 по 23.04.2026 (ст. 625 ЦКУ) у сумі 120,05 грн.

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Свобода договору в положеннях п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України закріплена, як одна із загальних засад цивільного законодавства.

Правилами ст. 627 ЦК України законодавцем унормовано інститут свободи договору. Так, положеннями частини першої вказаної норми закону закріплено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (ч. 2 ст. 627 ЦК України).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, як це закріплено положеннями ч. 1 ст. 626 ЦК України.

За правилами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Тлумачення статті 629 ЦК свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору (принцип «pacta sunt servanda»). Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: 1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; 2) розірванні договору в судовому порядку; 3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; 4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; 5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

З огляду на правову природу укладеного між сторонами договору про надання послуг, який у розумінні статей 11, 509 ЦК України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків, спірні правовідносини регламентуються положеннями глави 63 ЦК України.

Правилами ч. 1 ст. 901 ЦК України унормовано, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до вимог ст. 177 ЦК України послуга є самостійним об`єктом цивільних прав.

Визнання послуги об`єктом цивільних прав (цивільних правовідносин) зумовлює наявність договірних зобов`язань, предметом виконання яких є здійснення виконавцем певної дії, обумовленої договором, нематеріальний результат якої споживається замовником у процесі її надання.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, як це врегульовано положеннями ст. 599 ЦК України.

Правила ст. 610 ЦК України передбачають, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Як було установлено судом, 11.01.2022 між ТОВ «Охорона-32» та ОСОБА_1 було укладено Договір №48079/1А на охорону пультом централізованого спостереження і реагування з виїздом мобільної групи, на виконання умов якого позивач установив на об`єкті відповідача за адресою: АДРЕСА_1 , ППК «Лунь-25ТР».

На виконання вимог п. 10.2 Договору, листом (вих. №56/1 від 17.09.2024) позивач повідомив відповідача про розірвання в односторонньому порядку Договору з 24.09.2024.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що після розірвання договору, відповідно до вимог його п. 3.13, відповідач ОСОБА_1 в 3-х денний строк провів усі необхідні взаєморозрахунки за цим договором, забезпечив доступ фахівця ТОВ «Охорона-32» на «об`єкт» для проведення демонтажу встановленого виконавцем (ТОВ «Охорона-32») ППК.

Згідно з п. 8.1.4 Договору в разі пошкодження, знищення, викрадення та/або неповернення за будь-яких обставин встановленого на «об`єкті» Приладу приймально-контрольного «Лунь», ОСОБА_1 у 3-х денний строк в безумовному порядку сплачує на розрахунковий рахунок ТОВ «Охорона-32» його вартість у розмірі еквівалентному 160 доларів США. Оплата проводиться в національній валюті України за курсом, встановленим НБУ на день проведення розрахунку.

Таким чином, вартість неповернутого ППК «Лунь-25ТР» у сумі 7021,97 грн, обрахованої позивачем за курсом долару США, встановленим НБУ станом на 23.04.2026 (43,8873 грн за 1 долар США), підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період з 28.09.2024 по 23.04.2026, суд керується таким.

За правилами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження №14-591цс18).

За змістом статті 1 Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає. Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях (постанова Верховного Суду України від 27 січня 2016 року у справі № 6-771цс15, постанова Верховного Суду України від 18 травня 2016 року у справі № 6-474цс16, постанова Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 6-1672цс16, постанова Верховного Суду України від 01 березня 2017 року у справі № 6-284цс17).

З огляду на викладене, оскільки згідно з п. 8.1.4. Договору №48079/1А зобов`язання щодо сплати вартості ППК у випадку його неповернення визначено сторонами в іноземній валюті, суд дійшов висновку про неправомірність нарахування позивачем інфляційних втрат на вказану суму боргу, оскільки норми частини 2 статті 625 ЦК щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях. Таким чином, позовні вимоги ТОВ «Охорона-32» в даній частині задоволенню не підлягають.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних на суму заборгованості, заявлений позивачем у розмірі 120,05 грн за період з 28.09.2024 по 23.04.2026, суд зазначає, що виходячи з простроченої суми грошового зобов`язання (вартості неповернутого ППК «Лунь-25ТР» в розмірі 7021,97 грн) за вказаний період 3 проценти річних від простроченої суми становлять 330,56 грн. Водночас, виходячи з того, що позивачем у пред`явленому позові заявлено до стягнення з відповідача 3 проценти річних від простроченої суми в розмірі 120,05 грн, суд, керуючись вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України, якими унормовано, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, доходить висновку про стягнення з відповідача 3% річних в межах заявлених позивачем вимог, тобто в сумі 120,05 грн.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «Охорона-32» підлягають частковому задоволенню з урахуванням наведеного в сумі 7 142,02 гривень.

Розподіл судових витрат

Згідно з платіжною інструкцією №89 від 21.05.2026 при пред`явленні позову до суду через підсистему «Електронний суд» позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 гривень.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача на 94,02%, з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 2 503,19 гривень (2 662,40 : 100 х 94,02 = 2 503,19).

Крім зазначеного, у пред`явленому позові позивач просить стягнути з відповідача на свою користь витрати на відправку відповідачу роз`яснення адвоката в сумі 52,90 гривень, відправку відповідачу позовної заяви з додатками в сумі 248,68 гривень.

Так, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 52,90 грн на користь ТОВ «Охорона-32» у рахунок відшкодування витрат на відправлення відповідачу роз`яснень адвоката, як додаткового повідомлення відповідача про розірвання договору, задоволенню не підлягають, позаяк не є судовими витратами в розумінні пункту 4 частини 3 статті 133 ЦПК як витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Разом з цим, судові витрати позивача в сумі 248,58 грн, пов`язані з направленням відповідачу копії позовної заяви з додатками (квитанція поштової служби «Е-Пост» №2079570 від 21.05.2026 по сплаті поштового відправлення відповідачу на суму 248,58 грн) є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем у пред`явленому позові заявлені вимоги про стягнення з відповідача на користь ТОВ «Охорона-32» витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 5000,00 гривень.

За правилами ч. 4 ст. 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».

Так, убачається з матеріалів справи, між позивачем ТОВ «Охорона-32» та Фізичною особою - підприємцем Матарикіною С.П., яка діє на підставі виписки з ЕДР, 08.08.2024 було укладено договір про надання правової допомоги з адвокатом (договір про надання юридичних послуг) №08/08, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується надати замовникові визначені цим Договором юридичні послуги у встановленому законом порядку, а замовник зобов`язується оплатити такі послуги.

Відтак, зі змісту наведеного вище договору убачається, що юридичні послуги ТОВ «Охорона-32» надавалися виконавцем ФО-П Матарикіною С.П. саме як фізичною особою-підприємцем, а не як адвокатом, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально та є самозайнятою особою у розумінні приписів Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відповідно до умов п. 5.2. Договору про надання правової допомоги з адвокатом (договір про надання юридичних послуг) №08/08 замовник здійснює оплату за цим договором у безготівковій формі платіжним дорученням на поточний рахунок виконавця на підставі виставлених рахунків.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За правилами ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, як це закріплено положеннями п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України.

За правилами ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

В ухвалі від 16 квітня 2026 року по справі №910/7523/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду виснував таке: «наведене у сукупності дозволяє виснувати, що (1) адвокатська діяльність не є підприємницькою діяльністю; (2) хоча укладення договору з метою надання правничої допомоги фізичною особою як фізичною особою-підприємцем і не позбавляє таку особу статусу адвоката, проте такий правочин не є договором про надання правничої допомоги в розумінні положень Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», відповідно, на підставі такого договору витрати на професійну правничу допомогу не підлягають розподілу».

Розділом II Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлені засади набуття права на адвокатську діяльність та організаційні форми адвокатської діяльності.

Статтею 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено однією із форм адвокатської діяльності - індивідуальна адвокатська практика та зазначено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Іншими формами адвокатської діяльності Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено адвокатське бюро (стаття 14) та адвокатське об`єднання (стаття 15).

Отже, спеціальним законом, що регулює діяльність адвокатів не передбачено здійснення адвокатської діяльності у формі Фізичної особи-підприємця.

Так, з долученої до матеріалів позовної заяви копії платіжної інструкції №67 від 16.04.2026 убачається, що позивач здійснив оплату послуг на рахунок ФО-П ОСОБА_2 . Відтак, юридичні послуги були надані ОСОБА_2 саме як Фізичною особою-підприємцем, а не як адвокатом, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально та є самозайнятою особою у розумінні приписів Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

У свою чергу, позивач, виконуючи договір про надання правової допомоги не врахував спеціальних приписів законодавства, та оплатив послуги на рахунок фізичної особи-підприємця.

Як виснувала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.07.2022 у справі №496/3134/19, а також Верховний Суд в постановах від 05.10.2023 року у справі №911/1235/22, від 15.02.2023 у справі №643/16961/19, від 31.05.2023 року у справі №757/13974/21-ц, витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані.

Отже, надання юридичних послуг особою, не у статусі адвоката, а у статусі фізичної особи-підприємця (попри наявність у фізичної особи адвокатського свідоцтва) не може відноситись до «витрат на професійну правничу допомогу».

Беручи до уваги обставини того, що Договір про надання правової допомоги №08/08 від 08.08.2024 укладався ТОВ «Охорона-32» в особі директора Чернишова С.М. не з адвокатом, а з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , яка діє на підставі виписки з ЕДР, підстави для стягнення таких витрат з відповідача на користь позивача відсутні.

Надання до матеріалів справи копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на ім`я адвоката Матарикіної С.П. не нівелює наведених вище висновків суду, позаяк, як про це зазначалося судом вище, адвокат Матарикіна С.П. не є стороною Договору №08/08 про надання правової допомоги від 08.08.2024, а позивачем ТОВ «Охорона-32» сплачено на підставі вказаного договору послуги виконавця ФО-П ОСОБА_2 , а ні адвоката Матарикіної С.П.

Таким чином, судом установлено, що представником позивача не надано суду належних доказів на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката, з огляду що суд вважає за необхідне відмовити у стягненні таких витрат з відповідача на користь ТОВ «Охорона-32».

На підставі викладеного, керуючись ст. 11, 12, 13, 81, 89, 141, 247, 263-265, 279, 280-283 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Охорона-32» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Охорона-32» суму заборгованості за Договором на охорону пультом централізованого спостереження і реагування з виїздом мобільної групи №48079/1А від 11.01.2022 в сумі 7 142 (сім тисяч сто сорок два) гривень 02 копійки.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Охорона-22» судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 2503 (дві тисячі п`ятсот три) гривень 19 копійок, витрати на відправлення відповідачу копії позовної заяви з додатками в сумі 248 (двісті сорок вісім) гривень 58 копійок.

У стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Охорона-32» витрат на відправлення відповідачу роз`яснень адвоката, як додаткового повідомлення в сумі 52,90 гривень витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 5 000,00 гривень - відмовити.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст. 284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Охорона-32», код ЄДРПОУ 43355598, місцезнаходження: 61002, м. Харків, вул. Садова, буд. 10/12;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 .

Повне судове рішення складено 06 жовтня 2026 року.

Суддя : Я.Ю. Семенова